Головною подією минулого тижня, а заодно величезним розчаруванням, став виступ «Дніпра» у Лізі чемпіонів. А урок, який подарував нашим віце-чемпіонам далеко не видатний «Копенгаген», наштовхнув на певні думки…
Ви, приміром, не знаходите, що постійні «обломи» дніпрян – ланки ланцюжка, що веде до одного і того ж людині?..
Щоб команда досягала успіхів, недостатньо побудувати новий стадіон, найняти класного тренера, зібрати хороших футболістів. Важливо ще, щоб структура клубу на всіх рівнях працювала, як годинник. Це – прописна істина.
У «Дніпрі» таку роботу уповноважений забезпечувати Андрій Стеценко, який обіймає посаду генерального директора. По суті, він тримає в руках всі нитки управління клубом, користуючись великим кредитом довіри у президента і власника «Дніпра» Ігоря Коломойського.
Це, загалом-то, ні для кого не секрет. І в цьому, в принципі, немає нічого поганого. Але тільки в тому випадку, коли топ-менеджер, як кажуть, вміє вирішувати питання. А у Стеценко це виходить не кращим чином. За великим рахунком – прокол за проколом. Ось самі посудіть…
СТОСУНКИ З ТРЕНЕРАМИ
Ні один з наставників, які очолювали «Дніпрі» в останні роки, не може сказати, що співпрацював з Стеценко. Вони, правда, ніколи не скаржилися на гендиректора. Здається, не треба пояснювати чому. Але зате люди, наближені до «Дніпра», періодично видають деяку інформацію.
Приміром, дворазовий чемпіон СРСР Володимир Лютий, пояснюючи в свій час відставку Олега Протасова, так прямо і заявив: «Я постійно був на зв’язку з Олегом. За його словами, генеральний директор клубу Андрій Стеценко просто не дав йому нормально працювати…» Або ось вам фраза захисника Андрія Єщенка, який грав за «Дніпро» в сезоні-2007/2008: «Андрій Стеценко все вирішував, а Володимир Безсонов мовчав…»
Ну і у Хуанде Рамоса постійно виникали тертя у відносинах з прямим начальником, який так захопився, що навіть почав втручатися у тренувальний процес (не даремно, виходить, отримував тренерську ліцензію).
Іспанець, приміром, нарікав на недостатнє посилення складу, а гендиректор вказував йому на попередні покупки. Тренер начебто передавав йому список потенційних новачків, але Андрій Вікторович потім заявляв у пресі, що ніяких конкретних побажань не було. Рамос просив Стеценко організувати зустріч з Коломойським, а у відповідь – тільки обіцянки…
А чого варта ця історія з телефоном, що сталася під час зборів на початку 2012 року?!
Стеценко і Хуанде Рамос поспілкувалися в холі готелю, після чого Андрій Вікторович відправився до себе в номер, але тут же повернувся, бо забув на столику телефон. Оскільки його там не виявилося, він відправився в номер до Хуанде Рамосу. «Ні, не бачив», – сказав той. Проте через якихось півгодини служба безпеки готелю, переглянувши запис з відеокамер, з’ясувала, що саме іспанець і прихопив апарат Стеценко.
Навіщо Рамосу потрібен телефон Андрія Вікторовича – загадка. Навряд чи людина з зарплатою близько п’яти мільйонів євро зазіхнув на нього з користі. Залишається одна версія: Рамос дуже хотів мати прямий зв’язок з Ігорем Коломойським, от і вирішив підглянути номер власника клубу в телефоні гендиректора.
А ще дуже дивний той факт, що ця історія спливла в нашій пресі. В таких ситуаціях, взагалі-то, сміття з хати не виносять. Так що мимоволі напрошується висновок, що хтось розраховував таким чином дискредитувати Рамоса в очах громадськості, і в очах Ігоря Валерійовича – в першу чергу. І не виключено, що Рамос відмовився продовжувати контракт з «Дніпром» не тільки з причини складної ситуації в Україні…
ГАЗОН «ДНІПРО-АРЕНИ»
Наболіла тема. У 2008 році «Дніпро» обзавівся новеньким ареною на 30 000 місць. Досить затишною і комфортною. Але незабаром після того, як стадіон був зданий в експлуатацію, з’ясувалася одна проблема.
Газон!.. Пізньої осені і особливо ранньою весною на «Дніпро-Арені» гра в футбол часто перетворюється на справжні муки. Поляна більше схожа на картопляний город, демонструвати на ній швидкісну і технічну гру просто нереально.
І, до речі, звідси чималі очкові втрати «Дніпра», які він ніс у попередніх сезонах. Адже при Хуанде Рамоса «Дніпро» був остроатакующей командою, а творити на поганому полі набагато складніше, ніж руйнувати. Ось суперники класом нижче і отримували на «Дніпро-Арені» додатковий козир.
Фахівці стверджують, що проблеми з газоном на дніпропетровському стадіоні викликані з недостатньою вентиляцією, браком сонячних променів і технологічними помилками при укладанні ґрунтосуміші ще під час будівництва.
Зрозуміло, що тут у першу чергу питання до підряднику – німецької компанії Hochtief Solutons AG. Але і менеджерський прорахунок «Дніпра» очевидна – адже Hochtief Solutons AG, хоча і зводить надскладні об’єкти (перша атомна електростанція Німеччини, аеропорт в Афінах, ще раніше – бункер Гітлера в Берліні), але на будівництві стадіонів не спеціалізується. Цей нюанс, напевно, слід було врахувати. І гендиректор, думається, повинен був вивчити ринок, як слід.
Тепер же Стеценко носиться з газоном «Дніпро-Арени», як з писаною торбою. Напередодні сезону-2014/15 його знову перестелили, вгативши купу грошей. Цікаво, чи надовго вистачить?
КОНФУЗИ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО ПЛАНУ
Старт чемпіонату України-2014/15 затримався на добру чверть години. Ніхто не міг зрозуміти, чому арбітр не дає свисток про початок матчу «Металург» Д – «Дніпро», і з якого дива новачок дніпрян Лео Матос раптом втік в підтрибунне приміщення?
Виявилося, дніпряни наплутали: Лео в заявці значився під 20-м номером, а на поле вийшов під 12-м. Ось і довелося йому в терміновому порядку знімати 20-й номер із Бруно Гами і заклеювати скотчем прізвище на спині.
Звичайно, банальна помилка, начебто дрібниця. Але у футболі дрібниць не буває. А у «Дніпра» і раніше траплялися конфузи організаційного плану. З останніх досить згадати, як у матчі з «Зорею» на поле вийшов на поле зайвий легіонер. Або – наробила чимало шуму історію з зірваним кубковим матчем в Одесі, куди «Дніпро» просто не прибув.
Причина була начебто поважна – через сильний туман аеропорт Одеси не приймав рейси. Але існують альтернативні види транспорту. У часи СРСР команди, приміром, чимало їздили на поїздах, і ніхто не помер.
Скажете, номери на футболках, заміни і переїзди команди – це питання не рівня генерального директора, для цього є адміністратори? Так-то воно так. Але гендиректор для того і існує, щоб всі підрозділи клубу працювали чітко і без проколів.
Як сказав би один популярний кіноперсонаж: «Це твої люди, Андрій! І за таку підготовку я запитаю тебе так, що мало не здасться…»
ФІНАНСОВІ ПИТАННЯ
В принципі, з фінансами у «Дніпра» проблем немає, все-таки власник команди – один з найбагатших людей України. Але періодично виникають, так би мовити, нюанси.
Приміром, «Дніпро» занадто довго тягнув з виплатою боргу перед клубами «Брно» і «Хайдук» з платежів солідарності за трансфери Ондржея Мазуха і Ніколи Калініча. Чимало шуму наробила «справа Боатенга», яку розглядав суд Лозанни. Виникли фінансові проблеми з Hochtief Solutons AG: при будівництві стадіону компанія-підрядник у зв’язку з низкою непередбачуваних обставин на перевищила спочатку закладену кошторис 9,5 млн євро, природно їх не отримала, після чого подала позов і виграла суд.
Всі ці історії навряд чи позитивно позначаються на іміджі «Дніпра». Андрій Вікторович повинен це розуміти, і має організовувати процес так, щоб у власника команди не виникло сумнівів з приводу оплати рахунків.
Стеценко ж, до речі, відчув на собі, що таке – європейське законодавство. Влітку 2013 року, коли «Дніпро» перебував на зборах в Австрії, до неї в готельний номер нагрянули місцеві… судові пристави і, посилаючись на позов Hochtief Solutons AG, вилучили у генерального директора «Дніпра» всю готівку – кілька тисяч доларів і євро. В рахунок оплати боргу.
Ну і остання ситуація – із затримкою гравцям «Дніпра» преміальних за минулий сезон. Власне, через це і виник конфлікт з Русланом Ротанем, який, за словами Стеценка, вирішив пограти в Робін Гуда і виставив умову: мовляв, якщо борг перед командою не буде погашений, я піду.
Хто в цьому конфлікті прав, а хто ні – питання друге. Тут можна міркувати з різних сторін. Але от сам факт затримки преміальних – момент дуже делікатне. Якщо є договір, то клуб (а, тим більше, клуб з європейськими амбіціями) повинен його виконувати. Інакше він підриває свій авторитет. У футбольному світі сарафанне радіо працює дуже добре.
ТРАНСФЕРНА ПОЛІТИКА
«Трансферна політика – це компетенція Андрія Стеценка», – якось сказав Хуанде Рамос. І поспішно додав: «При моєму, зрозуміло, участь».
У чому ж полягала транферная політика «Дніпра» останніх років? Чітко простежується тільки один напрямок: «Дніпро» з радістю купував вітчизняних гравців, вибракуваних в Києві та Донецьку. І, в принципі, частина цих хлопців при Ромосе помітно додали, ставши ключовими гравцями.
Ті ж екс-динамівці Роман Зозуля, Денис Бойко, вихованець донецького футболу Євген Селезньов. Але були і проколи, причому обошедшиеся в круглу копієчку. Так і не розкрився в Дніпропетровську Олександр Гладкий, за якого було сплачено 7 млн доларів, не прижився Денис Олійник, обійшовся приблизно в ті ж гроші.
Ще більше в мінус клуб працював на зарубіжному трансферному ринку. По-справжньому удалими придбаннями стали тільки Жуліано, Матеус, Ондржей Мазух та Іван Стрініч. Ці футболісти цілком відповідають завданням, які стоять перед командою.
Але витрачено, між тим, за останні п’ять років більше 40 млн євро. Можна було б розпорядитися ними як більш розумно. Не платити, наприклад, божевільну орендну плату за неадекватного Нері Кастільо, а купити ще молодого тоді Роберта Левандовскі, чию кандидатуру пригадується наполегливо пропонував Безсонов. А вже скільки разів селекція «Дніпра» прокололася з чисто людськими якостями гравців…
Головне ж, що в трансферах «Дніпра» не виявлено якогось певного курсу, як це було у тих же «Шахтаря» і «Металіста». При цьому Стеценко абсолютно не дорожив футболістами, які провели в клубі довгий час. Приміром, Сергій Назаренко був запропонований такий скромний контракт, що він вважав за краще піти в «Таврію», хоча, думається, міг би принести ще чимало користі «Дніпру».
Цікаво вийшло з Андрієм Русолом, коли він передчасно завершив кар’єру через травму спини. Футболісту начебто була обіцяна вакансія у клубній структурі, але через деякий час зі слів самого Андрія з’ясувалося, що ніхто йому нічого не запропонував, та насправді він – безробітний. І лише після цього, колишнього капітана повернули в клуб, спеціально під нього прописавши в штатному розкладі посаду виконавчого директора.
Ну а влітку «Дніпро» і зовсім вразив. Зрозуміло, що серйозні покупки зараз малоймовірні. Тут претензій немає, хоча на внутрішньому ринку можна було б і краще «поганяти». Але ж Стеценко, мало того, що не спробував залишити тренера, так ще і з кількома ключовими гравцями не зміг домовиться.
Ну гаразд – Джуліано. Він давно мріяв повернутися в Бразилію. Але ж з Ротанем і Стрініч якось можна було знайти спільну мову. Невже генеральний директор не розумів, що з оголеним центром і без класного лівого захисника, який міг би розв’язати руки Євгену Коноплянці, «Дніпро» може провалитися?..
У підсумку, це і сталося. Так що невдача «Дніпра» в матчах з «Копенгагеном» – це не тільки провал футболістів і тренера. Це ще й провал Андрія Стеценка. Причому, його провал – в першу чергу.
