Багата на резонансні події футбольна тиждень відзначився не самим вдалим стартом України у групових турнірах єврокубків, чотиристоронньої зустрічі в Ньоні щодо «кримського питання» і оголошенням 13 міст-господарів ЄВРО-2020, яке знову гірко нагадало всім, від якого свята, фактично, добровільно відмовилася ФФУ.
ПЕРШИЙ ТУР ЄВРОКУБКІВ: «ДИНАМО» ЗІ ЩИТОМ
Українські клуби стартували у групових раундах турнірів УЄФА. У Лізі чемпіонів честь країни відстоює «Шахтар», а в Лізі Європи виступає тріо – «Динамо», «Дніпро» і «Металіст».
В цілому старт наших команд слід визнати, не надто вдалим – на чотирьох здобуто одну перемогу, нічию та дві поразки. Причому, позитивні результати завойовані на виїзді, тоді як обидва домашні матчі українські повпреди програли.
Втім, поняття «свого поля» було відносним. З відомих причин дніпропетровський «Дніпро» свою зустріч з італійським «Інтером» проводив у Києві, а харківський «Металіст» приймав турецький «Трабзонспор» у Львові.
Як і рік тому, «Шахтар» починав груповий етап Ліги чемпіонів в Іспанії, точніше в Країні басків. Тоді гірники привезли з Сан-Себастьяна перемогу над «Реал Сосьєдад» з рахунком 2:0, але цього разу задовольнилися лише нічиєю з «Атлетиком» у Більбао.
Як заявив після матчу Мірча Луческу, нічия у гостях у прямого конкурента є позитивним результатом. Цю думку розділили більшість експертів і журналістів, хоча час від часу в ЗМІ прослизала думка, що чемпіони України могли замахнутися на більше.
«Шахтар» видав більш ніж прийнятний результат. Донеччани без видимих проблем витримали передбачуваний і потенційно страшний стартовий штурм, створили свої шанси – давайте не будемо біситися з жиру! А то кому-небудь прийде в голову, що чемпіон України навіть зараз зобов’язаний обігравати на виїзді четверту команду Іспанії», – пише відомий журналіст Артем Франков («Футбол», 18.09.14).
Особливо варто скасувати, що «Шахтар» продовжив свою ” суху ” серію. Гірники не пропускали в офіційних матчах більше десяти годин ігрового часу. Несподівано серія перервалася у матчі проти луганської «Зорі» в першості України, в якому підопічні Мірчі Луческу мінімально поступилися. Але все одно гра гірників в обороні вражає – в поточному сезоні вони пропустили лише два голи у десяти матчах.
Менш надійні захисні порядки у «Дніпра» і – особливо – «Металіста». Ні нинішня команда Мирона Маркевича, ні колишня не змогли встояти проти суперників у другому за рангом єврокубку.
«Дніпро» поступився грізному «Інтеру», пропустивши гол після видалення капітана Руслана Ротаня. ЗМІ та експерти в цілому назвали червону картку хавбеку несправедливою, а цей епізод – вирішальним у грі. Втім, також було відзначено, що «Дніпру» не вистачає збалансованості і вміння тримати темп протягом всієї гри.
«Саме відсутність стабільності – головна причина невдач Дніпра. Втім, така ситуація – нормальна. Особливості перехідного періоду. Благо у Маркевича вистачає мудрості не ламати гру кардинально, а точково вносити в неї корективи. Очевидно, до кінця осені Дніпро набере хід, знайде стабільність в грі. Щоправда, стосовно до групового етапу Ліги Європи, може бути пізно», – вважає кореспондент сайту football.ua Олександр Озірний (19.09.14).
Куди більше критики дісталося «Металісту», який програв другий матч поспіль (після 2:5 від «Дніпра» в чемпіонаті), та ще й далеко не найсильнішому супернику.
«Після ганьби з «Дніпром» уболівальники харківського клубу проковтнули ще одну (вже який за рахунком!) гірку пілюлю. Може, вже вистачить знущатися над своїми фанатами? Бардак. Цілковитий бардак. Прикра поразка, поразка важке, поразка несправедливе. Але плачевний результат матчу з «Трабзонспором» – всього лише підсумок відбуваються в клубі процесів. Простіше кажучи, підсумок розвалу. Далі буде тільки гірше», – констатує оглядач сайту Sport.ua Михайло Шаповалов (18.09.14).
Між тим, єдину перемогу здобули київські динамівці на виїзді обіграли лідера чемпіонату Португалії «Ріу Аве» з рахунком 3:0. Втім, незважаючи на свій статус, скромний клуб з передмістя «Порту» явно поступається за рівнем команді Сергія Реброва, тому не дивно, що у вітчизняних ЗМІ часто використовувалася формулювання «перемога на класі».
При цьому преса віддавала належне збалансованою, агресивної та швидкій грі динамівців. Відзначала їх настрій і самовіддачу на полі, адже напередодні були побоювання, що трагедія з Андрієм Гусіним може стати занадто сильним психологічним ударом для команди. Однак біло-сині здобули впевнену перемогу і, звичайно ж, присвятили її пам’яті загиблого колишнього гравця і наставника дубля «Динамо».
Відзначали журналісти та інші важливі нюанси, наприклад, черговий крок тренера на шляху «українізації» складу.
«Чим довше Ребров займає пост головного тренера «Динамо», тим більше ми бачимо у складі українців. І, якщо чесно, ця тенденція викликає позитивні емоції. Вболівати за своїх завжди приємніше, а тут же ще й прогрес видно неозброєним оком. Проти «Ріу Аве», який, між іншим, лідирує у себе в чемпіонаті разом з «Бенфікою» і «Порту», Ребров виставив сімох українців, серед них одного дебютанта – Микиту Бурду.
І команда провела, мабуть, кращий матч сезону: зіграла на хороших швидкостях, агресивно, сміливо. Знаєте, що найбільше подобається в цьому «Динамо» сергія Реброва? Як здається з боку, в «Динамо» зараз немає байдужих. І ось це – дуже важливий момент. Можливо, в процесі побудови нової команди – найважливіший», – зазначає кореспондент сайту «Футбольний клуб» Влад Білий (footclub.com.ua, 19.09.14).
ЗУСТРІЧ В НЬОНІ. «ОРАТОР ДНЯ»
Незважаючи на матчі єврокубків, найбільшу увагу українських профільних ЗМІ все-таки залучала чотиристороння зустріч УЄФА – ФІФА, ФФУ – РФС в Ньоні, на якій розглядалося так зване «кримське питання».
Деякі ЗМІ повідомляли, що в заході візьмуть участь вищі керівники УЄФА, хоча офіційно ця інформація не підтверджувалася. У підсумку президент УЄФА Мішель Платіні і генеральний секретар організації Джанні Інфантіно лише привітали учасників зустрічі, після чого покинули зал.
Від європейського футбольного союзу в переговорах брали участь віце-президент УЄФА, почесний президент ФФУ Григорій Суркіс і член виконкому УЄФА, колишній президент РФС Сергій Фурсенко.
Українську сторону представляли президент ФФУ Анатолій Коньков, віце-президент Андрій Павелко, член виконкому Михайло Ланьо, виконавчий директор Максим Бондарев. Російську – президент РФС Микола Толстих, заступник генерального директора з міжнародних питань Катерина Федишина та радник президента з правових питань Денис Рогачов. Від ФІФА приїхали експерт Прімо Корваро і начальник юридичного відділу Олівер Яберг.
Ще по ходу засідання в Інтернет просочилася стенограма виступу Григорія Суркіса, возымевшая ефект інформаційної бомби. Спіч віце-президента УЄФА опублікували фактично всі українські і російські ЗМІ, у якому-небудь виді висвітлюють спорт. Деякі сайти забезпечили свої заголовки ремарками зразок «Мова дня» або «Оратор дня».
Напередодні багато експерти і журналісти відзначали, що саме від Григорія Суркіса у багато буде залежати, наскільки ефективно вдасться представити перед УЄФА і ФІФА українську точку зору. На авторитет і переговорні здібності президента ФФУ Анатолія Конькова і інших представників федерації надій було мало.
В той же час всі розуміли, що статус одного з керівників УЄФА – організації, де вкрай педантично ставляться до поняття корпоративної етики і принципом «конфлікту інтересів» – накладає на Григорія Суркіса певні зобов’язання.
Фактично його виступ став всеосяжної, чітко структурованою «доказовою базою», де по поличках розібрано: як, коли і при яких обставинах РФС порушив статути ФІФА та УЄФА.
Резюмуючи аналіз ситуації, віце-президент УЄФА підкреслив, що у керівництва РФС немає іншого законного виходу з «кримського глухого кута», крім як добровільне повернення в правове поле Міжнародної та Європейської футбольних асоціацій.
«Тільки при дотриманні такої логіки своїх подальших кроків у вирішенні кримського питання РФС може розраховувати на те, що в Ньйоні і Цюріху визнають даний інцидент вичерпаним», – підсумував він («Футбольний клуб», 18.09.14).
Тим часом представники ФФУ напирали на те, що УЄФА і ФІФА повинні вжити санкції по відношенню до РФС. Правда, формат зустрічі – обмін думками, спроба пошуку компромісу – не припускав ніяких рішень у контексті можливих покарань.
Можливо, саме гучні заяви про те, що в Ньоні ФФУ буде домагатися санкцій, в тому числі і виключення РФС зі складу членів УЄФА, згодом і породили то розчарування, з якими українське футбольне співтовариство сприйняло результат переговорів. А їм стало рішення про створення робочої групи УЄФА і ФІФА, яка до середини жовтня створить «дорожню карту» щодо виходу з конфліктної ситуації.
Оглядач сайту «Трибуна» Сергій Болотников вбачає в діях УЄФА і ФІФА – спробу тягнути час, «поки не ішак здохне, або не помре султан».
«УЄФА і ФІФА не можуть офіційно визнати Крим Росією. Немає жодного міжнародного документа, рішення, заяви, на які можна послатися. Ось тут позиція ФФУ абсолютно правильна і легітимна. Але УЄФА і ФІФА не можуть і визнати Крим Україною. Тому що посваритися з РФС – це скандал, переворот в єврокубках, геморой з ЧС-2018, проблеми зі спонсорськими контрактами, розрив дружніх зв’язків, в кінці кінців. Посваритися ж з ФФУ – це просто отримати скривджену ФФУ. Невелика проблема, прямо скажемо.
Отже, завдання УЄФА і ФІФА – догодити РФС, не визнаючи при цьому Крим Росією. Мета складна, м’яко кажучи. Тому обраний найпростіший і надійний варіант для початку – тягнути час. Саме заради цього проводяться переговори, зустрічі, робочі групи і дорожні карти», – пише автор (ua.tribuna.com, 21.09.14).
«Очевидно, що в нинішніх геополітичних умовах після підписання мирних угод УЄФА і ФІФА не полізуть на рожен, хоча і закривати очі на порушення власних правил теж не можуть. Залишається одне: тягнути час і сподіватися, що кримські клуби так і будуть бовтатися в нижчих лігах російського футболу, не надто привертаючи до себе увагу. Санкції для РФС за порушення статутів ФІФА та УЄФА? Ха-ха, не смішіть. Тільки переговори і компроміс», – в подібному дусі виступає журналіст сайту MatchDay Олексій Шейка (matchday.ua, 21.09.14).
Втім, є й ті, хто дотримується думки: в даний момент немає вагомих підстав вважати, що УЄФА і ФІФА вирішили «відмазати» РФС, незважаючи на порушення своїх власних статутів з боку росіян. В тому, що багато вбачають спробу «спустити все на гальмах», можна побачити звичайну практику міжнародних організацій поспішати повільно.
«Не встигли представники української сторони повернутися зі штаб-квартири УЄФА, щоб з перших вуст розповісти про чотиристоронньої зустрічі з кримського питання, а в рідних пенатах вже кричать: нас зливають, здали Крим, продалися москалям. З дивовижною для мене логіці спочатку консультаційну зустріч, на якій спочатку не повинно було прийматися ніяких важливих рішень, оголосили годиною Год, а потім її результат назвали черговим «зливом національних інтересів», – пише оглядач «Футбольного клубу» Богдан Буга.
«Суть ніщо – процедура все. УЄФА і ФІФА зобов’язані дотримуватися певної процедури. Хто може виключити РФС зі складу членів УЄФА? Тільки конгрес, який збереться 24 березня 2015 року. Перед цим зазвичай приймається рішення про припинення членства.
Хто може призупинити членство РФС в УЄФА? Тільки виконавчий комітет. Але для цього йому потрібний попередній аналіз. Виконком УЄФА не може взяти рішення зі стелі. Він зобов’язаний ґрунтуватися на інформації, наданої компетентними структурами.
Щоб кримський питання досяг рівня виконкому, попередньо повинна попрацювати якась комісія чи робоча група. І представити свої висновки тим, хто наділений повноваженнями приймати рішення.
Що було вирішено на згаданій вище сьогоднішньої зустрічі? Створити робочу групу. Логіку всі вловлюють?», – зазначає журналіст (footclub.com.ua, 18.09.14).
За словами учасників переговорів, питання санкцій не піднімався. Звичайно, знаючи, що правда на нашій стороні, в Україні багато хочуть, щоб міжнародні футбольні органи негайно покарали Росію. Однак необхідно розуміти, що ФІФА і УЄФА важливіше (точніше, лише це і важливо), тим або іншим способом повернути ситуацію в правове поле з точки зору статутних норм.
Як зазначив Григорій Суркіс: «Санкції є лише інструментами, які повинні забезпечувати виконання статутних норм. Вони не повинні використовуватися виключно з бажання покарати кого-небудь. Ну, покарали російські клуби, і далі що? Ми прагнемо врегулювати питання без залучення дисциплінарних органів, так як на це можуть піти роки. А нам потрібно швидке рішення» (itar-tass.com, 18.09.14).
Ці слова підняли на прапор російські ЗМІ, у своєму звичайному стилі перекрутивши їх зміст, зарясніли заголовками а-ля «Суркіс виступив проти санкцій щодо РФС». Багато вітчизняні експерти і коментатори, ніби вічні унтер-офіцерські вдови, охоче підхопили версію путінських пропагандистів – і колесо помилкових інтерпретацій закрутилося з новою силою.
«Шановний Григорію Михайловичу, за рахунок яких заходів ви збираєтеся повернути кримські клуби в Україну, раз ви проти санкцій по відношенню до РФС?», – відразу ж написав у своєму Твіттері екс-півзахисник збірної України і експерт каналу «Футбол» Євген Левченко (Terrikon.com, 18.09.14).
«Григорій Суркіс – нам не помічник. Навіть якщо його полум’яна промова дійсно була виголошена на зустрічі в Ньоні (а не тільки опублікована на, скажімо так, дружньому Григорію Михайловичу сайті), слова віце-президента УЄФА вже по закінченню переговорів повністю перекреслюють її. Санкції? Ви що, ми за мир у всьому світі! На тлі УЄФА і Суркіса Євросоюз і США зі своїми смішними санкціями – хунта і карателі», – додає згаданий вище Болотников з «Трибуни» (ua.tribuna.com, 21.09.14).
Подібні «претензії» не можуть не викликати подив, враховуючи той факт, що Григорій Суркіс неодноразово демонстрував свою тверду позицію щодо «кримського питання». І, як зазначають експерти, якщо б не він, то дуже ймовірно, що в Будинку футболу досі б робили вигляд, ніби нічого не відбувається; в РФС б вже взяли і кримські клуби, федерації; а в УЄФА і ФІФА досі б «вивчали складний і безпрецедентний випадок».
«Треба розуміти, що Суркіс виступає, в першу чергу, як віце-президент УЄФА – організації, для якої корпоративна етика зовсім не порожній звук. Він не може не закликати публічно до санкцій щодо РФС, ні виступати проти них (знову ж – публічно).
Це просто не його компетенція. І навіть, якщо/коли дане питання буде винесено на розгляд виконкому УЄФА, членом якого він є, то й тоді нічого не зміниться. Зважаючи на дуже делікатного ставлення УЄФА до принципу «конфлікту інтересів» Григорій Суркіс ні голосувати, ні навіть приймати участь в офіційному обговоренні не зможе. Як це було, наприклад, у випадку з ЄВРО-2012.
Але при цьому своє ставлення до дій РФС він показав. Про те, що буде захищати інтереси своєї країни, оголосив. І цю неофіційну роботу, безсумнівно, проводить. Якими можуть бути її результати – ми теж пам’ятаємо по ЄВРО-2012…», – зазначає журналіст Богдан Буга (footclub.com.ua, 18.09.14).
У той же час, і це чітко випливає з виступу Суркіса в Ньоні, можна не сумніватися: якщо РФС не зверне зі свого хибного шляху, то питання санкцій рано чи пізно буде піднято. Кожна заява УЄФА або ФІФА, кожна створена робоча група наближають нас до того моменту, коли по кримському питанню буде прийнято остаточне рішення: або визнати дії РФС законними, або заборонити і – в разі непокори – покарати.
В те, що УЄФА і ФІФА врешті-решт визнають Крим юрисдикцією РФС (всупереч вердиктами ООН, ЄС і ОБСЄ), або ж просто закриють очі на порушення своїх статутів, дуже мало віриться. Тому українським вболівальникам краще менше панікувати і набратися терпіння, а функціонерам необхідно і надалі послідовно відстоювати свою позицію.
РФС ПРО ДОНЕЦЬКОМУ ХЛОПЦЯ
З іншого боку причину хвилювання громадськості почасти можна зрозуміти. По багатьом (і досить вагомих причин вітчизняні любителі футболу просто не вірять у щирість намірів керівництва ФФУ в особі президента Анатолія Конькова, неодноразово компрометировавшего себе на цій посаді.
Ось і зараз деякі ЗМІ (не кажучи вже про комментаторах на форумах, в блогах і соціальних мережах) вибухнули критикою на адресу голови федерації.
«Коньков зіграв проти України на переговорах у Ньоні», – з таким заголовком виступає «Еспресо-ТВ», пояснюючи: «Розумним футбольним людям було відразу зрозуміло, що з Конькова кепський переговірник і нічого він не доб’ється.
Так і сталося. Жодних санкцій проти Росії президент ФФУ домогтися не зміг. Ще перед від’з’їздом він не міг виразно сказати, яким чином домагатиметься санкцій і яких саме. Вся надія Конькова була на віце-президента УЄФА Григорія Суркіса. Альо навіщо Україні такий Анатолій Коньков, якщо він скоріше грає на половині поля суперника, а його роботу повинні робити інші, пояснити дуже складно. Логіка тут відсутня зовсім.
Коньков прогнозовано облажався, не зумівши довести очевидну правоту України. Довготривалі переговори наразі найбільше влаштовують Росію. Зараз взагалі незрозуміло, навіщо Ковзанів їздив у Швейцарію. Якщо президентом ФФУ і надалі залишатиметься Анатолій Коньков, то ці безрезультатні зустрічі можуть тривати роками, бо саме такий сценарій влаштовує всі сторони – включаючи Анатолія Конькова» (Espreso.tv, 18.09.14).
Справедливості заради варто відзначити, що ніяких санкцій на згаданій зустрічі делегація ФФУ домогтися і не могла. Формат заходу передбачав лише всебічне обговорення проблеми. Так що, швидше за все, подібна критика виникає «за інерцією», з урахуванням сумарно накопичених у минулому «гріхів» Конькова і його спроб саботажу процесу вирішення багатьох важливих питань.
Тим не менш, раціональне зерно в публікації «Еспресо-ТВ» присутня. Про найвидатніших переговорних здібностях Анатолія Конькова всім відомо. Та й не на порожньому місці створювалося враження, що в боротьбу за українські футбольні інтереси він вступав з-під палиці.
У цьому зв’язку привертає увагу і неоднозначне висловлювання першого віце-президента РФС Микити Симоняна: «Рішення про створення робочої групи – крок вперед. До середини жовтня українська сторона повинна переконатися, що Крим і Севастополь – це невід’ємні суб’єкти РФ, і треба погодитися з тим, що кримські клуби повинні виступати в російському чемпіонаті. Хоча у ФФУ вже і зараз це чудово розуміють, оскільки президент Анатолій Коньков, наприклад, хлопець донецький…» (Rsport.ru, 18.09.14).
Як це розцінювати? То Микита Симонян видає бажане за дійсне, то випадково проговорився про те, що знає про Конькові, з яким його пов’язують багаторічні добрі стосунки. Або ж це натяк, щоб російська публіка не хвилювалася, так як з керівником ФФУ успішно «проведена робота»? До речі, Анатолій Дмитрович ніяк не відреагував на панібратські заяви Симоняна, чим ще більше посилив підозри у своїх прихованих прокремлівських симпатіях.
Втім, навіть якщо що-небудь з цих припущень правда, це мало що змінює. Як зазначалося вище, всім давно вже зрозуміло, що на Конькова покладати особливі надії марно. Єдиний вихід – продовжувати громадський пресинг, контролювати ФФУ, не дозволяючи їй «погодитися з тим, що кримські клуби повинні виступати в російському чемпіонаті»…
ЄВРО-2020. ФФУ ПОЗА ГРОЮ
Ще один привід згадати «незлим, тихим словом» керівників ФФУ з’явився в п’ятницю, коли УЄФА оголосив господарів матчів «ЄВРО для Європи» в 2020 році.
За підсумками голосування членів виконкому УЄФА стало відомо, що Лондон прийме фінал і обидва півфінали турніру. У Баку, Мюнхені, Римі та Санкт-Петербурзі відбудуться три матчі групи і чвертьфінали. По три матчі групового етапу та поєдинки 1/8 фіналу пройдуть в Копенгагені, Бухаресті, Амстердамі, Дубліні, Більбао, Будапешті, Брюсселі та Глазго.
У свій час ФФУ добровільно відмовилася від участі у другому етапі тендера, за що отримала величезну кількість критики з боку журналістів, уболівальників, експертів і функціонерів. Можна не сумніватися, що зараз, дивлячись на переможців тендеру, дуже багато усвідомлюють: Київ у цьому списку не тільки б не загубився – за своїм перевагам він перевершує добру половину господарів матчів ЄВРО-2020.
Якщо говорити без зайвої дипломатії, то в цьому питанні ФФУ робила все не так, як треба. І почала з того, що зробила величезну стратегічну помилку, включивши (єдиною з 32-х національний асоціацій) у свою заявку два стадіони: НСК «Олімпійський» як претендента на фінал/півфінали і «Донбас Арену», як претендента на три матчі групи і поєдинок плей-офф.
Нагадаємо, що УЄФА проводила окремі тендери на «стандартні» пакети матчів і пакет, що включав фінал і обидва півфінали. Деякі країни претендували лише на «стандартні» пакети, деякі подавали заявку на обидва – але на відміну від України – делегували один стадіон (логіка зрозуміла – не дістанеться фінал, так нехай будуть інші чотири матчі).
ФФУ – чи то на догоду чиїмось містечковим інтересам, то чи з недомислу своїх керівників – спочатку позбавляла нашу країну шансів на перемогу. Адже було зрозуміло, що Києву фінал не віддадуть (конкуренція дуже висока, так і ЄВРО-2012 свіжо в пам’яті), а у Донецька шансів на «стандартний» пакет дуже мало з багатьох об’єктивних причин.
Втім, це ще можна було виправити – просто переграти ситуацію і заявити столицю на «стандартний» пакет (де у неї були б дуже серйозні шанси на другому етапі тендера. Однак, коли УЄФА розіслав національним асоціаціям критерії до потенційних містам-господарям, ФФУ просто-напросто не підготувала необхідні документи.
Довгий час у Будинку футболу відмовлялися коментувати свій провал. Не володіли офіційною інформацією ЗМІ припускали різне: починаючи з того, що внутрішній конфлікт у ФФУ поглинув всю увагу його керівників, і закінчуючи припущенням, що після кадрових «чисток» Конькова в його розпорядженні просто не залишилося достатньо кваліфікованих фахівців для такої інтелектуальної роботи.
Але потім ФФУ пояснила: у зв’язку зі складною політичною ситуацією не вдалося отримати необхідні гарантії від центральних і місцевих властей.
«Другий етап підготовки передбачає величезну кількість документів, у тому числі і дозволи від місцевої влади, МВС, МНС, інших органів. В той момент отримати необхідні дозволи та гарантії ми не могли, не було керівництва на місцях. Та й взагалі, в країні війна, а ми тут давайте витратимо чималі гроші на подачу заявки», – заявляв Анатолій Коньков з цього приводу (Matchday.ua, 10.06.14).
Це можна інтерпретувати так: ми доклали всіх зусиль, стукали в усі двері, але обставини виявилися вище наших можливостей. Проте, найімовірніше, що Коньков і його команда навіть і не намагалися оформити відповідний пакет документів.
Принаймні достеменно відомо, що ні до центральної влади, ні до місцевих федерація не зверталася. Неодноразово підтверджував це міністр молоді та спорту Дмитро Булатов (саме через його відомство і повинна була діяти ФФУ).
«Ініціатива про проведення будь-якого чемпіонату може виходити від федерації. У питаннях ЄВРО-2020 головний парламентер – Федерація Футболу України. До нас запит про узгодження позиції країни на ЄВРО-2020 від ФФУ не надходило», – розповідав він (champion.com.ua, 28.04.14).
Що стосується місцевої влади, то принаймні в Києві у ФФУ зі збором усіх гарантій ніяких проблем не повинно виникнути. КМДА працювала в абсолютно нормальному режимі з початку березня, керівництво НСК «Олімпійський» до того часу не змінювався, так що проводити переговори нічого не заважало.
Наскільки відомо, Ковзанів навіть не намагався заручитися підтримкою і вищого керівництва країни – наприклад, прем’єр-міністра. Адже про те, що навіть у ці непрості часи, Арсеній Яценюк приділяв увагу питанням спорту, свідчив той факт, що він провів кілька зустрічей з організаційним комітетом Євробаскету.
Слова Конькова про те, що ФФУ краще заощадити кошти, не подаючи заявку, взагалі незрозумілі. Адже сама подача заявки не вимагала серйозних витрат.
Якщо ж він мав на увазі економію державних коштів на підготовку до ЄВРО-2020, то в цьому плані Україна б заробила більше, ніж витратила. Стадіон готовий, аеропорт теж, готелів в цілому достатньо (раз вже фінал ЄВРО змогли прийняти – плюс досвід розміщення є). Прибуток же обчислювалася б не тільки доходом від приїжджих уболівальників, але і довгостроковим імпульсом для столичної туристичної галузі. Не кажучи вже про поштовх для розвитку футболу.
Звичайно, можна заперечити: в умовах війни на Донбасі не до ЄВРО. Але, по-перше, ми говоримо аж про 2020 рік. По-друге, в нинішні часи Україні, як ніколи, потрібні хороші новини. По-третє, як не цинічно це звучало б, нинішні проблеми України могли стати додатковим стимулом для членів виконкому УЄФА проголосувати за Київ (в якому зараз абсолютно безпечно і з успіхом проводяться матчі турнірів УЄФА) і таким чином підтримати нашу країну.
Здавалося б, який сенс зараз ворушити це питання, який у ФФУ давно «проїхали»? Але насправді це дуже показовий момент, який чудово ілюструє, що небажання або нездатність брати на себе відповідальність характерні для стилю роботи Конькова не тільки в окремих актуальних для українського футболу питаннях, але і взагалі.
Експерти неодноразово констатували: у федерації футболу не проглядається орієнтир на розвиток, керівники Будинку футболу живуть сьогоднішнім днем, вирішуючи окремі питання – головним з яких є боротьба за владу і повноваження. А тим часом вже навіть важко виміряти глибину відкату ФФУ від позицій, отриманих нинішньої управлінської командою від попередників…
ІНШІ ПИТАННЯ ФУТБОЛЬНОГО ЖИТТЯ
Загибель Андрія Гусіна. Трагедія сталася 17 вересня о 14 годині за київським часом. Екс-півзахисник київського «Динамо» і збірної України розбився на мотоциклі на столичному автодромі «Чайка». В ході тренувального заїзду 41-річний Гусін виїхав на кільцевий трек траси і на одному з віражів вилетів з сідла. Не приходячи у свідомість, Андрій помер. Прощання з уже легендарним гравцем пройшло 19 вересня на стадіоні «Динамо». Поховали Гусіна на Байковому кладовищі, на 52-му ділянці, в одному ряду з нещодавно пішли з життя Валентином Белькевичем і Андрієм Балем.
Звинувачення на адресу УПЛ. Після публікації звіту про аудит Української прем’єр-ліги львівські «Карпати» назвали дану перевірку формальної і звинуватили керівництво УПЛ у фінансових зловживаннях.
«Прем’єр-ліга вчинила цілком прогнозовано, не поставивши жодних реальних завдань щодо аналізу обґрунтованості і доцільності витрачання коштів, фактично звівши цей аудит до формальності. Я впевнений, що на цю чергову «галочку» від Прем’єр-ліги очі власники та менеджмент клубів не закриють, особливо коли зададуться тімі питаннями, за які ми говоримо: чи взагалі потрібна українському футболу зараз структура, яка «з’єднання їла» за останній сезон 10 мільйонів гривень…» – заявив гендиректор «Карпат» Ігор Дедишин (footclub.com.ua, 20.09.14).
ЄС проти РФС. Євросоюз може застосувати більш жорсткі санкції щодо Росії, які будуть стосуватися міжнародних спортивних змагань. Як повідомляє Bild, в таємному протоколі зустрічі послів ЄС йдеться про те, що Росію можуть позбавити права проведення чемпіонатів світу з футболу в 2018 році, хокею в 2016 році і плавання в 2015 році, а також етапу Формули-1 в Сочі в жовтні 2014 року.
У зв’язку з цим ЄС хоче увійти в контакт з міжнародними спортивними федераціями. Рішення про застосування цих санкцій може бути прийнято на засіданні Комітету з безпеки ЄС 23 вересня (tribuna.com, 15.09.14).
