УЄФА поки ще не карає РФС за кримські пустощі, але прозоро натякає, що серйозних санкцій не уникнути.
У кращих традиціях подібних організацій УЄФА оприлюднив свою позицію з питання участі кримських клубів у змаганнях під егідою Російського футбольного союзу в п’ятницю ввечері. Зокрема, в офіційній заяві УЄФА йдеться:
«У світлі складного поточного політичного становища і до моменту, коли можна буде прийняти спільне рішення по Криму, робоча група УЄФА з надзвичайних ситуацій сьогодні постановила, що будь-які футбольні матчі, зіграні кримськими клубами в рамках змагань під егідою Російського футбольного союзу (РФС), не будуть визнані УЄФА до подальших розпоряджень.
УЄФА не хоче заважати клубам грати у футбол. Навпаки, УЄФА визнає, що футбол може мати позитивний соціальний ефект та об’єднувати людей, особливо в кризові і непрості часи. Тим не менш, щоб футбол проходив в рамках організованої спортивної та юридичної структури, виступи команд повинні відповідати зазначеним у Статуті УЄФА положенням, узгодженим усіма 54 національними асоціаціями УЄФА.
Робоча група з надзвичайних ситуацій також звернулася до адміністрації УЄФА з проханням сприяти разом з ФІФА діалогу з представниками РФС і Федерації футболу України, щоб знайти спільний вихід із ситуації».
Що ж все це означає, якщо перекладати з дипломатичної мови на загальнозрозумілу і читати між рядків?
Перше. Як і очікувалося, УЄФА (так само як і ФІФА) рубати з плеча не хочуть і не будуть, намагаючись максимально відтягнути по-справжньому серйозні і навіть вбивчі санкції щодо Росії.
Друга. При цьому, УЄФА прозоро натякає, що РФС порушує таки статутні норми – інакше не було б ні цього «невизнання», ні роз’яснень щодо необхідності «відповідати обумовленим у Статуті УЄФА положенням, узгодженим усіма 54 національними асоціаціями».
Третє. Фактично УЄФА дає РФС останній шанс відкотити ситуацію назад – не проводити матчі в Криму, «заморозити» питання з прийомом в свої ряди федерацій і команд, зареєстрованих на окупованому півострові. Тоді, очевидно, УЄФА і ФІФА спробують повернути РФС в правове русло. В іншому випадку – санкцій не уникнути.
Четверте. Кожен новий матч на території Криму, – вже апріорі не який зізнається УЄФА – це привід апелювати до Ньону і Цюріху. У будь-якому разі закривати очі на події в міжнародних організаціях не зможуть (навіть якщо хтось всередині них цього захоче). Але при цьому Федерація футболу України просто зобов’язана всіма силами тиснути на вищестоящі структури, підключати до процесу партнерів з інших національних асоціацій, заручитися підтримкою наших видатних політиків, які могли б порушувати ці питання перед європейськими колегами.
Загалом, робити все, щоб у Швейцарії розуміли: Україна не відступить, а вся цивілізована футбольна Європа і світ на її стороні в цьому питанні.
