У ЗМІ з’явилася інформація, що київське «Динамо» можуть очолити Кубран Бердиєв або Дан Петреску, звільнені по ходу сезону з «Рубіна» і московського «Динамо» відповідно.
До закінчення чемпіонату України призначати нового головного тренера в «Динамо» не будуть. І роботу Бердиєва у столичному клубі виключати не можна, навіть якщо Ребров як «в.о.» головного тренера привезе до Києва Кубок України і виграє всі матчі чемпіонату. В такому випадку, Бердиєва буде запропонована роль тренера-консультата «Динамо».
Румунські ЗМІ пишуть, що Петреску в Києві пропонують зарплату в 3,5 мільйона євро, і це більше, ніж він отримував в московському клубі. Нагадаємо, в «Динамо» румун відпрацював півтора року.
Оглядач «Футбольного клубу» Семен Случевський міркує про всі плюси і мінуси цих наставників, відзначаючи, хто ж більше підходить київській команді.
ФУТБОЛЬНИЙ КЛУБ, СЕМЕН СЛУЧЕВСЬКИЙ
«На відміну від знаменитої картини художника Павла Федотова, звичайно, я не про героя з військовим званням. Майор означає «старший». Стосовно до футболу навіть – головний. У сенсі головний тренер. Є така давня народна забавка – працевлаштування уболівальниками відставних наставників. Ось і київське «Динамо» не обходить стороною цей вірус.
Боюся, після четвергового порятунку одного очка в Одесі на останніх хвилинах матчу з «Чорноморцем», «околотренерский» серіал набере нових обертів. Відразу висловлю свою думку з цього питання. Так, упущена планова перемога, та ще з урахуванням скороченого, ослабленого порівняно з осінню складу «моряків». Тим не менш, треба дати Сергію Реброву повноцінний шанс довести спроможність своїх тренерських амбіцій, свого бачення побудови команди. І не залишок нинішнього чемпіонату, а значно більший період, тобто не повторювати минулих помилок зі швидкоплинними відставками. Після двох ігрових днів рано говорити про зміни в грі «біло-синіх», але деякі новації проявляються і в тактиці – при виконанні стандартів, конкретно; і в більш «злом» настрої футболістів; і навіть у такій деталі, як заміни – і за їх часу, і за кількістю – подвійні. «Це раз», – як казав відомий літературний герой – сищик Ераст Фандорін.
«Два» полягає в тому, що я не граю в «гри-поради» президенту «Динамо», хоча б з тієї простої причини, що йому відомі більш тонкі деталі і про фінанси клубу, і про настрій футболістів команди, і, врешті-решт, про самих ймовірних наставників, іменами яких розпирає Інтернет. А про деяких навіть окремі всезнаючі журналісти, люблячі надувати щоки від реального або уявного наявності «інсайдерських джерел», можуть не здогадуватися. Метою цієї статті є лише уточнення і поглиблення фактажу про найбільш обговорюваних кандидатур – доводилося читати вже занадто поверхневі оцінки їх роботи і тренерського потенціалу. Отже, про тих, хто на слуху.
МИРОН МАРКЕВИЧ
Все найважливіше по цій кандидатурі виклав колега Богдан Буга до своєї ґрунтовної і виваженої статті «Маркевич в «Динамо». П’ять аргументів «за» і «проти». Залишається зробити лише одне, однак, на мій погляд, важливе доповнення. Не можна відривати майже десятирічну працю і успіхи Мирона Богдановича у «Металісті» від селекційної роботи Євгена Краснікова і його колег. Вважаю, що за критерієм «Якість – ціна» Красніков – найефективніший селекціонер в українському футболі. ККД його кандидатів щодо витрачених грошей на придбання, вище, ніж в «Шахтарі». Не кажучи вже про інших клубах.
РОМАН ГРИГОРЧУК
Поки утримаюся висловлюватися про це коуче, і ось з якої причини. В останніх матчах він буквально «на марші» розкривається новими гранями і як тактик, і як мотиватор, і як стратег вибудовування команди з обмеженими кадровими ресурсами. Тобто зараз він в новій стадії процесу своєї тренерської динаміки. Крім цього Роман Йосипович нікому не відомий, в т.ч. і самому собі як наставник клубу-лідера, наставник «зірок». Як він впорається з ними? Про те, як це важливо, переконаємося нижче на прикладі іншого фахівця. Тому висновки потрібно робити пізніше.
Якщо раніше я обходився лише одним аргументом з кожної обговорюваної кандидатурі, то тепер доведеться вдатися до новомодної в Інтернет-журналістиці «нумеранологии»: «одна, три, п’ять «ЗА», аналогічно – «ПРОТИ»
ДАН ПЕТРЕСКУ
Одне «ЗА». Петреску – великий футболіст. Володар Кубка володарів кубків, Суперкубка УЄФА фіналіст Кубка чемпіонів (ще в складі «Стяуа»), 4 роки грав в Італії, майже 8 – в Англії, з них 151 матч за «Челсі». Провів майже сотню ігор за ту «золоту» збірну Румунії 90-х на чолі з Хаджі, учасник фінальних турнірів двох ЧС і двох ЧЄ. Про таку кар’єру на полі можна лише мріяти. Але з такою чудовою репутацією гравця треба бути обережніше з молодими підопічними, які елементарно не пам’ятають цих досягнень, а дехто взагалі народився пізніше. Деякі колеги вже встигли роздратувати своїх футболістів, нагадуючи про власні, нехай і реальних подвиги на полі
Чотири «ПРОТИ». За досягненнями. Дан показав себе королем виводити клуби нижчих дивізіонів у вищі, підтягувати з аутсайдерів в середняки («Спортул» в Румунії, «Кубань» і на першому етапі московське «Динамо» в Росії). Як тільки «Динамо» (Москва) зайняло місце «Анжі» ніші «шейховского» клубу з фінансів і складом, і від тренера зажадали забезпечити мінімум місце в Лізі чемпіонів, почалася пробуксовка. Результат – відставка.
З психології. Петреску сверхтемпераментен у кромки поля. Це породжує лише вічні конфлікти з арбітрами і дратівливість у власних футболістів, яких тренер постійно «смикає» з лавки.
І ще по психології. Румун не любить і не вміє працювати з зірками. Про це в своєму інтерв’ю свідчить Звездан Місімовіч, збірник Боснії і Герцеговини – команди-учасниці ЧС-2014. Він відіграв близько 10 сезонів у бундеслізі, в т.ч. в «Баварії». Про це свідчать результати.
По тактиці. Завдяки значним фінансовим вливанням в московське «Динамо» і, відповідно, появи там сильних гравців мінімум на два міцних складу – одних збірників Росії, майбутніх учасників ЧС в Бразилії – набереться на півкоманди. Додайте до них ще легіонерів з міжнародними іменами. На жаль, при таких кадрових можливості Петреску пред’явив мінімум ефективних тактичних рішень. Тільки флангові атаки з навісами на голову «стовпа» Кураньї. Заб’є – чудово, ні – значить, не пощастило. При цьому тренер не вмів розпорядитися талантами «креативників» Кокоріна, Жиркова і Вороніна, все, що їм вдавалося, це їх власні заслуги, а не задуми наставника. Київському «Динамо» флангова гра з небезпечними навісами в штрафну історично близька. Але В.В.Лобановский заповідав не єдину тактику, а їх НАБІР, в т.ч. і спираючись на використання «творців». Інакше треба викреслювати зі славної історії клубу таких людей, як Веремєєв, Буряк, Заваров, Калитвинцев, Белькевич. З такими футболістами у Петреску труднощі.
КУРБАН БЕРДИЄВ
Одне «ПРОТИ». Поки він знаковий тренер лише однієї команди – «Рубіна», якій віддав 12,5 сезонів.
Чотири «ЗА». Перше виникає з єдиного «ПРОТИ» – досягнення. «Рубін» Бердиєв вивів з середини Першого дивізіону до двох чемпіонських титулів, Кубку, Суперкубку, участі у групових стадіях Ліги чемпіонів і чвертьфіналу Ліги Європи у т.ч. перемог над «Барселоною», «Інтером» і «Челсі». Особливо «через губу» смотрящим фанатам «Динамо» успіхи «Рубіна» Бердиєва порадимо згадати баланс поєдинків цих двох клубів між собою.
По тактиці. Глибоко помиляється той, хто вважає: Курбан Бекиєвичу вміє «муровать» лише «автобуси» перед власними воротами. Так, він «танцює» від філософії захисту своїх воріт. Коли життя змушувала – не соромився виставляти трьох центральних оборонців. Але ж не зупиняється на цьому. В «Рубін» був класно налагоджено саме НАБІР тактик швидкісного переходу від оборони до атаки. Як через краї, де навіть окремі зв’язки були напрацьовані до автоматизму (Кузьмін – Рязанцев праворуч, Ансальді – Караденіз зліва), так і через центр (Нобоа, Натхо, Домінгес, Семак, наш Сергій Ребров, знову ж таки наш Рома Єременко). Окрема турбота тренера – про напад. Саме у нього свої найкращі сезони провів Бухаров, він чітко бачив потенціал Рондона, який розкривається зараз в «Зеніті».
По селекції. Бердиєв особисто керував цим напрямком, за винятком останніх одного-двох сезонів. Його філософія була в підборі маловідомих і недорогих футболістів, які «доростали» до міжнародного рівня, до своїх національних збірних вже в Казані під його керівництвом. Це ті ж Рижиков, Ансальді, Боккетті, Маркано, Рязанцев, Рондон, Нобоа, Натхо, Караденіз та ін. Звичайно, Бердиєв запрошував і заслужених футболістів – знову знайомі прізвища: Ребров, Семак, Мілошевіч. Але вони скоріше виключення, і вже у всякому разі, принесли користь і на полі, і як приклад молодим. Були прорахунки у Бердиєва в селекції? Так. Толком не заграли дорогі Мартінс і м’віла. Але порівняно з подібними помилками в інших клубах – це «насіння». Не приховаємо, за ним тягнеться і якийсь шлейф чуток щодо «інтересів» при селекції. Але, це ще треба довести. А «доброзичливців» досить у будь-якого успішного фахівця. У тренерському цеху – точно!
Позафутбольні «аргументи». У ці дні, ясна річ, знайдеться дуже багато людей в Україні, які не бажають, щоб на чолі найтитулованішого клубу країни працював російський тренер, незалежно від його особистих досягнень. Що ж, зараз такий аргумент вагомий, в т.ч. і для керівництва «Динамо». Нам залишається лише нагадати, що Бердиєв громадянин Туркменістану, напевно і Казахстану – там живе його сім’я, та й сам він багато років грав у «Кайрате», тренував казахстанські клуби. Якщо у Курбана Бекиевича і є російський паспорт, то виключно за ініціативою минулого клубу саме з прагматичних причин – щоб не мучитися з візами при виїздах на міжнародні матчі. Так що патріоти (без лапок і недоречних тут жартів) можуть на цей рахунок заспокоїтися. Що стосується вічних чоток в руках, згадування Аллаха на прес-конференціях, то, зауважимо, Віра – справа особисте, навіть інтимне. І вже точно – не аргумент при виборі тренера. Що стосується уявній замкнутості, похмурості, то можу з особистого досвіду свідчити – кілька разів брав інтерв’ю – нічого подібного. Це доброзичливий, чітко мислить і ясно виражає свої міркування співрозмовник. Та й Ребров це знає краще за мене. Ще один аргумент «поза полем». З тренерів-легіонерів Бердиєв найефективніший вже застосованому критерієм «Якість – ціна». Про «якість» вже написано. Про ціну. Не думаю, що зараз для цього спеціаліста на першому місці гроші. Йому важливіше очолити клуб з ім’ям, щоб і далі розвивати свої напрацювання на серйозному спортивному рівні.
В результаті повторюся. Треба дати справжній шанс Сергію Станіславовичу. Що стосується аналізу роботи Петреску і Бердиєва, смію запевнити, я знайомий з посилом, як би походить від «джерела» всередині «Динамо», що цими наставниками там не цікавляться. Я не виступаю проти Петреску або за Бердиєва. Я лише поглибив відомості про їх тренерській роботі. Як писалося в субтитрах знаменитого серіалу, це всього-навсього «інформація до роздумів».
