Нападник “Іллічівця” Олександр Мандзюк, який відзначився голом у матчі проти “Шахтаря”, розповів про стан справ у маріупольській команді та підготовку до матчу проти “Динамо”.
− Олександре, відомо, що напередодні цієї зустрічі у тебе у сім’ї відбулось поповнення. Як очікування цієї важливої події відбивається на спортсменах?
− На жаль, повністю відчути хвилювання останніх днів не вийшло, оскільки дружина перебувала на Хмельниччині разом з батьками. Тобто народження сина Кирила переживав на відстані. Зараз дуже радий − словами ці емоції передати неможливо. Добре, що Микола Павлов відпустив після матчу мене забрати дитину з дружиною з пологового будинку. У мене вже є донька, якій п’ять з половиною років, тепер народився і син…
− Мабуть, особливо хотілось відзначити голом батьківство?
− Напевно, не можна так говорити, адже нападник виходить у будь-якому матчі з одним бажанням − забити. Я не можу сказати, що понад усе думав про те, що маю забити саме у цьому поєдинку. Був настільки усіма думками у грі, що у перший момент після того, як відзначився, була просто радість від голу у ворота сильного суперника. І лише за кілька миттєвостей партнери запропонували усім колективом привітати мене.
− Загалом задоволений останньою грою і результатом у ній?
− Звичайно, зіграти внічию з чинним чемпіоном − завжди престижно. До того ж вболівальники приходять нас підтримувати, і ми завжди хочемо тішити їх якомога кращими виступами. Я вважаю, що за моментами ми заслужили на такий результат. Можливо, донеччани більше контролювали м’яч. Але й ми дещо створили біля чужих воріт. Раніше мені доводилось у складі “Оболоні” перемагати “Шахтар”, а от забив цій команді вперше.
− Ти міг зрівняти рахунок ще у першому таймі, але тоді за суперника зіграла поперечина. В якому епізоді забити було легше?
− Взагалі обидва моменти були сприятливими. Нібито діяв правильно і у першому епізоді, коли вирішив наносити удар зльоту, правильно розрахував траєкторію, але не пощастило. У другому моменті перебував спиною до воріт і наносив удар з розвороту. На відеоповторі вже побачив, що влучив саме у те місце, де була невеличка щілина між голкіпером та захисником “Шахтаря”.
− Сезон близиться до завершення. До єврокубків “Іллічівцю” вже буде важко пробитись…
− На міжнародній арені кожен гравець мріє спробувати сили. І хороших матчів з нашого боку у Чемпіонаті України було достатньо. Конкретних планів перед нами не ставили, але ми завжди прагнули набирати очки − коли три, коли одне… Підбивати підсумки зараз не варто. Підрахуємо здобутки після останнього туру. Якщо в інших команд їх буде більше, значить, нам ще є над чим працювати, аби досягти такої мети. Сказати, що нинішній турнір дуже добрий для моєї команди, не можу. Непоганий − так, але завжди хочеться більшого.
− А що скажеш про власну гру, адже тривалий час не мав місця в основному складі і не забивав голів. Згодом все змінилось, а в останніх поєдинках ти ще і виходив грати з капітанською пов’язкою…
− Прийшов до “Іллічівця” лише перед початком сезону − минулого літа. У Маріуполі вже існував сталий колектив і адаптуватись у такому випадку в ігровому плані не завжди буває легко. Місто для мене було не знайоме, з новими партнерами тільки починав шукати спільну мову. Згодом довів своєю роботою, що заслужив грати більше. Зараз, як можу, використовую свої шанси, а далі рішення прийматимуть тренери. Крім того, важливо було забити перший м’яч. Дуже прикро було, коли не зарахували у Луцьку мій чистий м’яч. Добре, що хоч на результаті те рішення арбітра не позначилось. Але потім все ж зумів забити “Ворсклі”, а тепер і “Шахтарю”. Щодо обов’язків капітана, то перед “Чорноморцем” було відомо, що Артем Путівцев не гратиме. Микола Павлов просто сказав, зачитуючи склад на гру, що капітаном буду я.
− І кілька слів про “Динамо” – вашого наступного суперника…
− Кияни особливих рекомендацій не потребують. Однозначно, вони ще не поховали надії поборотись за друге місце з “Металістом”. Для нас буде цікавим порівняти свої можливості на фоні ще одного вітчизняного гранда. Якихось додаткових стимулів або заохочень тут навіть не потрібно. Головна мотивація − ім’я суперника. Особисто я очікую, перш за все, цікавої боротьби, яку за можливості спробуємо підкріпити позитивним результатом.
