Точний удар зі штрафного у виконанні Максима Шацьких на 26-й хвилині матчу «Зоря» – «Говерла» з повним правом претендує на звання «Подія туру».
Ще б – адже саме цей гол дозволив досвідченому форварду стати бомбардиром-рекордсменом в історії чемпіонатів України.
– Максим, число «124» у вас з чим-небудь асоціюється?
– Ну, як число число. Що тут додати?
– Ви, звичайно, знали, що всього один гол відділяє вас від бомбардирского досягнення. Це якимось чином впливало на ваш настрій?
– Про те, що рекорд так близький, мені всі вуха прожужжали ваші колеги по перу ще в минулому чемпіонаті. Чесно кажучи, ці розпитування трохи втомлювали. Я казав: «Не поспішайте, все прийде. Нікуди 124-й гол від мене не дінеться». Та й не це головне, я вважаю. Ну я побив рекорд… Але адже команда програла – ось що погано.
– Історія знає багато випадків, коли нападник, перебуваючи на рубежі знаковою гольовий позначки, відчуває труднощі – довго не може вразити ворота, нервує. Ви, виходить, цього уникли?
– Просто не треба забивати голову зайвою. Повторюся, про рекорд я думав в останню чергу. Якщо б ми з партнером вийшли удвох на воротаря, то зробив би пас партнеру… Мені зараз набагато приємніше віддавати, ніж отримувати.
– «Зорі» забили зі штрафного. Подібним чином часто вдавалося відрізнятися?
– Я почав бити штрафні в «Арсеналі». У «Динамо» підходити до «точки» не було сенсу – велика конкуренція, та й краще Валика Белькевича ніхто виконати не міг… Нам в «Говерлі» арбітри дозволяють бити такі штрафні раз у п’ять ігор, так що з стандартів потрібно вичавлювати максимум.
– А свій перший гол у чемпіонатах пам’ятаєте?
– Дубль у ворота «Жальгіріса» в кваліфікації Ліги чемпіонів пам’ятаю відмінно, а ось кого вперше засмутив в чемпіонаті України – забув (дебютний м’яч забив Максим «Чорноморцю» 7 серпня 1999 року. – Прим. авт.).
– Сергій Ребров випадково не вітав після гри?
– Ні. Йому зараз не до цього – треба думати, як «Шахтар» обігравати (розмова відбулася в неділю вдень. – Прим. авт.).
– І все ж не здивуєтеся, якщо на вашому мобільному висвітиться його номер?
– Ні, звичайно.
– У чемпіонаті почалася перерва. Є можливість відпочити вдома, у Києві?
– Так, три-чотири дні побуду тут – скучив за дружині, дітям. Сьогодні сходимо з родиною та деякими колишніми партнерами на українське класіко. Хіба можна від такого відмовитися?..
