Вранці 19-го вересня на стадіоні «Динамо» знову прощалися з ще одним динамівцем. «Треті похорон за півтора місяці… Скільки можна ховати наших зірок, тим більше таких молодих», – журилися між собою вболівальники, які прийшли вранці провести в останню путь видатного гравця і тренера Андрія Гусіна.
Він трагічно загинув, розбившись на мотоциклі на київському автодромі «Чайка». Йому був 41 рік…
Андрій Гусін належить до тієї славної плеяди динамівців, які в кінці 90-х наробили галасу в Європі, а в сезоні 1998/1999 під керівництвом незабутнього Валерія Лобановського дійшли до півфіналу Ліги чемпіонів. Він був одним з кращих футболістів свого покоління.
У складі «Динамо» Андрій Гусін сім разів ставав чемпіоном України, чотири рази володарем Кубка України, разом з клубом виступав у півфіналі Ліги чемпіонів УЄФА. Більше десяти років був провідним гравцем національної збірної України, у складі якої успішно зіграв на Кубку світу-2006.
Відразу після закінчення ігрової кар’єри Андрій Гусін зайнявся тренерською діяльністю. Очолював «Динамо-2» (Київ), працював асистентом у російських командах «Крила Рад» і «Анжі».
Чого варта його прекрасний гол у ворота італійського «Ювентуса» в 1998-му і феноменальний забитий м’яч Греції, який, по суті, вивів нашу збірну на ЧС-2006 в Німеччині!
Крім того, він був чудовою людиною, завжди відкритим і щирим з журналістами. Мав свою думку і бачення тренувального процесу і футболу. Він був сучасним і прогресивним тренером, відданим своїй справі професіоналом. Інтелігентний, розумний, освічений, з чудовим почуттям гумору, він міг розрядити обстановку вдалим жартом або подколкой.
Напевно, він міг би взяти участь у матчі пам’яті Валентина Белькевича і Андрія Баля, який повинен був відбутися 28-го серпня, а тепер він сам поповнив ряди тих, на чию честь воно буде проводитись…
Сьогодні до нього прийшли сотні людей. По черзі вони заходили в приміщення, залишали квіти, згадували Андрія Леонідовича, говорили останні слова, прощалися.
Тут його батьки, дружина Христина, сини Андрій та Іван, родичі, найближчий друг Андрія Василь Кардаш, разом з яким вони починали футбольну кар’єру у Львівських «Карпатах», а потім грали в київському «Динамо», тренували «Динамо-2» і були не розлий вода у повсякденному житті.
Були й інші близькі люди, друзі, динамівці різних поколінь, працівники Федерації футболу України, ветерани, партнери по команді, колеги, українці з основної команди разом з тренерським штабом, гравці «Динамо-2», вихованці ДЮФШ, співробітники ФК «Динамо» (Київ), лікарі, адміністратори, представники Фан-клубу, команда «Маестро», гонщики, журналісти і прості вболівальники, які захоплювалися грою Андрія Гусіна.
Багато вихованців Гусіна, які раніше грали за «Динамо-2» прийшли попрощатися з ним. Поклали квіти, постояли, згадали… Прості вболівальники приходили проводити свого кумира в останній шлях у футболках з його прізвищем і номером на спині – це було дуже зворушливо.
Крім квітів, яких була просто незліченну кількість, близькі люди приносили десятки вінків. З цих вінків утворився живий коридор, по якому Андрія Леонідовича несли до машини під оплески всіх присутніх.
Потім знову ж таки під оплески глядачів, які зайняли кілька секторів на стадіоні, і динамівський гімн катафалк з труною зробив останнє коло пошани для видатного футболіста і тренера, який, на жаль, вже став традиційним, і відправився на Байкове кладовище…
Пішов чудова людина, прекрасний сім’янин, люблячий чоловік і батько трьох дітей – двох синів і доньки… Його сім’я та близькі невтішними у своєму горі… Напевно, Бог на небесах збирає футбольну команду…
Поховали Андрія Гусіна на Байковому кладовищі, на 52-му ділянці, в одному ряду з Валентином Белькевичем і Андрієм Балем.
