Позаду три туру вітчизняної Прем’єр-ліги. І хоча команди тільки почали свій турнірний шлях, перші висновки напрошуються самі по собі. Що відразу кидається в очі, так це наявність практично у кожного колективу прем’єр-ліги цілої купи проблем.
Такі нині реалії українського футболу, в якому навіть гранди не застраховані від неполадок здавалося б, ще вчора налагодженому механізмі.
І не варто зациклюватися на стовідсоткових показниках «Дніпра» і «Шахтаря» – зараз ці дві команди як ніколи далекі від ідеальної форми.
***
Взагалі лідеру чемпіонату, яким є підопічні Мирона Маркевича, в якійсь мірі пощастило мати в активі дев’ять очок. По грі дніпропетровці перевершували опонентів на всі сто тільки у другому таймі поєдинку з «Карпатами», коли синьо-біло-блакитні хоч трохи стали походити на себе зразка минулого сезону. В інших матчах – з донецьким «Металургом» і «Волинню» – вони швидше мучилися, а не грали. У першому випадку все вирішив талант Євгена Коноплянки, в другому – чистої води везіння.
До речі, говорячи про «Дніпрі», в черговий раз переконуєшся, що руйнувати – не будувати. І справа, напевно, навіть не у Хуанде Рамоса, який вирішив покинути Україну. Команда, можливо, і далі продовжувала б демонструвати напрацювання іспанця і показувала б цілком змістовну і яскраву гру при будь-якому тренері, якби в колективі залишився мікроклімат, про який вже складали легенди. Ні, ставлення гравців напевно не змінилися, але кожен, як здалося з боку, відчув тріщину в реалізації загальної ідеї.
Можливо, з поверненням Руслана Ротаня все повернеться на круги своя, і ми скоро знову побачимо той «Дніпро», компліменти якого сипалися навіть від конкурентів. Проте час, коли можна було досягти нових вершин, на жаль, втрачено. Дніпропетровці не змогли подолати хоча б один раунд в Лізі чемпіонів, яка довгий час була турніром лише двох обраних українських клубів. Те, заради чого команда билася протягом усього минулого сезону, лопнуло як мильна бульбашка в одну мить.
Хто винен? Напевно, всі потроху. Хоча зазвичай крайньої виявляється верхівка. Недогледіла, не розібралася, не захотіла. Можна, в принципі, і далі продовжувати, якщо не знати справжні причини всіх негараздів.
***
Втім, у такому ж невіданні того, що відбувається мають і шанувальники «Металіста». Президент начебто є, але його ніхто не бачить і не чує. Можна було лише прочитати його слова-побажання на офіційному сайті, але й вони не з’являлися вже дуже давно. Втік з України Сергій Курченко якимось чином продовжує фінансувати клуб – небудь хто-то хоче, щоб усі так думали. Інакше пояснити те, що відбувається зараз в Харкові, ніяк не виходить.
Якщо «Дніпро» лише пошкодив «конструкцію», то «Металіст», схоже, повністю розвалюється. Команду вже покинула половина лідерів, на черзі ті, хто ще не встиг скористатися відповідною ситуацією для втечі. І хоча паніку сіяти рано – все-таки підопічні Ігоря Рахаева з трьох зустрічей дві проводили з двома грандами – певні побоювання з приводу їхнього місця в підсумковій таблиці все ж є.
При цьому навряд чи харків’ян врятують кадрові вливання в особі Василя Кобіна та інших орендованих. Молодому наставнику буде вкрай важко побудувати боєздатний колектив ось так відразу. А адже на носі кваліфікація Ліги Європи, де команда нібито вважається фаворитом у матчі з польським «Рухом»…
В цілому «Металіст» на своєму падінню чимось нагадує «Чорноморець». Начебто ще є надія на щось хороше, що нагадує кращі часи, але з кожним кадровою зміною ситуація стає все гірше. Ось і «моряки», як не боролися зі своїм штормом, в підсумку таки здалися і опустилися туди, звідки й починали своє сходження. Хоча борсалися, варто визнати, досить довго. Але в цьому заслуга лише наставника Романа Григорчука, проявила всі свої найкращі якості, щоб утримувати на плаву настільки проблемний корабель.
Чим ще схожі одеський і харківський клуби, так це тим, що керівництво зрідка повторює, що «у нас все добре». Ось тільки віриться з кожним разом все менше.
Незважаючи на відносний спокій і стабільність, не блищать поки і дві найвідоміші українські команди – «Динамо» і «Шахтар». Гірники, правда, примудрилися взяти максимум можливого в трьох матчах, виявивши в останній грі характер, тоді як кияни раз оступилися. І на кому – на скромному «Олімпіку»!
Можливо, нічия з дебютантом ліги піде підопічним Сергія Реброва на користь. Після зустрічі з «Металістом», виграної 2:1, багато хто напевно подумали, що «Динамо» крокує в правильному напрямку і поступово набирає хід, що дозволяє претендувати на золото. Але чи не зарано? Про це і нагадав «Олімпік». Хоча при всій повазі до донецького клубу динамівці просто зобов’язані перемагати вчорашнього представника першої ліги, незважаючи на будь-які кадрові проблеми.
А взагалі після похвали в адресу керівництва столичного клубу, що зумів в літнє міжсезоння практично повністю зберегти склад, зараз стоїть його і покритикувати. Оскільки залишатися з одним єдиним нападником в штаті – це явний недолік в трансферній політиці. Так, ніхто не думав, що Дьемерси Мбокані отримає травму, але адже і два форварди – не те число, яке задовольняє амбіції великого клубу. Хоча угода по Брауну Ідейє дійсно шикарна у всіх сенсах.
Дещо швидше реагує на догляд футболістів «Шахтар». Як що – відразу погляд у бік «Металіста». Ось і зараз ходять чутки, ніби незабаром під крило Мірчі Луческу переберуться Марсиу Азеведу і Клейтон Шав’єр, відповідні румунському фахівцеві не лише за національністю, але і по кваліфікації.
Хоча, якщо чесно, гірникам зараз не позаздриш. Мало того, що грають не в рідному місті, так ще і примхливих футболістів греблю гати.
***
А ще – здається, що у нас поступово зникає розмежування на середняків та аутсайдерів. Ті, кому готували стабільну боротьбу за виживання, встигли набрати очки. Запорізький «Металург» і зовсім розмістився в єврокубковій зоні, хоча в минулому сезоні було незрозуміло, за рахунок чого команда Олега Тарана збирається підніматися з колін. Та ж «Говерла», хоч ще й не перемагала, але також бореться, набираючи залікові бали. Ужгородцям, правда, з тренером пощастило: В’ячеслав Грозний, схоже, навчить виконувати установку на поле будь-якого, хто хоч щось розуміє у футболі.
А «Олімпік»! Після першого туру здавалося, що гравці донеччан будуть хлопчиками для биття, але такими вони виглядали лише у грі з «Чорноморцем». Учасники Ліги Європи – «Зоря» і «Динамо» – побачили зовсім іншого «аутсайдера», здатного боротися і досить грамотно оборонятися. І хоча в подальшому на цю команду всі будуть налаштовуватися всерйоз, чомусь віриться, що це далеко не останні очки підопічних Романа Санжара.
Чесно кажучи, дивує і «Волинь». Лучанам хоч і не везе, рука Віталія Кварцяного відчувається: «хрестоносці» навряд чи будуть в найближчому майбутньому боротися за виживання. Так, допомагає орендований десант, але адже і з нього потрібно зліпити гідний продукт, який би конкурував на належному рівні.
Так що з можливими аутсайдерами багато перед початком сезону поквапилися – записали в них явно не тех. Хоча знову ж таки – може, справді у нас пропало це поділ на міцних і слабких…
***
Хто трохи засмучує, так це «Ворскла». Василь Сачко, на жаль, вже на старті зіткнувся з величезними кадровими труднощами. При цьому головний удар станом гравців, так і тренера, звичайно ж, завдала загибель президента Олега Бабаєва. Але час лікує, і будемо сподіватися, що колектив, який прагне в Європу, досягне в результаті своєї мети. Адже полтавці дійсно демонструють добротний і якісну гру, в якій відчувається рука тренера.
Лихоманить поки і «Зорю». Підопічні Юрія Вернидуба, дебютувавши в єврокубках, мабуть, втратили ритм, що відразу позначилося на результати в чемпіонаті. Компенсація вийшла у вигляді перемоги над «Іллічівцем» в останньому турі, хоча ці три очки, враховуючи непростий вояж до Норвегії, навряд чи хто прогнозував луганчанам. Але на емоційному підйомі, викликаний перемогою над «Мольде», «Зоря» зуміла переграти непростого опонента, чим ще раз підтвердила, що в нинішньому сезоні ще важче визначати фаворита в тому чи іншому матчі.
Що ж стосується азовців, то у них, як здається з боку, ще все попереду. Просто Микола Павлов в черговий раз зайнятий побудовою нового колективу, який складався переважно з молодих та не обстріляних. Якщо зараз «Іллічівець» і не буде набирати багато очок, то після зимових зборів ми напевно побачимо зовсім іншу команду та інших гравців, на яких знову хтось покладе око і забере до себе на підвищення.
Наприклад, донецький «Металург», чиє становище в нашому футболі дуже важко охарактеризувати. Начебто і залишають команду гравці, але в теж час кістяк кваліфікованих кадрів є. Так і Жуніор Мораэс поки нікуди не йде і з наступного туру, можливо, вже з’явиться на полі після триматчеву дискваліфікацію.
***
Загалом, питань багато, і песимізм явно переважає над оптимізмом. Але зараз, в такі непрості для України часи, по-іншому, напевно, і бути не може. Так що залишається лише чекати і сподіватися, що скоро все нормалізується.
Будемо вірити…
