Свіжий випуск журналу «Шахтар» з’явився у продажу. Головним персонажем квітневого номера став Дуглас Коста. А поки ми публікуємо матеріал березневого випуску клубного видання «гірників», в якому своєю життєвою позицією та правилами ділиться один із «довгожителів» донецького «Шахтаря» В’ячеслав Шевчук
«Я професіонал і кожне тренування проводжу з максимальною самовіддачею. Чекаю свого шансу і завжди перебуваю у формі. Я не з тих, хто не грає – і вгамувався, пустив усе під три чорти. Щодня виходитиму на тренування й доводитиму, що я гідний грати».
«У нас в Україні обдарована зміна. Особливо в «Шахтарі», де функціонує одна з найкращих академій у світі. Зрештою, такому прогресу я не здивований. Ми багаторазово грали і з дублем, і з молодіжкою. У цілому вважаю, що в резерві чимало футболістів з величезною перспективою».
«Жорсткі рамки – ось стиль побудови гри «Шахтаря». Тому відразу влитися в основу дуже непросто. Кожному новому виконавцю насамперед потрібно навчитися поважати командний стиль, налаштуватися на нього».
«У «Шахтаря» дуже хороша спортивна форма! Вона красиво обтягує тих, у кого є м’язи».
«Найкрасивіше місто у світі – це Париж. Особливо вразила архітектура. Єдине – місцева кухня мені не сподобалася».
«Різдво – дуже значущій день для мене, але з дитинства я чекав більше на Новий рік, адже розраховував знайти під ялинкою подарунок. А на Різдво ми традиційно всією сім’єю їздили до бабусі в село».
«Я не можу жодного дня без спорту. Це вже як наркотик».
«Не можна ходити похмурим в очікуванні серйозного матчу. Особисто я за те, щоб постійно був гарний настрій».
«Я не фанат обміну футболками. Принагідно, звичайно, поміняюся, але якщо цього не станеться, переживати не стану».
«Люблю італійські страви. Напевно, я маю якесь італійське коріння».
«Не знаю, яким виглядаю з боку. Хоча одне точно: якщо мені щось не подобається або я бачу несправедливість, скажу про це обов’язково. Мовчати не буду. Зате можу заступитися. Але якщо людина зробила погане мені або іншим, я просто припиню її помічати. У кращому випадку привітаюсь із ввічливості. Я не підлиза».
«Якщо бути сумлінним і правильно відновлюватися, можна грати довго. Що я й маю намір робити».
«Відчуваю, що протягом останніх років я ще більше зміцнів. У всякому разі, за 10 років набрав 10 кілограмів ваги».
«Я можу і над собою посміятися. А ось тупі жарти терпіти не можу».
«З української естради можу слухати тільки Білик та Лорак».
«Опинитися в Академії «Шахтаря» – не найголовніше. Я ж також не починав у футбольній школі «гірників». Хоча, звичайно, всі хочуть туди потрапити. Але якщо ви будете показувати хороші результати, вас завжди візьмуть до хорошої команди».
«Я колись пообіцяв собі, що повернуся до Донецька. На сьогодні це для мене рідне місто, і я знаю, що після закінчення кар’єри нікуди звідси вже не поїду».
«Мені все-таки здається, що матч, який найбільше запам’ятається, в мене ще попереду».
«Особисто я не люблю, коли є злети і падіння. Мені подобається, коли все рівно».
«Я веду здоровий спосіб життя і точно б не погодився на рекламу цигарок та спиртного. А взагалі, жодної різниці, я все одно нічого не рекламуватиму. Мені це нецікаво».
«Якщо чесно, я практично не сперечаюся на щось конкретне, а так, заради жарту – запросто».
«Я схиляюсь перед людьми, які всього досягли в житті власною працею».
«У дитинстві я колекціонував фантики від жуйок із зображенням футболістів».
«Навіть якщо футболіст талановитий, він має працювати, віддаватися на полі так само, як інші».
«Я комунікабельна людина, і в мене не виникає проблем у стосунках із іншими. 2000-го я прийшов 20-річним у дорослий колектив і не загубився. Зараз у «Шахтарі» всі жартують, веселяться, спілкуються».
«Ніколи не б’юся і не люблю битися взагалі».
«Я не грубий гравець. Навмисне нікого й ніколи не бив. Я рідко отримую жовті картки. Не розумію, навіщо ламати суперника? Він же їсть той хліб, що й тебе годує. Я не зможу спати спокійно, якщо комусь завдам травму».
Прес-служба ФК «Шахтар» за матеріалами березневого випуску журналу «Шахтар»
