Капітан київського «Динамо« Олександр Шовковський після перемоги над «Ворсклою» в першому турі чемпіонату України вийшов до журналістів і докладно відповів на всі їхні запитання.
– Завдання на сезон для нашої команди не змінюються. Звичайно ж, відповідальність і важливість першої гри дуже велика. Ми до неї дуже відповідально готувалися, розуміючи, що в тій ситуації, яка склалася в країні, може бути, хоч якась буде віддушина для людей. На початку сезону будь-яка перемога важлива. Але також важливо, в якому ключі вона здобута, при якій грі. Також треба враховувати погоду, все-таки жарко було грати.
– Перед матчем за Суперкубок всі говорили, що «Динамо» фаворит. Із-за чого сталося те поразку?
– Поразки і перемоги складаються з пропущених і забитих голів. І з помилок. Хто їх допустив, хтось використав. Ми ретельно проаналізували цю гру, її хороші моменти і ті, які не влаштовують, які суперечать нашим принципам. І сьогодні ми вийшли на гру, прекрасно розуміючи, що гравці і тренери «Ворскли» дивилися суперкубковий матч і теж зробили виводь щодо нашої тактики, специфіки та концепції гри.
В цілому я вважаю, що ми провели сьогодні поєдинок досить добре. Були моменти, які потрібно було реалізовувати. Ну а результат, знову таки, складається із забитих і пропущених м’ячів.
– Реалізація знову ж таки…
– (Перебиваючи.) Ми над цим працюємо.
– Команда розуміє і приймає концепцію гри Реброва?
– Давайте, ви не будете протиставляти команду і головного тренера. Це питання ми відразу прибираємо.
– Відкрийте секрет. Ви сьогодні виносили м’яч від воріт з центральної частини воротарського майданчика. Здається, раніше такого не було, це якась прикмета?
– Немає жодної прикмети. Просто рівновіддалена від лівого, і з правого кута точка. Зазвичай я вибираю, куди встановити м’яч, в залежності від того, куди мені його потрібно вибити.
– Наприкінці другого тайму не було побоювання за результат?
– Вовка боятися – в ліс не ходити. Якщо боятися виходити на футбольне поле, то краще взагалі не виходити. А вже перебуваючи на футбольному полі, треба дбати про якість своєї гри і думати про реалізацію тактики, запланованої тренером. А помилки будуть завжди і у всіх, але потрібно думати не про них, а про те, щоб правильно підготуватися і реалізувати те, що є, те що закладається в тренувальному процесі.
– Максим Коваль сказав, що на сто відсотків піде в оренду…
– Максим Коваль поки нікуди не пішов. Ось коли він на сто відсотків піде, тоді і будемо говорити.
– Але ви як старший товариш і капітан що б йому рекомендували?
– Складний момент… Я не опинявся в такій ситуації. Так, я був другим, коли робили ставку не на мене, але я в тренувальному процесі доводив свою профпридатність. В даному випадку все залежить від його сприйняття.
– Але в молодості ви ж були в оренду в ЦСКА…
– Це була не оренда. Це були дві гри – обставини, пов’язані з армією.
– В основному складі з’явилися Рибалка і Калитвинцев, вони нервують, як команда їм допомагає?
– У молодих гравців завжди буде певна частка нервозності перед виходом на футбольне поле. Через це проходять усі. І тільки через матчі, через помилки прийде зріла гра і впевненість у своїх діях. Довіра є, і хлопці стараються і хочуть довести свої великі плани з «Динамо» Київ.
– Але в турнірному плані адже це певний ризик…
– Ну, або довіряємо молодим, потрібно мати такі фінансові умови, щоб купувати 25-27-річних гравців з досвідом і ігровою практикою. Політика клубу теж враховується.
– Легіонери все частіше заявляють, що не хочуть залишатися в Україні. Ви це відчуваєте всередині команди?
– Знаєте, бажання гравця переїхати в інший чемпіонат – це, в принципі, нормально. Інша справа, яке його ставлення до роботи. І в цьому плані у «Динамо» все абсолютно нормально. Агенти можуть вирішувати поставлені гравцем завдання, а його справа – виходити на футбольне поле і грати. Кому буде потрібен гравець, який приїде в інший клуб з поганою функціональною готовністю? В даному випадку, наші легіонери професійно ставляться до своєї роботи.
– Вибачте, але сьогодні Велозу, Аруна і Вукоєвич навіть не розминалися…
– Я цього не бачив. Не можу нічого сказати.
– Але немає ніякого бунту?
– Ви, може бути, краще знаєте? (Посміхається.)
