Нинішній чемпіонат надав чудову можливість розкритися талановитої української молоді, якій насамперед заважали пробитися у вищий світ могутні лави легіонерів.
Дивовижна картина: вряди-годи тренер молодіжної збірної (я маю на увазі не конкретно Сергія Ковальця, а просто людини, що обіймає цю відповідальну посаду, тобто, його і його попередників) не скаржиться, не недолік ігрової практики у підопічних.
У насправді, якщо поглянути на список тих, кого Сергій Іванович викликав на збір перед грою з «Черкаським ” Дніпром», там можна зустріти лише двох гравців з першої ліги (обидва представляють другу динамівську команду) та всього одного футболіста з дубля клубу прем’єр-ліги, не має досвіду виступів за головну команду.
Навіть легіонери є, нехай Владлена Юрченка, яскраво заявив про себе кілька років тому, але потім дещо потьмянів, не відпустив леверкузенський «Байєр», в рядах якого екс-донеччанин відзначався в передсезонних матчах. Мало того, коли Ковальця запитували, чому в збірній немає того-то і того то, він відразу парирував: а чому не питаєте про те-то і те-то? Мовляв, ми всі тримаємо на олівці, а запросити всіх відразу не маємо можливості.
МЕНШЕ ЛЕГІОНЕРІВ – БІЛЬШЕ УКРАЇНЦІВ
Ясна річ, що багато в чому процес висування молодих українських гравців прискорився з цілком об’єктивних причин – через відтік легіонерів, від якого постраждали практично всі команди, за винятком «Іллічівця» і «Олмпика», де їх майже і не було, та запорізького «Металурга», в якому вони були, але не грали істотної ролі.
Правда, напевно, не варто так вже все абсолютизувати і перебільшувати значення еміграції закордонних зірок і просто футболістів з чужим паспортом, як і скорочення кількості приїжджих. Той же Іван Ордець, почав було закріплюватися у складі «Шахтаря», повернувся в донецький клуб аж ніяк не на місце легіонера. І Болбат Сергій повертався під помаранчево-чорні прапори тому, що гідно проявив себе в молодіжній збірній і донецькому «Металурзі», а не тому, що почали крутити носом бразильці. Повернення відбулося ще до того, а південноамериканські маневри хіба що збільшили його шанси.
Правда, зараз все наполегливіше ширяться чутки про те, що «Шахтар» має намір компенсувати втеча Дугласа і Алекса звичним способом – знову пощипай «Металіст», а точніше те, що від нього залишилося. У Донецьку побував екс-харків’янин Марко Девіч, зараз там на увазі Тайсон і Марлос. Чекають Марсіо Азеведо і Клейтона Шав’єра…
Але все одно рука не піднімається кинути камінь у керівників «Шахтаря». Хіба повинні турбувати проблеми «Металіста» та й взагалі – чиї б то не було? У Донецьку проводять свою політику: належні їм молоді гравці рясно розсипані допомогою оренди за іншим клубам прем’єр-ліги. Дерзайте, показуйте себе, і Мірча Луческу або, що врешті-решт неминуче станеться, продовжувач його справи зверне, нарешті, увагу. Тим більше, що УЄФА все погрожує узаконити і на рівні чемпіонатів країн обов’язковість наявності в заявці енної кількості власних вихованців, при нестачі яких заявочний список автоматично скорочується на відповідну кількість одиниць.
РЕЗЕРВИ У МАРІУПОЛІ ТА ЛУГАНСЬКУ
Більшість гравців, які належать «Шахтарю», звичайно, в «Іллічівці» – Бутко, Іщенко, Таргамадзе, Чурко, Тотовицький, Гринь, Кулач. На другому місці «Зоря» – Шевченко, Малишев, Писко, Караваєв, Малиновський, Будко. Але є і як би нейтральних командах – «Чорноморці» (Гречишкін, Шиндер), «Карпатах» (Кожанов) і навіть в «Говерлі», де перевага все ж за киянами (Глушицький, Качараба). Втім, грають в ужгородському клубі, за винятком хіба що правого захисника Сергія Люльки, повернення в «метрополію» не загрожує, хоча Віталій Ягодінскіс і їздив з основною командою «Динамо» на збір.
Змінив вектор оренди зі Львова на Луцьк «Дніпро», і тепер може сподіватися не тільки на швидкий прогрес 22-річного півзахисника Руслана Бабенка, явно пересидевшего дніпропетровський дубль, але і на те, що буде перебувати в тонусі на рік молодший Євген Бохашвілі. І що обидва вони, якщо «Дніпро» припече, а трансферне вікно буде відкрито, зможуть прийти на допомогу. Те ж, до речі, стосується і вже зрілих Кобахідзе і Федорчука, яких може надихати приклад Канкави та Бартуловіча, все-таки пригодившихся «Дніпру».
Все це, звичайно, добре, проте передчасно спокушатися не варто. Що можна довести хоча б на прикладі двох згаданих вище команд, облагодіяних «Дніпром». «Карпати», в силу, треба думати, фінансових проблем (красиві слова про політику ставки на власні резерви вимовляються якраз тоді, коли грошей не вистачає), все активніше довіряють доморослої молоді, але та в перших турах не дуже потягнула, тому-то львів’яни зараз і на останньому місці. А у «Волині» прихід одних молодих гравців сідайте на лавку інших. Я знаю, що Віталій Кварцяний може розповісти багато цікавого про перестав, на його думку, прогресувати лівого захисника Дмитра Задерецкого, який грав у минулому сезоні куди частіше. Або про розбив тоді «Шахтар» Редвана Мемешева. Обидва в нинішньому чемпіонаті провели по тайму (перший замінив другого). Стільки ж «трудового стажу» у Євгена Бохашвілі. Всі троє животіють в дублі, Зате виконує соло 18-річний бразилець Даніло Дос Сантос Мариотто.
Перше враження – дуже хороше. Хто знає, може піде по стопах Папа Гуйє, Хачеріді, Девіча… От тільки збірної України навряд чи допоможе. А взагалі, буде цікаво поглянути на гру молоді в майбутній зустрічі «Волині» і «Карпат» в найближчому турі.
ДОЧЕКАЄМОСЯ ВЕРЕСНЯ
Подивимося і на те, довірить Мирон Маркевич знову місце в складі «Дніпра» юному Валерію Лучкевичу, чудово відпрацював 83 хвилини в недавньому поєдинку з «Карпатами», а там, напевно, і його одноліток Андрій Близниченко на підході. Обидва, до речі, вихованці запорізької школи, плодами якої користується не тільки «Дніпро». Едуард Соболь з «Шахтаря» в наведену поруч таблицю (всі гравці, за винятком бразильця з «Волині», а також його одноклубника Мемешева і Недолі з «Олімпіка», трохи не вписалися за віком, – кандидати в молодіжну збірну вже наступного скликання) поки не потрапив, але неодмінно там буде.
До речі, гравців «Шахтаря» там взагалі немає. Як, до речі, і «Динамо».
«Металургу», втім, теж щось перепадає. Наприклад, згаданий у тій же таблиці Олександр Каплієнко, який забив у минулому турі гол-красень донецькому «Металургу», або переваливши через відмітку «21 рік» у травні Дмитро Юсов. А ось Ігор Жураховський, що зіграв, як і Каплієнко, на позиції опорного півзахисника, – вихованець київської ДЮСШ-15. Отже, і зворотне рух має місце, і в столиці не завжди помічають своїх пацанів. Втім, талантів так багато, що за всіма не вгледиш.
І, звичайно, хочу сказати, що три стартових тури – аж ніяк не показник. Про якісь тенденції, напевно, можна буде говорити лише коли вгамуються склади, роз’їдуться незадоволені сьогоднішнім життям, закриються трансферні вікна. Та, на що всі ми дуже сподіваємося, стабілізується ситуація в країні…
