У вівторок, 12-го серпня, відбулося прощання з видатним динамівцем, захисником і півзахисником, багаторазовим чемпіоном СРСР і володарем Кубка СРСР Андрієм Балем.
Він був частиною легендарної команди, яка в 1986 році стала володарем Кубка кубків УЄФА. Пізніше входив в тренерський штаб збірної України, був виконуючим обов’язки головного тренера команди, очолював одеський «Чорноморець», був асистентом головного тренера в «Динамо». До недавнього часу Андрій Михайлович працював помічником спортивного директора «Динамо».
Його серце раптово зупинилося 9-го серпня. Це сталося прямо на футбольному полі під час матчу ветеранів.
Жарким серпневим ранком попрощатися з легендою українського і радянського футболу на стадіон «Динамо» ім. Валерія Лобановського прийшли сотні людей. По черзі заходили в приміщення, залишали квіти, згадували те, чим їм запам’ятався Андрій Михайлович, говорили останні слова, прощалися.
У нього залишилася дружина Світлана, син Данило, молодший брат Орест. Маму Катерину Іванівну поховали два роки тому.
Разом з родиною гіркоту втрати розділили його партнери по команді і друзі в повсякденному житті Олексій Михайличенко, Володимир Безсонов, Анатолій Дем’яненко, Олег Кузнецов, Юрій Роменський та багато інших.
Серед присутніх були й інші близькі люди, друзі, динамівці різних поколінь, керівники і співробітники «Динамо», Федерації футболу України, Федерації футболу міста Києва, ветерани, партнери по команді, колеги, українці, які зараз грають у першій команді «Динамо», і яких Андрій Михайлович ще недавно тренував, будучи помічником Олега Блохіна, зокрема, Євген Хачеріді та Олег Гусєв. Також тренерський штаб команди на чолі з Сергієм Ребровим, гравці молодіжного складу, вихованці ДЮФШ, лікарі, адміністратори, представники Фан-клубу, журналісти і прості вболівальники, які захоплювалися грою Андрія Баля та його тренерським талантом. Приїхав з Москви колишній захисник «Спартака» Вагіз Хідіятуллін, з яким вони грали разом у збірній СРСР.
Потік людей, які хотіли попрощатися з Балем, не зменшувався ні на хвилину. Покладали квіти, стояли, згадували … наприкінці громадянської панахиди віддати данину пам’яті і поваги приїхав мер Києва Віталій Кличко:
– З ім’ям Андрія Баля пов’язані найгучніші перемоги «Динамо», він піднімав прапор клубу на нову висоту, встановивши високу планку для своїх послідовників, – згадав динамівця Віталій Володимирович. – Ми не були друзями, іноді просто спілкувалися і підтримували стосунки. У нього завжди був гарний настрій, він завжди випромінював енергію і оптимізм. Таким Андрій Баль назавжди залишиться в нашій пам’яті.
Крім квітів, яких було просто незліченна кількість, близькі люди приносили десятки вінків. З них утворився живий коридор, по якому Андрія Михайловича несли до машини під оплески всіх присутніх.
Потім знову ж під оплески видатний футболіст і тренер Андрій Баль зробив свій останній коло пошани на стадіоні «Динамо», і відправився на Байкове кладовище. Поховали Андрія Баля на 52-му ділянці, де знайшов спокій Валерій Лобановський, а нещодавно з’явилася могила Валентина Белькевича…
Світла вам пам’ять, дорогий Андрій Михайлович! Земля пухом…
