– Мені ван Гал відразу сказав, що я грати не буду. Я відповів: “Поживемо – побачимо”, – наводить офіційний сайт “Зеніту” слова Тимощука. – Далі вже ваша – не хочете, як хочете, ви ж тренер. Я працював, свої 134 гри за команду провів, багато різного виграв. Хоча багатьом стоїть поперек горла, заслужено чи грав Тимощук у “Баварії”, чому радів, чому це, чомусь. Але ніхто мої емоції не зрозуміє.
Часто хлопці підходили, питали, чому я не граю, чому тренер такий впертий? Коли ти тренуєшся, то про будь-можеш сказати, хто і в якому стані. Це видно неозброєним оком. Хлопці підтримували. Я, чесно, радий, що мені там довелося працювати, але часто про такі от речі думав: є ж у тренерів якісь симпатії, антипатії, весь цей людський фактор. І ти розумієш, що при будь-яких розкладах, в якій би формі не знаходився, з-за цього фактора не будеш грати, або навпаки.
Наприклад, була ситуація зі Швайнштайгером. Прийшов тренер і сказав: “Мене не хвилює, в якому він стані, погано йому чи ні після травми, я буду його ставити”. А потім прийшов другий тренер, який був помічником у ван Гала, і каже мені: “Залишилося п’ять матчів, нам треба зайняти третє місце. Будеш грати у всіх в стартовому складі”. Я йому кажу: “Де ж ти раніше був?”. Це ставлення тренера. Якщо він щось вирішив, поміняти його важко. З ван Галом те ж саме. Я грав собі, грав, він мене викликав і каже: “Ти знаєш, мене все влаштовує, але ось зараз видужає ван Боммель, видужає Тоні Кроос, і доведеться тобі не грати”. “Чому?” – “Таке моє бачення”. Були навіть такі моменти – ми грали з “Базелем”, він поставив мене на кутові, і я забив гол. На наступній установці каже: “Все, більше на кутові не ходиш”. Якийсь парадокс! Доходило до таких банальних речей, що був би молодий на моєму місці, заробив би зрив, а я просто працював. Розумів.
