Мірча Луческу під час матчу, хоч і не присідав на лавку запасних, але вів себе коректно. Інша справа – на прес-конференції.
– Вася! – закричав перший син лейтенанта Шмідта, підхоплюючись. – Рідний братик! Дізнаєшся брата Колю?
– Пізнаю! – вигукнув прозрів Шура Балаганов. – Узнаю брата Колю!
(Ільф і., Тобто Петров, «Золоте теля»)
Ні, цього разу зойків «Браво, федерація!» і катапультування в’язаної шапочки землю не було. Справа зовсім не у відсутності шапочки, просто кидати свій гнів на адресу нинішньої федерації – не те щоб кидати каміння в дзеркало, але вже точно – не в протилежну сторону. Ні, Мірча Луческу під час матчу, хоч і не присідав на лавку запасних, але вів себе коректно. Інша справа – на прес-конференції.
І суть навіть не стільки в його словах про арбітраж, скільки в тому, що Містер після свого коментаря по самій грі секунда в секунду почекав перекладу своїх слів зі сторони асистента Олександра Спиридона, а потім встав і пішов. Тобто не дав журналістам можливості задати жодного питання. Темперамент зашкалював, чи це заздалегідь продуманий хід – судіть самі. А питаннячка-то піднакопичились саме на підставі того самого не самого лаконічного спічу коментаря. Тому вимушено доводиться робити «розбір польотів після польотів».
Луческу заявив: «Нашим супротивникам потрібна допомога, щоб нас обіграти. Те, що відбулося сьогодні – це соромно… До 15-й хвилині у нас було три жовтих картки! Мабуть, комусь потрібна допомога, щоб чемпіонат виграв хто завгодно, але не ми». Давайте розбирати, кому і за що має бути соромно. Ну, по-перше, не до 15-ї, а до 17-й хвилині. По-друге, Можаровський показав гірникам не три жовті картки, а дві.
5-я хвилина. Ярмоленко кинув у прорив Кравця. Ілсіньо, щоб не дати форварду «Динамо» вийти зі своїм кіпером один на один, сфолив. Не погоджуся з некторыми гарячими головами – фанатами Києва, що це була червона. Ні, партнери підстраховували Ілсіньо, фолу останньої надії, виходить, не було. Але на жовту він напрацював точно.
16-я хвилина. Луїс Адріано, давно відомий як жорсткий форвард, грубо штовхає Драговича, у якого і м’яча не було. Це що – не тягне на попередження? А за удар Рибки бразилець мав усі шанси другий гірчичник відгребти.
По двом жовтим Шевчука. Перша – на 40-й хвилині за гру рукою на чужій половині поля при спробі зірвати контратаку Динамо – навіть не обговорюється. Друга, коли гірник прямою ногою зніс в центрі поля партнера по збірній Ярмоленко, краще всіх прокоментована постраждалим. Андрій сказав: «Слава, маючи жовту картку, не повинен був йти в підкат з високо піднятою ногою».
Об’єктивності заради, відзначу, що на 58-й хвилині молодий Микита Бурда дійсно зніс Тейшейру, і гірчичник бразильцеві за симуляцію – помилка Можаровського. Помилка, але не більше.
Стверджувати про упередженість арбітра, а тим більше натякати на якісь таємні ляльководів (а як по-іншому розуміти слова румунського тренера: «Мабуть, комусь потрібна допомога, щоб чемпіонат виграв хто завгодно, але не ми») – це зі старого затертого репертуару? Та й натякати на «Динамо» – «хто завгодно» – в чому тут повага до останнього супернику, повагу, чим так пишається Луческу в цьому ж спічі? У відповідь при бажанні теж можна згадати всякого-різного: і не настільки вже давнє видалення Гармаша суддею Ваксом і… А чи потрібно?
Гірше інше. Беручи приклад з коуча, і футболісти «Шахтаря» заспівали ті ж «пісні»: і Срна, і той же Шевчук, і Степаненко. Я знаю з життя Тараса Степаненка як адекватного і коректного людини. Але і йому теж треба було за матюки в адресу судді давати жовту картку. Як мінімум жовту. Не дав Можаровський.
У чому, по-моєму, біда тренера і футболістів «Шахтаря»? Те, що такими заклинаннями вони відвертають від себе об’єктивних, не зашорені червоними прапорцями «свій – чужий» вболівальників, закреслюють свою дійсно хорошу гру. Адже, відверто кажучи, вони в неділю грали в меншості більш впевнено, ніж динамівці в більшості. Але такий висновок свідчить зовсім не про те, що біло-сині взагалі гірше, немає, просто це дійсно вибудовується абсолютно нова команда, в якій на перші ролі поступово виходять молоді українські футболісти.
Зрозуміло, нинішні гірники, зі своїм давно награним бразильським ядром в індивідуальній грі поки сильніше. Ключове слово тут, можливо, поки що. Динамівці перемогли за рахунок більшого бажання, максимальної концентрації на такий результат. А майстерність, справжнє майстерність європейського масштабу, до них прийде. І в першу чергу в поєдинках з таким сильним суперником, як «Шахтар». Тільки сильним самою грою, а не заклинаннями, які тільки «палять» повага до такого серйозного клубу і такої важливої для України команді.
