Радник президента ФФУ Сергій Симак розповів своїй новій посаді, про роботу в Держконцерні «Спортивні арени України» і про те, як складалася його кар’єра до запрошення від Анатолія Конькова.
Про запрошення на роботу в ФФУ:
Мене запрошували на роботу в ФФУ і раніше, але у мене були об’єкти, якими я займався, тому я не міг прийняти пропозицію. Коли ж у мене закінчився термін контракту на попередньому місці роботи, я прийняв пропозицію від президента ФФУ, оскільки він наполегливо запрошував мене.
Про свої функціональні обов’язки:
Я не був присутній на прес-конференції пана Конькова, але, наскільки я знаю, він назвав мене своїм помічником. Мої функції зараз полягають у створенні позитивного іміджу ФФУ. Зараз дійсно потрібно почати спілкування представників ФФУ з журналістами, з громадськістю, зі спортивними функціонерами, з футболістами, з колишніми футболістами, які зараз активно критикують ФФУ. За великим рахунком, ця критика неконструктивна, переходить на особистості і особистісні відносини. Я ж постараюся у своїй діяльності цю критику систематизувати і докласти всіх зусиль для розвитку українського футболу, масового футболу, фан-руху. Ці завдання ми обговорили з паном Коньковим.
Те, що я роблю протягом 20-ти днів мого перебування в ФФУ, це спілкування з рухами ультрас. Це систематизація тієї роботи, яка повинна проводитися за вимогами УЄФА і ФІФА, створення інституту співробітників по роботі з уболівальниками, але не так, як це виглядає зараз. І я навіть не про ФФУ, а про клубах, де номінально призначені працівники, які не мають ні авторитету, ні контакту з рухами ультрас. Ось цим я займаюся. Мінімум 10-15 розмов, зустрічей з ультрас у мене кожен день. У найближчі дні ми вийдемо на створення якогось документа, якоїсь організації у фан-русі.
Я намагаюся поки сам виконувати цю роботу, і я думаю з тими контактами, які є у мене, ми зможемо виконати цю роботу. Крім того, на роботу координатора інституту по роботі з уболівальниками буде запрошено людей з фан-руху. Це правильно, до цього нас підштовхує світовий досвід.
Якщо говорити про моїх перших радах р-ну Конькову, то вони стосувалися відносини з пресою. Я впевнений, що ФФУ як громадська організація повинна бути більш відкритою для спілкування з громадськістю, в тому числі і з журналістами, уболівальниками.
Про продаж квитків та зниження відвідуваності НСК «Олімпійський»:
Я не знімаю відповідальності з менеджменту стадіону, хоча я можу сказати, що ми робили все можливе, щоб підвищити відвідуваність. Це і заходи, які ми проводили до матчів і під час матчів. Такого не було ніде. Я знаю досвід багатьох успішних українських і європейських стадіонів, так от заходу на НСК «Олімпійський» були на високому європейському рівні. А вболівальник йде в першу чергу на гру команди. Тому це більше питання не до мене, а до головного тренера нашої домашньої команди «Динамо» Київ.
Питаннями продажу квитків на матчі домашньої команди НСК «Олімпійський» займався клуб «Динамо» Київ. На матчі збірної – УФІ. Ми просто надавали приміщення для продажу квитків. Всі вимоги і норми, які були необхідні для якісного розповсюдження квитків, ми надавали. А в питаннях, коли і скільки давати квитків, особливо на рейтингові матчі, наш голос був виключно дорадчий.
Про «Арені Львів»:
На утримання «Арени Львів» ми витрачали 800 тисяч гривень в місяць. Це з зарплатою працівникам і з витратами на енергоносії. Повірте, я у Львові провів таку кількість часу в переговорах з «Карпатами»… Молодіжка «Карпат» грала на «Арені», фани «Карпат» і «Динамо» Київ грали на цьому стадіоні. Ми рухалися повільно, але рухалися у правильному напрямку. Більше того, ми знайшли спонсора, який був готовий оплачувати місце «Карпат» оренду «Арени Львів», але, на жаль, «Карпати» і це не влаштувало. Вони не пояснили своє рішення, ми не отримали відповіді на цю пропозицію.
Я думаю, що має бути якесь політичне рішення з приводу гри «Карпат» на «Арені Львів». Будь-який об’єкт такого рівня повинен мати свою домашню команду, менеджмент стадіону повинен розуміти, що мінімум раз в два тижні він має гру домашньої команди, при правильній роботі з уболівальниками з заповненими трибунами мінімум на 2/3. І тоді вже можна будувати план розвитку стадіону, додаючи розважальні заходи. Але такий об’єкт не може жити без домашньої команди.
Про реконструкцію «Палацу спорту»:
Це питання закрите. Повинен був бути капітальний ремонт, а не реконструкція. Але питання закрито, оскільки чемпіонат Європи з баскетболу був перенесений. Я не думаю, що хто-небудь зараз підніме це питання з внесенням такої статті витрат бюджету 200 мільйонів гривень на капітальний ремонт Палацу спорту в період, коли йде війна. Звичайно, я сподіваюся, що найближчим часом війна закінчиться, і питання буде піднято, тому що ті арени, які планувалися за регламентом на проведення фінальної частини Євробаскету, не будуть побудовані, тому що їх планували побудувати в регіонах, в яких найближчим часом навряд чи буде економічний бум або активний розвиток.
Про рішення Міністерства молоді та спорту України ліквідувати Держконцерн «Спортивні арени України»:
Я кандидат наук з державного управління, я викладаю в Академії муніципального управління предмет «Управління держвласністю», я пишу там же докторську дисертацію з цієї теми. Я завжди якимось чином був пов’язаний з міською владою, з комунальною власністю, з державним управлінням. Мені складно зрозуміти, чому Дмитро Булатов керувався у прийнятті рішення відсторонити мене від посади і ліквідувати Держконцерн.
Мені складно сказати, звідки з’явилася інформація про збитки Держконцерну. Всі цифри, які ми подаємо, узгоджені з податковою документацією, засновані на фінансовій звітності. Звідки у Міністерства спорту подібні цифри, мені складно сказати. Я не співробітник Міністерства.
Я не зустрічався з Дмитром Булатовим, не розмовляв з ним, можливо, ми просто різні люди.
Про київському велотреку:
До цих пір всі ці програми не закриті. Вони рухаються. І я думаю, що мер Києва це тримає на контролі, тому що це в першу чергу в його руках. Те, що я бачу з вікон свого будинку, на щастя, жодних будівельних рухів не відбувається. Я спілкувався два тижні тому з активістами Федерації велоспорту Києва. На жаль, немає вже Держконцерну, відповідно, немає того алгоритму, за яким ми хотіли йти, повернувши велотрек у державну власність і ввівши в концерн. Але я думаю, що є варіант, і ми зараз цей варіант опрацьовуємо, повернути його у комунальну власність міста.
Про футбольному турнірі для ЗМІ
Турнір однозначно буде, він буде проходити під егідою ФФУ, але є ряд складнощів, з якими ми зіткнулися. Це і спонсори, тому що всі знають, що у ФФУ є свої спонсори, і під егідою Федерації ми не можемо взяти тих спонсорів, які були у концерну «Спортивні арени України». І є питання з полем стадіону імені Баннікова, де зараз грає «Олімпік» і зрідка тренується «Шахтар». Тому плануємо зараз графік, коли це можна зробити. Ми планували все гри Mass media Cup на вихідні дні, і зараз складності з полями. Тому що ми хотіли провести всі ігри на натуральному покритті на стадіоні імені Баннікова, а фінальний матч провести на НСК «Олімпійський». Я думаю, що приблизно в такому форматі ми його і проведемо.
Цей турнір обійдеться нам приблизно в 200 тисяч гривень, це виключно оплата підготовки полів.
– Коли на НСК «Олімпійський» грає збірна України, ФФУ бере поле в оренду?
– Звичайно. Про вартість я говорити не можу, тому що всім займається УФІ – офіційний партнер федерації. Саме вони займаються організацією всіх матчів збірної України.
– Скільки коштуватиме проведення матчу на НСК «Олімпійський» для пересічної людини?
– Я можу сказати, у скільки це коштувало – більше, ніж 100 тисяч гривень. Це вартість одного матчу. Газон НСК «Олімпійський» – один з кращих в Європі, відповідно утримання його обходиться недешево, тому цифри саме такого роду.
Але до нас зверталися багато. Аматорські команди зверталися, корпоративи. Ми вели активну роботу по залученню людей у позаматчеві дні, щоб площі не простоювали, а приносили дохід державному підприємству. Ми переглядали пропозиції, але, на жаль, не доходила справа до реалізації.
Про своїй управлінській кар’єрі:
Є фінансові звіти про діяльності Держконцерну «Спортивні арени України» і підприємств, які туди входять, підтверджені перевірками та підсумковими висновками податкової інспекції, держфінінспекція ще не закінчила перевірку, але це теж буде зайве підтвердження того, що результати є. Операційний прибуток НСК «Олімпійський» вперше була отримана в 2013-му році.
До моєї роботи в Держконцерні я працював в КМДА, в управлінні перспективного розвитку та координації будівництва. З приводу ефективності або неефективності моєї роботи в КМДА… Все це було в пресі. Я не маю на увазі Мафи, з яким мені постійно задають питання, хоча не знаю, на підставі чого це питання виникло. Управління, в якому я працював, і яке було ліквідоване в КМДА, ніколи не займалося видачею будь-яких дозволів, в тому числі і на встановлення Мафів або створення генерального плану міста. Основним заняттям нашого управління була боротьба з незаконними будівництвами. У нас було невелике управління, але нам є, чим пишатися. Є дійсно знакові для міста будівництва, які завдяки мені і моєму управлінню вдалося зупинити, і не з’явилися споруди, які б псували вигляд або б порушували транспортні потоки в різних районах міста.
До цього я був керівником і співзасновником великої компанії «УкрЕвроБуд», я був гендиректором її і був одним з акціонерів.
Про потрапляння в список «Нової еліти нації»:
Це був перший набір. Подібні інституції існують в усьому світі. Що потрібно було робити? Було багато іспитів, співбесід. Дійсно конкурс був складний, до неї готувалися. Перевірялися знання по держуправлінню, знання англійської мови, тому що передбачалися стажування за кордоном, у парламентах і органах державної влади Англії, Німеччини, Польщі. Я пройшов цей конкурс, мабуть рівень моїх знань відповідав тому рівню, який хотіли набрати.
Ніяких привілеїв немає. У перший наш набір було обрано 60 осіб з усієї України і в перший же рік, а це був початок 2013-го року, двоє з моїх колег позбулися своїх посад. Так що ніяких преференцій це не давало ні тоді, ні зараз. Єдине що, ми постійно проходили курси підвищення кваліфікації, нам читали лекції, в тому числі і зарубіжні фахівці. І частина з нас, хто за своїми функціональними обов’язками міг відлучатися, проходила стажування в Прибалтиці і Польщі.
