Україна відсвяткувала День незалежності, мріючи про світ і перемоги в боротьбі з агресорами на Донбасі. Між тим, вболівальники, відзначивши свято черговим сплеском патріотизму на трибунах, вимагають від ФФУ результатів на головному в даний момент футбольному фронті, який проходить по лінії Криму.
Слідом за матчами Кубка Росії на території незаконно анексованого Криму пройшли матчі першості сусідньої країни в третьому за силою дивізіоні. Ще одне свідчення грубого порушення статутів ФІФА та УЄФА з боку Російського футбольного союзу. Тим часом, в Україні наростало загальне здивування: чому вищі футбольні структури так дипломатично реагують на кричуще беззаконня з боку РФС.
КРИМСЬКИЙ ПИТАННЯ: ФІФА МОВЧИТЬ, УЄФА ОБЕРЕЖНИЙ
Раніше ФІФА заявила, що займеться кримським питанням після того, як своє рішення прийме перша інстанція – тобто УЄФА. Багато експерти і коментатори побачили в цьому спробу головного органу управління світового футболу самоусунутися від вирішення безпрецедентною проблеми і не псувати стосунки з господарями наступного чемпіонату світу, яким – за всім статутним нормам УЄФА і самої ФІФА загрожує якраз втрата цього статусу в рамках призупинення членства у континентальної та світової федераціях.
«Ситуація виглядає так, що ФІФА приховує, очевидно, факти непублічних домовленостей з Росією. Не випадково в оприлюдненій стенограмі засідання виконкому РФС з кримським клубам його учасники неодноразово натякали на «таємні вечері» Путіна і Блаттера, в тому числі і до Сочі – ще на початку липня, в Бразилії», – пише Михайло Ньонский з «Футбольного клубу».
До такого висновку автора підштовхує і той факт, що збирався на пенсію президент ФІФА Зепп Блаттер раптом передумав і оголосив, що знову балотуватиметься на виборах у 2015 році.
«Тут або Блаттер вирішив у всю іванівську експлуатувати бюджетні можливості Росії, використовуючи її кримську хіть і кріпосну залежність РФС, або це Путін взяв в заручники дідуся Йозефа, змушуючи його, що називається, відпрацьовувати любов за контрактом. Я більше вірю в друге.
Самі подумайте, ну хто поставить хоч гріш на те, що в разі перемоги на виборах глави ФІФА 59-річного Платіні, за яким стоїть склоняющаяся до санкцій бюрократія Європейського Союзу, ЧС-2018 таки залишиться в Росії? Наскільки я розумію, Путін в цьому впевнений не цілком, і тому йому потрібен гарант – уповноважений Блаттер. Власне, вони давно вже в одному човні…
Питання – до чого ФІФА такий сумнівний союз?.. Але заигравшемуся в геополітику Блаттеру його ставити вже пізно. Виходить, вся наша надія – на здоровий глузд Платіні», – резюмує журналіст (footclub.com.ua, 21.08.14).
Між тим, УЄФА до пори до часу взагалі ніяк не коментував ситуацію, за що заслужив свою порцію критики від здивованих журналістів.
«Чекали якоїсь реакції від УЄФА і ФІФА, але ті ніби в рот води набрали. Іван киває на Петра, а Петро киває на Івана. Європейські керівники, як ні в чому не бувало, відвідали Санкт-Петербург, перевіривши, як там будується грандіозний стадіон-рекордсмен. Президент ФІФА Йозеф Блаттер особисто навідується в Сочі, а його прес-служба знову відбувається відпискою: мовляв, питання вивчаємо», – зазначає оглядач «Спорт-Експрес в Україні» Євген Білозеров (sport-express.ua, 22.08.14).
Втім, перед уїк-ендом УЄФА опублікував офіційну заяву з приводу кримських клубів:
«У світлі складного поточного політичного становища і до моменту, коли можна буде прийняти спільне рішення по Криму, робоча група УЄФА з надзвичайних ситуацій сьогодні постановила, що будь-які футбольні матчі, зіграні кримськими клубами під егідою Російського футбольного союзу (РФС), не будуть визнані УЄФА до подальших розпоряджень.
УЄФА не хоче заважати клубам грати у футбол. Навпаки, УЄФА визнає, що футбол може мати позитивний соціальний ефект та об’єднувати людей, особливо в кризові і непрості часи. Тим не менш, щоб футбол проходив в рамках організованої спортивної та юридичної структури, виступи команд повинні відповідати зазначеним у Статуті УЄФА положенням, узгодженим усіма 54 національними асоціаціями УЄФА.
Робоча група з надзвичайних ситуацій також звернулася до адміністрації УЄФА з проханням сприяти разом з ФІФА діалогу з представниками РФС і Федерації футболу України, щоб знайти спільний вихід із ситуації» (UEFA.com, 22.08.14).
Преса в Україні по-різному відреагувала на заяву Ньона, але все-таки більшість ЗМІ розкритикувало УЄФА за «занадто м’які» формулювання. Хоча ніхто чомусь не відзначив, що з точки зору належності питання – це стовідсоткова компетенція відомства Блаттера.
«Що все це означає на практиці? Загалом: якщо ви готувалися кричати «Європа нас зливає», напевно, зараз саме час зробити це, не боячись виглядати панікером.
УЄФА пішла за сценарієм «все складно, безпрецедентний випадок».
УЄФА зберіг формальне особа (винісши нібито заборонний вердикт), але де-факто пустив ситуацію на самоплив (вердикт нічого по суті не забороняє).
УЄФА зняв з себе відповідальність за незручне рішення – усувати клуби та збірну Росії з євротурнірів йому не вистачило рішучості.
УЄФА не буде застосовувати до Росії санкцій і закриє очі на порушення свого статуту.
УЄФА пропонує пошукати компроміс між буквою закону (Крим не визнаний ООН територією Росії) і об’єктивною реальністю (у Криму де-факто Росія і немає України).
І так, якщо хто ще чекає: ФІФА вже тим більше не відбере в Росії ЧС», – вважає головний редактор сайту «Трибуна» Олександр Ткач (ua.tribuna.com, 23.08.14).
В основному вітчизняні ЗМІ розцінюють заяву УЄФА як «зелений коридор» для кримських клубів в російські змагання. На їхню думку, УЄФА де-факто дозволила кримським клубам грати в Росії – принаймні, поки вони не проб’ються в єврокубки.
«Виходить так: якийсь гопник викрав ваш автомобіль. Суд виносить рішення: «Поки ми тут розберемося, пан викрадач, катайтеся на здоров’я. Чого ж шкодити автопрому? Якщо є автомобіль – значить, на нього хтось повинен їздити», – пише оглядач сайту «Матчдей» Олексій Шейка (matchday.ua, 23.08.14).
У схожій манері на заяву УЄФА відреагували в самій Росії і в Криму. Загальний тон висловлювань – головне, що нам не заборонили грати, а «невизнання УЄФА» не є такою вже проблемою.
«Нам від цього не жарко і не холодно, – зазначив член Виконкому РФС В’ячеслав Колосков. – Ну не визнають і не визнають, нам-то що від цього? Якби кримські клуби грали в Лізі чемпіонів або Лізі Європи, тоді інша справа, було б болісно для команд. Головне, що ми визнаємо ці клуби. Ця формулювання нас влаштовує, в цьому ж немає жодних санкцій або загрози санкцій щодо РФС» (rsport.ru, 22.08.14).
Більш обережно висловився член виконкому ФІФА і російський міністр спорту Віталій Мутко: «У цілому в цій заяві немає нічого драматичного. УЄФА діє в рамках свого статуту, і вважаю, що РФС вчинив правильно і іншого шляху немає. За нашими законами Крим – це територія Росії, і РФС діє в інтересах футболу, люди там хочуть грати в футбол. Я не бачу ніякої трагедії, будемо дивитися, що можна зробити. Є ще варіанти. Нашій федерації треба працювати з цього питання, обговорювати з колегами» (obozrevatel.com, 22.08.14).
У свою чергу президент РФС Микола Толстих негайно висловив готовність обговорити ситуацію з ФФУ: «РФС повністю підтримує пропозицію, озвучену на бюро виконкому УЄФА про проведення робочих зустрічей двох федерацій – РФС та ФФУ, а також міжнародних футбольних організацій. РФС висловлює готовність до проведення робочих зустрічей з нашими колегами і друзями з ФФУ» (rsport.ru, 22.08.14).
Втім, як в Україні, так і в Росії є і ті, хто не вважають заяву УЄФА карт-бланшем для РФС і кримських клубів і не згодні з думкою, що міжнародні структури пішли на поводу у Росії.
«УЄФА знаходиться на території Швейцарії, тому організація живе за правом цієї країни. Швейцарія не визнає Крим територією Росії, такої ж позиції дотримується і УЄФА. Фактично ця заява стала констатацією факту, робити якісь висновки з нього не слід. Буде проведено чимало консультацій, з шашками наголо ніхто це питання вирішувати не стане», – заявив спортивний юрист Юрій Зайцев (ІТАР-ТАСС, 22.08.14).
Не бачить причин передчасно посипати голову попелом і оглядач «Футбольного клубу» Богдан Буга, який зазначає, що УЄФА цілком очікувано не став рубати з плеча і відразу застосовувати максимальні санкції щодо Росії. При цьому, на його думку, за зовнішньою м’якістю і дипломатичністю формулювань цілком чітко і однозначно читається меседж: РФС порушує таки статутні норми – інакше не було б ні цього «невизнання», ні роз’яснень щодо необхідності «відповідати обумовленим у Статуті УЄФА положенням, узгодженим усіма 54 національними асоціаціями».
«Фактично УЄФА дає РФС шанс відкотити ситуацію назад – не проводити матчі в Криму, «заморозити» питання з прийомом в свої ряди федерацій і команд, зареєстрованих на окупованому півострові. Тоді, очевидно, УЄФА і ФІФА спробують повернути РФС в правове русло. В іншому випадку – санкцій не уникнути», – приходить до висновку автор (footclub.com.ua, 22.08.14).
У будь-якому випадку, кожен новий матч на території Криму, – вже апріорі не який зізнається УЄФА – це привід апелювати до Ньону і Цюріху. Закривати очі на події в міжнародних організаціях не зможуть (навіть якщо хтось всередині них цього захоче).
Однак при цьому куди більш активну позицію слід було б займати Федерації футболу України. Вона просто зобов’язана всіма силами тиснути на вищестоящі структури, підключати до процесу партнерів з інших національних асоціацій, заручитися підтримкою наших видатних політиків, які могли б порушувати ці питання перед європейськими колегами.
Загалом, робити все, щоб у Швейцарії розуміли: Україна не відступить, а вся цивілізована футбольна Європа і світ на її стороні в цьому питанні…
ПАСИВНІСТЬ ФФУ. НЕДБАЛІСТЬ АБО ЗЛИЙ УМИСЕЛ?
Між тим, українські ЗМІ продовжують критикувати національну асоціацію та її керівництво за пасивну позицію по кримському питанню. На тлі щоденних масованих інформаційних вкидань російської сторони ФФУ обмежилася публікацією свого листа в УЄФА і ФІФА, а також парочкою невиразних заяв президента Анатолія Конькова і його прес-аташе.
«ФФУ в дусі китайських мудреців сидить біля берега річки і чекає, поки по ній пропливе труп ворога. «Трошки бентежить поза страуса, яку зайняли наші колеги з УЄФА. Нам не потрібна різкість, але потрібна конкретика», – заявив керівник департаменту інформації Павло Терновий, хоча сама ж федерація сидить, зарившись головою в пісок вже кілька місяців», – відзначає кореспондент «Матчдей» Олексій Шейка (matchday.ua, 23.08.14).
Ось і цього разу – після п’ятничного заяви УЄФА з боку РФС висловилися Колосків, Мутко, Товстих і ряд інших офіційних осіб, заполонивши суміжне українсько-російський інформаційний простір вигідною їм інтерпретацією. А з київського Будинку футболу надійшла інформація, що ФФУ визначиться зі своєю позицією «наступного тижня». І все – ні дати, ні формату, ніякої конкретики…
Характерний момент: у понеділок відбувся брифінг Анатолія Конькова. Незважаючи на заявлену тему зустрічі – підготовка до відбору Євро-2016, журналісти резонно припускали, що на ній їх обов’язково буде деталі «кримської саги». Простіше кажучи, пояснять, які кроки робить національна асоціація, адже лист до Швейцарії – хід явно не достатній.
Однак глава національної асоціації навідріз відмовився відповідати на це питання. Хоча, здавалося б, Ковзанів, навіть не знаючи, чим похвалитися, крім відправлених в Ньон і Цюріх депеш, повинен використовувати будь-яку можливість, будь-який майданчик, щоб знову і знову публічно заявляти про твердості власних позицій, про неприйняття дій РФ і нагадувати, що Україна з нетерпінням чекає справедливого і жорсткого вердикту вищих футбольних інстанцій. Адже ці слова будуть тиражуватися і природно долітати до вух тих, від кого залежить доля кримського справи.
«Якщо не вважати однією-єдиною скарги, Ковзанів разом зі своїми штабістами не зробив нічого, щоб допомогти Україні у розв’язанні кримської проблеми, – приходить до висновку оглядач Олег Морозов. – Прикинутися повним шлангом він, звичайно, не міг: без оперативної реакції за фактом віроломства РФС Будинок футболу був би взятий в облогу вже на наступний день, і для мовчазного голови все б закінчилося чорною міткою. Але в іншому – на рожен не ліз, у дзвони не бив, обмежувався обтічними фразами, а з’являються згладжував кути як міг» (footclub.com.ua, 20.08.14).
«Ми боремося як можемо. Я ж не буду з кулеметом бігти на Крим і змушувати клуби не виступати під егідою РФС. Ми написали листи в ФІФА та УЄФА», – заводить ту ж пластинку Ковзанів, коли комусь вдається витягнути з нього коментар (champion.com.ua, 21.08.14).
Таке враження, ніби він не розуміє, що розворушити ФІФА, яка і без того не виявляє особливого бажання конфліктувати з країною-господаркою ЧС-2018, без постійного пресингу з боку національної федерації буде практично неможливо.
У зв’язку з цим у пресі вже неодноразово висловлювалися припущення, що президент ФФУ боїться не тільки персональної відповідальності, але і свого «хрещеного батька», який сховався в Росії. А деякі тамтешні журналісти навіть стверджують, що Коньков планував здати Крим ще навесні, і, лише потрапивши під тиск громадськості, був змушений відмовитися від цих намірів.
Тим часом, ряд експертів вказують, що небажання або нездатність брати на себе відповідальність характерні для стилю управління Конькова не тільки в «кримському справі», але і в багатьох інших актуальних для українського футболу питаннях.
«Безумовно, хороший керівник повинен вміти грамотно делегувати завдання. Це дійсно непогано виходить у Конькова, чому свідчення його відповіді в ході останнього брифінгу: щодо збірної – «головний тренер все розповість», питання з приводу місця проведення домашніх матчів «Іллічівця» – «задавайте ці питання Прем’єр-лізі», питання Криму – це вже до ФІФА з УЄФА», – іронізує екс-президент ПФЛ Мілан Бальчос («Пресинг», 23.08.14).
Колишній керівник Професійної футбольної ліги України констатує, що поведінка Конькова щодо Криму повністю вкладається в парадигму, що відбувається в Будинку футболу протягом двох останніх років. За цей час в бік занепаду рухалася вся структура футболу – від дитячо-юнацького до професійного, – перебуває у відомстві національної асоціації.
«Замість розвитку і просування спостерігається сильне наслідування вырожденческим догмам: вирушаєш – задвинем. Бажано подалі, без права на реабілітацію. У Федерації не люблять ініціативи. Ініціатива – це погано. А ідеї, конструктивні пропозиції і готові до реалізації проекти змітають зі столів…
Відсутність загальної ідеології, брак «фаховых» співробітників, а таких «кормчої» рукою звільнено з ФФУ предостатньо, – ось у чому проблема теперішньої федерації. Зашкарублість у поглядах, крутійство, жахлива бюрократія, суперечливість у поглядах на самій верхівці влади – це вже характерні риси сучасної системи управління в головному футбольному апараті країни.
У нинішніх керівників геть відсутні прогресивність мислення, прагнення до оволодіння новітніми технологіями – в першу чергу, управлінськими. Ржавость думки і совковість – тому причина. Досвід в даному випадку навряд чи має якесь значення, бо придбаний не в тих кабінетах і не в потрібний час: не факт, що з успішного футболіста вийде гідний тренер, так само як і успішний менеджер», – підкреслює Бальчос («Пресинг», 23.08.14).
Дійсно, вже давно стало очевидно, що засевшим в Будинку футболу управлінцям не під силу наздогнати за тенденціями розвитку маркетингових і управлінських технологій. Але це було б півбіди. Деякі набрані за дружньо-родинним принципом співробітники ФФУ не тільки не в змозі розробляти і реалізовувати ефективні технології управління футбольним господарством, але часом займаються відвертим шкідництвом.
Ще один колишній президент ПФЛ Святослав Сирота на своїй сторінці в Facebook вельми емоційно відреагував на нещодавнє рішення чиновників з ФФУ, яка може вдарити по інтересам величезної кількості гравців по всій країні.
«Розповім один приклад, як ФФУ вбиває футбол. Такого немає ніде в Європі і світі. Але у нас після приходу до ФФУ „фахівців“ з’явилося ноу-хау. Наші герої-чиновники прирівняли статус любителя до статусу професіонала. І при заявці гравця за аматорську команду наша Федерація вважає це переходом. І обмежила переходи трансферним періодом.
Поясню це на прикладі. Гравець Іванов не може знайти до 31 серпня професійну команду в Україні. Але якось готуватися треба. Іванов заявляється за аматорську команду, щоб мати хоч якусь ігрову практику. Але тепер, з волі ФФУ, після 31 серпня він не зможе бути заявлений ні за який професійний клуб в Україні. Так як любитель, на думку спеців з ФФУ, більше не є вільним агентом.
Тільки ФФУ не може дати відповідь, так як же готуватися тим хлопцям, які не змогли працевлаштуватися до закриття трансферного вікна? Особливо, коли клубів стає все менше і менше? Між іншим, до приходу цих „спеців“ в Україні було зареєстровано близько 8 тисяч футболістів і 70 професійних клубів. За пару років їх „професійного“ управління футболістів залишилося близько 5 тисяч, а клубів 40…» – обурюється Сирота (dynamo.kiev.ua, 20.08.14).
Звичайно, ця ситуація, в принципі, не більше, ніж випадковість. Але не варто забувати, що футбол – це єдина система, де все взаємопов’язано і підпорядковано одній меті. А яка може бути мета у спроби позбавити ігрової практики сотень футболістів? І як це в’яжеться з обіцянками Анатолія Конькова в першу чергу піклуватися про масовому футболі?
Все більше експертів змушені констатувати: у федерації футболу не проглядається орієнтир на розвиток, який, по ідеї, повинно бути першорядною задачею для керівного складу ФФУ. Замість цього, навпаки, спостерігається поступовий відхід від вихідних позицій, отриманих нинішньої управлінської командою Будинку футболу від попередників.
В ЄВРОКУБКАХ – БЕЗ ПОРАЗОК
На тлі скандалів, пов’язаних з ФФУ і кримськими клубами, справжньою віддушиною для українських вболівальників могли стати успіхи наших команд в єврокубках. Перемогу та дві нічиї в перших матчах раунду плей-офф Ліги Європи з натяжкою можна вважати такими.
«Дніпро», який проводив свій домашній матч проти хорватського «Хайдука» на НСК «Олімпійський», здобув вольову перемогу. Хоча перевага підопічних Мирона Маркевича було настільки очевидним, що «Дніпро» зобов’язаний був перемагати як мінімум з перевагою в кілька м’ячів. Лише за перші півгодини гри господарі змарнували багато моментів, дозволивши кіперу «Хайдука» Ловро Калінічу зловити кураж.
В результаті страж освоївся настільки, що, здавалося, готовий був відбивати не тільки все, що летіло в його ворота, але і те, що повз. Щоправда, гравці атаки Маркевича діяли не кращим чином: без концентрації і належної націленості на гол. Самовпевненість Ніколи Калініча, Євгена Селезньова та Романа Зозулі похитнулася тільки після того, як «Хайдук» забив на 47-й хвилині.
Після цього «Дніпро» взявся за справу з ще більшим завзяттям, і вже через три хвилини Нікола Калинич зрівняв рахунок – 1:1. Надалі дніпропетровці продовжували тринькати моменти, і лише за дві хвилини до закінчення основного часу, який вийшов на заміну Євген Шахов відгукнувся на передачу з правого флангу Лео Матоса і ударом головою здобув для господарів перемогу – 2:1.
«Металіст» на виїзді розійшовся миром з польським «Рухом» – 0:0. Харків’яни володіли явною перевагою, багато і розмашисто атакували і створили три вірних гольових моменти, але ні Клейтон Шав’єр, ні Володимир Гоменюк забити в гостях не змогли. Варто відзначити, що у складі українців єврокубковий дебют записав в актив 18-річний захисник Олександр Осман.
Дуже гідно в Києві, на стадіоні «Динамо» імені Валерія Лобановського, виглядала луганська «Заря», що приймала потужний голландський «Фейєнорд». На 27-й хвилині Максим Білий після нехитрого розіграшу штрафного вгатив м’яч у сітку воріт суперників. Після цього «Зоря» не стала закриватися, а намагалася відповідати атакою на атаку, і на жаль, прорахувалася. Фланговий випад з обвідним прострілом на Мітчелла ті Шкоду за сім хвилин до перерви змусив господарів капітулювати.
У другому таймі ближче до перемоги була луганська команда. Пилип Будківський і Дмитро Хомченовський не реалізували забійні моменти, хоча і у гостей були можливості забити. В цілому, нічия стала справедливим підсумком поєдинку, який залишає українському клубу реальні шанси на вихід у груповий етап турніру. Хоча, зрозуміло, здобути позитивний результат у гостях у срібного призера першості Нідерландів – завдання вкрай складна.
КУБОК УКРАЇНИ: ЛИШЕ ОДНА СЕНСАЦІЯ
Переможець попереднього розіграшу Кубка України київське «Динамо» та його фіналіст «Шахтар» пройшли в 1/8 фіналу, а от донецький «Металург» не впорався з суперником з нижчого дивізіону і вилетів з турніру.
Клуби еліти вступили в боротьбу з 1/16 фіналу. Динамівці, безпосередньо потрапили в груповий етап Ліги Європи УЄФА, впевнено обіграли в Кіровограді місцеву «Зірку» – 3:1. Після хет-трику у ворота «Іллічівця» форвард киян Артем Кравець знову забив і допоміг відзначитися Владиславу Калитвинцеву з Александаром Драговичем, а також заробив пенальті, який не реалізував Олег Гусєв.
«Шахтар», який готується до старту в Лізі чемпіонів УЄФА, на останніх хвилинах зустрічі зі столичним «Оболонь-Бровар» вирвав перемогу за рахунок точного удару Луїса Адріано з пенальті – 1:0. Гол центрального захисника Євгена Чеберячка допоміг пройти в 1/8 фіналу «Дніпру», обыгравшему в Чернігові «Десну» з аналогічним рахунком. Тим часом «Чорноморець» і «Карпати» відвантажили за чотири м’ячі «Буковині» та «Чайці» відповідно.
«Ворскла» у Тернополі розгромила «Ниву» (5:1), а ось донецький «Металург» у компенсований час пропустив нокаутуючий удар від «Полтави» і став першою втратою прем’єр-ліги на даному етапі турніру.
Обидва недільних матчу 1/16 фіналу Кубка України завершилися успішно для учасників Ліги Європи УЄФА – харківський «Металіст» і луганська «Зоря» обіграли в гостях відповідно «Суми» (1:0) і кременчуцький «Кремінь» (2:0).
Втім, перемоги не далися представників прем’єр-ліги легко. Так, луганчани в паузі між двома зустрічами з «Фейєнордом» побували в гостях у клубу другої ліги і, хоча вже на початку другого тайму вели в рахунку з перевагою в два м’ячі, у «Кременя» все-таки була можливість загострити гру – до розчарування господарів на 66-й хвилині Сергій Степанчук не реалізував пенальті, пробивши повз ворота.
«Металіст», готуючись до матчу єврокубкового поєдинку, теж не став задіяти в Кубку всіх найсильніших гравців. У підсумку свою перевагу в класі над перволиговыми «Сумами» гості довели лише у другому таймі додаткового часу. Переможний гол на 108-й хвилині провів Денис Кулаков, після чого наставник харків’ян Ігор Рахаєв поскаржився на недостатнє налаштування і зайві півгодини ігрового навантаження.
Таким чином, в 1/8 фіналу пройшли 13 з 14 клубів прем’єр-ліги, втративши донецький «Металург». Сюди ж прорвалися три представника першого дивізіону: обіграла донеччан «Полтава», «Олександрія», в серії пенальті взяла гору над ще більш «молодшим» «Тернополем», а також дніпродзержинська «Сталь» – її суперник-одноклубник з Алчевська сам знявся з розіграшу.
ЗБІРНА УКРАЇНИ: ПІДГОТОВКА ДО СТАРТУ ЄВРО-2016
Наставник збірної України Михайло Фоменко оголосив список гравців, викликаних на товариський матч з учасником ЧС-2014 Парагваєм і перший поєдинок у кваліфікації ЄВРО-2016 проти Словаччини, які відбудуться 3 і 8 вересня відповідно на київському «Олімпійському».
Серед 28 футболістів запрошення в національну команду вперше отримали 29-річний півзахисник «Металіста» Павло Ребенок, 28-річний півзахисник «Чорноморця» Кирило Ковальчук, 24-річний нападник «Ворскли» Артем Громов, 23-річний півзахисник «Дніпра» Євген Шахов і 22-річний форвард «Зорі» Філіп Будковський.
Найбільш досвідчені з п’ятірки новачків – Дитина і Ковальчук – честь України раніше не захищали навіть на юнацькому та молодіжному рівнях. Троє інших різною мірою грали за синьо-жовтих. Так, Громов в 2010 році зіграв три матчі за «молодіжку», на рахунку Будковський 58 матчів і 22 голи за збірні різних вікових категорій, а в активі Шахова 17 голів у 69 поєдинках, в тому числі три гри і один гол у складі юнацької команди до 19 років на тріумфальному для українців домашньому чемпіонаті Європи 2009 року.
Крім того, Фоменко повернув у список кандидатів 26-річного форварда «Шахтаря» Олександра Гладкого, який зіграв вісім матчів за збірну в 2007-2008 роках (1 гол), а також 29-річного нападника «Металіста» Володимира Гоменюка, який більше року тому викликався на матч кваліфікації ЧС-2014 проти Чорногорії, але на поле так і не вийшов.
У відбірковому турнірі ЄВРО-2016 українці стартують без свого лідера Євгена Коноплянки, нещодавно прооперованої у зв’язку з травмою меніска. Жеребкування визначила збірну України в групу С, де її суперниками стали Іспанія, Словаччина, Білорусь, Македонія і Люксембург (UEFA.com, 22.08.14).
