У понеділок В Будинку футболу відбувся брифінг Анатолія Конькова. Незважаючи на заявлену тему зустрічі – підготовка до відбору Євро-2016, журналісти резонно припускали, що на ній їх обов’язково буде деталі «кримської саги». Простіше кажучи, пояснять, які кроки робить національна асоціація, щоб не тільки не дати присвоїти РФ клуби півострова, але і домогтися для агресора справедливого покарання. Адже зрозуміло, що лист у Швейцарії – хід явно не достатній.
ЯК ЖЕ ТАК, ГОДУВАЛЬНИК?!
На одному з телеканалів у неділю навіть припустили, що Коньков повідає, які саме санкції чекають на порушників. Наївні. Про Крим головнокомандувач українського футболу говорити відмовився. Взагалі. Категорично. Не потім, мовляв, зібралися. Всі вже, мовляв, заявлено – куди слід.
Ну, по-перше, збірна збірної, а важливіше кримської теми для ФФУ зараз все одно нічого бути не може. Попередника Конькова при кожному зручному випадку распытывали про підготовку до Євро-2012. І той відповідав – незалежно від того, з яким посиланням спочатку йшов до мас-медіа.
Зараз же Росія і на цілісність України замахнулася, і завдала значного збитку нашому футболу, інтереси якого відомство Конькова зобов’язана відстоювати ревно й затято. Клуби півострова, ще недавно виступали під синьо-жовтим стягом, розпущені. Грали в них виконавці залишилися біля розбитого корита, дитячо-юнацькі школи закриваються. Ідея бойкоту ЧС-2018 набуває тут все більше і більше прихильників, а керівництво ФФУ немов і не помічає цього.
По-друге, Ковзанів, навіть не знаючи, чим похвалитися, крім відправлених в Ньон і Цюріх депеш, повинен використовувати будь-яку можливість, будь-який майданчик, щоб знову і знову заявляти про твердості власних позицій, про неприйняття дій РФ і нагадувати, що Україна з нетерпінням чекає справедливого і жорсткого вердикту вищих футбольних інстанцій. Слова ці будуть тиражуватися і природно долітати до вух тих, від кого залежить доля кримського справи. Про те, з якою ретельністю в УЄФА і ФІФА стежать за футбольним інформаційним полем, ми пам’ятаємо по 2010 році, коли назрівала в ФФУ переворот ледь не залишив Україну без чемпіонату Європи.
Можна було б припустити, що Коньков веде себе так не користі заради, а токмо з поваги до вищестоящим органам, які самі з вусами і розберуться без його скромної допомоги. Можна допустити, що він не хоче йти на приводу у ЗМІ, які вже не перший місяць зривають глотки, вимагають від федерації хоч якихось конкретних дій. Так адже вершителю футбольних долі немає справи не тільки до закликів докучливих журналістів, але й до порад людей, більш досвідчених і авторитетних, ніж він сам.
Закінчилося терпіння у Григорія Суркіса, минулої осені вже рятував репутацію Анатолія Дмитровича, і на сей раз висловив здивування пасивністю ФФУ, її небажанням педалювати кримський питання, на корінню присікати загарбницькі російські потуги. Вже кого-кого, а віце-президента УЄФА, який вказав колезі єдино правильну, і головне, абсолютно логічну лінію поведінки, Ковзанів повинен був почути.
Напевно почув. Але продовжив грати у свою гру. А її суть проступає все виразніше й виразніше.
«ЦАР ЗНАЄ, ЩО РОБИТЬ. ДЕРЖАВА НЕ ЗБІДНІЄ. ЗАБИРАЙТЕ!»
Адже якщо не вважати однією-єдиною скарги, Ковзанів разом зі своїми штабістами не зробив нічого, щоб допомогти Україні у розв’язанні кримської проблеми. Прикинутися повним шлангом він, звичайно, не міг: без оперативної реакції за фактом віроломства РФС Будинок футболу був би взятий в облогу вже на наступний день, і для мовчазного голови все б закінчилося чорною міткою. Але в іншому – на рожен не ліз, у дзвони не бив, обмежувався обтічними фразами, а з’являються згладжував кути як міг.
З чого б це, цікаво, прес-службі ФФУ поширювати інформацію про те, що наша федерація не вимагає від ФІФА позбавлення Росії чемпіонату світу? І чому нам так наполегливо підкреслювали: візит делегації з Цюріха, яка прибула до Києва минулої середи, пов’язаний не з наболілою темою, а з дитячим футболом? Виходить, той факт, що ФФУ вже давно втратила контроль над ДЮСШ на півострові, ФІФА не хвилює?
Як тут не погодитися з твердженням екс-глави ПФЛ Мілетія Бальчоса, про те, що Коньков боїться не тільки відповідальності, але і Росії, проти якої не збирається виступати. І сусіди-журналісти, стало бути, не кривлять душею, коли констатують: Коньков планував здати Крим ще навесні, і, лише потрапивши під перехресний вогонь, був змушений знову пірнути в окоп.
Між тим, розворушити ФІФА, яка і без того не виявляє особливого бажання притиснути до нігтя країну-господаря ЧС-2018, без постійного пресингу з боку національної федерації буде практично неможливо. І якщо ватажок ФФУ навмисно зриває атаку, його потрібно змінювати. На найближчому Конгресі.
Цар у нас, як виявилося, – не справжній.
