Півзахисник київського «Динамо» Роман Безус став автором прем’єрного голу своєї команди в новому сезоні. Втім, особливої радості цей забитий м’яч вихованця кременчуцького футболу не приніс.
Трагічна смерть президента ФК «Ворскла» Олега Бабаєва, опікаючого Безуса з 15-ти років, настільки шокувала динамівця, що він відмовився святкувати взяття воріт свого колишнього колективу…
– Рома, минулий тиждень стала для тебе спекотної у всіх відносинах?
– Та вже, сонце пече так, що від кондиціонера не хочеться відриватися. Втім, все це в порівнянні з тим, що сталося в минулу суботу в Кременчуці, сущі дрібниці. Досі не віриться, що Олега Бабаєва немає з нами. Жену всі ці думки геть, але не виходить…
– Їздив на похорон?
– Звичайно. У нас якраз був вихідний, і ми разом з Євгеном Селіним вирушили в Кременчук. Правда, в Будинок культури, де проходила церемонія прощання, потрапили з величезною працею – добре, що нас дізналися вболівальники і буквально вмовили міліцію туди пропустити. На площі було близько 50 000 охочих проводити Олега Мейдановича в останній шлях. Я такого ще не бачив…
– Яким він тобі запам’ятався?
– Доброю і світлою людиною. А ще – солідним і правильним. Я добре пам’ятаю своє перше знайомство з Бабаєвим. Мені було 15 років, і на тренування «Кременя» я вийшов… порваних бутсах. Так президент наполіг на тому, щоб мені купили нову взуття!
– Купили?
– Буквально через тиждень видали всій команді.
– В неформальній обстановці ви часто спілкувалися?
– Бувало. Якось я проводив час на ковзанці. Стою на ковзанах з великими труднощами, і тут хтось хапає мене за плечі і на всіх парах щастить вперед! Повертаюсь, а там… Мейданович. Каже: «Рома, у футбол у тебе краще виходить грати…» Могли перетнутися і в ресторані. Одного разу вечеряли з сім’єю, а тут Бабаєв приїжджає. Сів до нас, став розпитувати, як справи. Я вже в «Динамо» тоді був, не все виходило, а він каже: «Терпи і пам’ятай, що на тебе дивиться весь Кременчук».
– Правда, що саме Олег Бабаєв був ініціатором твого переходу в «Ворсклу»?
– Так, я здогадувався про це. Чув, що він Миколі Павлову весь час говорив: «Подивіться цього хлопчика». На один з матчів Бабаєв приїхав разом з головним тренером «Ворскли», і через два місяці я опинився в Полтаві.
– У футбол проти свого колишнього президента грав?
– Не пам’ятаю, але разом в одній команді ми виступали на Кубку мера. Виграли – 1:0, а гол забили з пенальті.
– Хто бив?
– Бабаєв підійшов до мене і сказав: «Бей. З мене пенальтист не дуже…»
– Реалізований тобою 11-метровий удар вболівальників здивувати не має, а ось гол головою у поєдинку з «Ворсклою»…
– Зізнатися, з другого поверху я дійсно рідко забиваю. У складі «Динамо» це був перший такий м’яч. До цього з повітря вражав ворота суперників ще в Полтаві. Та й то – всього пару разів.
– Ви забили після розіграшу кутового. За реалізацію стандартів команді в минулому сезоні діставалося неодноразово. Попрацювали над цим на зборах?
– Загалом, так. Ми приділяємо багато уваги цьому компоненту. Хоча не менше працюємо і над стандартами в обороні. Це теж важливо.
– Останнім часом твої функції на полі трохи змінилися. Тепер потрібно більше працювати на оборону?
– Відбирати м’яч треба завжди. Справа не в цьому, а в тому, що від нас вимагають чіткого виконання тактичного завдання. За мною на поле закріплена певна зона, і я повинен її контролювати. Поменше розпорошуватися і закривати свою ділянку.
– Президент ФК «Динамо» Ігор Суркіс сказав, що його критика на тебе подіяла. Що можеш відповісти?
– Що це дійсно так. Постараюся, щоб більше президент мене не критикував.
– Зараз багато говорять, що команді не вистачає нападників. Що ти думаєш з цього приводу?
– Хто уважно дивився матч проти «Ворскли», той не стане сперечатися, що цю гру непогано провів Артем Кравець, який виконав величезний обсяг роботи, нав’язав захисникам чимало єдиноборств, а в кінці поєдинку з великою користю відпрацьовував в обороні. У нього були моменти, але йому не пощастило. Втім, думаю, що Кравець скоро неодмінно заб’є. Наприклад, в наступному матчі – «Металісту».
– Як іде підготовка до виїзду в Харків?
– Все за планом. Ми розібрали свою гру, тепер дивимося суперника. Тренери звертають увагу на їх сильні і слабкі якості.
– Без своїх численних легіонерів слобожани стали слабшими?
– Не будемо поспішати з висновками. У такій ситуації команда може об’єднатися і, навпаки, стати ще сильніше.
– У Харкові тебе знову чекає зустріч з колишніми одноклубниками…
– Так, приємно буде побачити хлопців. Денис Кулаков зараз у відмінній формі, віддає свої фірмові флангові передачі, забиває важливі голи. На інший бровці не менш яскраво діє Паша Ребенок, а центральний плацдарм цементує Олег Краснопьоров.
– Тобі доведеться з ним поштовхатися.
– Це дуже досвідчений виконавець, з яким було приємно грати. Скільки раз він виправляв усі мої помилки(посміхається)… Я б порівняв Краснопьорова з аргентинським півзахисником Хав’єром Маскерано. Жорсткий відбір, постійно на своєму місці, завжди вчасно віддасть передачу.
– На чемпіонаті світу ти, випадково, не за збірну Аргентини хворів?
– Я б поставив питання по-іншому. Справа в тому, що мої симпатії дійсно були на боці аргентинців, але в першу чергу тому, що за них грає Ліонель Мессі. Аж надто хотілося, щоб цей футболіст виграв такий великий турнір.
– Хто з півзахисників, які виступали в Бразилії, справив на тебе найбільше враження?
– Тоні Кроос, Хамес Родрігес, Хуан Гуардадо. Також запам’яталися ювелірні передачі Месута Езіла. Німецька команда взагалі виглядала дуже компактно і заслужено виграла чемпіонат.
– Виходить, вболівав за Аргентину, а ставив на Німеччину?
– Ні. Згідно з моїм прогнозом, аргентинці повинні були зустрітися у фіналі з іспанцями (посміхається). Взагалі передбачати результати матчів – це не для мене. Пам’ятаю, під час мундіалю 2010 року у нас в «Ворсклі» проходив конкурс прогнозистів. Так я в ньому зайняв 20е місце серед 20-ти учасників. Нічого не вгадав…
– Значить, вгадувати рахунок вашого майбутнього поєдинку з «Металістом» не будемо?
– Не будемо (посміхається).
– Нічия на полі команди, яка в минулому чемпіонаті фінішувала вище, ніж ви, влаштує?
– Ні. Такого результату для нас взагалі не існує. «Динамо» завжди грає тільки на перемогу.
