На цьому тижні до Києва приїхав екс-форвард «Динамо» і збірної України Андрій Шевченко, який проходить в столиці України тренерські курси, щоб отримати диплом PRO.
Вільного часу у початківця тренера в ці дні немає, але в перерві між заняттями він все ж знайшов час на інтерв’ю. Зустрілися прямо на «Оболонь Арені», де зараз навчаються нинішні і майбутні тренери. Викладачі відразу попередили, що заберуть свого підопічного, як тільки закінчиться «зміна».
«Зараз у нас заняття поки що все більше теоретичні, у приміщенні, а погода в цей раз видалася сонячною, так і тягне на вулицю, – сказав Андрій при зустрічі. – Давайте місце у поля знайдемо». Як тільки вийшли, Шевченко тут же попрямував до лавки запасних. Я запропонував пересісти на «хазяйську», адже у свій час він жив і вчився на Оболоні, так що повинен відчувати себе як вдома. Але Андрій жартома, сказав, що і на гостьових крамницях відчуває себе не гірше.
– Як почуваєте себе, знову опинившись за партою?
– Чудово (посміхається). Курси проходять відмінно, отримуємо масу корисної інформації. Добре, що в нашій групі багато хлопці вже працюють, той же Дмитро Михайленко і Сергій Федоров. Багато спілкуємося, ділимося досвідом.
– Скільки ще буде тривати навчання?
– До весни 2015 року. До цього буде ще чотириденна практика в Ньоні, куди другий рік поспіль запрошують команди тренерів з України.
– Не бачу у вас годин або секундоміра… Без цього тренерам не обійтися.
– Поки що я тільки курси проходжу. Треба ще диплом отримати (сміється).
– Чи є вже якісь пропозиції від клубів? І з чого самі хотіли б почати тренерську роботу?
– Поки що я нічого не розглядаю, вирішив, що спочатку треба закінчити курси, отримати максимальну кількість інформації, і тільки потім, коли отримаю диплом, буду визначатися. Поки що не хочеться відволікатися. І так є чим займатися.
– Більше часу з’явилося на сім’ю…
– Звичайно. Зараз, правда, в основному доводиться підробляти таксистом (сміється). Розпочався навчальний рік, вожу дітей до школи, на курси… Обидва старших – 9-річний Джордан і 7-річний Крістіан – захоплюється тенісом і футболом. Крістіану більше подобається футбол. От коли ви мені дзвонили минулого тижня, я як раз возив сина на тренування, чекав його, потім їхали назад додому.
– Ви тоді майже відразу трубку взяли. Гучна мелодія стоїть на мобільному?
– Ні. Просто під рукою лежав. У мене взагалі телефон завжди у режимі вібросигналу (Андрій тут же дістав два телефони – простеньку Nokia смартфон – з англійським та українським номерами, перевірив). Ось бачите. Не обдурив.
– Водите ви давно, а от як з пізнаннями в механіці?
– В моторах не розбираюся (посміхається). Затихне – буду дзвонити в техслужбу, але з дрібними пошкодженнями, наприклад, поміняти колесо, можу впоратися сам.
– Ви в Києві до п’ятниці. Є якісь плани, крім навчання? Рибалка, наприклад?
– Якщо друзі покличуть, то поїду. Але, за відгуками, зараз погано клює. Ну а так весь час приділяю спілкуванню з батьками і друзями.
– У трьох із ваших чотирьох синів дні народження восени. Це все перетворюється в суцільний сімейне свято?
– Можна і так сказати. Намагаємося з дружиною зробити їм приємно, зробити щось незвичайне, щоб залишилися спогади.
– Відчуваєте себе батьком-героєм?
– От коли діти підростають, йдуть в школу, то розумієш, наскільки багато часу їм потрібно приділяти. Але це приємно, і мені дуже подобається. Я задоволений, що зараз у моєму житті є така пауза, коли я можу більше бувати зі своєю сім’єю.
– До речі, а як назвали молодшого сина, який народився у квітні?
– Райдер-Габріель.
– Незвичайне ім’я. Чия ідея?
– Давайте без уточнень. Це особисте.
– Зараз стало модним обливатися крижаною водою. Ви в таких флешмоби брали участь?
– Скажу так: я пожертвування зробив, але ніде про це не заявляв.
– До речі, в соцмережах вас досі немає?
– Ні. Та й найближчим часом точно можете мене там навіть не шукати (посміхається). Це не моє.
– Дивилися матч України зі Словаччиною?
– Так. Велику роль у поразці зіграло відсутність ключових гравців. Крім цього, було і невезіння, не реалізували свої моменти. Але невдалі матчі дають грунт для тренерів і гравців, надалі команда буде більш сконцентрованою і не стане допускати старих помилок. Нічого страшного не сталося. Попереду багато ігор, і я бажаю нашій команді успіху. У такий непростий час для нашої країни від збірної ще більше будуть чекати перемог, і хлопці обов’язково будуть грати на максимумі, щоб не розчарувати вболівальників.
– А за «Динамо» слідкуйте?
– Обов’язково. Склад омолоджується, Сергій Станіславович вводить багато нових гравців, які швидко виправдовують видані аванси.
– Ви Реброва прямо по імені та по батькові називаєте. А самі вже звикаєте до Андрію Миколайовичу?
– Поки тільки починаю (сміється).
– Нещодавно ви брали участь у благодійному матчі разом з Марадоною і іншими суперзірками. Враховуючи ситуацію в Україні, не плануєте провести щось подібне і тут?
– Для цього необхідні кошти. Але зараз я не бачу сенсу в такому їх використанні. Нехай вони краще підуть на більш важливі справи, на підтримку тих потреб, які більш актуальні. Але я планую в найближчому майбутньому грати у благодійних матчах, куди мене запрошують. І ті кошти, які надійдуть на рахунок мого благодійного фонду, будуть направлені в Україну.
Слідкуйте за новинами з України?
– Постійно. Тут, батьки, близькі, друзі… Сам часто приїжджаю сюди. Зрештою, це моя рідна країна – і я дуже переживаю. Говорити про те, що відбувається зараз в країні, дуже важко.
– Вдома в Лондоні у вас багато української символіки?
– Батьки і родичі, які приїжджали до мене в гості, завжди привозили масу сувенірів: прапори, вишиванки. Тому український дух завжди присутнє в моєму будинку.
– Наприкінці жовтня нові вибори в Раду. Будете брати участь?
– Ні. Політика мене більше не цікавить. Не хочеться говорити все, що про це думаю.
