Пропонуємо вашій увазі повний текст цього документа.
Шановні панове!
В контексті і напередодні сьогоднішньої зустрічі деякі російські колеги часто згадували в ЗМІ моє ім’я. Наприклад, генеральний секретар РФС нарікав на те, що я, мовляв, критикую рідну федерацію за те, що вона «діє не жорстко» і «захищається неактивно». Було навіть висловлено припущення, що «це тактика така – нас налякати», мається на увазі РФС.
Дозволю собі категорично не погодитися з такою думкою і нагадати своїм російським колегам, що з питання про кримських клубах я спочатку обрав цілком цивілізовану тактику. Наприклад, з приводу наміру РФС прийняти в свої ряди кримські команди і регіональні федерації я публічно заявив, що «не можу приховати свого здивування».
А трохи пізніше, реагуючи на рішення виконкому РФС допустити до участі в турнірі другого російського дивізіону колективи, що формально представляють Севастополь, Сімферополь і Ялту, я сказав журналістам, що «мене не просто дивує, але вже і тривожить те завзятість, з яким футбольні кола Росії ігнорують очевидні речі».
Що стосується очевидних речей… Кажучи про Статутах УЄФА та ФІФА, як основи футбольної конституції, я акцентував би увагу на те, що вона порушена з боку РФС по багатьом критеріям. І в цьому зв’язку дипломатично порадив через ЗМІ пану Товстих, «як мінімум, поставити керівництво його країни до відома, що в результаті рішень РФС російський футбол виявляється під можливістю застосування санкцій».
І, нарешті, самий свіжий приклад – на початку цього місяця в інтерв’ю одному з українських телеканалів я задався цілком логічним питанням: «Як можна прийняти клуби, які належать до території, поза юрисдикції РФС?». Тоді ж мною відкрито було заявлено, що «Російський футбольний союз просто хитрує. І хитрістю намагається обійти ті норми статуту УЄФА і ФІФА, які чітко гарантують право асоціацію України відстоювати Крим як свою територію як мінімум до прийняття рішення ООН та іншої резолюції».
Адже, як відомо, межі юрисдикції асоціацій-членів визначають стаття 5 Статуту УЄФА, а також стаття 10 Статуту та пункт 6 «Країна» розділу «Терміни» Статуту ФІФА. Визначення Статусу Членів УЄФА і ФІФА чітко прив’язує сферу діяльності тієї чи іншої національної федерації до певної країни/державі, визнаному міжнародним співтовариством, Організацією Об’єднаних націй.
Так що ніхто нікого не збирався залякувати. Навпаки, була зроблена наполеглива спроба з допомогою толерантних роз’яснень та систематичних попереджень утримати РФС від незаконних дій. На жаль, мені це не вдалося. Тому сьогодні я маю повне моральне право зі знанням справи говорити про справжні причини конфлікту навколо кримських клубів і як віце-президент УЄФА, і як громадянин України. Країни, що є законослухняним членом європейської футбольної сім’ї, чиї права були безпідставно обмежені.
До речі, якби я не українським, а російським підданим, все одно б свято дотримувався правила корпоративної етики УЄФА і ніколи б не дозволив собі «підіграти» землякам в порушення статуту організації.
Прошу звернути увагу на цю дефініцію, бо вона буде ключовою в моїх подальших міркуваннях про легітимність дій РФС по відношенню до ФФУ в правовому полі УЄФА-ФІФА. Отже, пропоную разом пройтися по хронології подій та зробити відповідні висновки, спираючись на об’єктивні факти.
18 березня 2014 року завершилася анексія частини території суверенної держави Україна, а саме АР Крим та міста Севастополь, Російською Федерацією (шляхом підписання визнаного міжнародним співтовариством договору про входження Республіки Крим та міста Севастополя до складу Російської Федерації на правах суб’єктів Російської Федерації).
27 березня 2014 року Генеральна асамблея Організації Об’єднаних Націй прийняла резолюцію A/RES/68/262, якої де-юре визнала Крим анексованої територією, тобто територією незаконно приєднаної в порушення норм міжнародного права.
5 червня 2014 року Генеральний Секретар ФІФА Жером Вальке у відповідь на лист президента РФС Н. Товстих від 2 червня 2014 року з приводу ситуації навколо кримських клубів та наміри РФС аффилировать Федерацію футболу Криму, Федерацію футболу Севастополя і кілька клубів Російський Футбольний Союз офіційно виклав позицію ФІФА, з якої випливає, що до даної ситуації, мабуть, повинна застосовуватися ст. 84 Статуту ФІФА та, що на даному етапі ФІФА не може розглянути питання про схвалення вищевказаних намірів РФС.
До речі, стаття 51 Статуту УЄФА повторює суть статті 84 Статуту ФІФА та передбачає наступне:
«Жодні об’єднання або спілки асоціацій-членів УЄФА або ліги або клубів, афілійованих з ними, прямо або опосередковано, з іншими асоціаціями-членами УЄФА не допускаються без дозволу УЄФА.
Асоціації-члени УЄФА або ліги або клуби, афілійовані з ними, не мають права проводити або організовувати матчі на території іншої асоціації-члени УЄФА без дозволу останньої».
У згаданому вище листі, зокрема, ясно містилася вказівка наступного характеру: «Більше того, ми настійно рекомендуємо, щоб Генеральна асамблея РФС не афіліювала відповідні асоціації та клуби до того, як буде роз’яснено правова і фактична ситуація і будуть отримані відповідні дозволи згідно ст. 84 Статуту ФІФА, при наявності необхідних умов для цього. Крім того, ми радимо Вам проінформувати УЄФА про цю ситуацію, так як очевидно, що це питання стосується переходу асоціацій і клубів з однією з її асоціації в іншу».
Цей лист було публічно прокоментовано почесним Президентом РФС, який дослівно заявив, що вищестоящі «рекомендації можна враховувати, а можна і не враховувати. Поки ми приймаємо у свій склад федерації футболу Криму і Севастополя, мова не йде про клубах. А питання про клуби – це наступне питання, яке справді потребує консультації з ФІФА і УЄФА».
Ні де-факто, ні де-юре РФС, безумовно, не отримував згоди Федерації футболу України, ні УЄФА, ні ФІФА на вступ Федерацій футболу Севастополя та АР Крим, афілійованих у ФФУ, в РФС.
Для того, щоб обійти регламентні вимоги УЄФА і ФІФА, а також права ФФУ, РФС зробив кроки по створенню видимості того, що Федерації футболу АР Крим і Севастополя є новоствореними юридичними особами, зареєстрованими державними органами РФ на території Криму і Севастополя. РФС оголосив про свої плани прийому вказаних федерацій у свій склад на Конференції в 2015 році.
Одночасно РФС стверджує, що клуби «Таврія» і «Севастополь» нібито продовжують існувати як суб’єкти ФФУ, підкреслюючи при цьому, що футболісти, тренери та інші фахівці цих клубів вільні у своєму виборі майбутньої кар’єри в РФ чи України, а власники клубів можуть розпорядитися своєю власністю на власний розсуд. Про це, зокрема йдеться у листі Н.Толстых на адресу Джанні Інфантіно від 20.08.2014.
Згодом, за наявною інформацією, РФС зробив кроки по перереєстрації на території Севастополя кримських клубів під іншими назвами: ФК «Севастополь» став називатися ФК «СКЧФ», ФК «Таврія» став ФК «ТСК», а три клуби були нібито створені і нібито виявили бажання брати участь в РФС.
На те, що кримські клуби та федерації Криму і Севастополя є новими юридичними особами, РФС зробив особливий акцент у листуванні з УЄФА і ФІФА. Про це йдеться в листах: Президента РФС Н.Толстых від 02.06.2014 на ім’я Генерального Секретаря УЄФА Джанні Інфантіно, від 26.06.2014 на ім’я Генерального Секретаря ФІФА Джерома Вальке і Генерального Секретаря УЄФА Джанні Інфантіно та від 20.08.2014 на ім’я Генерального Секретаря УЄФА Джанні Інфантіно.
При цьому зміна статусу клубів (втім, як і реєстрація федерацій) була явно незаконною, оскільки вони були зареєстровані державними органами іншої держави (Росії) на території суверенної держави України, по відношенню до якої державні органи РФ не мають визнаною міжнародним співтовариством юрисдикції.
До того ж ці клуби продовжували здійснювати футбольну діяльність на території України, використовуючи стадіони ФК «Таврія» і ФК «Севастополь» без згоди ФФУ.
31 липня 2014 року Бюро Виконкому РФС вирішило допустити до участі у Всеросійських змаганнях з футболу серед команд ІІ дивізіону ПФЛ зони «Південь» спортивного сезону 2014/15 футбольні клуби ТОВ «Футбольний клуб ТСК» (Сімферополь), ВАТ «Футбольний клуб СКЧФ» (Севастополь), ТОВ «Професійний футбольний клуб «Перлина» (Ялта), а також не застосовувати до них окремі положення Регламенту з атестації футбольних клубів другого дивізіону, інших регламентуючих документів РФС, пов’язаних з організацією і проведенням змагань до 01.01.2015.
8 серпня 2014 року Виконком РФС ще раз підтвердив своє попереднє відповідне рішення шляхом затвердження складу учасників Всеукраїнських змагань з футболу Другого дивізіону ПФЛ зони «Південь» за участю кримських команд.
10 серпня 2014 року заступник міністра спорту РФ Юрій Нагорних заявив, що Крим може стати базою підготовки російських футболістів до ЧС-2018.
Згадані три клуби 12 серпня 2014 року зіграли в 1/256 фіналу Кубка Росії. Одночасно «ТСК» (Сімферополь) та «Перлина» (Ялта), а також клуби РФС, взагалі не мають ніякого відношення до України, стали проводити матчі офіційних змагань під егідою РФС на території Криму і Севастополя.
Свої дії РФС став публічно пояснювати посиланнями на нібито отримані дозволу УЄФА і ФІФА, у зв’язку з виконанням якихось вказівок цих організацій. Так, почесний президент РФС в ефірі українського телеканалу заявив: «На сьогоднішній день УЄФА прийняв рішення на користь участі кримських клубів і клубів Севастополя, аргументуючи це тим, що дотримані усі ті умови, які були виставлені в листі ФІФА і УЄФА».
Насправді ж 22 серпня 2014 року Надзвичайний комітет УЄФА з надзвичайних ситуацій постановив, що будь-які футбольні матчі, зіграні кримськими клубами в рамках змагань під егідою Російського футбольного союзу (РФС), не будуть визнані УЄФА до подальших розпоряджень.
Всі вищевикладені події відбувалися на тлі постійних протестів ФФУ, адресованих РФС з приводу грубого порушення Статутів УЄФА і ФІФА, а також принципу Поваги по відношенню до ФФУ як члену УЄФА і ФІФА з боку РФС.
Вищезазначеними діями РФС допустив ряд грубих порушень як регламентуючих документів УЄФА і ФІФА, так і загальних принципів, покладених в основу цих документів та діяльності цих організацій.
Крім того, що вищевказані дії РФС містять грубі порушення регламентних норм, вони призводять до руйнування структури футболу в Криму. Це відбивається як на командах, які брали участь до виникнення відповідного конфлікту в чемпіонатах України з футболу, так і на всій інфраструктурі футболу, в тому числі дитячого, юнацького і т.д.
На даний момент на території АР Крим та міста Севастополя існують легітимно створені федерації футболу – колективні члени ФФУ, які в змозі реалізовувати свої статутні завдання, якщо їм не будуть чинитись незаконні перешкоди.
Зрозуміло, що така поведінка РФС вимагає адекватного реагування. Я не беруся судити прямо сьогодні про те, коли, які конкретно й у якому обсязі повинні бути застосовані санкції по відношенню до РФС, на чому справедливо наполягають мої колеги з ФФУ. Це питання має бути спеціально пророблений уповноваженими дисциплінарними органами УЄФА. В той же час я переконаний, що у керівництва Російського футбольного союзу немає іншого законного виходу з «кримського глухого кута», крім як добровільне повернення в правове поле Міжнародної та Європейської футбольних асоціацій.
Тому в ситуації, щоб зберегти своє обличчя, РФС повинен скористатися цим шансом і, змінивши популістську риторику, без будь-яких умов взяти на себе наступні зобов’язання:
– негайно припинити вищезазначені порушення;
– не здійснювати на території АР Крим та м.севастополя ніяких дій по футболу, зокрема щодо проведення футбольних матчів, без погодження з Федерацією футболу України, причому, мова йде навіть про таких товариських зустрічах, які відбулися нещодавно між збірними Керчі, Сімферополя та командою з Косово;
– переглянути рішення про допуск клубів, створених на зазначених територіях, що належать до території іншої країни/держави, до складу РФС;
– не допускати участі зазначених клубів у змаганнях, що проводяться під егідою РФС;
– не допускати прийняття в склад РФС асоціацій (федерацій або інших колективних членів), діяльність яких поширюється на територію АР Крим та міста Севастополя;
– публічно спростувати неправдиву інформацію про нібито отриманий дозвіл УЄФА і ФІФА на вчинення вищезазначених протиправних (суперечать статутами) дій – таких, як аффилирование/прийняття клубів, створених на території іншої країни/держави в РФС.
Я повторюся, що всі ці вимоги випливають з положень і норм статутів УЄФА і ФІФА, які є обов’язковими для виконання всіма без винятку членами цих організацій.
Тільки при дотриманні такої логіки своїх подальших кроків у вирішенні кримського питання РФС може розраховувати на те, що в Ньйоні і Цюріху визнають даний інцидент вичерпаним. Сподіваюся, що наші російські колеги зрозуміють неспроможність своїх претензій і відмовляться від авантюрних планів на благо розвитку футболу на території українського Криму.
