Екс-наставник дніпропетровського «Дніпра» Хуанде Рамос – про кар’єру в Україні, свою команду і майбутньом.
Про цьогорічний відпочинок
Зараз я не працюю. Проводжу більше часу з сім’єю. Вранці займаюся спортом, потім з друзями ходимо кудись посидіти в невимушеній атмосфері, і звичайно, я дивлюся багато футболу. Чесно кажучи, я просто хочу трохи відпочити. У мене були цікаві пропозиції від трьох клубів, але я вирішив відпочити після чотирьох непростих сезонів в «Дніпрі», відволіктися, щоб голова знову ясно мислила. На щастя, хороші пропозиції були, але я взяв паузу на один сезон.
Про роботу в «Дніпрі» і причини відходу з команди
Що стосується «Дніпра», то першим приємним сюрпризом для мене було те, що президент клубу Ігор Коломойський у свій час особисто приїхав до Мадрида, щоб зустрітися зі мною і пояснити свої цілі – зробити «Дніпро» чемпіоном і перебудувати команду. Як на мене, з того часу, як ми приїхали в Україну, «Дніпро» досяг хороших результатів. Раніше в Європі про цю команду ніхто не чув, але за останні пару років виступів на Євроарені про цю команду знають всі. Сьогодні це команда високого рівня, чому я дуже радий.
Від України у мене залишилося багато хороших вражень. Вже через рік після приїзду я відчував себе комфортно, але з-за добре відомої вам політичної ситуації, військовим конфліктом з Росією, довелося прийняти непросте рішення. Адже ми ставили перед собою високі цілі – вивести команду в Лігу чемпіонів. Цю мету дуже хотілося б реалізувати. Але мені здалося легковажним кроком залишатися в Україні в умовах військової загрози.
Про Коломойського
Ви самі знаєте, що Коломойський – людина дуже зайнята, тому ми зустрічалися всього кілька разів. Я розумів, що він не може багато часу приділяти команді, як би йому цього не хотілося. Я
дуже хотів далі працювати з ним, але, на жаль, не можу.
Про складнощі роботи в Україні
Я намагався максимально зрозуміти українську культуру, але найскладнішим для мене було подолати мовний бар’єр. Іноді хочеться донести певну ідею, яку потрібно пояснити гравцям без посередників, жестикулювати, показувати, при цьому перекладач не завжди може відтворити ідею в тому світлі, в якому ти бачиш її. Саме цього мені не вистачало. Я хотів би робити це самостійно.
Особисто я вважаю великою зимову перерву в Україні негативним фактором. Потрібно починати грати в січні або в лютому, адже коли починалися матчі єврокубків, наша команда не була в бойовій готовності порівняно з європейськими суперниками. Українські клуби в цьому програють клубам з інших країн.
Про гравців «Дніпра»
У нас в команді не було зірок світового рівня, але були гравці з високим потенціалом і хорошою фізичною підготовкою. Саме ці фактори ми використовували для досягнення максимального результату. Зрештою «Дніпро» виграв у таких клубів, як «Наполі», «ПСВ», «Тоттенхем» і ми могли вигравати або иргать на рівні з європейськими грандами. Це дуже приємно. В таких моментах і проявляється тренерський фактор, а саме, вичавити максимум з гравців, які в тебе є.
Коноплянка – один з найсильніших гравців, з якими я працював. За час моєї роботи в Україні він став гравцем європейського рівня і зараз може виступати за будь-який з топ-клубів. Мені було дуже приємно працювати з ним ці чотири роки і бачити його прогрес, поліпшення у всіх аспектах: фізичному, тактичному та технічному. Я радив йому відразу ж бити по воротах, як тільки в нього з’являється можливість. Коли Коноплянка знаходиться біля штрафного майданчика, він просто зобов’язаний пробивати, тому що у нього добре поставлених удар з обох ніг, у нього хороші шанси забивати і забивати багато.
Коли Роман Зозуля перейшов до нас з «Динамо», у нього було мало ігрової практики. Рівень його підготовки та довіри йому в той момент був дуже низьким. Але за шість місяців він зробив неймовірну роботу над собою і своїм бажанням і наполегливістю зумів показати значний прогрес. Зозуля заслужив місце в основному складі, а потім його навіть запросили в національну збірну. Це один з хороших прикладів зростання українських футболістів.
З приводу Селезньова, то йому дійсно потрібна підтримка і довіра тренера. Я ставився до нього, як батько до сина, але в той же час усвідомлював його здатність забивати і приносити користь команді. У будь-якому випадку, я не міг дозволити йому розслабитися, тому повинен був вести себе з ним жорстко, при цьому не забуваючи про його вміння допомогти команді.
Ми думали, що Боатенг теж зможе допомогти клубу досягти цілей. Але коли він приїхав в Україну, то не зміг адаптуватися. У нього було багато проблем, тому в команді він був недовго. Труднощі виникали в першу чергу із-за проблем з адаптацією.
Коли в команді був Джуліано, мені було складно знайти місце на полі для Шахова. Джуліано добре бачив поле, міг віддати точну передачу, пробити. АШахов – футболіст, який добре відпрацьовує в центрі поля, футболіст, який любить і вміє грати. На тренуваннях він викладався по повній, але на цій позиції я бачив Джуліано.
Про технічну поразку в маиче з «Зорею»
Що стосується матчу з «Зорею», то я знав про ліміт, тому всю відповідальність я як тренер узяв на себе. У мене були асистенти, які відповідали за кількість легіонерів на полі, але в будь-якому випадку винен головний тренер. Хочу додати, що після того матчу я подав заяву про відставку, тому що відчував свою провину, але президент його не підписав.
Про конфлікт з Григорчуком
Я дуже цінував і поважав роботу Григорчука до матчу, який ми провели проти його команди. Тоді його поведінка мене дуже здивувало, я б навіть назвав його диким. Досі не можу зрозуміти, як тренер може собі дозволити те, що дозволив він. Можливо, нервував. Але для мене неприпустимо, щоб професіонал поводився подібним чином.
Про чемпіонство в УПЛ
Щоб стати чемпіонами, нам не вистачало зовсім трохи. Останні три тури ми сперечалися за чемпіонство з «Шахтарем». Але за всім нам відомих проблем і розвиток ситуації в Україні, ми завершили сезон другими. І я вважаю, що «Дніпро» з кожним роком ближче до золота. Хоча в Україні правила гри для кожної команди різні. Є одні правила для «Динамо» і «Шахтаря» та інші – для інших клубів. Все прозоро. Допомагають «Шахтарю» стати чемпіонами? Без сумнівів!
Про переваги у відборі на Євро-2016
У відборі на чемпіонат Європи Україна та Іспанія будуть виступати в одній групі, бо моє серце розривається на дві частини. Іспанія – моя батьківщина, команда, якій я завжди бажаю перемоги. З іншого боку, в Україні я пропрацював багато часу і добре знаю гравців, які представляють цю збірну. Тому вважаю, що буде цікаво спостерігати за цією грою.
Про продовження кар’єри
Зараз я веду переговори з однієї національної збірної, але із-за ряду причин ми поки не прийшли до згоди. Від президента клубу Ігоря Коломойського я отримував пропозицію продовжити контракт на два роки, але з-за війни, в якій була країна, я б дуже стурбований і вирішив, що це не найкращий момент для перебування в Україні. Моя сім’я повернулася до Іспанії, я залишився один в Україні, і не хотів, щоб так було далі. На моє рішення вплинули виключно політичні події, я хотів би продовжити контракт ще на два роки, але змушений був виїхати.
Чи можу я повернутися в Україну? Головне, щоб зникла напруга, ситуація стабілізувалася, а тоді все можливо. Особисто я дуже задоволений роботою в Україні, не беручи до уваги останні шість місяців.
