Президента “Динамо” Ігоря Суркіса часто можна побачити біля пам’ятника і на могилі Валерія Лобановського.
За життя Валерій Васильович був для Ігоря Михайловича соратником і другом, до чиїх порад і величезного життєвого досвіду він завжди прислухався.
13 травня, поклавши квіти до пам’ятника і поспілкувавшись з сім’єю Лобановських, Ігор Суркіс відповів на запитання представників ЗМІ.
– Одинадцять років тому від нас пішов великий громадянин України. Людина, яка дуже багато зробила для футболу як українського, так і всього пострадянського простору. На нього рівняються донині. Всі бачили, як вчора на стадіоні “Олд Траффорд” проводжали тренера “Манчестер Юнайтед” Алекса Фергюсона. Валерій Лобановський заслужив, щоб його також проводили за життя. На жаль, не вийшло. Тепер цього дня з року в рік збираються люди. Всім, кому дорога пам’ять про тренера.
– Як часто особисто ви згадуєте про Валерія Лобановського?
– Дуже часто. Тому що особливих успіхів у “Динамо” після нього і не було.
– На початку 80-х років Валерій Лобановський піднімав “Динамо” з середини турнірної таблиці на її вершину. На ваш погляд, як би він сприйняв нинішню ситуацію?
– Продовжував би працювати. Вірячи в те, що він робить. Олег Блохін абсолютно правильно сказав, що команді, яка зараз будується, потрібен час. Його ми тренеру дамо. А потім за показаними результатами будемо оцінювати роботу.
– Ви дуже тепло спілкувалися з дочкою Валерія Лобановського, Світланою Валеріївною. Вас пов’язують довгі роки дружби?
– Ми весь час спілкуємося, зустрічаємося, причому не тільки в такі дні. Нещодавно у мене в офісі була Аделаїда Панкратіївна Лобановська. Можу сказати, що ми дійсно дружимо і підтримуємо дуже теплі і добрі стосунки.
