В України та її гордості – київського «Динамо» – є вірні та надійні друзі в усьому світі. Одна з найбільших і найактивніших українських діаспор знаходиться в Сполучених Штатах Америки.
Багато колишні українці, незважаючи на всю свою зайнятість і купу поточних проблем, продовжують підтримувати тісні відносини з Україною, роблячи все можливе, щоб зв’язки між країнами були як можна більш тісними.
Багато років поспіль в Нью-Йорку проводиться турнір пам’яті Валерія Лобановського, ставши одним з важливих подій у спортивному житті країни і місцем зустрічі однодумців. А пару років тому на запрошення діаспори легенди «Динамо» Андрій Біба, Володимир Мунтян, а також віце-президент клубу Олексій Семененко гостювали в Нью-Йорку, дізнавшись капітана «золотої» команди-1961 Віктора Каневського і провівши ряд дружніх зустрічей з українською громадою. Тісні контакти з американськими друзями всіляко підтримує президент «Динамо» Ігор Суркіс, розуміючи їх важливість і актуальність у наш час.
Хто ж ці люди, настільки трепетно бережуть зв’язок з Україною, всіма силами допомагають нашій країні, і продовжують вболівати за «Динамо»? Можливо, їх імена мало що скажуть футбольним уболівальникам, але в своєму колі, серед українців Америки, це авторитетні та поважні люди, з чітко вираженою громадянською позицією. Насамперед варто назвати екс-киян Марка Шнайдера, який досяг успіху в сфері туристичного бізнесу, Алека Тейтеля не менш успішного банкіра, і Йосипа Тартаковського, відомого в Брукліні і на Брайтоні фармацевта і одночасно президента нещодавно зареєстрованої громадської організації ветеранів спорту. А ще – Павла Маковського, голову Асоціації вихідців з України в США.
Друзі, як відомо, пізнаються в біді. І зараз, коли на території нашої країни ведуться бойові дії та гинуть люди, їх допомогу і увагу в рази важливіше, ніж в мирний час. Днями на рідній землі побував Павло Маковський. Більша частина його життя пройшла на Київщині, де він обзавівся сім’єю, працював і, зрозуміло, всією душею вболівав за улюблене київське «Динамо». У 1996 році волею обставин родина Маковських емігрувала в Америку, в місто Нью-Йорк. Павло знайшов себе на новому місці, але при цьому і зв’язки з батьківщиною не втрачав, активно займаючись громадською діяльністю. Заснована ним Асоціація об’єднує кілька сотень людей, які щиро люблять Україну, бажаючих батьківщині процвітання і єднання з родиною вільних країн.
Трагічні події на сході України не залишили байдужими Павла Маковського. У Києві він передав зібрану його родиною допомогу для військовослужбовців, які перебувають на лікуванні в Головному військовому клінічному госпіталі Міністерства оборони України, провів ряд зустрічей з представниками влади країни. Більш детально про своєї громадської діяльності Маковський розповів журналісту офіційного сайту ФК «Динамо» (Київ).
Що відбуваються в Україні в останній рік події не залишають байдужими нас, українців, що проживають в Сполучених Штатах Америки. Багато вважають своїм обов’язком допомогти країні в складну хвилину. Нинішній візит в Київ вважаю для себе ознайомчим. Від імені очолюваної мною Асоціації намагався налагодити контакти з політичними та діловими колами України, зрозуміти, що в першу чергу потрібно країні і людям настільки складну хвилину. Також від себе і дружини Наталії, від доньки Ольги та сина Олексія надали допомогу пораненим солдатам української армії. Волонтери допомогли організувати зустріч, провели в реанімаційне відділення. Мене вразили мужність і стійкість цих хлопців, це справжні герої нашого часу.
– Розуміючи можливості і вплив США у світі, українська діаспора як може вплинути на більш активні дії наших союзників?
– Ми активно займаємося цим, намагаємося лобіювати інтереси України на всіх можливих рівнях, широко піднімаємо проблему в пресі, у суспільному середовищі. Зрозуміти, що ми сьогодні можемо допомогти Україні, як це зробити максимально оперативно і ефективно, і було моїм завданням у дні перебування в Києві.
– Вже майже двадцять років ви живете в Америці. Що вас пов’язує з «Динамо», вдається стежити за грою команди?
– Люди, які народилися і виросли в Києві, до кінця своїх днів будуть віддані одній команді. На футбол я почав ходити в 60-х роках, чудово пам’ятаю прекрасну команду Віктора Маслова і «золоті» десятиліття роботи Валерія Лобановського. У передмісті Нью-Йорка живе легендарний динамівець Віктор Каневський. Кілька років тому українська діаспора організувала зустріч Віктора Ізраїльовича з Володимиром Мунтяном і Андрієм Бібою. Прийшло багато людей, навіть на іншій стороні земної кулі пам’ятають і поважають цих чудових людей і футболістів. А особисто мені з розвитком технологій не становить праці стежити на нинішніми виступами динамівців, радіти їх успіхам і переживати за невдачі.
