Напевно знову не уникнути розмов, що Говерла не заслужила своєї долі, про яку тепер стало відомо офіційно.
Справедливості заради потрібно говорити і про інше – кількість невимушених ляпів, що призвели до пропущених м’ячів в ужгородців просто за межею розуміння.
З перших хвилин матчу було помітно, що на команди тисне результат. Зазвичай грати на нічию не прийнято, хоча Волинь і влаштовував подібний результат зустрічі. Команда з Луцька зараз в такому стані, що на більше можна тільки сподіватися, але аж ніяк не розраховувати всерйоз. Від того було сильне відчуття спроби зіграти на нічию у виконанні гостей. Говерла не відразу включилася в гру на повну.
Взагалі у команди Олександра Севідова дивну властивість добре грати тільки після перерви. Ситуація знову повторилася. Ужгородцям не можна було відмовити в деякому прагненні йти вперед і бажанні домогтися потрібного результату. Однак не вдавалося знайти якісь додаткові джерела мотивації. Зрештою, і Волинь приїхала боротися і всі сили готова була покласти заради цього. Як і очікувалася, гра перетворилася на битву. Не було битви або бійні, але матч вийшов напруженим, непростим для суддівства.
Гра часто зупинялася свистками. Це і логічно. У протистоянні двох аутсайдерів і прямих конкурентів в кінці сезону чекати якості не доводитися. Гострих моментів було не так і багато. Говерла намагалася знаходити за допомогою довгих передач свою трійку гравців атаки.
Напевно Севідову довелося вдатися до жаргонної мови, щоб розбудити свою команду. Час гарних порівнянь пройшло, це був дійсно останній бій для Говерли. Відразу знайшлося слабке місце на полі. Який грав на лівому фланзі оборони Шандрук не справлявся з швидким і мобільним Чурко. В черговій спробі на початку другого тайму молодий хавбек таки прорвався по флангу і викотив м’яч у центр штрафного, куди набіг Райчевіч і розстріляв ворота. У далеко не самої зрозумілої грі один м’яч в корені міняє враження. Тепер вже Волинь стала абсолютно командою, чиї перспективи щодо звітної зустрічі бачилися сумними. Одна справа відбиватися на 0:0, а зовсім інша йти вперед, коли команда абсолютно розібрана.
Один момент у гостей був. Суботіч з правого флангу знайшов у штрафному Бікфалві, але у того удар з літа вийшов не надто вдалим. Здавалося, доля матчу вирішена на 74-й хвилині – другу за три хвилини жовту картку отримав Масло. Волинь у меншості. Волинь програє. Волинь нічого не може. Ймовірно, через роки цю гру зарахують до тих матчів, які виривалися на знаменитому характері Кварцяного. Зараз це не виглядає правдою. На виручку лучанам прийшов банальний стандарт, незрозуміла передача Бікфалві і погана гра Петрова з Савичем. Пропущений на рівному місці м’яч – ще м’яко сказано.
Говерла знову з власної дурості втратила такі потрібні очки, викресливши себе з числа учасників Прем’єр-ліги. Крім помилки в захисті можна ще казати про не сміливості в атаці, загальною розслабленості після голу і видалення Масло. Говерла сама віддала Волині перемогу у святковій упаковці. А з нею і право грати в елітному дивізіоні українського футболу.
Говерла – Волинь 1:1
Голи: Райчевіч, 50 – Савич, 83
Говерла: Бабенко, Щедраков, Петров, Рніч, Макаренко, Едігарян, Балафас, Райчевіч (Лопес, 81), Трухін, Чурко (Міщенко, 60), Ле Таллек
Волинь: Старцев, Масло, Приндета, Шандрук, Сімінін, Стевіч, Кінаш (Скоба, 61), Савич, Бабир (Насонов, 58), Бікфалві, Суботіч (Шумахер, 77) Попередження: Трухін, Рніч, Ле Таллек, Едігарян – Суботіч, Стевіч, Савич, Масло, Шумахер, Старцев
Червона картка: Масло, 74 (друга жовта)
