Поки Євген Селезньов і Роман Зозуля в цьому сезоні гордо зберігають гольове мовчання, Нікола Калініч знову став головною атакувальною силою «Дніпра». Хорват розповів, чому мало забивав при Рамосі, вимоги Маркевича, а також про те, який прийом чекає «Дніпро» на стадіоні в Спліті.
– З якими почуттями ви виходили на поле НСК «Олімпійський» на поєдинок проти своєї рідної команди – «Хайдука»?
– Не приховую, перед грою невелике хвилювання було. Все-таки в «Хайдуку» робив перші кроки у футболі. Цей клуб зробив з мене того гравця, яким я є зараз. Але зі стартовим свистком арбітра хвилювання пішло, а разом з ним – і зайві думки. Був сконцентрований тільки на те, щоб допомогти моїй нинішній команді здобути перемогу.
– Що першим ділом подумали, коли «Дніпру» попався «Хайдук»? З партнерами по команді – Стрініч і Бартуловичем, які, так само як і ви є вихованцями цього клубу, обговорювали хитросплетіння долі?
– Так, звичайно. Ми всі разом дивилися жеребкування і, скажу чесно, хотіли, щоб нам дістався «Хайдук». Думаю, кожен футболіст хоче повернутися туди, де колись починав кар’єру, зіграти в рідному місті. Так, це трохи хвилююче, але в теж час дуже приємно.
– Перед першим матчем хорватські журналісти, напевно, намагалися випитати у вас, як грає «Дніпро». Що ви їм відповіли?
– Так, телефонували, але я їм нічого про «Дніпрі» не розповів (посміхається). Запитували, як я себе почуваю, чи готовий грати з «Хайдуком» і дивилися ми їх матчі.
– Читав ваше інтерв’ю в якому ви казали, що «Хайдук» – команда «колючий» і з характером. Перший матч це підтвердив: «Дніпро» «провисів» весь перший тайм на воротах суперника, але на початку другого отримав м’яч у свої ворота…
– Ми знали, що з «Хайдуком» буде непросто. У них хороший колектив, молодий і перспективний тренер. Ігор Тудор хоче побудувати в Спліті хорошу команду і у нього вже багато чого виходить.
– Вас не здивувало, що суперник у виїзному матчі грав, по суті, в три нападаючих?
– Ні. Можу сказати, що «Хайдук» завжди намагається грати в атакуючій манері. Кількість нападаючих в даному випадку не так важливо – команда завжди націлена на атаку. У матчі з нами у них був один чистий форвард і два флангових. Три людини завжди залишалися на нашій половині поля. Але вони і в чемпіонаті Хорватії так і грают, і в єврокубках. У «Хайдука» така манера гри.
– Тим не менше, і розриви між лініями у підопічних Ігора Тудора були досить великими, ніж «Дніпро» міг неодноразово скористатися ще в першому таймі. Згодні?
– Так, звичайно. У першій половині зустрічі у нас було кілька відмінних нагод, щоб забити. Думаю, якщо б їх реалізували, то гра пішла б по-іншому. Але ми свої шанси, на жаль, не використали, а суперник нашу помилку в обороні перетворив у гол. І після цього відразу перебудувався – закрився на своїй половині поля.
– Що подумали, коли Сушич відкрив рахунок у матчі?
– Що тепер доведеться забивати більше. Спочатку в наші плани не входило пропускати в домашньому матчі. Слава Богу, що виграли 2:1, але рахунок перед повторною грою слизький. Розслабитися в Спліті точно не вийде.
– Ваш однофамілець Ловро Калініч провів у Києві блискучий матч, зробивши кілька відмінних «сейвів». Він завжди настільки здорово грає, або в Києві зловив кураж?
– У матчі з «Дніпром» дійсно був його день. Але повинен сказати, що він завжди грає надійно. Калініч – дуже хороший воротар, у якого, впевнений, попереду велика кар’єра.
– Євген Селезньов сказав, що грай «Дніпро» з «Хайдуком» на «Дніпро-Арені» – результат був би іншим. Згодні?
– Думаю, так. І не тільки з «Хайдуком», але і з «Копенгагеном». У Києві нас теж добре підтримують, але це не зрівняється з тим, як за нас вболівають у рідному місті. Коли граєш вдома, на своєму стадіоні – це величезний плюс. Але нам, на жаль, вибирати не доводиться – граємо там, де дозволив УЄФА.
– Як оціните шанси «Дніпра» перед матчем?
– У будь-якому випадку перемога – хороший результат. Так, «Хайдуку» потрібно забити всього один м’яч для того, щоб пройти далі. Але в теж час треба розуміти: суперник буде змушений атакувати, тому буде розкриватися, і ми цим можемо скористатися. Я вважаю, що у нас хороші шанси на вихід у груповий турнір Ліги Європи. Все в наших руках!
– М’яч у ворота «Хайдука» в Києві ви не святкували. Треба думати, якщо заб’єте в Спліті, поступите також?
– Так. Говорив про це ще перед матчем у Києві. Це данина поваги рідній команді, яка мене виховала. Думаю, Стрініч та Бартуловіч в такому разі надійдуть точно також. Хоча, безумовно, ми докладемо максимум зусиль для того, щоб допомогти «Дніпру» пройти далі.
– Ви, напевно, помітили, як уболівальники на трибунах у Києві зустрічали Артема Мілевського. Як ви думаєте, вам влаштують такий же прийом в Спліті?
– (Посміхається). Чесно кажучи, не знаю. Подивимося, як буде. Що стосується Мілевського, то це, вважаю, нормально, що його так зустріли. Він багато років грав у «Динамо», вболівальники його люблять.
– Мілевський говорив, що в Спліті «Дніпро» чекає «гарячий» прийом. Так і буде?
– Так, це правда. Впевнений, що на стадіоні буде аншлаг. Підтримка трибун, які хворіють дуже «гаряче», напевно стане додатковим плюсом для «Хайдука». Але у нас досвідчена команда. Багато грають на найвищому рівні у складі своїх національних збірних. Думаю, тиск місцевих фанів не має зламати «Дніпро».
– У вас буде особиста підтримка на трибунах?
– Так, звичайно! Прийдуть родичі, дружина, друзі.
– Капітан «Хайдука» Маріо Малочи сказав, що Нікола Калініч – кращий нападник, з яким він коли-небудь грав. Приємно чути такі слова від екс-одноклубників?
– Так, звичайно. Маріо – мій хороший друг. Ми разом виступали у складі «Хайдука» і з тих пір не втрачаємо зв’язку.
– Іван Стрініч влітку був в одному кроці від переходу в «Вест Хем». Він з вами радився, чи їхати йому в Англію?
– Він цікавився у мене деякими питаннями, але рішення приймав сам. Не знаю, чому саме його трансфер не відбувся, але однозначно можу сказати, що його повернення пішло на користь «Дніпра». В матчах з «Копенгагеном» нам не вистачало його та Руслана Ротаня.
– У міжсезоння у «Дніпрі» змінився головний тренер. Мирон Маркевич вам більше довіряє, ніж Хуанде Рамос?
– Так, так і є. З боку Маркевича я відчуваю довіру. Не можу сказати, що при Рамосі його не було, але я грав менше. До того ж, іспанський наставник більше використовував мене з глибини, а Маркевич ставить у центрі нападу. Зізнаюся чесно, мені ця позиція більше по душі. Мені здається, що діючи на вістрі, я приношу більше користі.
– Що в першу чергу вимагає новий наставник?
– Він хоче, щоб ми більше контролювали м’яч і грали низом. З приходом Маркевича «Дніпро» став грати у комбінаційний футбол. Мені такий підхід імпонує.
– Вас зараз все влаштовує в «Дніпрі»?
– Так. Я почав грати на тій позиції, на якій виступав, коли тільки перейшов в команду. Постараюся приносити користь команді і радувати вболівальників. Ще хочу, щоб в Україні нормалізувалася ситуація. Найголовніше – щоб закінчилася війна.
– Як ви ставитеся до подій, які відбуваються на Донбасі?
– Що я можу сказати? Дуже-дуже шкода, що людям в Україні доводиться через це проходити. Це дійсно жахливо. Але я сподіваюся, що все закінчиться і в країні настане мир.
– Багато легіонери з-за подій в Україні боялись повертатись у розташування своїх клубів або взагалі покинули країну. Вас такі думки не відвідували?
– Ні. У мене є контракт з «Дніпром» і я маю намір його дотримуватися. Звичайно, було трохи страшно, коли сталася трагедія з малазійським літаком. Я як раз тоді був в Австрії і повинен був летіти в Україну. Але із-за цієї трагедії багато рейси в Україну скасували. Тому я трохи затримався – довелося добиратися до Дніпропетровська через Київ.
