У неділю, 3-го серпня, відбулося прощання з видатним динамівцем, півзахисником і капітаном знаменитої команди 90-х-2000-х років, а також тренером молодіжної команди київського «Динамо» U-19 Валентином Белькевичем.
Його серце раптово зупинилося в ніч на 1-е серпня.
Спекотним літнім ранком попрощатися з легендою українського і білоруського футболу на стадіон «Динамо» ім. Валерія Лобановського прийшли сотні людей. По черзі вони заходили в приміщення, залишали квіти, згадували Валентина Миколайовича, говорили останні слова, прощалися.
Тут його батьки, дружина Олеся, син Володимир, родичі, найближчий друг Валентина Олександр Хацкевич, разом з яким вони починали футбольну кар’єру в мінському «Динамо», потім разом перейшли в «Динамо» київське і були не розлий вода у повсякденному житті.
Були й інші близькі люди, друзі, динамівці різних поколінь, працівники Федерації футболу України і Білорусії, ветерани, партнери по команді, колеги, українці з основної команди майже в повному складі разом з тренерським штабом «Динамо-2», вихованці ДЮФШ, співробітники ФК «Динамо» (Київ), лікарі, адміністратори, представники Фан-клубу, журналісти і прості вболівальники, які захоплювалися грою Валентина Белькевича. Приїхала з США і колишня дружина Валентина Анна Седокова з дочкою Аліною.
Багато вихованців Белькевича, які раніше грали за молодіжну команду U-19 прийшли попрощатися з ним. Поклали квіти, постояли, згадали… Прості вболівальники приходили проводити свого кумира в останній шлях у футболках з його прізвищем і номером на спині – це було дуже зворушливо.
Крім квітів, яких була просто незліченну кількість, близькі люди приносили десятки вінків. На них можна було прочитати різні написи: «скорботної матері», «Від дружини Олесі і сина Володі. Дуже любимо», «Улюбленому папі від доньки Аліни», «Від родичів з Білорусії», «Від родини Косовських», «Від родини Шацьких. Пам’ятаємо, сумуємо», «Від родини Алієвих», «Від одного Андрія Шевченка», «Дорогому другові», «Від Суркіса Григорія Михайловича», «Від ФК «Динамо» Мінськ», «Від «Динамо», «Від команди «Динамо-2», «Від білоруської Федерації футболу», «Від Федерації футболу України», «Від друзів з БК «Променада», «Зі скорботою Валику», «Дорогому тренеру», «З любов’ю і скорботою», і т.д.
З цих вінків утворився живий коридор, яким Валентина Миколайовича несли до машини під оплески всіх присутніх.
Потім знову ж таки під оплески глядачів, які зайняли три сектори на стадіоні, і динамівський гімн катафалк з труною зробив останнє коло пошани для видатного футболіста і тренера і відправився на Байкове кладовище..
Поховали Валентина Белькевича на 52-му ділянці біля могили Богдана Ступки. Там же похований поруч і Валерій Лобановський – його наставник і вчитель.
