Зазначивши 65-річчя, віце-президент УЄФА, почесний голова ФФУ Григорій Суркіс отримав багато привітань, подарунки у вигляді ордена Ярослава Мудрого, «іменний» книги, а також перемог національної та молодіжної збірних. Ювіляр як і раніше стоїть на захисті інтересів футболу – українського, європейського, світового…
З ЮВІЛЕЄМ, ГРИГОРІЙ МИХАЙЛОВИЧ!
Згідно з Указом Президента України Петра Порошенка від 3 вересня, почесний президент ФФУ, віце-президент Європейського футбольного союзу Григорій Суркіс нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого.
«За визначний особистий внесок у розвиток вітчизняного футболу, піднесення міжнародного спортивного авторитету України, багаторічну плідну професійну діяльність постановляю: нагородити орденом князя Ярослава Мудрого III ступеня Суркіса Григорія Михайловича – віце-президента УЄФА», – цитує документ Rbc.ua (4.09).
У привітанні київського «Динамо» відзначається роль, яку Григорій Михайлович зіграв в історії столичного колективу і всього українського футболу, завоювання нашою країною поваги і визнання в міжнародному спортивному співтоваристві, у завоюванні права провести Євро-2012.
«Сьогодні, у нелегкий для України час, саме Ви є надійною опорою в захисті інтересів України в міжнародних футбольних інститутах. Ваш авторитет як віце-президента УЄФА допомагає Україні займати міцну і зважену позицію у відносинах з світовим футболом, – йдеться у відкритому листі, підписаному президентом клубу Ігорем Суркісом, головним тренером Сергієм Ребровим і капітаном команди Олександром Шовковським. – Саме на Вас, вельмишановний Григорію Михайловичу, сподівається тепер вся футбольна Україна. На Вашу мудрість, на Ваш досвід, на Ваше вміння знаходити найкращий шлях до вирішення складних проблем» (Fcdynamo.kiev.ua, dynamo.kiev.ua, dynamomania.com, sport.ua, 4.09).
Привітання на адресу ювіляра надіслали ФФУ, Прем’єр-ліги, ПФЛ і колектив НСК «Олімпійський». Не забули відзначити дату практично всі вітчизняні ЗМІ.
«І будучи президентом київського «Динамо», і займаючи посаду керівника вітчизняної професійної ліги, і очолюючи Федерацію футболу України, Григорій Михайлович завжди проявляв себе як толерантна особистість, тонкий стратег, благородний і порядна людина, безмежно закохана у футбол, – написали «Факти і коментарі». – Його цілеспрямованості, енергії і далекоглядності напевно можуть позаздрити і футбольні гуру. Багато в чому саме завдяки вірі, старанням та наполегливості Григорія Суркіса Україна два роки тому разом з Польщею отримала право і успішно провела Євро-2012. Так і сьогодні він, вже будучи однією з ключових фігур європейського та світового футболу, чи не єдиний з наших футбольних чиновників, хто відкрито і твердо висловлює свою позицію, що стосується, зокрема, ситуації з кримськими клубами. Просто по-іншому не вміє…» (Fakty.ua, 4.09).
«Людина, який подарував нашій країні Євро-2012, відродив київське «Динамо» і повернув йому колишню славу, разом з національною збірною розділив радість успіху на чемпіонаті світу 2006 року, підняв Федерацію футболу України до рівня провідних асоціацій Старого Світу, відзначає своє 65-річчя, – це вже анотація книги «Президент футбольної України», що побачила світ якраз напередодні ювілею. – Йому і присвячена ця книга-подарунок.
Автори, відомі українські журналісти, які розповідають як про події, давно відшумілих, так і про зовсім недавні крізь призму участі у них ювіляра. А участь це було безпосереднім. Від ідеї проведення на теренах Батьківщини континентальної першості – до її блискучого втілення. Від бажання повернути додому Валерія Лобановського – до створення команди-зірки, вибилася в еліту європейського клубного футболу. Від заклади Професійної футбольної ліги – до будівництва національного Будинку футболу, в прямому і переносному сенсах».
Потрібно підкреслювати, що у ювіляра і сьогодні – безліч надій і грандіозних планів, пов’язаних з добробутом українського футболу. Тому що і на посаді віце-президента УЄФА він завжди знаходиться на захист його інтересів – як функціонер, як патріот, як людина, яка сповідує футбольну філософію. Коротку її суть виклала газета «Команда» (3.09), цитуючи рядки доповіді Григорія Суркіса на Конгресі ФФУ 2012 року: «Сучасний футбол зберігся як острів надії. Він відкритий для всіх, хто приходить до нас з м’ячем, поважаючи правила ігри та спортивні принципи, але неприступний для тих, хто в силу різних причин не вважає своїм боргом їх дотримуватися. У цей світ входять за покликом серця, а тому навіть принциповий суперник в ньому – партнер і товариш, але тільки не ворог».
ЗБІРНІ УКРАЇНИ: ДВІ ПЕРЕМОГИ – ДВІ НАДІЇ
«Це ж треба було батькам так підгадати з датою – вписати народження сина в міжнародний футбольний календар, немов пророкуючи йому і Федерацію футболу України та УЄФА?!» – з доброю іронією зауважує головний редактор тижневика «Футбол» Артем Франков (4.09).
Тому перемоги головних збірних України – національної та молодіжної цілком можна розцінювати як своєрідні подарунки почесному президенту ФФУ. Особливо цінним виявився виграш керованого Сергієм Ковальцем колективу хлопців, чий вік не перевищує 21 року. Адже на кону в поєдинку зі Швейцарією стояла путівка в плей-офф відбірного турніру Євро-2015.
Відзначаючи фактори, що визначили успіх на полі стадіону в Черкасах, «Футбольний клуб» в першу чергу віддає належне тренеру. Абсолютно всі рішення, прийняті в цей вечір Ковальцем, визнані попаданнями в «десятку». Ну і його хлопці, звичайно, молодці.
Важливим підмогою став свіжий єврокубковий досвід гравців луганської «Зорі», одного з базових на сьогодні клубів «молодіжки». Такі матчі, як провела «Зоря» проти «Фейєноорда» в Лізі Європи, для деяких гравців можуть коштувати цілого сезону. Саме в таких матчах хлопці стають чоловіками.
«У чому українцям не відмовиш, так це в настрої і самовіддачі, – читаємо в матеріалі. – Поки дозволяла «фізика», вони досить активно включали пресинг, зриваючи атаки швейцарців ще на стадії зародження і часто змушуючи суперників грати примітивно. Це теж була частина плану – не дати супернику проявити свої кращі якості, вибити його з колії.
Попереду у збірної України – три поєдинки. У понеділок – останній у групі з Ліхтенштейном, який, треба думати, не принесе нам проблем. А потім – жовтневі стикові поєдинки за путівку в фінальну частину Євро-2015 з кимось із сіяних переможців груп. Там, звичайно, суперник може дістатися архіскладний. Англія, Іспанія, Німеччина… Але тим цікавіше буде дуель. І кого б не обрав нам жереб, а в команду Ковальця хочеться вірити. Не можна не вірити» (Footclub.com.ua, 5.09).
Вирішуючи традиційно високі турнірні завдання, молодіжна збірна переслідує ще одну стратегічну мету – в ній готуються кадри для головної команди країни. «У нас є контакт з наставниками першої збірної, – підкреслив Сергій Ковалець на прес-конференції напередодні гри зі швейцарцями. – Ордеця вже вирішили залучити до матчів проти Молдови і Словаччини. У двері головної команди країни вже стукають Малиновський, Калитвинцев, Малишев, Мемешев…» («Команда», 3.09).
Національна команда, готуючись стартувати у відбірковому турнірі Євро-2016, перемогла у спарингу збірної Молдови – 1:0. За словами наставника Михайла Фоменка, зараз його найбільше турбує лавина травм. З цієї причини на товариський матч були викликані відразу п’ятеро новачків – Євген Шахов, Павло Ребенок, Артем Громов, Кирило Ковальчук і Філіп Будковський. Громов, до речі, і віддав гольовий пас своєму колишньому одноклубнику Роману Безусу, проведшему переможний м’яч.
«Контрольна гра – це контрольна гра. Ми отримали інформацію для теоретичних занять, а хлопці відчули один одного», – резюмував головний тренер на післяматчевій прес-конференції.
ЗМІ ж зійшлися на тому, що підопічні Михайла Фоменка провели гідну гру, але оцінки готовності команди до кваліфікації можна буде виставляти не раніше понеділкового вечора, на який запланована зустріч зі Словаччиною.
У старті вийшли всі найсильніші і здорові, і вийшло оптимістична і вже досить звична оку картина. Команда досить різноманітно атакувала, зачищала середину поля високим тиском і створювала – завдяки фланговим хавбекам зі зміщеним центром ваги – чисельну більшість в радіусі польоту Зозулі. Молдавани були практично повністю позбавлені м’яча.
Football.ua резюмує: «Україна провела не найвидатнішу з точки зору естетики і змістом гру, але найважливіше те, що напевно з’явилися певні міркування у Фоменко, а з ключових гравців ніхто не травмувався» (3.09).
З найкращого боку проявили себе дебютанти та резервісти команди. Ковальчук не поступився в чіпкості отримав травму Тимощуку, а швидкісний Громов, незважаючи на втрачений забійний момент в старті другого тайму (не влучив як слід по м’ячу і заодно по порожніх воротах), був дуже настырен. Крім гольового пасу Безус, півзахисник «Ворскли» відзначився регулярними рейдами по лівому флангу і взагалі виглядав не гірше досвідченого Гусєва.
З появою повернувся в головну команду країни Гладкого у здоровенних молдавських центрбеків нарешті з’явився гідний опонент, а у збірної України – додатковий і дієвий варіант атаки на найближчі матчі.
«В цілому, нехай рахунок виявився не надто переконливим, але зміст гри – як для першого контрольного матчу в сезоні – залишило досить приємне враження, – констатує «Футбольний клуб». – Звичайно, без Коноплянки, Гармаша і Ротаня проти Словаччини буде дуже важко, але хороша форма інших лідерів і непоганий рівень командного руху дають підстави очікувати повновагих трьох очок у стартовому поєдинку кваліфікації ЄВРО-2016» (Footclub.com.ua, 4.09).
ПОШИРЮЮТЬСЯ САНКЦІЇ НА ФУТБОЛ?
Стартував у неділю відбірковий турнір Євро-2016 на звітному тижні не зміг затьмарити іншу футбольну топ-тему міжнародного інформаційного простору. Ескалація російської агресії на Донбасі змусила цивілізований світ заговорити і про новий виток санкцій до окупантів і посібників тероризму. У проекті санкційного пакету, який повинен розглянути Європейський Союз, значаться і гуманітарні обмеження, в тому числі і спортивні.
У понеділок з’явилася інформація про те, що ідею бойкоту ЧС-2018, якщо його залишать Росії, підтримала президент «Партії зелених» в Європейському парламенті Ребекка Хармс. «У нинішніх умовах політики Росії і стратегії Російського футбольного Союзу проведення в цій країні чемпіонату світу з футболу неможливо. Русифікація Криму виявилася більш важливою, ніж дотримання міжнародних правил», – сказала Хармс в інтерв’ю німецькій телекомпанії WDR. Раніше з подібними закликами виступали віце-прем’єр Великобританії і сенатори США, нагадав сайт Eurointegration.com.ua (1.09).
Далі – більше. Чеське агентство ЧТК, пославшись на проект санкцій, отриманий урядом Чехії з Брюсселя, повідомило, що ЄС готовий розглянути питання про призупинення членства Росії в ряді міжнародних спортивних організацій, зокрема, ФІФА та УЄФА.
«В такому разі Росія не могла б брати участь у першості світу з футболу або у змаганнях, що проходять під егідою Союзу європейських футбольних асоціацій (УЄФА), зокрема у кваліфікаційному турнірі до першості континенту і в Лізі чемпіонів», – ретранслировало припущення чехів одне з центральних інформаційних агентств Росії РІА «Новини» (2.09).
«Політики ЄС цілком можуть поставити в незручне становище ФІФА, – припускає Espreso.tv (3.09). – Стаття 3 Статуту ФІФА говорити про заборону дискримінації. «Недопущення дискримінації і позиція проти расизму. Дискримінація будь-якого роду проти країни, власності особини або групи людей за ознакою раси, кольору шкіри, етнічного, національного чи соціального походження, статі, мови, релігії, політичних переконань чи інших поглядів, майнового стану, народження або будь-якого іншого статусу, сексуальної орієнтації або з якоїсь іншої причини суворо заборонено і карається відсторонення або виключенням». Війна – це дискримінація. Звісно, можна говорити про те, що зараз триває «гібридна» війна. В Україні не оголошений військовий стан, альо анексія Криму, яку не визнає ООН, дає привід вважати, що дії Росії підпадають під 3 ст. Статуту ФІФА».
Поки, правда, ні ФІФА, УЄФА не проявили належної реакції на грубе порушення своїх статутів. Європейський футбольний союз обмежився заявою про те, що не визнає результатів матчів турнірів за участю кримських клубів, попутно закликав Федерацію футболу України до діалогу з Російським футбольним союзом з цього питання.
Важко прогнозувати, чим завершиться зустріч представників двох національних асоціацій, призначена на 18 вересня. Поки неможливо передбачити реакцію УЄФА на санкції Євросоюзу, якщо такі торкнуться спортивну сферу. Футбольні чиновники не втомлюються підкреслювати незалежність, «надструктурность» своїх організацій. Прецедент згадується лише один виняток – Югославії з числа фіналістів Євро-1992 слідом за рішення про санкції Ради безпеки ООН. Як буде цього разу, покаже найближчий час.
Статутні документи міжнародної та європейської футбольних організацій свідчать про їх незалежності від державних органів та інших організацій, а метою їх діяльності є розвиток футболу на міжнародному та європейському рівні.
Іншими словами, ФІФА і УЄФА це юридичні особи, які у своїй діяльності щодо розвитку футболу не підлягають окремим державам або міждержавним об’єднанням. З чого слід, що ні окремо взята європейська країна, ні Євросоюз в цілому не можуть безпосередньо впливати на рішення, що приймаються УЄФА і ФІФА з питань, пов’язаних з розвитком футболу.
Так, Євросоюз може рекомендувати ФІФА і УЄФА прийняти рішення про призупинення членства Росії в цих організаціях, але такі рекомендації не будуть носити обов’язковий характер, а можуть тільки враховуватись (або не враховуватися) їх колегіальними органами.
Разом з цим і ФІФА і УЄФА як організації, зареєстровані в Євросоюзі, повинні виконувати нормативні документи ЄС. Виходячи з цього, можна припустити, що ЄС може прийняти нормативні документи, якими і зобов’яжуть ФІФА і УЄФА прийняти рішення щодо Росії. Такими документами можуть бути директиви, розпорядження, рішення та ін Європарламенту – законодавчого органу ЄС.
«Таким чином, ЄС може впливати на політику ФІФА і УЄФА тільки шляхом прийняття законодавчих актів, обов’язкових для виконання цими організаціями. Якщо говорити про реальність прийняття таких документів на рівні Європарламенту, то, на мій погляд, це практично неможливо», – коментує ситуацію юрист Сергій Пошелюзний на сайті Sport.ua (4.09).
У Росії поки зберігаються оптимістичні настрої на цей рахунок. Чиновникам РФС і профільного міністерства ФІФА та УЄФА – не указ, тим більше, що ніякої рішучості ці організації не виявляють. Ось і звучать з вуст футбольних нігілістів і агресорів дивовижні за своїм цинізмом заяви.
«Ми наполягаємо на тому, що футбол – це та чудова гра, яка об’єднує народи і не пов’язана з політикою, – цитує Rsport.ru виконавчого директора РФПЛ Сергія Чебана. – Знаєте ж добру традицію, коли в стародавній Греції припинялися війни під час Олімпійських ігор. Футбол – це той унікальний випадок, який може допомогти об’єднувати народи, налагодити відносини з тією ж Європою. А те, що люди намагаються піаритися на цьому, це прикро» (2.09).
«Спорт – поза політикою, він, навпаки, знімає межі, коли така складна політична ситуація, – це вже фраза міністра спорту Росії Віталія Мутко, що приводиться агентством «Інтерфакс». – При чому тут наші національні збірні, наші клуби, які грають в європейських кубках це абсолютно проти принципів спорту?.. Міжнародна федерація футболу і Європейська федерація футболу – це неурядові організації. Європейський союз об’єднує лише частина країн Європи, вже не кажучи про світ. Тому, думаю, що це безперспективно» (Interfax.ru, 2.09).
Вже за традицією знайшлося місце в російських ЗМІ і для коментування В’ячеслава Колоскова. «Чому-то якісь гарячі голови порахували, що країни ЄС можуть впливати на ФІФА і УЄФА в даному питанні. Нісенітниця! – наводить слова почесного президента РФС Sport-express.ru (3.09). – Членство Росії в цих організаціях може бути призупинений тільки в разі серйозних порушень з боку РФС статутів. Ми ж нічого протизаконного не робили і робити не збираємося. Все це не більше, ніж страшилки, спроба створити проблему на порожньому місці. Ці люди, які намагаються апелювати до ФІФА і УЄФА, ніяк не второпають, що у них немає таких повноважень впливати на виключення Росії! Виходить, вони розписуються в своєму невмінні міжнародних правил. Так що Росії нічого не загрожує. Ніхто ці апеляції розглядати не буде».
Втім, за два дні до цього коментаря Колосків дав інший – в інтерв’ю програми «Великий футбол» він торкнувся теми можливого покарання РФС з боку ФІФА і УЄФА.
«Я на Виконкомі говорив про те, що можуть послідувати санкції, якщо ми не будемо враховувати думку ФІФА і УЄФА та української сторони. На сьогоднішній день УЄФА прийняв рішення на користь участі кримських клубів і клубів Севастополя, аргументуючи це тим, що дотримані усі ті умови, які були виставлені в листі ФІФА і УЄФА… Якщо це буде спорт крізь призму політики, звичайно, ситуація залишиться складною. Дуже багато буде залежати від того, які аргументи приведуть обидві сторони. У будь-якому випадку, будуть відштовхуватися від статуту ФІФА та УЄФА. З приводу позбавлення права на участь в міжнародних турнірах російських команд: це все дурниці, ніхто нікого нічого не позбавить» (Footballua.tv, 1.09).
Не зовсім зрозуміло, яке саме рішення УЄФА прийняв «на користь участі кримських клубів». Ведучий «Великого футболу» Олександр Денисов в якості ілюстрації футбольної анексії українського півострова привів наступний парадокс: «Уявімо гіпотетично, що виграє Кубок Росії ЦСКА, який на стадіях 1/32, 1/16, 1/8 героїчно обіграв три кримських клубу. Дійшовши до фіналу і виграти трофей (який дає путівку в єврокубки), переможець грав з командами, чиї результати не можуть бути враховані. Але ж Кубок Росії під егідою РФС, а РФС – під егідою УЄФА» (Matchday.ua, 1.09).
«Всі ці пошуки додаткових лазівок з боку Росії не «прокочують», – резюмує ведучий. – І що добре, що риторика зовсім змінилася».
За великим рахунком, вже сам факт, що в російській пресі настільки пильну і широке увагу приділяють можливим санкціям, наводить на думку про турботу тих, хто сьогодні зберігає хорошу міну при поганій та нечесній грі.
«Якщо подібного роду санкції дійсно увійдуть в пакет, це буде дуже сильний удар по Росії, для якої спорт в останнє десятиліття перетворився в один з пріоритетів, – пише «КоммерсантЪ». – Країна увійшла в число лідерів по проведенню спортивних заходів топ-рівня. Вже в цьому році, наприклад, услід за першої в російській історії Олімпіадою в Сочі повинен пройти Гран-прі «Формули-1» і матч за титул чемпіона світу з шахів, в наступному році в Казані – чемпіонат світу з водних видів спорту, в 2016-му в Москві і Санкт-Петербурзі – чемпіонат світу з хокею. Основний же удар у разі застосування санкцій саме в тому варіанті, в якому їх представили чеські джерела, доведеться на перший за значенням вид спорту. Футбольний чемпіонат світу – це подія, яке за вартістю, масштабності і впливу на економіку країни перевершує навіть Олімпійські ігри. У Росії під нього передбачено радикальне оновлення інфраструктури одинадцяти міст та інвестиції в кілька сотень мільярдів рублів» (Kommersant.ru, 3.09).
ШВЕЙЦАРСЬКИЙ ЛАКМУС ДЛЯ КОНЬКОВА
Чекаємо на 18 вересня, коли в Ньоні під контролем УЄФА відбудуться консультації щодо «кримського питання».
Поки що доводиться констатувати, що Європейський футбольний союз, рівно так само, як і ФІФА, не зацікавлений у відкритому конфлікті з Росією. І точно так само буде викручуватися, щоб вирішити ситуацію «мирним шляхом».
«Я навіть не виключаю, що ФФУ буде чинитися тиск, – припускає автор матеріалу на дану тему, опублікованого на «Футбольному клубі» (2.09). – Хоча, думаю, велику вагу Григорія Суркіса у Виконкомі УЄФА є гарантією, що це тиск якщо і буде, то обмежиться ввічливими (хоча і прозорими) натяками, а не форменим «ламанням через коліно».
Підкреслю, що це зовсім не означає, ніби наша справа труба і все проти нас. Повторюся – УЄФА не може дозволити порушувати свій статут. Те, що відбувається зараз в Криму – явно виходить за його межі, і Ньон в кінці кінців повинен відреагувати по суті».
В розібраному на молекули заяві УЄФА багато хто в першу чергу звернули увагу на слова «УЄФА не бажає заважати клубам грати у футбол»; ще зазначили, що УЄФА не висунув до РФС ніяких вимог (наприклад, припинити матчі до відповідного розпорядження); а також угледіли в бажанні УЄФА «сприяти разом з ФІФА діалогу з представниками РФС і ФФУ, щоб знайти спільний вихід із ситуації» спробу схилити українську сторону до компромісу.
Але, очевидно, куди більш важливою й істотною бачиться ось ця частина: «У світлі складного поточного політичного становища і до моменту, коли можна буде прийняти спільне рішення по Криму, робоча група УЄФА з надзвичайних ситуацій сьогодні постановила, що будь-які футбольні матчі, зіграні кримськими клубами під егідою Російського футбольного союзу (РФС), не будуть визнані УЄФА до подальших розпоряджень».
До моменту, коли можна буде прийняти спільне рішення по Криму! Що знову ж таки означає: рано чи пізно УЄФА буде змушений врегулювати це питання, винести остаточний вердикт.
Уявімо, що УЄФА з якоїсь причини стане на бік Росії; іншими словами – визнає Крим юрисдикцією РФС. Чим це обернеться для Ньона? Фактичним конфліктом з ЄС, внутрішнім розколом і величезними репутаційними втратами.
«УЄФА – це не ФІФА, де є «болото» з асоціацій третього світу, яким по барабану ЄС, ПАРЄ і ООН, – продовжує препарувати ситуацію «Футбольний клуб». – Їх керівники добре підгодовані Блаттером, прекрасно собі живуть на відрахування із Цюріха (програма Goal та інші) і будуть голосувати, як батько Зепп попросить.
А ось для Мішеля Платіні та його адміністрації втрата підтримки навіть 10-15 асоціацій, для яких поступки явно неправий Росії здадуться неправильними і неприйнятними, створить величезні проблеми. Як варіант – можна затягувати цей процес до закінчення наступних виборів президента УЄФА (весна 2015-го), але і це не вихід.
Втім, в моєму розумінні, куди більше УЄФА побоюється можливої конфронтації з ЄС. Ще жодного разу у розборках між цими структурами Ньон не вигравав (з питань телевізійних прав, ні з економічних і законодавчих розбіжностей; в тому числі УЄФА поступився і в самому гучному конфлікті справі Босмана)».
Одним з найважливіших напрямків своєї діяльності Платіні вважає співпрацю з Євросоюзом та його інституціями (Суд правосуддя ЄС, Європейською комісією та Європейським парламентом). В цій області він, до речі, домігся величезних досягнень, найважливішим з яких вважається визнання Євросоюзом специфічної природи і спорту, зокрема, футболу як особливого виду економічної діяльності.
Не менш важливо для УЄФА сприяння структур ЄС у сфері боротьби з договірними матчами та іншими видами шахрайства, а також підтримка концепції фінансового «фейр-плей».
Готовий УЄФА ризикнути добрими (і так скрупульозно выстраиваемыми) відносинами з Єврокомісією та Європарламентом? Наскільки відповідають дійсності слова на офіційному сайті УЄФА «ЄС – це реальна юридична та політична сила, яка все більш відчутно впливає на УЄФА»? І чи може щось змусити УЄФА піти проти резолюцій Ради ЄС і ПАРЄ?
Аналітик з «Футбольного клубу» відкидає подібний варіант розвитку подій. Правда, з однією ремаркою: «Хіба що сама Україна в особі ФФУ добровільно поступиться Крим».
Апеляції з приводу кримського конфлікту до відомства Анатолія Конькова – аж ніяк не риторичні. Поки ФФУ веде себе дуже пасивно, що не може не насторожувати напередодні зустрічі в Ньоні.
Української федерації футболу треба чітко розуміти: РФС ніяких компромісів шукати не буде. Позаду глави Російського футбольного союзу Миколу Толстих і його спільників – «загородзагін», який не дозволяє їм зробити ні кроку назад. Тобто, будь-які компроміси можливі лише за рахунок поступок ФФУ. Однак якщо Коньков здасть хоч п’ядь кримської землі – в Київ може не повертатися, це буде останнім його дією на посаді президента.
ФФУ слід чітко сформулювати: будь-яке рішення, що не припускає заборону на проведення матчів в Криму під егідою РФС і – в разі подальших порушень – тимчасове призупинення його членства, буде розцінено як визнання з боку УЄФА законності анексії Криму (всупереч резолюціям ООН, ПАРЄ тощо) І, крім усього іншого, обов’язково спричинить за собою звернення до суду Лозанни.
Якщо РФС заспіває «футбол поза політикою», ФФУ може підкреслити, що саме гіпотетичне рішення УЄФА на користь Росії стане куди більш «політичним». З цієї ж площини – заборона харківському «Металісту» і дніпропетровському «Дніпру» проводити матчі Ліги Європи на своїх стадіонах, у світлі як раз таки російської агресії на сході України.
Разом з тим, української федерації треба всіляко підкреслювати: думка «без РФС в Криму не буде футболу» не відповідає дійсності. Наполягати, що для будь-яких кримських команд – від дитячих до професійних – завжди відкриті двері українських змагань. Що ФФУ готова всіляко йти назустріч кримським клубам, але при цьому зобов’язана враховувати той факт, що територія півострова на даний момент окупована іншою країною.
У будь-якому випадку позиції ФФУ в «кримському питанні» абсолютно виграшні, і упустити «перемогу» над РФС вона може тільки за дурниці, непрофессионализму або, скажімо, з корисливих мотивів. Для Анатолія Конькова поїздка в Ньон стане своєрідним лакмусом.
А, може, варто було б взагалі відмовитися від переговорів, як до того закликали у відкритому листі ультрас українських клубів? Радикальну позицію аргументовано розбив у своєму матеріалі Семен Случевський, один з постійних авторів того ж «Футбольного клубу».
Переговори – потрібні, вважає він. Але не для того, щоб займатися вмовляннями футбольних представників держави-агресора. «А щоб власними руками не знищувати інформаційну майданчик мінімум європейського масштабу, тому що в переговорах повинна брати участь і УЄФА. Інформаційна майданчик такого високого рівня необхідна ФФУ для юридично грамотного, чіткого, не залишає ніяких лазівок іншій стороні, гучного оприлюднення на весь світ своєї принципової позиції щодо грубих порушень РФС статей 83 і 84 Статуту ФІФА» (Footclub.com.ua, 3.09).
Саме для підготовки рішення Виконкому УЄФА і необхідно оголошення чіткої позиції ФФУ. Вона для такої мети не повинна гаяти часу. Треба використовувати таку інформаційну майданчик, як ці самі «переговори» під егідою УЄФА. Мало того, можливо, треба розіслати абсолютно всім спорідненим асоціаціям аж до Андорри та Сан-Марино послання з поясненням своєї позиції і вимогою покарання порушника статутних положень ФІФА і УЄФА у відповідності з їх каральними нормами. Бо крах десятиліттями склалася міжнародної футбольно-правової системи безпосередньо загрожує абсолютно всім членам великій спортивній сім’ї, в якій культивуються принципи поваги та рівноправності.
«ДИНАМО» БЛОХІНА НЕ МАЄ
Те, наскільки визначальним часом буває небайдужість футбольної громадськості, показує результат скандальної історії з позовом Олега Блохіна до київського «Динамо». Нагадаємо, колишній головний тренер звільнений зі своєї посади через незадовільні результати, спробував отримати від клубу неустойку, розрахувавши її до 12 центів.
У п’ятницю Олег Володимирович відправив у Палату ФФУ з Вирішення Спорів наступне повідомлення: «Я, Блохін О.В., за результатами вивчення конфліктної ситуації, яка склалася у мене з ФК «Динамо» (Київ) щодо моєї відставки, враховуючи також думка футбольної громадськості і зваживши свої інтереси, керуючись статтею 16 Регламенту Палати з Вирішення Спорів ФФУ, відмовляюся в повному обсязі від своєї заяви в Палату з Вирішення Спорів ФФУ про виплату компенсації та всіх вимог, які у ньому містяться. Підтверджую, що мої права при мою відставку (звільнення) жодним чином не були порушені ні в правовому, ні в спортивному, ні в моральному плані керівництвом «Динамо», зокрема президентом клубу Суркісом І.М., який завжди надавав мені всіляку підтримку, як у професійній діяльності, так і чисто людському плані» (Fcdynamo.kiev.ua, 5.09).
Чи варто було город городити і псувати імідж, завоевываемый роками? Варто піддавати сумніву порядність Ігоря Суркіса, шукаючи юридичні зачіпки в рядках контракту? Варто плювати в колодязь, з якого, можливо, доведеться пити?
Позиція президента динамівського в цьому сенсі – дуже показова. «Напевно, у Олега Володимировича було час, він подумав і зрозумів, що проти рідного клубу перспектив судитися ні, – зізнався Ігор Михайлович в інтерв’ю «Газеті». – І краще поганий мир, ніж хороша війна. Цю просту істину ми всі усвідомлюємо як ніколи».
Суркіс спростував інформацію про те, що тренеру вдалося отримати компенсацію в розмірі 4 млн. євро. «У словах Олега Блохіна чітко все відображено: клуб йому нічого не винен, – підкреслив президент, не виключає повернення екс-тренера клуб. – У цьому житті можливо все. Емоції вляглися. Ми найближчим часом зустрінемося з Олегом Володимировичем, поговоримо. Повірте, ми з ним не вороги. Він дуже багато зробив для «Динамо» як гравець. І тренерські прорахунки не можуть цього перекреслити» (Gazeta.ua, 5.09).
Уміння дотримуватися біблійних заповідей, жити по честі і совісті сьогодні, дійсно, як ніколи цінно. У крихкому світі багаторазово зростає ціна здатності прощати, не бути дріб’язковим, не розмінюватися на зокрема і вміти мислити стратегічно, бачити перспективу, світло в кінці тунелю. Як і ціна справжніх патріотизму і професіоналізму.
