Тон минулому тижні задав поразки збірної України у її першому за десять місяців офіційному матчі, однак тема відбору ЄВРО-2016 поступово відійшла на другий план через наближення ініційованої УЄФА зустрічі у Ньоні, присвяченій «кримського питання».
СТРАТЕГІЧНА ОСІЧКА
Отже, продовжити 16-матчеву безпрограшну домашню серію підопічним Михайла Фоменка не вдалося. Прикро те, що оступилися наші футболісти в найважливішому зі стратегічної точки зору поєдинку – проти Словаччини, головного конкурента за друге місце у відбірній групі С (в ранг фаворита фахівці беззастережно зводять Іспанію). Все вирішив єдиний гол, пропущений «синьо-жовтими» в середині першого тайму – 0:1.
До відповідальної гри наші підходили далеко не в оптимальному складі. Крім досвідченого Анатолія Тимощука через травми були відсутні чотири залізних гравці основи – Євген Коноплянка, Руслан Ротань, Євген Хачеріді та Денис Гармаш. Без сумніву ці втрати не могли не позначитися на потенціалі команди, проте українські ЗМІ все одно були сповнені рішучості і заявляли, що стоїть перед господарями завдання – з розряду вирішуваних.
«Михайло Іванович розуміє – якщо Україна не опиниться на Євро-2016, куди поїде практично половина країн-членів УЄФА, це йому не зійде з рук. Як кажуть у таких випадках авторитетні фахівці, це навіть не обговорюється! І виправданням не стануть навіть травми перед стартом кампанії відразу п’яти гравців, які в понеділок цілком могли б вийти в «основі», – фактично ставила напередодні ультиматум газета «Команда» (08.09).
Що ж, довга турнірна дистанція, стартовий помилку ще можна буде виправити, і вимагати відставки Фоменко поки ні в кого язик не повернеться. Проте факт залишається фактом: збірна не тільки недобрала дуже важливі очки, але і подарувала їх своїм прямим супернику за місце під сонцем.
«Газета по-українськи» зі свого боку назвала 5 причин, що призвели до понеділкового ураження: надмірну обережність підопічних Фоменко, недолік швидкості в їх діях, відданий гостям центр поля, не виправдали очікувань заміни і невдалу гру Ярослава Ракицького.
Власне не тільки це видання – багато ресурси звернули увагу на помилки захисника «Шахтаря» як при обороні власних воріт, так і попереду.
«Як не сумно це звучить, головною надією українців на гол у цей вечір були стандарти. Гравці атаки синьо-жовтих намагалися за будь-яку ціну нарватися на порушення правил у штрафному майданчику суперника, щоб отримати право на гострий стандарт. А коли ж суддя свистів, для удару не залишалося іншого кандидата крім Ракицького. Той три з трьох спроб витратив, щоразу потрапляючи в стінку…» (Football.ua, 09.09).
Саме Ракицький та допустив фатальний промах в першому таймі, дозволивши Роберту Маку втекти на побачення з Андрієм П’ятовим і забити вирішальний м’яч. Цікаво, що немов намагаючись запобігти неприємності, «Футбольний клуб» напередодні загострював увагу на прекрасній формі, в якій перебував атакуючий півзахисник збірної Словаччини.
«Судячи за статистикою, цей швидкісний гравець, здатний зіграти на будь-якому з флангів, набрав гідні кондиції. На його рахунку не тільки два точних удари, але і дві результативні передачі за грецький ПАОК в цьому сезоні. Якщо Мак буде кинуто в бій з ходу понеділкової зустрічі, контроль за його пересуваннями повинен бути підвищеним!» (08.09). На жаль, ці попередження виявилися не почутими.
Втім, найбільше критики дісталося Фоменко, якого ЗМІ перед матчем закликали грати сміливо, з позиції сили.
«Зараз у Михайла Фоменка з’явився відмінний привід все-таки зважитися на експерименти і дозволити нашої збірної заграти інакше. …Якщо гранична обережність з Англією в київському матчі була виправдана, то два опорника (а, по суті, з Едмаром – всі три) проти Словаччини можна буде вважати відвертою боягузтвом, ніяким консерватизмом Фоменко або турнірній стратегією це вже не пояснити» (Ua.tribuna.com, 08.09).
Безумовно, Фоменко не боягуз. Просто він не звик змінювати своїм принципам, які склалися за більш ніж 30-річну тренерську кар’єру.
«Про те, що Фоменко не буде пропонувати ні своїй команді, ні супернику нових тактичних схем, стало зрозуміло ще по ходу торішнього відбору, коли навіть в матчах, які вигравати було кров з носу, збірна грала в передбачуваний контратакуючий футбол з табличкою «аби чого не вийшло». Просто якщо раніше іноді допомагало, що команду недооцінювали (і в тому виявився єдиний плюс роботи з нею Блохіна), то тепер будь-який суперник буде підходити до матчів з максимальною обережністю. Виходячи з того, що грати треба не з рівною командою, а що перевершує по силі. Брати нахрапом, як це намагалися робити поляки, тепер навряд чи хтось ризикне» (Ua-football.com, 09.09).
У ЧОМУ ПОМИЛИВСЯ ФОМЕНКО?
Відомі експерти, аналізуючи матч і вычленяя головну причину поразки, думки дещо розійшлися.
«Справа, насамперед, у психології. Наш людина мобілізується повністю, коли вже відступати нікуди. На старт турніру хлопці вийшли з іншим настроєм. Це було видно в перші 30 хвилин. Не було пресингу. Я дивуюся: коли і де пресингувати суперника, як не в стартовому матчі вдома? Зате словаки відчували занадто вільно. Це тим більше дивно, що влітку на чемпіонаті світу успіху досягали ті команди, які застосовували пресинг. Згадайте німців у матчі з Бразилією» (Gazeta.ua, 09.09) – вважає Віктор Грачов.
«А я думаю, що хлопці просто не виконали ряд установок тренерського штабу. Перш за все, в тому, що вони не могли нейтралізувати небезпечні передачі капітана Словаччини Марек Гамшик. Про них і самі футболісти чимало говорили перед матчем. Говорили, що знають про силу словацької збірної, що зроблять так, щоб таких моментів не виникало, але …» (Xsport.ua, 09.09) – робить свої висновки Олександр Іщенко.
Оглядач «Команди» Євген Гресь помічає, що словаки взяли на озброєння стиль гри, який допомагав Україні в попередньому циклі. Плюс, констатує він, наші тренери помилилися зі складом. Про це, мовляв, зараз говорять всі, і з цією критикою, мабуть, можна і потрібно погоджуватися.
«Кількість передач в штрафну площу суперника з точністю до 50% дозволяє говорити про те, що розкривати насичену оборону противника ми збиралися на флангах, і наші гравці вступали в боротьбу в чужій штрафній 23 рази, а це саме по собі чимало. Ось тільки виникає питання, чому три наших атакуючих виконавця – Роман Зозуля, Андрій Ярмоленко та Олег Гусєв – на всіх виграли в цій зоні лише одне (!) єдиноборство.
Ракицький взагалі уявив себе, мабуть, Кріштіану Роналду, але жодного разу не пробив стінку. На такому рівні, мені здається, повинна бути якась варіативність, але всі штрафні б’є один футболіст, так і інші стандарти в цій збірній поки йдуть дуже погано, при цьому Олександр Кучер, який чимало забиває в «Шахтарі», на кутові взагалі не ходить! Можна дізнатися – чому? Питань, загалом, вистачає – і до тренера, і до гравців» («Команда», 10.09) – підсумовує автор.
Версія про те, що українці недооцінили суперника, не набула великої популярності, хоча на кілька легковажну фразу, вимовлену після спарингу з молдаванами Олегом Гусєвим, звернули увагу багато. На питання як команда поставилася до поганої реалізації моментів, півзахисник відповів: «З гумором» (Sport-express.ua, 08.09). Прикро, але саме погана реалізація в понеділок стала ще одним важливим чинником, який не дозволив «синьо-жовтим» зачепитися хоча б за очко…
Правда, після матчу Фоменко рішуче відкинув закиди журналістів у недонастрое його футболістів:
«Як можна недооцінити такого суперника, як збірна Словаччини, де майже всі футболісти виступають у провідних європейських клубах, причому виступають у них не на останніх ролях?! …Сьогодні ось Просто так склалася гра. Ні до пропущеного гола, ні після нього ніщо не говорило про те, що ми програємо матч. Одна груба помилка вплинула на результат» (Dynamo.kiev.ua, 08.09).
Тоді ж Михайло Іванович дав оцінку епізоду з незарахованим голом нашого воротаря Андрія П’ятова, у кінцівці кинувся допомагати нападу.
«Говорити щось на адресу судді я, звичайно, нічого не буду: прийняті рішення – це його справа. Але те, що в цьому епізоді був забитий чистий гол – це 100%. Там мало місце зіткнення воротаря з захисником. Здивований, що і суддя за воротами, і суддя на лінії, і головний арбітр цього не побачили. Що поробиш, у цьому житті все буває».
Таким чином істина про те, що тренерам краще утримуватися від подібних коментарів за гарячими слідами знайшла ще одне підтвердження. Адже численні повтори, а потім і експерти розвіяли всі сумніви: фол з боку П’ятова на його словацькому колезі дійсно був.
«З голкіпером можна вступати в контактну боротьбу у воротарському майданчику, лише коли він двома ногами знаходиться на землі і володіє м’ячем. Це – аксіома. Оскільки суперництво П’ятова з його словацьким візаві велося на другому поверсі, то арбітр був абсолютно правий, коли зафіксував напад. Мені доводилося читати висловлювання Михайла Фоменка, що, мовляв, збірна України забила чистий гол, але це все емоції» («Команда», 10.09), – свідчить колишній арбітр Михайло Кусень.
Як завжди більш глобально глянув на подію оглядач «Футбольного клубу» Семен Случевський.
«Стосовно до конкретної грі повторю слова Валерія Лобановського: «трагедії не робимо». Зате з невблаганною небезпекою настає час питання про перспективу, якщо хочете, більш піднесеного стилю, стратегії. Дивимося на наш стартовий склад: Шевчук – 35 років, Едмар – 34, Кучер – без пари місяців 32, Гусєв – 31… З великою повагою і вдячністю за їх реальні справи на полі ставлюся до кожного з них. Далі, розумію, що у тренерів в голові сьогоднішній результат і бій за три очки. Крім того, вони щиро вважають, що ці ветерани все одно зараз сильніше. Погоджуся. Але головне питання все одно не зникає. Припустимо, ми досягаємо своєї мети, про яку мріємо, і виграємо путівку на Євро-2016. Ці заслужені хлопці і там – через майже два роки – будуть кістяком збірної? Тренери прекрасно розуміють, що треба награвати молодих, але зараз, мовляв, не до цього, треба окуляри для путівки заробляти! А коли буде «до цього»? З іспанцями?» (Footclub.com.ua, 10.09).
Автор приходить до логічного висновку: в умовах потрібно вирішувати не одну, а дві задачі – набирати турнірні очки і вибудовувати команду на конкретну перспективу.
Главред «Футбол» Артем Франков і зовсім зберігає спокій, явно не вважаючи, що настав час для паніки.
«Настрій, звичайно, з ряду геть. Але набагато краще – підкреслюю, набагато краще, ніж після аналогічного вльоту Чорногорії. З прямими аналогіями готовий погодитися лише в тому випадку, якщо в Словаччині візьмемо переконливий реванш! А так я все ж не випробував безнадії, яка долала восени 2012-го, у «смутний час» збірної країни. Ви вважаєте, що Україна в будь-якому стані зобов’язана виносити Словаччину? Категорично не згоден. Могли зіграти краще, але – вибачте, вимовлю цю банальність – не наш був вечір, не захотів м’яч залітати в ціль і суддя не пособил. Але сказати, що «все пропало фоменко злив гравці козли всім ганьба», не можна при всій привабливості подібних методів пошуку винних. Лише висновки з гри були зроблені. Неприємні ні для якої особи висновки» (11.09).
Власне навіть звик називати речі своїми іменами Валерій Мирський впевнений, що програш на початку шляху ніяк не є провісником глобальної невдачі.
«Так, у стартовому матчі кваліфікації словацька команда постала більш зіграною і майстерний, ніж наша. Але це лише старт відбіркового турніру, і все питання в тому, чи маємо ми можливостями похитнути неблагополучне для нас сьогодні співвідношення сил. Гадаю, така можливість є. Я надто добре знаю потенціал Михайла Фоменка як особистості і футбольного фахівця» (Footclub.com.ua, 09.09).
Що ж, сумніватися в можливостях тренерського штабу, який ще зовсім недавно ми носили на руках, поки ще справді зарано. Чекаємо роботи над помилками.
КРИМСЬКИЙ ШЛЯХ ФФУ
До речі, впродовж останніх півтора років успіхи збірної були чи не єдиним козирем у колоді президента ФФУ Анатолія Конькова, вверившего команду Михайлу Фоменку. На всіх інших фронтах голова федерації терпів поразки за поразкою, і тепер, особливо після конфузу на старті кваліфікації ЄВРО-2016, можна уявити, наскільки важливо для нього заробити вісти, відстоюючи інтереси України у «кримському питанні».
На думку екс-глави ПФЛ Мілетія Бальчоса, продовжує тримати руку на футбольному пульсі країни, рішення Виконкому ФФУ дотримуватися твердої позиції на призначену на 18 вересня зустрічі з представниками УЄФА, ФІФА і РФС було прийнято виключно внаслідок тиску, що чиниться на федерацію ззовні.
«Слава Богу, ЗМІ, громадськість, об’єднання ультрас і фан-клубів не дозволили спустити все на гальмах. Саме це тиск, зрештою, й зумовило озвучену вище рішення виконкому. Адміністрація ФФУ, її президент, члени виконкому нарешті сформулювали однозначну і досить жорстку позицію: поставити перед ФІФА і УЄФА вимога про застосування до РФС суворих санкцій, аж до припинення його членства у складі ФІФА і УЄФА», – зазначає Бальчос (Pressing.net.ua, 14.09).
Досвідчений функціонер нагадує, що рішення РФС про включення кримських клубів у змагання 2-го російського дивізіону було прийнято ще 31 липня, і все минуле з того дня час ФФУ відмовчувалася, обмежившись єдиним невиразним зверненням до ФІФА і УЄФА з проханням розібратися у виниклій ситуації.
«Коньков зі своєю командою активно включився в процес лише тоді, коли зрозумів, що відступати йому нікуди. І тепер, обороняючи Крим, він по суті захищає себе. Очевидно, цей етап стане самим світлим плямою на похмурою стезі правління Конькова», – констатує Бальчос.
Що ж, якщо вірити представникам федерації, в Ньоні вони і справді збираються дотримуватися безкомпромісної лінії поведінки.
«ФФУ направляє делегацію на переговори з однією метою: домогтися того, щоб УЄФА відреагував на порушення статутів і ввів жорсткі санкції. Такі ж, як ввів проти Росії Європейський Союз. Ми завжди говорили і будемо говорити: Крим – це Україна. Якщо ЄС дала свою відповідь на політичному рівні, ввівши санкції третього рівня, то аналогічно повинна відреагувати і футбольна сім’я, – заявив віце-президент ФФУ Андрій Павелко на брифінгу після що відбувся 9 вересня засідання Виконкому федерації. – Нам не має про що говорити з Росією. У неї була можливість не приймати рішення з кримським клубам. Була перша ініціатива про переговори, яку ми відкинули. Але ми розуміємо, що на переговори, організованими ФІФА і УЄФА, ми зобов’язані з’явитися» (Sport.obozrevatel.com, 09.09).
Але що цікаво! Коньков сам визнав, що вимагати жорсткого покарання для РФС українська сторона буде лише у відповідь на пропозицію ультрас. Виявляється, ініціативою ФФУ тут і не пахло!
«Виконком погодився з вимогами ультрас футбольних клубів України, що були присутні на зустрічі за ініціативи президента ФФУ, обговорити під час майбутньої зустрічі з ФІФА та УЄФА можливість призупинення членства РФС у цих організаціях» (Ffu.org.ua, 09.09) – оповідає офіційний ресурс федерації.
З одного боку це вказує на правоту Бальчоса, упрекающего керівників нашого футболу у безініціативності. З іншого – наводить на думку, що Коньков банально заграє з фанами, створюючи видимість значущості їх вимог. Розігруючи спектакль з готовністю ФФУ по першому дзвінку від ультрас погодитися на будь-який каприз, чиновник явно сподівається убезпечити свої тили від можливих пікетів під Будинком футболу. Нічого дивного – черговий Конгрес ФФУ вже не за горами. А порядок денний форуму ще не затверджена…
Між тим, у вівторок глава ФФУ знову здивував, коли не з’явився на брифінг для ЗМІ, відправивши туди своїх заступників. «Напевно, злякався або просто не хоче виказувати перед українцями свою слабку позицію» – припустив Espreso.tv (09.09).
«Спробуйте домогтися чого-небудь зрозумілої від цієї організації, прибранной до рук Анатолієм Коньковим. За своє довге життя я знав безліч вождів українського спорту і зокрема футболу, але з таким індивідуумом, принципово не здатна на діалог, зустрічаюся вперше. Між Коньковим-футболістом і Коньковим-адміністратором різниця космічна» (Footclub.com.ua, 09.09) – не в брову, а в око потрапив своєю характеристикою патріарх вітчизняної журналістики Валерій Мирський.
З неабиякою часткою скепсису преса відреагувала і на затверджений список делегації, яка буде відстоювати в Ньоні інтереси українського футболу. Крім самого Конькова, в Швейцарії вирушать виконавчий директор ФФУ Максим Бондарев, а також згаданий Павелко і Михайло Ланьо (два останніх – члени виконкому ФФУ). Наприклад, ресурс Versii.com визнає, що одному Григорію Суркісу (добре, мовляв, хоч його участь як віце-президента УЄФА передбачено форматом зустрічі) боротися за кримський футбол буде складно, а допомоги, схоже, йому чекати не від кого.
«Адже досвід переговорів з міжнародним конфліктних питань у послів ФФУ відсутнє. Але у нинішнього глави ФФУ, як відомо, свої методи підбору кадрів. Невже він не розуміє, що в бій за Крим повинна йти не піхота, а важка артилерія?!» (Versii.com, 08.09), – запитує автор, нагадуючи, що попередник Конькова в подібних питаннях, що стосуються, наприклад, відстоювання інтересів нашої заявки на ЄВРО-2012, звертався до допомоги Першого президента України Леоніда Кравчука.
А мають традиційно радикальні погляди журналісти Espreso.tv і зовсім допускають, що Коньков здає Крим Росії. «Інакше як можна пояснити, що у складі української делегації на зустрічі 18 вересня двоє переговірників з біло-блакитним «регіональним» відтінком, а головний – абсолютно відданий екс-Президенту-втікачу. Тому й бореться Ковзанів за Крим із таким самим завзяттям», як бджоли проти меду» (10.09).
Зі свого боку Артем Франков ділиться міркуваннями з приводу того, як повинні поводитися в Ньоні наші представники.
«По-перше, з чітким усвідомленням цілковитої своєї правоти – повинні нам, а не ми комусь зависли. По-друге, обережно і професійно – уникаючи зобов’язуючих заяв некомпетентних і неуповноважених осіб, а також демаршів типу «не про що нам з вами розмовляти», вони тільки злять УЄФА, а ми не настільки грізні, щоб на це плювати. По-третє, активно – «овочева» або ж «китайська» (очікування пропливаючого повз трупи ворога) позиція навряд чи допоможуть в даному випадку. І вже точно не будуть схвалені широкими болельщицкими колами в Україні» («Футбол», 08.09).
РОСІЯ: БРЕХНЯ І БРОВАДА
А що ж Росія? В її таборі панує показне спокій. За фасадами потьомкінських сіл легітимності дій РФС на окупованій території, ні-ні, та й проскакують проблиски побоювання відповідальності за кримську авантюру.
«Напевно, це тактика в України така – нас налякати. Але їх можна зрозуміти, коли простір ступенів свободи дуже обмежена. Тим більше, коли віце-президент УЄФА Суркіс досить однозначно формулює позицію і нарікає української федерації, що захищається неактивно. Загалом, для нас така позиція не є несподіванкою. Інша справа, що треба шукати вихід, а не починати з різких заяв. Якщо у главу кута будуть ставитися футбольні пріоритети, то рішення, нехай не відразу, але буде знайдено. Головний посил – футбол повинен розвиватися» (Rsport.ru, 09.09), – викладає генсек РФС Анатолій Воробйов.
«Сподіваюся, що всі сторони будуть керуватися інтересами розвитку футболу» (Rsport.ru, 09.09), – вторить Воробйову голова Спілки Микола Толстих. Словом, там, за кордоном, розуміють, що факт порушення Статуту ФІФА незаперечний, і тому намагаються виправдати футбольне віроломство благими намірами.
Деякі російські журналісти закликають відкритим текстом вищі футбольні інстанції піти на хитрість, тобто на порушення закону, і фактично проігнорувати інтереси ФФУ.
«Не розумніше чи дійсно всім разом «схитрувати»? Не визнавати, наприклад, як вирішив минулого місяця УЄФА, матчів за участю кримських клубів – вихід в єврокубки їм все одно поки що не загрожує, а потім видно буде. Оскільки тупцювати в глухому куті безперспективно, хочеться вірити, що в Ньоні знайдуть компромісне рішення. Можливо, всупереч ФФУ. На жаль» (Football.sport-express.ru, 10.09) – по всьому видно, невідворотність санкцій по-справжньому турбує сусідів.
У всій цій неприємній історії дуже відповідальна роль відведена почесного президента РФС В’ячеслав Колоскову. Підбадьорливі коментарі функціонера, який довгий час обіймав високі посади в УЄФА і ФІФА, покликані додати ваги російським аргументів. У ентузіазмі Колоскову не відмовиш – заради досягнення кінцевої мети він готовий щедро перекручувати факти і ставити під удар свою репутацію.
«Зрозуміло, що ця постановка питання (ФФУ – В.Ж.) належить не самому Конькову, вона погоджена з керівництвом України на найвищому рівні, делегація отримала відповідні вказівки. Наша делегація поїде без будь-яких вказівок зверху, це я знаю на 100%» (Rsport.ru, 09.09), – безсоромно заявляє Колосків, хоча можлива реакція президента Росії Володимира Путіна на дії РФС фактично була головною темою обговорення на пріснопам’ятному засіданні виконкому Союзу (просочилася в друк стенограмі якого ми раніше приділили достатньо уваги).
«Чемпіонат світу – це така складна конструкція… Зараз, крім того, що ми можемо втратити єврокубки, іноземці почнуть від’їжджати, картковий будиночок посиплеться. Якщо рішення прийнято на найвищому політичному верху, ми його приймемо, тому що ми громадяни цієї країни… Ми все одно Батьківщину виберемо, ніж все інше… Якщо є пряма вказівка, питань немає!» (Novayagazeta.ru, 11.08) – стверджував, зокрема, учасник засідання, ідентифікований як Сергій Галицький, власник мережі магазинів «Магніт» і футбольного клубу «Краснодар».
Та що там говорити, слова Колоскова спростовує навіть російська преса. «На тему «поза політикою» існує відома і як би навіть знаменита стенограма-витік із засідання виконкому РФС, присвячена саме що «кримському» питання. Там мова йшла про допуск кримських клубів у чемпіонат Росії. Проблему присутні бачили в тому, що після цього точно підуть санкції УЄФА і ФІФА. Справу було вирішено вольовим зусиллям (але – не членів виконкому)» (Polit.ru, 10.09).
На згаданому закритій нараді той же Колосків говорив наступне: «ФІФА і УЄФА не будуть орієнтуватися на думку навіть президента країни і голови адміністрації, природно. Якщо Путін скаже: приймайте – і ми їх приймемо, то ФІФА і УЄФА не будуть керуватися рішенням, яке прийме президент… тоді Ми не маємо права грати ні в Севастополі, ні в Ялті, ні в Сімферополі, ніде… Санкції будуть неминучі, повинен відразу сказати».
Тепер же функціонер, як ні в чому не бувало, стверджує протилежне: «Я не розумію, про які санкції може йти розмова і чому українська сторона висловлює в цьому питанні таку впевненість!» (Bobsoccer.ru, 11.09).
Грішити проти істини стало таким звичним справою для В’ячеслава Івановича, що він нині, схоже, зовсім не коливається, кажучи на біле – «чорне» і навпаки. Для ілюстрації – історія з розслідуванням, ініційованим ФІФА з метою виявлення можливих фактів корупції при отриманні Росією і Катаром чемпіонатів світу 2018 і 2022 років відповідно.
«Вищі особи в світовому футболі дають зрозуміти: ні про яку корупцію або інших протиправних речей, які б втручалися у вибори країн-організаторів чемпіонатів світу 2018 і 2022 – просто не існувало» (Bobsoccer.ru, 11.09), – запевняє Колосків, хоча всього декількома днями раніше президент УЄФА говорив зовсім інше.
«Якщо була корупція, її треба довести. Тут ми чекаємо звіту від Майкла Гарсії та комітету з етики», – наводить слова Мішеля Платіні німецький Bild (07.09). Як кажуть, відчуйте різницю. В УЄФА тільки чекають результатів розслідування, а Колоскову вже все давно відомо, і тому він легко розписується за вищих футбольних чинів!
Власне, іншої гри – без чорного піару – від сусідів, напевно, чекати не варто. Кремлівська пропагандистська машина звично взялася за створення образу ворога вже з представників нашого футбольного співтовариства.
«Для самої України і її футбольного суспільства питання припинення членства Росії в міжнародних організаціях варто сприймати як принципу. Або банальної помсти за певні, всім відомі політичні події. Очевидно, що біля напівзруйнованої країни, на території якої не один місяць палахкотить справжня громадянська війна, є куди більш важливі теми» (Euro-football.ru, 10.09.14). Залишається тільки пошкодувати російський футбол, у якого такі захисники…
НАДІЯ – НА ТИХ ЖЕ
Говорячи про те, чого варто чекати від зустрічі у Ньоні, не можна ще раз не згадати про фактор Григорія Суркіса. Його участь у переговорах разом з авторитетом і займаної твердою позицією, є одним з головних козирів (якщо не головним) української сторони.
«Якщо б не Суркіс, цієї зустрічі напевно б не було взагалі. Або вона була б не 18 вересня, а де-небудь 18 грудня наступного року. Навряд чи в УЄФА зацікавлені вирішувати це питання максимально швидко і гранично жорстко. Більше того, УЄФА буде всіляко намагатися звалити рішення даної проблеми на ФІФА. Мовляв, ваш статут порушений – ви і розбирайтесь» (Gazeta.ua, 10.09) – вважає Артем Франков.
«Будучи впевненими у своїй правоті і маючи в адвокатах віце-президента УЄФА Григорія Суркіса, можна, кажучи футбольною мовою, «грати першим номером», – відстоює наступальний план «Футбольний клуб» (10.09).
«Першорядну роль на майбутніх переговорах може зіграти авторитет у міжнародному футбольному співтоваристві віце-президента УЄФА Григорія Суркіса, вже не раз витягує з очевидних «халеп» український футбол» (Pressing.net.ua, 14.09) – це вже думка Мілетія Бальчоса.
«У нас є козир на переговорах – наш представник УЄФА», – зізнається і віце-президент ФФУ Андрій Павелко (Sport.obozrevatel.com, 09.09). .
Зі свого боку росіяни покладаються на президента ФІФА Зеппа Блаттера, який, на їхню думку, зробить все, щоб вивести з-під удару пошедшую на порушення країну.
«Представники Євросоюзу можуть скільки завгодно говорити про санкції, але лише до тих пір, поки їх не почне розглядати президент ФІФА Йозеф Блаттер. У Росії з Блаттером завжди були хороші стосунки, і я не знаю, що повинно статися, щоб вони зіпсувалися. Останнім часом РФС підтримує з ФІФА тісні контакти, результатом яких стала заява про те, що на майбутніх виборах глави організації Росія підтримає саме Блаттера» (Lenta.ru, 11.09), – ось так, роблячи акцент не на правовій складовій, а на особистій зацікавленості Блаттера, вибудовує лінію захисту віце-президент РФС Микита Симонян.
Та ж Lenta.ru не криючись, ділиться інсайдерською інформацією про те, що «Блаттеру були обіцяні деякі преференції щодо проведення в Росії чемпіонату світу. Зокрема, це стосується афілійованої з Блаттером будівельної компанії, яка вже отримала підряди на будівництво в Росії ряду об’єктів. Саме тому риторика чинного глави ФІФА поки що виглядає цілком проросійської» (11.09) .
І все ж програним бій за Крим в Україні не вважають. Тим більше, що як нагадують журналісти, «контратакуючий арсенал суперника – чудово відомий, там суцільно авантюрні заготовки, які підпадають під трелі свистка і відмашки прапорців будь суддівської бригади. Ні про яке «дух гри» в даному випадку мови йти не може, тільки – буква закону!» (Footclub.com.ua, 10.09)
Оглядач «Футбольного клубу» Тарас Савчук висміює лукавство російської сторони і її заклики не змішувати спорт і політику.
«Щодо «кримського питання» росіяни наполягають саме на зворотному, закликаючи УЄФА і ФІФА «не помітити» грубого порушення їх статутів всупереч всякій логіці. Або, точніше, слідуючи чудово освоєної логіці подвійних стандартів, насаджуваної кремлівською владою вже не тільки своїм захопленим підданим. Цивілізований світ – і Україна в тому числі – за такими правилами грати відмовляються. Будемо сподіватися, слово Виконкому ФФУ – остаточне, ніяких нових його трактувань і інтерпретацій у Ньоні не з’явиться. Інакше, здається, виникнуть неминучі запитання до Анатолія Конькова. Напередодні візиту до Швейцарії він заручився підтримкою ультрас, а ці хлопці, якщо що, можуть і запитати за гамбурзьким рахунком. Та й не тільки вони…» (10.09).
ПО КОМУ ВИКОНКОМ?
Втім, як би не виглядав у цьому контексті глава ФФУ, в Україні навряд чи забудуть про його численних проколів і недоробки, допущені протягом дворічної каденції. І абсолютно правий Мілетій Бальчос, звертаючи увагу на те, що на згаданому Виконкомі федерації було вирішено провести до 21 листопада ще одне його засідання для затвердження порядку денного Конгресу, призначеного на 18 грудня. Можливо, в цьому дійсно вгадується тривожний дзвіночок для Анатолія Дмитровича.
«Напевно, настав час для того, щоб, не порушуючи статутних норм, включити до порядку денного грудневого Конгресу питання про недовіру діючому президенту і вибори нового. Якщо це станеться, розсудливі делегати навряд чи підтримають своїми мандатами курс на продовження «героїчних» буднів Конькова і подальше руйнування футбольного господарства України, – розмірковує екс-глава ПФЛ. – В українському футболі достатньо висококваліфікованих фахівців, здатних вирішувати серйозні завдання. Не претендуючи на істину в останній інстанції, можна спробувати спрогнозувати, так звану, топ-групу ймовірних кандидатів на посаду президента ФФУ. Природно, Анатолію Конькову немає місця в ній, час показав – не по Савці свитка…» (Pressing.net.ua, 14.09).
Продовжуючи свою думку, Бальчос перераховує п’ятьох функціонерів, які, можливо, могли б замінити Конькова на керівній посаді – Олександр Бандурко, Віталій Данилов, Ігор Кочетов, Андрій Павелко, Равіль Сафіуллін. Мілетій Володимирович – досвідчений фахівець, який чудово розбирається в людях, однак можна помітити, що практично всі із зазначених їм кандидатів у свій час опинялися під вогнем критики ЗМІ та колег. Винятком варто хіба що Бандурко, який обіймав посаду виконавчого директора і віце-президента ФФУ в її попередньої управлінській команді, справилася з таким серйозним мегапроектом як підготовка і проведення ЄВРО-2012.
«Компетентний, вдумливий, ініціативний керівник, володіє вмінням прогнозувати події, відрізняється умінням спілкуватися з людьми, радитися при прийнятті управлінських рішень. Має досить серйозні зв’язки у футбольній еліті, в тому числі – ФІФА і УЄФА, що дає можливість оперативно вирішувати поточні питання», – каже Бальчос про Олександра Івановича.
У будь-якому випадку з функціонером, протягом чотирьох років очолював ПФЛ, не можна не погодитися в його заклику до колективним членам ФФУ бути більш принциповими у своєму виборі:
«Не повинно бути того, що ми маємо сьогодні, в каденцію Конькова, коли не особливо замислюючись, обрали царя-батюшку, що править за своїм розсудом. На жаль, у царственої особи явно недостатньо якостей для продуктивного управління величезним господарством. Результат – український футбол активно деградує. Настав час набратися мужності, визнати минулі помилки, у тому числі і свої, і, засукавши рукави, виправляти їх вже сьогодні – завтра може бути пізно» (Pressing.net.ua, 14.09).
На жаль, деякі помилки вже не виправити…
ЄВРО-2020, наприклад, завдяки безтолковість нинішніх босів ФФУ в Україну тепер не заманиш. Проте в наших силах зробити так, щоб таких ляпасів вітчизняний футбол більше не отримував.
