Екс-президент ПФЛ Мілетій Бальчос висловив свою позицію щодо бездіяльності ФФУ в кримському питанні, а також поділився думкою, які кроки слід було б робити керівництву національно асоціації, щоб добитися справедливого покарання для Російського футбольного союзу.
– Грім з кримського питання у футболі вибухнув 26 днів назад, оскільки ще 31 липня в ході засідання Бюро Виконкому РФС кримські клуби були незаконно прийняті до складу цієї організації. Очевидно, що ФФУ потрібно було реагувати більш широко і використовувати при цьому свої потужні ресурси. Маю на увазі не тільки можливості президента або віце-президента, але, може бути, і Виконкому. Але, на жаль, цього не сталося. Дії по даному питанню обмежилися лише інтерв’ю першого віце-президента ФФУ Анатолія Попова і слезливым, просливым листом президента національної асоціації Анатолія Конькова на адресу ФІФА та УЄФА.
Мене, звичайно, дуже здорово збентежило те, що ФІФА практично миттєво переклала все на плечі УЄФА і самоусунулася від вирішення питання. У свою чергу УЄФА також виступив з досить розлогим заявою. Можливо, це теж якась спроба відтягнути час, переглянути ситуацію і підійти до вирішення питання з суто бюрократичної боку. Адже ні для кого не секрет, що ФІФА і УЄФА – дуже консервативні організації. Вони завжди дуже довго і ретельно зважують всі «за» і «проти».
З іншого боку висока ймовірність того, що ФІФА і УЄФА, бачачи інертність Федерації футболу України в цьому питанні, вирішили також не лізти зі шкіри геть. Мовляв, кому це більше треба.
Як би там не було, але самолюбство УЄФА і в першу чергу ФІФА було зачеплено дуже сильно. Адже Російський футбольний союз грубо порушив ст. 84 Статуту ФІФА, в якій чітко сказано як треба поводити себе у таких випадках.
(«Асоціації, ліги або клуби, що входять до складу члена ФІФА, не можуть приєднатися до іншого члена ФІФА або проводити матчі на території іншого члена ФІФА крім виняткових випадків. При цьому повинно бути отримано дозвіл від обох членів, їх конфедерації УЄФА і ФІФА», прим. ред.)
Керівництво ФФУ благополучно продовжує спати. Тому, мабуть, йому необхідно підказувати, як діяти. У недавньому коментарі керівника департаменту інформації ФФУ Павла Тернового говориться, що ФІФА і УЄФА сховали голови в пісок як страуси. Однак, чи не здається пану Терновому, що в першу чергу подібне треба сказати собі. Адже саме Федерація своєю нерішучістю дає привід міжнародним вищим футбольним інстанціям так діяти.
В одному з інтерв’ю я говорив, що Виконком на одному з останніх засідань свою позицію висловив, так що його скликати, можливо, і не потрібно. Однак, коли громадськість, засоби масової інформації і працюють у футболі люди вже просто на грані, напевно, потрібно поступати по-іншому. Цілком очевидно, що в такій ситуації необхідно консолідовану думку ФФУ, про що зовсім недавно говорив Григорій Суркіс.
Саме консолідованого думки і немає. Хочу підкреслити, що ми маємо лише сльозливе лист про допомогу замість твердої, рішучої позиції вищого футбольного органу України. Така постановка питання повинна бути чужа для президента національної асоціації.
Мені сподобався останній аналітичний огляд Віктора Журавльова на сайті «ПРЕСИНГ», в якому він виклав дорожню карту того, що потрібно зробити. Я з ним повністю згоден.
Мова про те, що для нашої країни вкрай важливо, щоб ФФУ постійно нагадувало про своєї твердої позиції, тим самим підштовхуючи ФІФА і УЄФА до прийняття певних невідкладних рішень. До цього процесу можна підключати і футбольну громадськість України.
Загадкою залишається, чому досі мовчать Прем’єр-ліги і ПФЛ, адже саме їх клубів торкнулися домагання з боку РФС. Чому ж ніхто не сказав про це ні слова?
Сьогодні необхідно налагоджувати співпрацю з органами державної влади. У першу чергу це стосується Міністерства закордонних справ України. Він зі свого боку через ЄС, ООН та інші впливові структури могло б надавати посильну вплив на ФІФА та УЄФА.
ФФУ та її президенту важливо якомога швидше вступити в переговорний процес, як мінімум, з національними асоціаціями східноєвропейських країн. По можливості, цей так званий пул можна розширювати і до західної Європи, а може і більше. Адже у Конькова, як президента Федерації повинні бути зв’язки. Але як я розумію, у нього їх просто немає. А чому? Та тому що він елементарно не хоче їх мати. Адже для того, щоб налагоджувати стосунки, потрібно проявляти ініціативу і щось робити. Конькову ж це чуже, він боїться брати на себе відповідальність. Закрився у своїй шкаралупі, в якій затишно, грошово, а все інше його не цікавить.
Потрібно терміново починати роботу над тим, щоб з’явилося якесь консолідоване звернення міжнародних футбольних асоціацій. Цю роботу повинна ініціювати ФФУ шляхом підготовки тексту звернення, переговорів, консультацій і так далі. З людьми треба розмовляти, а не сидіти і чекати, поки певна серйозна група людей прийде під Будинок футболу з конкретними вимогами і прийняттям серйозних рішень.
Чесно кажучи, я дуже боюся того, що коли прийдуть під Будинок футболу, то який-небудь представник ультрас чи просто пересічний вболівальник процитує Маестро зі знаменитого кінофільму «В бій ідуть одні старики». «Руїнами Рейхстагу (Будинку футболу) задоволений!» – скаже він. Керівництво ФФУ цього хоче? А адже своєю бездіяльністю вони запросто можуть отримати такий сценарій.
Росія в нахабну анексує Крим, клуби, а реакції ніякої. Такого бути не повинно. Ще раз повторюся, що наш східний сусід грубо порушив статутні норми ФІФА та УЄФА. Це підлягає як мінімум серйозних дисциплінарних санкцій, що є пряма прерогатива футбольних органів правосуддя. Чому б ФФУ не звернутися до Лозанни? Що заважає підготувати і направити всі матеріали? Нехай розслідують і приймають рішення про санкції.
Як відомо, національна асоціація не має права вимагати від ФІФА та УЄФА застосування будь-яких санкцій. Коли ж подається позов до органу здійснення футбольного правосуддя, в нашому випадку Лозанну, то в ньому можна викласти свої конкретні пропозиції. Наприклад, виключити російські клуби з єврокубків, позбавити країну ЧС-2018 і так далі. Це було б правильно.
Поки в нашому випадку хочеться лише запитати у керівництва ФФУ: «Хлопці, кому ви служите? Яку країну уявляєте?». Пану ж Конькову при неможливості або небажання виконати очевидні для всіх дії слід було б подати у відставку.
