У матчі пам’яті Валентина Белькевича, Андрія Баля та Андрія Гусіна поряд з досвідченими уславленими ветеранами-динамівцями наймолодшим учасником зустрічі став і старший син Андрія Гусіна Андрій-молодший.
Йому 18 років, він закінчив динамівську академію і зараз виступає за команду «Дніпра» U-19.
– 17-го вересня в 17.00 «Дніпро» грав з «Чорноморцем» на виїзді – ти вийшов на заміну у другому таймі. До того часу вже знав, що сталося трьома годинами раніше?
– Я довідався відразу після установки. Мені подзвонив друг, я вийшов з роздягальні, передзвонив і він мені повідомив про це. Так що я знав про це ще до гри. Але я вважав правильним вийти на поле і зіграти. Ми виграли 3:1.
– Ти спеціально приїхав на матч пам’яті з Дніпропетровська? Тренер відпустив тебе без проблем?
– Так, без проблем, він увійшов в моє становище і відразу відпустив. Заради цього матчу я і приїхав, довелося пропустити одне тренування, але нічого страшного, я надолужу.
– У центрі поля ти зустрівся з тренером молодіжної команди «Дніпра» Дмитро Михайленко. Перекинулися парою слів під час матчу?
– Я його бачив ще до гри, і на кладовищі трохи з ним поговорили. Він намагається не акцентувати увагу на тому, що я втратив батька і, думаю, це правильно, так для мене навіть краще, напевно… На тренуваннях, в колективі трохи відволікаюся
– Було видно, що ти дуже хотів забити м’яч, для тебе це було важливо?
– Так, хотілося відзначитися голом, і мені для цього, в принципі, давали можливості, кілька разів бив по воротах, але забити не зумів. Але це не найстрашніше.
– Які враження залишилися від зустрічі? Як гралося з такими футболістами, як Шевченко, Каладзе, Бєланов, Безсонов, Протасов?
– Якщо чесно, відчуття залишилися змішані. Думаю, матч вийшов видовищним. Але з відтінком гіркоти. Було трохи не по собі, боляче усвідомлювати, що граєш в пам’ять про свого батька, якого більше немає. Під час самої гри це якось менше помічалося, але варто було подивитися в бік – скрізь висіли плакати фотографії з його зображенням… В цьому матчі повинен був грати інший Андрій Гусін…