В принципі, варто було б поговорити про збірну України, але чорт візьми – номер «Футболу» виходить в ніч з неділі на понеділок, а УЄФА нині так растряс матчі по днях, що вбудуватися в графік євровідбору абсолютно нереально…
Ну та гаразд, врешті-решт футбол існує не для журналістів. Принаймні, не тільки для них. А глядачеві – футбольному глядачеві! – так повинно бути зручніше, звичайно, коли він звикне, УЄФА ж сшибет додаткову грошенят з телевізійників, які багатьом не тільки передають картинку, але і взагалі світ формують.
Тобто при всьому бажанні нічого про матчі з першим нашим календарним суперником я розповісти не зможу, хіба що ще раз гірко зітхнути з приводу відсутності цілого ряду ключових виконавців – мінус чотири гравці з основи або десь поруч. У іншому. Давайте повболіваємо як слід в понеділок ввечері, а обговоримо побачене вже в наступному номері «Футболу» та інших доступних місцях. У добрий шлях, Україна!
А поки я скористаюся ненавмисної паузою, щоб в черговий раз поговорити про кримському казус і про те, чого нам варто чекати в найближчому майбутньому.
КРИМ. ХТО?
Безумовно, паралельно Україні варто було б прояснити зовсім інше, футбол там і близько не танцював – а саме з того, хто злив Крим тактично і стратегічно. Перше передбачає конкретні наслідки і з’ясування, мали там місце звичайні боягузтво і дурість або ж все набагато гірше і Острів поплив завдяки злого наміру в Києві. Не виключаю, що з’ясовувати це по-серйозному зараз просто побоюються, щоб не завалилася взагалі все і вся. Друге – як можна було за 23 роки не виростити в Криму вдячна покоління-два людей, які, скажімо так, краще ставилися б до України. Всі пам’ятають, що в 91-му там голосували проти незалежності? У мене повне враження, що забули геть. Або руки не доходили через вічної і виснажливої боротьби за владу. Питання, як ви розумієте, не в ідіотських, що підривають єдність країни гірше ніж що б то не було заборони (найбільш активно вопящих вважаю або дебілами, що ллють воду на самі знаєте чий млин, або прямими агентами впливу, які постачають матеріал для сусідських агіток; думаю, ви без проблем выпишете список подібних загорнутих в патріотичну обгортку діячів), а в доказі певних економічних вигод. Без них будь-яка національна ідея мертва, особливо якщо вона десь ніколи не сприймалася і її треба плекати, немов вугілля в багатті…
Хоча, звичайно, інші завзяті віддадуть перевагу вогнемет. Гаразд, це куди більш розгорнута і зовсім, зовсім не футбольна тема. Пам’ятайте просто, що для застосування сили потрібно для початку завести силу. Потім поговоримо.
НА ШЛЯХУ ДО 18 ВЕРЕСНЯ
Отже, три кримських клубу, вже щосили грають у другій лізі чемпіонату Росії і національному Кубку. На 18 вересня призначена зустріч зацікавлених сторін з цього приводу, але напевно будуть і інші консультації. Ще раніше, 9-го, відбудеться засідання Стратегічної ради УЄФА, в який входить віце-президент Союзу європейських футбольних асоціацій Григорій Суркіс, він же почесний президент Федерації футболу України. Його позиція незмінна і послідовна, з самого початку: Росія порушила Статут ФІФА, це очевидно, і ніякі нові реєстрації клубів не скасовують того факту, що на українській території (що визнається міжнародним співтовариством української!) проходять матчі чужих змагань, притому зовсім не єврокубків. Без дозволу на те національної футбольної асоціації.
Чи відають що творять російські футбольні чиновники – В’ячеслав Колосков, Микола Толстих? Впевнений – ще й як, бо дурнями їх не назвеш навіть в пароксизмі ненависті. Значить, там працюють інші обставини: хто-то, і цей хтось-то, в принципі, легко обчислюється, мріє потрафити «папі», але, як водиться, і близько не навантажує його усіма подробицями справи; зокрема, навмисно не повідомляє про те, які загрози несе для Росії наполегливе прагнення затягнути до себе кримський футбол. Це, звичайно, їх проблеми, але іноді вони стають нашими, і це дуже неприємно.
ПОКАРАННЯ ДЛЯ РОСІЇ
Що буде? Впевнений, УЄФА цього разу не вдасться відбутися якимись нейтральними заявами, доведеться оприлюднити більш чітку позицію і ФІФА – керівний пінг-понг має свої межі. Наскільки серйозним буде покарання для Росії? Повірте, все, що пишуть про це нині, на 99,9% відсотка висмоктана з пальця, причому пальця дуже нетямущого. Глибина невігластва «цивільних» в тому, що стосується організації футбольних справ, воістину невимовна! Зокрема, ЄС має певні стосунки з футбольними структурами, але не в змозі диктувати їм, кого пускати, а кого не пускати в змагання – хіба що вагомо порекомендувати. Принаймні, югославський досвід нагадує про необхідність рішення Радбезу ООН, ніяк не менше.
Так що нервово почекаємо. В які-небудь моментальні дискваліфікацію – клуби геть з єврокубків, ЧС-2018 віддати Англії, яка вже давно стирчить у передбаннику з розкритою сумкою – не особливо вірю, поки, в усякому разі. У ультиматум з вимогою повернути клуби «де взяли» – цілком. Повернуть? Не знаю.
Турецька частина Кіпру – безумовно, цілком придатна аналогія, нехай навіть Туреччина не визнавала її своєю територією (і в цьому вельми суттєва різниця!). Кіпрські клуби тоді, в 74-м, знялися і дефакто переїхали в неохоплену, так би мовити, частина острова, де-юре зберігаючи прописку. Збірна невизнаної частини грає в турнірі і ніякого відношення до футболу під егідою ФІФА не має, місцеві клуби можуть скільки завгодно грати між собою і вкладати гроші в розвиток дитячо-юнацького футболу.
Ось тільки наявність Турецького Кіпру ніяк не тягне і ніколи не тягло за собою дискваліфікацію турецьких клубів та/або збірної, раджу про це пам’ятати. Щоправда, Туреччина-член НАТО, і це, безумовно, дозволяє розставляти акценти дещо інакше. До речі, ніхто не відстороняв ні США, у яких різних інтервенцій як бліх на собаці, ні СРСР, ні. Сподіваюся, ви не втрачали часу дарма і попорпалися в політичній історії. Правда, багато хто спочатку були переконані, що Україна – особлива. Ну, просто тому, що ми в ній живемо. Розчарування проходить болісно, вкрай.
У БОРОТЬБІ ЗДОБУДЕШ ТИ ПРАВО СВОЄ
Як вести себе представникам Федерації футболу на чолі з Анатолієм Коньковим? По-перше, з чітким усвідомленням цілковитої своєї правоти – повинні нам, а не ми комусь зависли. По-друге, обережно і професійно – уникаючи зобов’язуючих заяв некомпетентних і неуповноважених осіб, а також демаршів типу «не про що нам з вами розмовляти», вони тільки злять УЄФА, а ми не настільки грізні, щоб на це плювати. По-третє, активно – «овочева» або ж «китайська» (очікування пропливаючого повз трупи ворога) позиція навряд чи допоможуть в даному випадку. І вже точно не будуть схвалені широкими болельщицкими колами в Україні.
В принципі, три цих пункти цілком об’єднуються наріччям «цивілізовано». Епітет «європейський» не дуже люблю, тому що він передбачає обман і мовчазна: «Нате вам 20 євро, купіть собі шапку, щоб вуха не відморозити – а то нам локшину нікуди буде вішати».
Шапку з якогось білого пухнастого звіра.
