Здавалося б, тільки вчора фінішував минулого сезон, переключивший вболівальників на хвилю мундіалю. Але час летить стрімко: позаду не тільки буквально набитий під зав’язку сенсаціями чемпіонат світу, але і перший тур нового національної першості.
Нового в усіх відношеннях: у ньому і кількість учасників стало менше, і формат, якби не наполегливість виконкому ФФУ, міг знайти, скажімо так, оригінальні обриси. Останнім рішенням стало проведення стандартного двохкругового турніру. Зітхнувши з полегшенням, тринадцять старожилів прем’єр-ліги почали спішно верстати графік межигровых циклів і тайм-аутів, пов’язаних з виступами національної збірної. Чотирнадцятого ж – «Олімпік» з Донецька – лише тільки доведеться освоюватися в когорті найсильніших, тому неважко припустити, що для дебютанта в процесі пізнання премудростей еліти чекає чимало випробувань.
Втім, якщо команда Романа Санжара до цього прагнула в ході довгої дистанції минулого чемпіонату, то тепер будь-які труднощі зобов’язана приймати з розумінням. Перша, кадрова, проявилася вже в стартовому поєдинку з «Чорноморцем», в якому тезка відомого французького клубу (щоправда, з іншим наголосом) потерпів поразку. Цікаво, що напередодні матчу багато хто з метикованих і заповзятливих одеситів виношували плани зірвати куш за допомогою ставок в букмекерських конторах – настільки були переконані в неминучості поразки гостей від їх улюбленої команди.
В даній ситуації мимоволі виникає паралель з іншим представником Донбасу – маріупольським «Металургом» початку сезону-1997/98. Дебютували тоді в еліті азовці в перших трьох турах терпіли фіаско – 0:5 від «Шахтаря», тернопільської «Ниви» і 2:5 в сумно відомій грі від «Ворскли». Але, незважаючи на труднощі, команда не вилетіла з вищої ліги. Можливо, президента «Олімпіка» Владислав Гельзину, удивившему вболівальників і статистиків своїм дебютом у прем’єр-лізі у 40-річному віці, варто перейняти досвід у керівництва та тренерського штабу маріупольського клубу. До речі, в тому далекому сезоні команду з берегів Азовського моря тренував ні хто інший, як її нинішній керманич Микола Павлов.
Який привчив до турнірній стабільності в двох останніх сезонах «Чорноморець» напередодні стартового матчу став одним з головних ньюсмейкерів нашого футболу, поповнивши ряди трьома новачками – Юрієм Путрашем, Антоном Шиндером і Дмитром Гречишкіним. Якщо врахувати, що до цього «моряками» стали ще четверо футболістів плюс, який повернувся з оренди Віталій Балашов, то ігровий склад змінився більше, ніж наполовину.
Для Романа Григорчука, прикипіла до одеси і не поспішав покидати «Чорноморець», рівень «Олімпіка» для визначення сили його підопічних не є показовим. Лакмусовим папірцем можуть служити ігри з куди більш серйозними суперниками, до числа яких можна віднести і опонента з третього відбіркового раунду Ліги Європи хорватська «Спліт».
Цього літа шанувальникам багатьох провідних клубів довелося похвилюватися через почастішання випадків неповернення або відмови грати в Україні низки легіонерів. Особливо гостро це стосується «Шахтаря» і «Металіста» – команд, в яких давно роблять погоду представники Південної Америки. Але одна справа іноземці, а зовсім інше – наші гравці. Вболівальники «Дніпра» досі сподіваються, що несподівано покинув тренувальний табір символ команди Руслан Ротань все ж повернеться до її лав. Необдумане рішення, як і зроблений наспіх невірний крок, не тільки у футболі, але і в звичайному житті може коштувати дорого. Те ж можна сказати і про давнє улюбленця дніпропетровських фанів, в силу певних обставин опинився поза улюбленої справи.
У першому матчі з донецьким «Металургом» Ротаня явно не вистачало, і немов розуміючи це, його партнери (писати слово «колишні» рука не піднімається) завбачливо виготовили спеціальну футболку. Напис, що закликає Руслана повернутися в «Дніпро», напевно не залишить його байдужим. Як і звернення до нього Мирона Маркевича. Чомусь не покидає впевненість, що Ротань знову буде грати у формі з емблемою дніпропетровського клубу. А поки – «Дніпро» не без проблем здобув першу перемогу в чемпіонаті, взявши верх у матчі з дещо оновленою командою Володимира П’ятенка на «Арені Львів».
Не виявилося легким і виграш іншої команди з берегів Дніпра – «Динамо». Приїхала в гості до біло-синім «Ворскла» ще напередодні гри пережила шок, дізнавшись про трагічну загибель президента клубу Олега Бабаєва. Можливо, біль втрати стала для полтавців серйозним психологічним вантажем, що не могло не накласти відбиток на їх дії. Разом з тим варто віддати належне динамівцям, які напевно зробили потрібні висновки після програшу «Шахтарю» у поєдинку за Суперкубок. В їх грі стало менше грубих помилок, з’явилося більше старання і осмисленості.
Але співати хвалебні оди за одні лише ці якості на адресу столичної команди ніхто не збирається. Сергію Реброву ще належить виконати величезний обсяг роботи, перш ніж його підопічні стануть єдиним монолітом, радуючи шанувальників такою ж впевненою грою, як він у двох минулих десятиліть.
Навіть залишившись без групи південноамериканських виконавців, які прийняли рішення не повертатися в Україну (а тепер, за словами гендиректора гірників Сергія Палкіна, переглянули позицію), «Шахтар» все ж зумів забезпечити триочковий почин в чемпіонаті. Благо класних виконавців у гірників завжди було предостатньо. Вчора помаранчево-чорні не мали серйозних проблем із запорізьким «Металургом», якому в новому сезоні належить подбати про своє реноме, втрачений через в останні роки. Один з найдосвідченіших представників нашого тренерського корпусу Олег Таран перш вже проходив вогонь, воду і мідні труби, так що тепер багато залежить від керівництва клубу. Буде з його боку всебічна підтримка – буде і результат.
Пам’ятається, якісь місяць-півтора тому багато розмов велося про долю західноукраїнських клубів – «Карпат», «Говерли» та «Волині». На прикладі останньої можна сказати, що зрушення на краще все-таки відбулися. У розмові з автором цих рядків футболісти луцької команди похвалилися позитивною динамікою виконання клубом контрактних зобов’язань.
Втім, і в такому важливому питанні, як комплектація, у «Волині» стан справ аж ніяк не виглядає катастрофічним. Знаючи ентузіазм, який повернувся на тренерський місток після лікарняного Віталія Кварцяного, можна не сумніватися: футболу у Луцьку він зачахнути не дасть. А поки самий ексцентричний тренер в історії «Волині» знаходиться в прекрасному настрої завдяки перемозі над «Іллічівцем», якій його команда не досягала в офіційних іграх майже чотири місяці – з 29 березня!
Що стосується гучної історії з небажанням лучан їхати в Маріуполь, ще за тиждень до цього Кварцяний жартома запропонував внести два зіграних під час тренувального збору контрольних матчі з «Іллічівцем» в залік чемпіонату. «Тим більше, що ігри проходили на «своє» та «чуже» полях – в Хорватії, де дислокувалися ми, і Словенії – місці проведення збору «Іллічівця», – посміхаючись, зауважив наставник «Волині».
Що стосується «Говерли» та «Карпат», то, незважаючи на нелегкі часи, обидві команди не мають наміру йти на поводу у труднощів. Більше того, у кожної є те, за що люблять їх вболівальники – характер. Його суперники продемонстрували в ужгородському матчі, що завершився бойовою нічиєю. Рульовому львів’ян Ігору Йовичевичу цей день напевно запам’ятається надовго – хорват дебютував на посаді головного тренера клубу прем’єр-ліги.
