Екс-хавбек київського «Динамо» та збірної Білорусі Олександр Хацкевич розповів про все, чого чекає від гри своїх земляків з українцями.
– Олександре Миколайовичу, які у вас очікування у зв’язку з майбутнім поєдинком?
– Насамперед це буде матч, по суті, за шість очок, оскільки обидві збірні ставлять завдання вийти на чемпіонат Європи. Протистояння двох, як би це правильно сказати, слов’янських команд обіцяє бути цікавим, а підвищує його градус те обставина, що і Україна, і Білорусія невдало стартували в нинішньому відбірковому циклі. При цьому білоруси проведуть перший поєдинок такої перспективної кваліфікації на очах у рідних вболівальників. Загалом, матч обіцяє бути напруженим і безкомпромісним.
– Але такий принциповий характер, як у ваш час, він носити не буде. Ви згодні?
– Ажіотаж буде в будь-якому випадку, все-таки це відбіркова гра Євро-2016. Але, мабуть, ви праві – такого підтексту, як раніше, немає. Тоді ЗМІ підливали масла у вогонь із-за нас з Валиком Белькевичем. Адже ми в Києві виступали, ось вони і нагнітали обстановку як могли. Хоча на такому рівні будь-який футболіст однаково налаштовується на всі матчі. У збірній по-іншому не можна.
– В ті часи якраз завдяки вам і Белькевичу ми добре знали, чого чекати від вашої команди, а зараз для нас це, по суті, темна конячка. Як ви вважаєте, у Білорусі нині сильна збірна?
– Якщо подивитися на клуби, з яких футболісти приїжджають в національну дружину, то можна зробити висновок, що потенціал цієї збірної все-таки не такий, яким був у наш час. Але у футболі все вирішує команда, в інтересах якої і потрібно реалізовувати свою майстерність.
Так, можливо, зараз в Білорусі не так багато яскравих футбольних особистостей з топових клубів, як в Україні. Але, повторюся, все покаже гра, до початку якої шанси рівні.
– На вашу збірну викликано 13 гравців національного чемпіонату. Раніше, по-моєму, такого не було – кожен другий футболіст виступав в Росії, багато білорусів було і в Україні.
– Все залежить від рівня виконавця: якщо він сильний, то його і запрошують кудись. Але я б не став так акцентувати на цьому увагу. Білоруси можуть зіграти за рахунок своїх колективних козирів. Може, тренер зробить ставку на представників одного клубу. Наприклад, гравців БАТЕ. У радянські часи такий підхід часто використовувався і був ефективним.
– Наставнику білоруської збірної Георгій Кондратьєв нині не позаздриш – не щадить його білоруська преса!
– Після такого старту, мабуть, важко було чекати чогось іншого. Але все це непорозуміння між тренером і ЗМІ пройде, як тільки з’явиться результат. Збірна України також невдало розпочала відбірковий цикл, і Михайла Фоменка, по-моєму, ваші колеги теж не балують. Так що це нормально. Буде гра, будуть окуляри – і тренер завжди буде хороший.
Звичайно, Кондратьєв сильно переживає, пропускає через себе всі невдачі і всю критику. Я знаю, що після нічиєї з Люксембургом якийсь час він навіть перебував у лікарні, тому у першу чергу хочу побажати йому міцного здоров’я.
– Ви добре знайомі?
– Загалом, так. Разом ми не грали, але, будучи футболістом, мені доводилося виступати проти команди, яку він очолював. Та й взагалі ми перетинаємося досить часто – справа в тому, що мої батьки живуть з Кондратьєвим в одному будинку, в сусідніх під’їздах.
– Національну збірну цей фахівець прийняв після вдалої роботи з «молодіжкою». Ви напевно чекали від цього покоління білоруських гравців більшого, чи не так?
– Розумієте, все відносно. На молодіжному чемпіонаті Європи в 2011 році збірна України не вийшла з групи, а Білорусія дійшла до півфіналу, а потім непогано виступила на Олімпійських іграх. При цьому сьогодні майже всі хлопці з української «молодіжки» грають в хороших клубах, що мають на увазі в першій збірній.
Тоді білоруси брали своє з допомогою колективних дій, але загальний рівень індивідуального до майстерності вище виявився у вас. Такий же розклад і зараз, тому ми знову повертаємося до того, про що вже говорили: мені здається, що у вас більше сильних виконавців, але це треба довести в рамках командної гри. Потенціал, яким би він не був, потрібно підтверджувати кожну тиждень. А то й по два рази на тиждень.
– У чому головні особливості тактичного малюнку збірної Білорусі, її ігрового стилю?
– Будучи в минулому відмінним нападником, Георгій Кондратьєв, на мій погляд, більше уваги приділяє ігрової дисципліни, колективних дій в обороні. В матчах з сильними суперниками він може зіграти і в п’ять захисників – з трьома центральними беками. Як буде на цей раз, мені невідомо. Але відкритого футболу точно не буде. У збірній тренер завжди виходить з того, які виконавці є в наявності.
Думаю, зараз секретів не може бути ніяких. Команди добре знають один одного, та інформації в них предостатньо.
– Чи означає це, що білорусам треба просто закрити наші фланги, перекривши кисень Євгена Коноплянку та Андрія Ярмоленка? Як на мене, саме у цей момент інших козирів у нас немає.
– Все просто тільки на папері. Можна і по два захисника поставити на фланги, але не факт, що вони закриють своїх опонентів. Зате в атаці команда точно втратить.
Так, названі вами виконавці і справді визначають швидкість атакуючих дій, але в українців хороша середина поля, де грають Руслан Ротань, Тарас Степаненко, Едмар.
– Протистояти їм цілком міг би досвідчений Олександр Глєб, але його не викликали в збірну. Резонанс?
– Загалом, так. Але це тренерське рішення. Для того, щоб його обговорювати, потрібно перебувати всередині колективу. Я, звичайно, спілкуюся з Олександром Кульчием, який входить в тренерський штаб збірної Білорусі, але коментувати вибір наставника з мого боку буде некоректно.
Раніше Гліба часто критикували за те, що в збірній він не показує такої яскравої гри, як у клубі, але було й інша думка, адже інколи здавалося, що рівень його майстерності і розуміння самого футболу значно перевершує можливості його колег. Загалом, тільки після двох найближчих матчів ми зрозуміємо, правильне рішення прийняв тренер чи ні. А зараз і ми, і самі футболісти збірної Білорусі повинні з повагою ставитися до вибору наставника. Все впирається в результат…
– Олександр Миколайович, поєдинок пройде в Борисові, на новому стадіоні. Ви там вже були?
– Ні, не встиг. Не зможу, на жаль, відвідати і майбутній матч – буду дивитися його по телевізору. Але відгуки про арені хороші. На гру «Динамо» з «Шахтарем» приїжджав один з тренерів БАТЕ Олексій Бага, так він сказав, що на цьому суто футбольному, без бігових доріжок, стадіоні дуже приємно грати. Атмосфера хороша.
– Там скоро зіграє і «Шахтар». Всі тільки і говорять – обігравати два рази БАТЕ і…
– «Динамо» теж колись так говорили, але в Києві гра склалася зовсім інакше. Не думаю, що ” гірникам ” буде просто з борисовцами, особливо в гостях. Футболісти БАТЕ вже набралися достатньо міжнародного досвіду, і я сильно сумніваюся в тому, що «Шахтар» без проблем візьме шість очок.
– Повернімося до справ збірної України. Після перегляду згаданого вами матчу «Динамо» – «Шахтар» ставка на киян напрошується сама по собі. Ви згодні?
– Емоційний фон у динамівців, звичайно ж, вище, так і фізично вони готові непогано. Але у збірній всі клубні питання відходять на другий план, і лише тренер оцінює, хто краще готовий виконувати ті чи інші вимоги. За три дні йому буде складно змінити якісь функціональні моменти, але з емоціями розібратися можна. Думаю, Михайло Фоменко вибере найсильніших гравців, і неважливо, звідки вони – з «Динамо», «Шахтаря» чи «Дніпра».
– Ваш прогноз на гру?
– Це справа невдячна, але я поставлю на перемогу збірної Білорусії, хоча буде складно. Для мене і Україна – не чужа країна, але батьківщина, самі розумієте, є батьківщина. Було б здорово, якби на Євро-2016 потрапили обидві команди. Шанс є, його потрібно використовувати.
– Ви на таких великих турнірах ніколи не грали. Немає зараз думок на кшталт «ех, нам би такий формат відбору»?
– У спорті немає умовного способу, тому міркувати на цю тему не має ніякого сенсу. Ми грали, як могли, а якщо десь і помилялися, то нехай всі наші промахи виправить нинішнє покоління. Буду за нього дуже радий.
– Ну а сам-то формат Євро-2016 ви підтримуєте?
– Для нас це великий шанс, а для футболу взагалі. Може знизитися рівень самого форуму, в групі стане більше прохідних матчів. Не знаю. Час покаже.
