В Україні стартував сезон – розіграний перший трофей, пройшов перший тур чемпіонату, досяг успіху перший єврокубковий повпред. Набирає обертів і перший гучний скандал, пов’язаний зі спробою колишнього тренера київського «Динамо» Олега Блохіна відсудити у рідного клубу майже чотири мільйони доларів.
Багато сподіваються, що відновлення футбольних змагань має тільки додати морально-психологічних сил і непереможного духу всім українцям, співпереживаючою за життя і здоров’я наших військових і мирних жителів Донбасу, де тривають бойові дії. А тим часом уболівальники на трибунах роблять все можливе, щоб продемонструвати єдність країни і висловити підтримку героям українських збройних сил, що перебувають у зоні АТО.
СУПЕРКУБОК ДЛЯ «ШАХТАРЯ»
Сезон традиційно відкривався матчем за Суперкубок України, в якому на «Арені Львів» зустрічалися «Динамо» і «Шахтар». Напевно, вперше за багато років фаворитом всеукраїнського дербі вважалася київська команда, що було пов’язано з демаршем ряду провідних гравців донеччан, які відмовилися повертатися в Україну.
На такий крок пішли Алекс Тейшейра, Дуглас Коста, Фред, Дентіньо, Факундо Феррейра і Ісмаїлі. Перших двох можна сміливо вважати лідерами команди і – однозначно – твердими гравцями основи. Близький до цього статусу і отримав відпустку після чемпіонату світу Бернард.
Тим не менш, гірники з незвичним (і, відверто кажучи, не зовсім логічним) статусом не змирилися і в підсумку здобули перемогу – 2:0. Причому, головними діючими особами стали новачки: Олександр Гладкий скористався помилкою центральних захисників киян і відкрив рахунок, а наприкінці зустрічі Сергій Болбат та Марлос провели блискучу контратаку, яку завершив бразилець.
Прикра невдача, природно, стала ударом по амбіціях молодого наставника «Динамо» Сергія Реброва, якому багато хто ще не визнали сформувався тренера. І тому належать до його призначення з певним скепсисом. Тим більше, поразка сталася на тлі досить високих очікувань.
Втім, з критикою на адресу Реброва якщо і виступали, то не так огульно, як це частенько буває у вітчизняних ЗМІ. До того ж не всі оглядачі чомусь враховували цілий ряд важливих нюансів.
По-перше, не варто забувати, що «Динамо» також підходило до поєдинку далеко не в оптимальному складі. Травмовано ключові виконавці Євген Хачеріді і Денис Гармаш, відпочивають після чемпіонату світу Мігель Велозу і Джермейн Ленс.
В результаті у складі динамівців були відсутні чотири гравці основи – а це навіть більше, ніж у «Шахтаря». Ще один важливий фактор: вперше за багато років «Динамо» не доводиться брати участь у відбіркових матчах єврокубків (в групу Ліги Європи УЄФА кияни потрапили напряму), що могло накласти відбиток на програму підготовки до сезону. Грубо кажучи, Ребров міг навмисно не підводити поки команду до оптимальних кондицій.
«Шахтар», звичайно, теж в подібній ситуації – участь в Лізі чемпіонів він почне з групового етапу. Але для динамівців все ж хороший фізичний стан завжди було ключовим моментом.
Слід зазначити, що призвели до пропущених голів не системні помилки команди або огріхи в тактиці, а елементарні індивідуальні помилки гравців. Зазвичай в таких випадках із тренера попит невеликий – особливо якщо з об’єктивних причин вибір складу в нього був обмежений.
«Незважаючи на те, що у «Шахтаря» відбулися заміни, ця команда більш досвідчена, більш зіграна, і той склад, який грав, з невеликою натяжкою теж можна вважати основним. У «Динамо» ж вийшла група гравців, які ще дебютували. Той же Рибалка, Безус, який не мав постійного місця в складі, той же Калитвинцев. Тому «Шахтар» мав перевагу в центрі поля», – зазначив футбольний експерт Вадим Євтушенко.
Колишній головний тренер «Ворскли», раніше працював в штабі збірної України, вказує на індивідуальні помилки киян, а також нестабільність гри як природну реакцію на вихід молодих виконавців.
«Всім зрозуміло, щоб ці хлопці заграли, їм треба давати грати. А давати грати – це значить піддавати себе якоїсь нестабільності. Звичайно, я вітаю те, що «Динамо» довіряє своїм вихованцям, але я абсолютно не хочу сказати, що «Динамо» програло з-за цих гравців. Команда ще не зовсім збалансована. Величезні проблеми в лінії захисту і те, що лінія півзахисту теж була не ідеальною, це й позначилося на кінцевому результаті. Але більше помилок вчинили Макаренка і Драгович, на мій погляд, вони зіграли слабо в цьому матчі», – додав Євтушенко (Sport.ua, 23.07.14).
Між тим, у контексті матчу за суперкубок увага була прикута не тільки до самих команд. Напередодні поєдинку виник скандал, пов’язаний з суддівством. Колишній рефері ФІФА Сергій Шебек розголосив факт таємної зустрічі голови Комітету арбітрів ФФУ Василю Мельничуку та адміністратора «Шахтаря» Даміра Зиннатуллина, у минулому неодноразово звинувачувався в тиску на суддів під час матчі гірників.
«Складається враження, що Василю вручили цю посаду лише тільки для того, щоб він захищав інтереси одного з клубів Прем’єр-ліги. І як захищає? Не за законом, а в ресторані, сидячи за столом з одним з представників цього клубу і виголошуючи тости і за майбутні перемоги. І коли? Напередодні відкриття нового сезону-2014/15. Так, Київ – велике місто, але нікуди від людських очей, не зникнути», – заявив Шебек (Ua-football.com, 22.07.14).
Сайт «Футбольний клуб» підтвердив даний факт, опублікувавши любительське фото, зроблене у київському ресторані «777», де і була відображена згадана зустріч, яка в будь-який інший національної асоціації Європи викликала б негайне внутрішнє розслідування і невідкладну реакцію керівництва федерації футболу. Втім, президент ФФУ Анатолій Коньков уже звично вважав за краще зробити вигляд, що нічого не сталося…
БЛОХІН СТАЄ ІЗГОЄМ
Тим часом на наших очах розсипається немов картковий будиночок ще один міф – про людину, який колись вважався одним з головних символів київського «Динамо» та українського футболу (нарівні з Валерієм Лобановським або Андрієм Шевченко). А тепер заради грошей він опоганив не тільки легендарний клуб, але і власну репутацію.
Судячи з усього, інформацію про рішення Олега Блохіна відсудити у «Динамо» компенсацію за розірвання контракту багато спочатку сприймали, як невдалий жарт. Мовляв, людські якості Блохіна завжди викликали питання, але все ж, поступати так по відношенню до рідного клубу навіть для нього було б низько. Але дуже скоро чутки підтвердилися, і відразу ж перетворилися в найбільш резонансну тему футбольних ЗМІ.
Одним з перших, природно, з цього приводу висловився президент «Динамо» Ігор Суркіс, у якого Блохін і вимагає компенсації.
«Якщо Олег Володимирович хочеться судитися після того, що він зробив з командою, це його право. Ми будемо діяти згідно із законом і підготуємо йому дуже хороший відповідь. Ця ситуація зайвий раз показала сутність людини. Ще раз вибачусь перед уболівальниками за те, що не слухав їх два роки і не прибрав його. Впевнений, зможу довести, що клуб нічого не повинен Олегу Володимировичу. Ну а якщо йому щось треба – то отримає. Все дуже просто.
Скажу наступне. Чоловік, який не дав результату, опустив «Динамо» нижче, ніж команда коли-небудь була… Я нічого не придумую. Третє і четверте місце – це його заслуги. І тепер вимагати від рідного, як він декларував, клубу компенсацію… Значить, я поганий керівник, що не розгледів у ньому, ображати не буду, просто непорядної людини. Мені просто цікаво, як відреагує громадськість.
Якщо б я знав, що у нього таке гнильцо, я б скористався правом звільнити його після першого сезону. За контрактом, воно в мене було. Мало того. Він же не розуміє, що його ніхто не звільняв. Йому було запропоновано подати прохання про відставку, і він сам прийняв рішення, що його звільнили. Коротко і ясно. Ось вся складова конфлікту. Втрата грошей мене не лякає, мене цікавить мораль. Він і так зіпсував свою репутацію. Я йому поки її остаточно», – заявив Ігор Суркіс («Сегодня», 22.07.14).
Характерно, що сам Блохін ситуацію не коментує, залишаючи своїм представникам. А вони, в свою чергу, наполягають, що не можна вважати підставою для відставки невиконання наступного пункту в контракті: «Тренер зобов’язаний докладати всі зусилля для завоювання золотих медалей і національного кубка у сезона-2013/14 – 2015/16, виходу в груповий етап ЛЧ (2012/13 – 2015/16) з подальшим подоланням групового етапу і продовженням боротьби як мінімум в Лізі Європи».
Мовляв, як довести, що він не докладав зусиль?
Нечисленні коментатори, які, умовно кажучи, стали на бік тренера, напирають саме на «розмитість» формулювань в контракті. Мовляв, формально у Блохіна є право вимагати компенсацію. Чому він повинен відмовлятися? Ну а мораль? Яка мораль – це ж Блохін…
«Те, що Олег Блохін буде вимагати неустойку, було зрозуміло ще навесні. Хоча б тому, що це абсолютно логічно. По-перше, мало хто погодиться забути про кілька мільйонів євро. А вже людина, здатна так довго триматися за своє місце на лавці, незважаючи на потоки критики, явно ніколи не відмовиться від них з благородних спонукань. Були б у нього такі спонукання, він би давним-давно сам звільнився – і все це розмови просто не було.
…Це образа, а Блохін образливий і злопам’ятний – вже кому-кому, а журналістам про це прекрасно відомо. З подачі боса «Динамо» ситуація виглядає таким чином, ніби Блохін вимагає у клубу доплати за провалений сезон. З точки зору самого Блохіна (і звичайної в таких випадках практики), він просто не відмовляється від того, що належить йому за контрактом. З принципу, заради помсти і «чому я повинен?».
Робота Блохіна, звичайно, не варто ні 3,6 мільйона, ні того, що він вже отримав за контрактом, та й Ігор Суркіс нескінченно симпатичніше свого колишнього співробітника – але в цій ситуації починає хотітися, щоб Блохін справу виграв. Просто тому, що Олега Володимировича в наших очах вже ніщо не врятує (і він, здається, це розуміє), а за чистоту українського футбольного менеджменту ще хочеться поборотися.
До тих пір поки аргумент «хіба тобі не соромно» та «не заплачу, бо мені не сподобалося» буде працювати в нашому футболі, він не наблизиться до європейського – хіба що до сицилійського», – вважає оглядач сайту «Трибуна» Олександр Ткач (Ua.tribuna.com, 24.07.14).
Тим не менш, як раз моральна сторона питання – це те, на чому акцентує увагу більшість коментаторів. Ну а для вболівальників цей аспект у подібних ситуаціях взагалі майже завжди є єдино важливим. І треба сказати, що громадська думка – однозначно на боці «Динамо» Ігоря Суркіса.
Претензії до Блохіну, образно кажучи, діляться на два сектори: перший – невідповідність показаних результатів і фінансових вимог; друге – фактично зрадницьке ставлення до рідного клубу і його президента, який дозволив тренеру втілити давню мрію, а потім підтримував довше всіх, незважаючи на гнітючі результати.
«Загальний підсумок виступів «Динамо» в чемпіонатах України двох останніх сезонів відомий – третє місце у 2013-му році і четверте в 2014-м. І той, і інший результат є антирекордом клубу. При цьому Блохін «досяг» цього не в ситуації, коли доводиться працювати з тим набором футболістів, які є під рукою, а діставши всіх (підкреслюю, всіх!) виконавців, яких побажав бачити в команді. Тобто, отримавши від «Динамо» максимум, Блохін досяг мінімуму. Як тренер. А як людина він після цього грошей з клубу вимагає», – зазначає відомий журналіст Олександр Попов (Dynamo.kiev.ua, 24.07.14).
Про моральну сторону емоційно висловився оглядач «Футбольного клубу» Богдан Бугу: «Хто-то буде на стороні клубу, довше всіх вірившего у спеціаліста, який опустив рідну команду на саме дно, а зараз ще і виставляє фінансові претензії. Хтось увійде в положення тренера, якому, можливо, нормальної роботи і не запропонують, а жити красиво все одно хочеться. Але для мене особисто всі крапки над «і» в цій історії розставив один нюанс.
Знаєте, яку суму Олег Блохін вимагає у «Динамо»? 3 653 767,12 доларів. Саме так – в позові написано літерами, щоб не помилилися – «три мільйона шістсот п’ятдесят три тисячі сімсот шістдесят сім доларів США і 12 центів США»…
І 12 ЦЕНТІВ США! Після всіх цих слів про динамівському серце, мрії всього життя, рідному домі і клубі… Результату – нуль, ігри – нуль, прогресу – нуль, регрес один. Але ти, рідний клуб, вийми та поклади. Всі-всі – до копієчки, точніше до останніх 12 центів… По-моєму, так дешево – за 12 центів – своє динамівське серце ще ніхто не продавав» (Footclub.com.ua, 22.07.14).
«Блохіну мало ганьби, він хоче грошей», – вже сам по собі заголовок статті Артема Войцеховського в донецькій газеті «Спорт-Арена» є вироком колишньому динамівцю. «Ще ні одного фахівця не вдавалося так знівечити динамівський футбол, як це за півтора року своєї «роботи» зробив Олег Блохін. Але на цьому, схоже, він не зупинився…», – іронізує автор (Sport-arena.com.ua, 25.07.14).
Між тим, кажучи про те, що Блохіним може рухати не тільки жага наживи, але й образа за «ганебне звільнення», забувають про те, що у вболівальників «Динамо» приводів для образ аж ніяк не менше. У скільки можна оцінити моральну шкоду від перетворення столичного клубу в посередній колектив, який страждав не тільки турнірній «аритмією», але й ігровий «імпотенції», в об’єкт критики з боку прихильників і відвертих глузувань з боку конкурентів?
А чи пам’ятає сам тренер, як підтримував його клуб під час відсутності на роботі через проблеми з серцем, старанно не учитывавшемся Блохіним при згадці про терміни побудови його «Динамо»? Після провалу в першому сезоні майже всі увійшли в положення спеціаліста, пережив непрості часи – у зв’язку з власною хворобою і трагедією в сім’ї. Мало в кого язик повертався дорікати за неприпустимо низький результат, який в наступному сезоні – як виявилося – тільки погіршився. І ось так він «заплатив за предобрійше»…
Резюмуючи ж ситуацію, варто відзначити кілька принципових моментів.
Перший: Ігор Суркіс при будь-яких розкладах тільки у виграші. Громадська думка однозначно на його боці. Так, можливо, після судових розборок про якийсь компенсації Блохіну все-таки доведеться говорити. Але ці гроші динамівські вболівальники ніколи не пробачать вчорашнього «королю», резонно вважаючи, що їм знайшлося б набагато більш розумне застосування. Наприклад – розвиток інфраструктури або дитячо-юнацької академії.
Друге: Блохін остаточно і безповоротно розтоптав свою репутацію. Динамівські вболівальники були єдиним нерукотворним постаментом для його футбольного величі. Тепер це вже в минулому. А в майбутньому – потенційні роботодавці на конкретному прикладі власні очі змогли переконатися, що за людина живе під позолотою «Золотого м’яча».
ВСЕСВІТНІЙ БОЙКОТ ЧС-2018 В РОСІЇ
Віддаючи належне внутрішньої тематиці, українські ЗМІ також не відстають і від міжнародних тенденцій. У нашій країні пильно стежать за стрімко набирає обертів кампанією за бойкотування чемпіонату світу 2018 року в Росії. І не тільки стежать, але і намагаються внести свою лепту.
Увага до цієї теми цілком зрозуміло. Неприхована військова, фінансова, кадрова та інформаційна підтримка терористів на Донбасі, а останнім часом і відкрита агресія стосовно наших військовослужбовців і мирних громадян з боку Росії з кожним днем підвищує необхідність всебічного тиску на країну, з чиєї вини гинуть українці.
Збитий проросійськими сепаратистами малайзійський «Боїнг» в небі над Донбасом змусив весь світ ще більш жорстко засудити дії російської влади, що розпалюють війну на Сході України. В європейських і американських ЗМІ, в соціальних мережах все більше людей говорять, що Росія повинна бути покарана – в економічному, інтеграційному, будь-якому іншому плані.
Практично одночасно в Голландії і Німеччини прозвучали думки про те, що, крім іншого, необхідно позбавити Росію права проведення чемпіонату світу з футболу в 2018 році. При цьому німецькі політики аргументують свою позицію цілком раціональними доводами, що виходять за рамки проблем розслідування причин трагедії.
Представник фракції правлячої коаліції в бундестазі Штефан Майєр заявив в інтерв’ю Bild-Zeitung: «Якщо президент Путін не змінить курс на подальше розпалювання українського конфлікту, то тема позбавлення Росії ЧС-2018 з футболу перестане бути забороненою». А віце-голова коаліції Міхаель Фукс вважає, що ФІФА повинна замислитися над тим, наскільки Росія є в сформованих обставинах відповідною країною для чемпіонату («Нова газета», 25.07.14).
Також позбавити Росію чемпіонату світу закликав віце-прем’єр Великобританії Нік Клегг. Про це він заявив в інтерв’ю The Sunday Times. За його словами, заборона на прийняття світової першості має бути частиною «більш жорстких санкцій Євросоюзу проти Москви». Віце-прем’єр вважає «неприпустимим» дозволити президенту Росії Володимиру Путіну «насолодитися проведенням настільки престижного світового турніру».
«Влада Росії не можуть весь час підтримувати терпіння міжнародного співтовариства на межі і при цьому мати привілей і честь отримати почесті як країна-господар чемпіонату світу», – заявив він.
Ще раніше бойкотувати турнір раніше закликав колишній тренер збірної Нідерландів Джон ван’т Схип. А в березні американські сенатори Марк Кірк і Ден Коатс звернулися до ФІФА з проханням призупинити членство Росії в організації і позбавити країну права проведення чемпіонату світу (obozrevatel.com, 26.07.14).
Розвиває цю тему і американська преса. Зокрема, після аварії літака MH17 газета The Daily Beast заявила, що держави, які виступають проти беззаконня Путіна на світовій арені, можуть і повинні розглянути всі можливі економічні санкції проти Росії. Та особисто проти її президента Володимира Путіна.
«300 осіб, з яких 189 були громадянами Голландії, загинули в результаті дій сил, вірних російському президенту Володимиру Путіну, людині, який підтримує збройні повстання на Україні. Його можна назвати хрещеним батьком сепаратистів. Розкол України – це справа рук його і ополченців. Тому удар повинен зачепити особисто Путіна, він повинен зачепити його его, його гордість. І це, безсумнівно, можна зробити, позбавивши Росію права проводити у себе Чемпіонат світу з футболу в 2018 році.
Як можна покарати автократа, всемогутнього президента уявної наддержави? Путін упевнений, що чемпіонат світу можна піднести російському народу як підтвердження його влади. Так чому світ повинен ставати спільником у здійсненні планів диктатора? Коли 13 липня Путін хизувався перед камерами на церемонії закриття Чемпіонату світу з футболу в Ріо-де-Жанейро, було ясно, що він вважає проведення наступного чемпіонату в Росії величезною удачею для своєї машини пропаганди, свого роду міжнародним схваленням його заслуг», – пише автор матеріалу (inosmi.ru, 21.07.14).
Підтримують цю ініціативу і українські політики. Зокрема, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков написав у Facebook: «Чемпіонат світу з футболу 2018 року має бути перенесений з Росії. Вважаю, що і Федерації футболу України і Кабінету міністрів – потрібно сьогодні зайняти чітку позицію. Санкції щодо агресора і спонсора тероризму повинні бути по всьому полю!» (27.07.14)
Настільки активна кампанія у всьому світі, по всій видимості, не на жарт стривожила ФІФА, вимушену виступити зі спеціальною заявою з цього приводу.
«Історія показала, що бойкот спортивних заходів, а також політика ізоляції і конфронтації – не найбільш ефективні методи вирішення проблем. Чемпіонат світу привертає до себе величезну увагу і може стати каталізатором до конструктивного діалогу між людьми і керівниками, посприявши позитивним соціальним змінам. Ми вже переконалися, що чемпіонат світу може послужити на благо, і ми впевнені, що подібне станеться і на ЧС-2018 в Росії», – йдеться в заяві ФІФА (sports.ru, 25.07.14).
Тим не менш, світова громадськість явно не згодна з думкою ФІФА. Все більше простих людей – не політиків – приходять до висновку, що Росія, як країна, що підтримує і яка спонсорувала тероризм на Сході України, не заслуговує статусу господині чемпіонату світу-2018. Із закликом відібрати у Росії право на проведення наступного мундіалю і передати його Нідерландам виступає автор однієї з петицій до ФІФА на популярному сайті change.org.
«Чемпіонат світу пропагує мир і антирасизм. Путіну всі ці цінності не важливі. Нідерланди претендували на проведення мундіалю 2018 року, і вони заслуговують прийняти цей турнір. Росія вже давно веде себе, як країна-відлюдник. Тим не менш, це не завадило їй стати організатором Олімпійських ігор-2014. Хіба не ясно, що Путін відчуває безкарність за свою політику?» – запитує автор петиції.
Крім того, прихильники прийняття дієвих заходів щодо Росії навіть створили спеціальний сайт www.boycottputinnow.com з метою поширення бойкоту ЧС-2018 (pressing.net.ua, 22.07.14).
ІНШІ АСПЕКТИ ФУТБОЛЬНОГО ЖИТТЯ
Загибель президента «Ворскли». У суботу в Кременчуці був застрелений мер цього міста і президент футбольного клубу «Ворскла» Олег Бабаєв, який також був членом виконкому Федерації футболу України. Футбольна громадськість країни була шокована цією звісткою, на адресу рідних і близьких всі ці дні звучать співчуття у зв’язку з непоправною втратою. Недільний матч «Динамо» і «Ворскли» починався з хвилини мовчання.
Юнаки пробилися на ЧС. На минулому тижні закінчився виступ збірної України серед юнаків до 19 років на чемпіонаті Європи в Угорщині. Програвши в останньому турі німцям (0:2), українці посіли у своїй групі третє місце і вилетіли з турніру.
Проте цього вистачило, щоб виконати головну задачу, адже крім медалей континентальної першості в Угорщині розігрувалися путівки від Європи на чемпіонат світу U-20, який в травні-червні наступного року пройде в Новій Зеландії. Туди потрапили по три кращих колективу від кожного з двох квартетів. Таким чином, збірна України, очолювана Олександром Петраковим, забронювала одну з шести путівок!
