На початку вересня виповниться рівно два роки з тих пір, як українським футболом керує команда Анатолій Конькова. Здається, за цей час президент федерації встиг відчути, що його м’яке крісло підключено до мережі, нехай змінного, але, як правило, цілком відчутного струму.
Принаймні в останні місяці Анатолій Дмитрович все більше нагадував людину, який гарцює по лінії фронту з мішенню на грудях і не завжди успішно ухиляється від летять в тому числі і з тилу снарядів.
Вчора Коньков запросив на своє поле команду футбольних журналістів, щоб спробувати разом збирати кинуті в нього за ці два роки камені. Овальна форма столу, відсутність мікрофонів, гарячий чайник в оточенні кондитерських виробів і наявність однакових іменних табличок навпроти крісел учасників зустрічі мали бесіду на рівних, без церемоній і субординації. Тим більше що сам Ковзанів першим ділом анонсував захід як «повноцінне людське дружнє спілкування».
Але іноді бажання нашого брата докопатися до істини призводило до того, що кирки репортерів проникали в матеріал так глибоко, так що Анатолію Дмитровичу доводилось просити допомоги першого віце-президента Анатолія Попова, віце-президента Андрія Павелка, а також члена виконкому ФФУ, президента асоціації студентів Віталій Пилипенко.
***
Насамперед журналісти витягли з дартсу на грудях президента федерації два найбільш гострих дротика. Перший стосувався ситуації з кримськими клубами, другий – відмови ФФУ від участі в організації і проведенні матчів ЄВРО-2020. Незважаючи на вимоги членів виконкому РФС до свого керівнику Миколі Товстих отримати від УЄФА і ФІФА резолюцію про подальшу долю кримських клубів до 5 серпня, цей термін, як підкреслив Ковзанів, вже втратив свою актуальність.
Однозначна позиція ФФУ з цього питання не зазнала і не зазнає ніяких змін: «Ми не ініціювали і не збираємося ініціювати жодних зустрічей з російськими колегами, і точно також перебуваємо в очікуванні рішення вищестоящих інстанцій, не намагаючись на них вплинути».
Не сказав би, що така позиція для колег-журналістів виглядала однозначною. Є таке відчуття, що футбольна громадськість (та і не тільки України) чекає жорстких оцінок з будь-яким неприйнятним для нашої країни рішеннями. Наприклад, офіційної ноти протесту.
Відповідь щодо неучасті ФФУ в проекті ЄВРО-2020 звучав теж не зовсім переконливо: «Ми подавали заявку на проведення матчів цього турніру, але, будемо відверті, Україна – не настільки потужна країна, щоб регулярно організовувати на своїй території змагання такого рівня. Після того, як наш уряд пішов від питання виділення фінансів на цей проект, ми вирішили, що краще витратити гроші на дитячий футбол».
При цьому Анатолій Дмитрович не зміг пригадати, скільки матчів чемпіонату Європи претендували наші міста. І тому уточнимо, що сама по собі заявка України, яку колись підтримали у ФФУ, виглядала суперечливо. Донецьк претендував на ігри групового турніру і стадії чвертьфіналів. Київ подавав заявку на проведення двох півфіналів та фіналу, що було нероздільної опцією. Протиріччя полягало в тому, що, з урахуванням бажання УЄФА розширювати межі і популяризувати футбол в усіх країнах, прагнення однієї країни до проведення двох фіналів з різницею у вісім років виглядало, м’яко кажучи, самовпевнено.
Компромісних варіантів регламент тендеру не мав на увазі, а зворотного шляху, як здавалося тоді, у ФФУ немає. Задню передачу керівники українського футболу включили, судячи з усього, за неможливістю надати гарантійні листи з боку уряду.
***
Ще один резонансний питання стосувалося одного з програмних гасел команди Конькова – зведення в кожному регіоні країни якісного міні-футбольного стадіону. Сам Анатолій Дмитрович визнав, що для цих цілей – в основному, з допомогою дотацій різних програм УЄФА – було виділено 7,5 мільйонів євро, але в підсумку проект був заморожений. Планування полів, освітлення та інші технічні деталі повинна була взяти на себе владу на місцях.
Але вона цього не зробила, а тому керівництво ФФУ переформулировало завдання: виділені на міні-стадіони кошти вкладені в будівництво манежу для національних збірних різних вікових груп у Вишгороді, який разом з усією супутньою інфраструктурою повинен бути зданий в експлуатацію до 15 грудня 2015 року.
При цьому Ковзанів недвозначно дав зрозуміти, що ідея обладнання бази для головної команди країни в селищі Гореничі закинута, але їй на зміну прийшов інший, більш цікавий проект. Грамотно довівши градус інтриги до максимального, коли горить папір блокнотів і перегорають процесори ноутбуків, президент ФФУ урочисто передав слово Віталію Пилипенко, який повідомив журналістам, що свого часу при його активній участі в Бородянці була побудована футбольна база, яку він безкоштовно передав у користування ФФУ. Більш того, збірна U-19 вже проводила там навчально-тренувальні заняття.
***
Продовжуючи тему збірної, представники ЗМІ порушили схему сезону і, власне, сам календар. «Я безмірно поважаю «Шахтар», але запропонована ним схема 4-4-6 обмежувала спортивний принцип, а перед ним всі повинні бути рівні, – відважно поліз в бійку з рідними пенатами Анатолій Коньков. – Загалом, вибираючи структуру усіченого розіграшу, ми віддали перевагу самому простому і зрозумілому варіанту».
Президент ФФУ підкреслив, що дати початку сезону були узгоджені з наставником збірної Михайлом Фоменком і натякнув, що тур, запланований на 30 серпня, ще може бути зрушений на догоду збірної: «Національна команда – наш головний орієнтир».
Відповідаючи на питання про проблеми збірної, голова федерації поскаржився на низку травм збірників і головним чином дефіцит центральних захисників. А ще – не піддався на мимовільну провокацію автора цих рядків, який закликав засудити відмовилися від літнього турне збірної по Південній і Північній Америці або замінити їх на збірну клубів: «Справа не в тому, – висловив свою точку зору Ковзанів, – хто з гравців поїхав би в це турне – Кучер або, приміром, Зубейко. Справа в тому, що є час для роботи, а є час для відпочинку. І в той період нагрузившиеся по ходу сезону футболісти повинні були відпочити».
Колега попросив Конькова розповісти про досі толком не освітлених перипетії, що передували ледь не скасованого польоту на товариський матч з командою США. «Напередодні вильоту на Кіпр пройшла інформація про атаку Криму, і після консультацій з тренерами, футболістами та їхніми батьками, ми прийняли рішення, що нікуди не полетимо, – розповів президент федерації. – Погодьтеся, було б дивно, якби поки в країні йде війна, ми грали в футбол на Кіпрі… Але ситуація змінювалася практично щогодини: в 9 ранку чутки про військові дії були розвінчані, а в десять – я подзвонив міністру спорту Дмитру Булатову і сказав: «Летимо!»
Чимала частина імпровізованої порядку денного стосувалася документальних питань, на які відповідав Анатолій Попов.
«Відсутність інформації породжує дезінформацію», – взяв слово перший віце-президент і навів конкретний приклад: інсинуації щодо нібито не наданого терміну регламенту сезону-2014/15. Попов пояснив: в електронному вигляді текст регламенту був розісланий всім клубам ще 22 липня, після чого показав присутнім більш ніж 150-сторінковий документ, який готується до друку у вигляді офіційної брошури. «В нинішньому сезоні, – підкреслив Анатолій Володимирович, – над регламентом спільно працювали робочі групи УПЛ, ПФЛ і ФФУ, і тому в ньому не може бути невідповідностей, які раніше приводили до юридичних казусів».
Після цього перший віце-президент відповів на критику ситуації з ліцензуванням клубів прем’єр-ліги, згадавши цитату Шота Руставелі: «Кожен вважає себе стратегом, бачачи бій зі сторони…» За словами Попова, особливо при вимогливої оцінкою без відповідних атестатів цілком могли залишитися і «Говерла», і «Волинь»і «Карпати», але, вирішуючи майже гамлетовскую дилему «дати вижити» або «дати померти», керівники федерації вирішили вчинити не за буквою, а за духом.
***
Той же Попов дав свою оцінку відмові від послуг додаткових асистентів головного арбітра: «Ця історія трохи гіпертрофована, а судити про ефективність реформ без спеціальних статистичних викладок та аналізу неможливо. Однак не будемо забувати, що фактично ідейним натхненником системи п’яти суддів П’єрлуїджі Колліна – далеко не самий дурний людина у світі футболу. І останні події в нашому чемпіонаті, маю на увазі матч «Карпати» – «Металург» Д і незарахований гол Чечера, наводять на думки про його правоті… Однак ваші колеги вже порахували, що інститут двох додаткових арбітрів обходиться нашим клубам в зайву копієчку. І ми вирішили заощадити».
«Ми зустрічалися з П’єрлуїджі, – доповнив колегу Ковзанів, – я висловив йому нашу позицію, і він поставився до неї з розумінням…»
В продовження суддівської теми двох Анатоліїв попросили пролити світло на стосунки керівництва ФФУ та її колишнього колективного члена – Асоціації арбітрів України, чий керівник Сергій Татулян прямим текстом звинуватив верхівку федерації в повній відсутності інтересу до діяльності організації.
«За ці два роки я його майже не бачив і не чув, – сказав Коньков. – У результаті ми створили робочу комісію, щоб проаналізувати діяльність цієї асоціації. Ми не отримали жодної документації, яка могла б підтвердити їх роботу. Те ж саме, правда, частково стосується і Молодіжного футбольного союзу, чий рівень активності не відповідав гучною вивіскою. Зрозумійте, ми нікого не отфутболиваем. Головне вимоги для організацій зі статусом колективного члена ФФУ – розвиток футболу. А не разові акції…» Знову ж таки ці твердження можна прийняти на віру, але хотілося б почути інші сторони конфлікту.
***
І вже які б ми були журналісти, якби не любили рахувати чужі гроші? Гострий репортерський мозок пам’ятав, що вже в травні ревізори з УЄФА повинні були винести вердикт фінансового аудиту ФФУ. Але виявилося, що, на відміну від нас, хто завжди поспішає, щоб встигнути, в Європі чиновники все роблять так грунтовно, що завжди спізнюються. В даний момент, повідомили журналістам, підбиваються підсумки перевірки прем’єр-ліги, ну а федерація… Федерація – перша на черзі.
У режимі простої неформальної бесіди звідки ні візьмися, з’явилося місце для гумору. Коли президента ФФУ запитали, за кого він вболівав на недавньому мундіалі, Анатолій Дмитрович відповів: «Я здорова людина, намагаюся зайвий раз не хворіти…» Але потім додав куди серйозніше: «Само собою, ми стежимо за тим, як працюють наші колеги в Німеччині та інших передових європейських державах, але у нас інша ситуація. Наше завдання – реформація всього футболу». Що ж, з часів передвиборчої кампанії це гасло не змінився.
На завершення зустрічі, пам’ятаючи про деякі порушення мораторію на висловлювання і критику на адресу колег, керівникам ФФУ задали не йшов з порядку денного останнього часу питання: «Які ваші стосунки?» Першим відгукнувся Попов: «Вони робочі. Руку один одному тиснемо, бачимося щодня. По деяким питань не співпадаємо, але завжди готові почути один одного. Іноді сперечаємося, але це нормально. «Повний одобрямс» до прогресу не веде…»
