Олег Блохін судиться з київським «Динамо»… Ще недавно ця новина могла бути розцінена виключно як марення божевільного.
Втім, і війна «братньої» Росії проти України всього кілька місяців тому сприймалася як щось фантасмагоричне. Таке враження, що у світу їде дах – під скрегіт брехні, цинізму і зрад.
У палаті спорів ФФУ отримали заяву, підписану духівником екс-тренера «Динамо» якимось И.Скоропашкиным – на предмет правомірності звільнення Блохіна, з вимогою про виплату компенсації-неустойки. Футбольно-юридична колесо закрутилося, підкидаючи нову поживу для роздумів про честі і совісті, воскрешаючи в пам’яті не такі давні події, змушуючи на багато речей і деяких людей поглянути по-новому.
Коли Олег Володимирович брав рідну, як він говорив, команду в якості наставника, червоною ниткою в його промовах проходив теза про втілення давньої мрії. Пам’ятається, ще практикуючи в Греції, на зорі своєї тренерської кар’єри, Блохін частенько натякав, що не проти попрацювати з «Динамо». Та якось все не звали його додому. Вже і ровесники, і більш молоді колишні одноклубники встигли побувати у штурвала «біло-синього» лайнера, а найрезультативніший форвард в історії колективу все ніяк не міг замкнути віртуальний коло, розпочату колись ще в дитячій динамівській школі.
І ось, нарешті, здійснилося! Маючи в активі чвертьфінал ЧС-2006 на чолі збірної, імідж Віщого Олега і везунчика, в грудях – динамівське, начебто, серце, він з’явився на «омріяном» місці, що представлялося дуже логічним. Команда пішла в піке, з якого шлях лежав тільки вгору – впасти ще нижче для «Динамо» була схожа на катастрофу. Але Блохін в підсумку і залишив від барахлящего механізму вже палаючі уламки. Прийшовши під фанфари, ретирувався тренер під обурений свист трибун та інтернету. Відставка тренера в той момент здавалася гуманним кроком з боку президента клубу Ігоря Суркіса. І природно, ні про яку компенсацію звільнений невдаха не заїкався.
Пройшло три місяці – і Блохін, відпочивши від трудів праведних, але непосильних, вирішив, що треба б праці сим дати належну оцінку. У твердій валюті. Мені невідомо, чи намагався він на цю тему спілкуватися безпосередньо з колишнім роботодавцем. Очевидно – ні. Або ж – так, але – з невтішним для себе результатом.
Іншого навряд чи варто очікувати в світі спортивних результатів, продемонстрованих підопічними Блохіна за період його роботи. Ритися в купі антирекордів, встановлених «Динамо» Олега Володимировича, доля мазохістів. «Сухий» залишок пам’ятають усі – четверте місце в чемпіонаті на тлі відсутності будь-якої зрозумілої гри. При тому, що трансферні запити тренера виконувалися майже як армійські накази – беззаперечно, точно і в строк. Пам’ятається, сам наставник зніяковіло дивувався на камеру: мовляв, очікував, що з п’яти «заявок» на посилення складу будуть виконані хоча б три, а тут – всіх доставили, щасливих, що в такому клубі грати будуть, та ще й у колишнього володаря «Золотого м’яча»!
Для екс-комуніста Блохіна в «Динамо» практично втілили принцип – від кожного по здібностям, кожному по потребі. В здібностях його ніхто не сумнівався, невдачі початкового періоду списували на труднощі адаптації в клубному футболі, раптову хворобу і підступи недоброзичливців. У відповідь на возраставшее невдоволення керівники клубу просили вболівальників потерпіти, все збільшуючи і збільшуючи кредит довіри. Кредит, в результаті так і залишився неоплаченим. Кредит, з якого «позичальник» зараз ще відсотки вимагає! Так адже комунізм, Олег Володимирович, так і залишилось у мріях. І зусилля навіть самих здатних (якщо вони, звичайно, не олігархи) поки оцінюються – по праці. «Намагався» – аж ніяк не означає «зміг». Відповідно і «претендував» – не значить «отримаєш». Хіба не справедливо?
Безумовно, буква закону у вигляді пунктів контракту – сильний аргумент. У випадку з Юрієм Сьоміним, які отримали свою компенсацію від «Динамо», вирішальною стала саме вона. Моральну сторону тієї тяганини винесемо за дужки, все-таки Шпалич – чужинець, «брат біля воріт». Блохін же – свій, голосно розмірковував про динамівські традиції, потреби «померти за футболку клубу, то є – жити його інтересами не тільки на полі, але й поза його межами. Якщо вже говорити про традиції, найбільший з динамівців всіх часів Валерій Лобановський завжди говорив своїм футболістам: «Грайте, працюйте – а матеріальні блага вас знайдуть…»
Враховуючи нові реалії, Григорію, а потім і Ігорю Суркісам довелося переорієнтуватися. Найчастіше фінансові умови ставали возом попереду коня, про що згодом доводилося шкодувати. Як, напевно, і зараз.
У зв’язку з цим хочеться запитати Блохіна – по-чоловічому так:
1) а втілена мрія хіба нічого не варто?
2) як оплачувалося головному тренеру час відсутності на роботі через проблеми з серцем, старанно не учитывавшееся Олегом Блохіним при згадці про терміни побудови його «Динамо»?
3) у скільки можна оцінити моральну шкоду від перетворення столичного клубу в посередній колектив, який страждав не тільки турнірній «аритмією», але й ігровий «імпотенції», в об’єкт критики з боку прихильників і відвертих глузувань з боку конкурентів?
4) як Олег Володимирович розуміє сенс прислів’я «не плюй в колодязь…»?
Шкода, звичайно, що палата суперечок ФФУ не візьме для розгляду більшість з цих питань. Цих, а також, впевнений, багатьох інших, вже сформульованих і ще тільки народжуються у тих, для кого київське «Динамо» було і залишається джерелом натхнення і морального збагачення. Для тих, хто в наш непростий час віддає гроші за квиток на футбол в надії отримати порцію оптимізму. Для тих, хто продовжує вважати Олега Блохіна видатним форвардом, справжньою зіркою спорту, і як і раніше готовий пробачити йому дуже і дуже багато.
Багато чого, але чи всі?..
ВІД РЕДАКЦІЇ. Отримавши від нашого постійного автора цю емоційну статтю, не відразу зважилися готувати її до друку. Ми завжди з повагою ставилися до великого футболіста, намагалися максимально піднімати його авторитет в роки служіння на тренерському терені. Зізнатися, часом у своїх публікаціях навіть на шкоду реалій намагалися утриматися від крутої критики. Багато хто з нас, особливо ті, у кого були давні дружні стосунки з Олегом Володимировичем, пропонували уболівальникам «Динамо» набратися терпіння, буквально до останнього вірили в чудо, але тренерські можливості Блохіна, судячи з усього, виявилися нижче його бомбардирского таланту.
Не володіючи деталями і нюансами контракту Блохіна з динамівським клубом, важко судити про перспективи подальших взаємин вчорашніх однодумців. Але, знаючи як скрупульозно, виконувалися всі вимоги тренера, і скільки було в це вкладено коштів, думаємо, його чекають серйозні роздуми про таких ще не вийшли з обігу поняття, як честь і гідність.
