З нинішнім керманичам «Говерли» В’ячеславом Грозним я знайомий вже багато років, але таким засмученим, як під час нашої зустрічі в Ужгороді минулого тижня, бачив його вперше.
– Треба бути реалістом – при такій ситуації нам не уникнути ролі аутсайдерів,-сказав В’ячеслав Вікторович, коли ми разом спостерігали за спарингом кіровоградської «Зірки» та угорської «Ньиредьхазы». – Єдине, що іще може врятувати від пониження у класі – це проведення перехідного матчу невдахи Прем’єр-ліги з командою, яка фінішує третьою в перволиговом турнірі.
Я переконаний, що такій країні, як Україна, мало мати в еліті 14 клубів. І сподіваюся, що через рік в класі найсильніших знову буде 16 колективів. Для цього, на мій погляд, потрібно, щоб дві кращі команди першої ліги підвищилися в класі і, заради дотримання спортивного принципу, щоб аутсайдер Прем’єр-ліги зіграв ще перехідною поєдинок з бронзовим призером першолігового дивізіону.
– Чому ви так песимістично оцінюєте можливості своїх підопічних?
– А на що мені ще розраховувати, якщо з гравців стартового складу минулого сезону у моєму розпорядженні залишилися лише воротар Надь, захисник Акакпо і універсал Фещук, і мені нічого не залишається, крім як у стислі терміни знову створювати практично нову команду.
– Але вам же до цього не звикати! Пригадується, раніше ви з честю виходили з такого важкого становища не тільки з «Говерлою», але і з запорізьким «Металургом», і з дніпропетровським «Дніпром».
– Де-то ви праві, але при нинішньому фінансуванні «Говерли» мої можливості при комплектації складу вкрай обмежені. За великим рахунком, я можу розраховувати лише на молодь, яка не має досвіду виступів в еліті.
…Що ж, дійсно, в останні роки «Говерла» нагадувала такий вокзал, куди з різних напрямків прибували футболісти. Одні затримувалися в Ужгороді на нетривалий час, інші транзитом вирушали шукати своє щастя далі. Але хоча зараз гравцям дуже складно працевлаштуватися, потенційні новобранці вже не поспішають в Ужгород. Не надихає їх навіть співпраця з таким неординарним фахівцем, як В’ячеслав Грозний. А все тому, що вже притчею во язицех стало невиконання керівництвом ФК зобов’язань перед футболістами і тренерами. Найгірше, що в Ужгороді це перетворилося в систему. Гравці не вірять клубним босам, так і ті, створюється враження, що вже не знають, як усунути прогалини у фінансових тилах «Говерли». Офіційно керівництво поінформувало, що бюджет клубу скорочений удвічі. На що В’ячеслав Грозний відреагував спокійно, мовляв, і раніше теж ходили з простягнутою рукою.
– Я не звик критикувати людей, які дають мені гроші, – зазначив наставник. – Але саме зараз, коли в країні складна ситуація, потрібно реально зважувати свої можливості. Візьміть ту ж «Ньиредьхазу», яка повернулася в еліту угорського футболу: зарплата гравців там не перевищує 3 000 євро в місяць. Якщо б нашим футболістам з Прем’єр-ліги запропонували такі умови, з ними одразу трапилася істерика! Однак рано чи пізно і в Україні гравці будуть отримувати гонорари, відповідні рівню життя в країні та рівня їх майстерності. Час захмарних зарплат навіть у клубах-грандах скоро кане в Лету, цитує pressing.net.ua.
Наостанок я попросив В’ячеслава Грозного прокоментувати з’явилися в деяких ЗМІ повідомлення, що «Говерла» може і не стартувати в чемпіонаті.
– Думаю, що до цього не дійде, – сказав тренер. – Хоча, повірте, дуже складно керувати гравцями і комплектувати склад, коли з контрактами не вважаються…
