Білоруський тренер київського «Динамо-2» Олександр Хацкевич розповів про завдання його команди, молодих футболістів і в чому іншому.
– У вас є амбіції очолити якусь команду вищої ліги? Можливо, кличуть в Білорусь? Ходили чутки про збірну. Наскільки це правда?
– Чутки щодо збірної? Я вважаю, що є тренери сильніше на сьогодні, з бо?більшою досвідом. В подальшому може бути. Це мрія будь-якого тренера – тренувати збірну своєї країни. Що стосується клубів в Білорусі, я там працював. Там є на сьогодні два-три досить амбітних клубу, які ставлять перед собою завдання грати в Єврокубках. Дві команди з них виконали це завдання. Все інше в білоруському футболі дуже плачевно, так що повертатися туди немає сенсу. Те, що я зараз працюю з «Динамо-2», і з дублем коли я працював, отримую задоволення від того, що хлопці ростуть. Ті ж Калитвинцев, Буяльський, Серьога Рибалка пройшли і через дубль і «Динамо-2», коли був Андрій Леонідович Гусін. До літа я пов’язаний контрактом з київським «Динамо». Надалі буду показувати результат, як команда буде виступати. Не тільки те, що з’являються зараз хлопці. Як вони заграють, це вже від них залежить. Звичайно, хочеться попрацювати на більш високому рівні.
– Ви з Ігорем Михайловичем спілкувалися? Говорили, що нібито Сергій Станіславович Ребров хотів бачити вас у своєму тренерському штабі, навіть кликав вас, але ви не погодилися. Були такі розмови?
– Коли Сергій Станіславович очолив команду, так, розмови були, але ми з ним домовилися, що я тільки взяв хлопців з дубля в першу лігу. Минулий сезон в плані результату був недостатньо хороший, як для іміджу клубу «Динамо» (Київ). Тому ми домовилися, що до травня 2015 року я працюю з «Динамо-2». Як в подальшому буде, покличе Сергій Станіславович в першу команду – не покличе, це вже його рішення. Така розмова у нас був, але я сказав, що рік все одно ще допрацюю у команді «Динамо-2».
– Які завдання стоять перед «Динамо-2» – виховувати футболістів для молодіжної команди, потім для першої? Або ж у вас є залежність від результату?
– Як такого результату саме по турнірній таблиці немає. Звичайно, хочеться бути вище, але ми йдемо другий рік за таким принципом, що в «Динамо-2» нікого не купують, тільки звідти можуть забирати, плюс кращих гравців з академії. Хоча зараз і в дублі у нас досить молоді хлопці, 1995-1996 років народження. Ця команда «Динамо-2» грала б зараз у молодіжній першості, там тільки Діма Рижук, напевно, потрапляв би під обмеження, тому що хлопці 1993-1995 року народження. Так, є футболісти, які залучаються в молодіжну збірну, той же Рижук, Братков. Поїхали Ягодінскіс, Мякушко, отримують ігрову практику в Прем’єр-лізі. Завдання стоїть тільки, щоб хлопці «оббивались» у Першій лізі. Хто гідний пропозиції з команди Прем’єр-ліги, може бути на сьогодні не в «Динамо» (Київ), але щоб отримувати ігрову практику в Прем’єр-лізі, будь ласка, ми нікого не тримаємо.
– Ви стежите за Ягодинскісом, Мякушко, які зараз в «Говерлі»? Начебто навіть пан Грозний задоволений. Це плюс для них, виступ на більш високому рівні зі старшими хлопцями?
– Ви правильно помітили, що зі старшими. Тому що у нас буває такий період, коли команда один раз невдало зіграла, другий раз, і немає більш старших хлопців, які могли б десь за собою повести, де більш жорстко між собою переговорити. Таких немає, вони одного віку. Такого, може бути, і не вистачає цим молодим хлопцям. Коли вони потрапляють в команди більш старші, тим більше команда Прем’єр-ліги, де йде гра на результат, де є преміальні, де людям потрібно годувати свої сім’ї, вони розуміють всю відповідальність. На них можуть впливати фізично і психологічно не лише тренери, а і партнери по команді. Так що для них це велика школа. За виступами, звичайно, коли вдається подивитися ігри, стежимо. Сергій Станіславович цікавиться їхніми справами, він знає, що Ягодінскіс вже дебютував за національну збірну, хоч це був товариський матч. Я з Віталіком Ягодинскісом розмовляв, він говорить, що коли вийшов, відразу дуже жорстко зустрів Мхітаряна і потім він на газоні не з’являвся. Я кажу: «Ось це вже солідно. Це вже досвід з’являється».
– Кого з хлопців з вашої команди ви можете радити в молодіжну команди? Кого можете навіть Реброву радити?
– Середня зона в першій команді досить добре укомплектована. У нападі хлопці ще досить молоді, 1994-1995 роки. 19-20 років – рано ще.
– А Діму Рижука, коли саме була проблема в центрі оборони?
– Він був разом з Ягодинскісом на зборах, пройшов всі збори з першою командою. Агент Діми підвів. Ми почали чемпіонат першої ліги, і він п’ять-шість ігор навіть не був заявлений, бо чекав, що агент його кудись влаштує і він поїде кудись закордон, що буде грати на більш високому рівні. Але вже залишалося два дні до закінчення заявки, і нам довелося Діму дозаявити. І навіть у грі зі Швейцарією Ковалець ризикував, тому що у Діми не було ігрової практики, він лише тренувався. Він вийшов, зіграв і тільки зараз починає отримувати ігрову практику. Рекомендувати немає сенсу, тому що Ребров сам приймає рішення. Він бачить, на тренуваннях буває, дивиться гри.
– Женя Морозенко зник. Що з ним, де він?
– Женя Морозенко в нашій команді, він тренується. Женя зараз – один з найстарших хлопців, які знаходяться у нас в команді. Перспектив у першій команді у нього практично немає. У нас була розмова в минулому році перед останньою грою. Я йому сказав: «Якщо будуть пропозиції, будь ласка, Жень, ти йдеш, ніхто тебе тримати не буде, проблем немає з твоїм доглядом. Але якщо це буде пропозиція з Прем’єр-ліги, навіть якщо з Першої ліги, але команда буде ставити завдання. Якщо ти до нас повертаєшся, будь ласка, ти працюєш, але ігрової практики у тебе буде мало, бо є молоді хлопці, вже на майбутнє». Женя нормально ставиться до своїх обов’язків, він теж каже, що у нас в центральній зоні є досить непогані молоді хлопці, які залучаються в юнацькі збірні України. Перспектив у них більше, тому ми і даємо їм більше ігрової практики. Женя повинен сам розуміти, що якщо він хоче грати, йому потрібно йти в ту команду, де він буде отримувати ігрову практику, де він буде розвиватися як футболіст.
– Так у нього не було пропозицій, або його не відпустили в якусь команду нижчого рівня?
– Якби була пропозиція, його ніхто не тримав би.
– Багато хто з нашої молодіжки грають зараз в Прем’єр-лізі. Як вважаєте, чи змінився чемпіонат України у зв’язку навіть з останніми подіями, з війною на сході? В яку сторону змінився в кращу? «Зоря» «Шахтар» обіграла…
– Моя думка, що рівень трохи впав. Всі ми знаємо, що досить багато легіонерів виїхало. Де «Металіст» був у минулому році і де він зараз? Ігор Рахаєв каже, що дуже важко. Так, ніби є шанс для молодих футболістів, але який рівень молодих футболістів? Ми бачимо «Іллічівець», команду, яка складається практично з молодих футболістів, на якому місці вона знаходиться. Всьому потрібно свій час, але без сильних легіонерів не буде сильного чемпіонату. Може, в тому ж «Шахтарі» легіонери знизили до себе вимоги. Не так сильно він виглядає зараз, як в минулому році. Так, Ліга чемпіонів для них важливіше, тут вони себе показують, продають. Але в іграх чемпіонату… Я не буду брати останню гру, але в тій же грі з «Зорею» не було видно того духу, того напруження, того Срни. Якісь емоції у людей пропали. Пов’язано це з війною, напевно, в першу чергу. Є знайомі на сході, є і друзі. Не знаю, залишились вони там чи ні. Вони переживають теж в цьому плані. На мій погляд, рівень чемпіонату трошки впав. Навіть з матчів Ліги чемпіонів, Ліги Європи ми бачимо, що у нас «Металіст» дуже сильно здав, всі інші команди, які беруть участь, виступають добре. Той же «Дніпро» «Інтеру» першу гру програв, але все одно є певний рівень. Три команди цей рівень тримають саме на європейській арені, показують, що вони конкурентоспроможні команди.
– Підйом «Динамо» на тлі того, що «Дніпро», «Шахтар», «Металіст» звикають до нового тренера, ослаблені? Або це все-таки робота і заслуга Реброва, що зараз «Динамо» грає досить стабільно?
– Я більше схиляюся до того, що це заслуга тренерського штабу «Динамо» (Київ): у першу чергу, Реброва, як головного тренера, Рауля, Сергія Федорова, Михайлова. Просто я бачу, як команда працює і яка атмосфера в команді зараз. При Олега Володимировича, може, більше було дистанції між українськими футболістами і легіонерами. Зараз все досить рівно, по-сімейному. Плюс тренувальний процес дуже сильно змінився. Я пов’язую це тільки з цим. Команда буде рости і вона зобов’язана рости, тому що тренувальний процес досить цікавий. Як ми бачимо, він приносить результат.
– У чому головні зміни в тренувальному процесі? Тепер робиться ставка на що? Раніше говорили, що на фізику? Зараз на роботу з м’ячем?
– Я, звичайно, не можу відкрити, але я хочу сказати, що відсотків 60-70 зараз будується на тактиці, на командних взаємодій. Більше стало тактики, більше стали пояснювати, в якій ситуації як себе вести, коли команда з м’ячем, коли команда без м’яча.
– Тобто всі ці паси п’ятою від Беланда – це все награні комбінації?
– Це вже його бачення, його майстерність, в який момент застосувати цей технічний прийом. Але найголовніше, що він йде на користь команді.
– За рахунок чого «Динамо» вдалося зберегти легіонерів? Контракти або все-таки були ще якісь зобов’язання безпеки? Наскільки ви знаєте це?
– Щодо безпеки, у Києві досить спокійно. Так, був час, коли тут теж на Грушевського відбувалися події. Для іноземців, для футболістів, які тут були, це незрозумілі речі. Слава Богу, що все закінчилося. Плюс я вважаю, що у них досить хороші контракти в плані фінансової сторони, і клуб умови цих контрактів виконує. Для них гарантія безпеки. І фінансова складова для них теж дуже важлива. Коли Теодорчик переходить в київське «Динамо», він не приховує, що одна з причин, чому він прийшов у «Динамо» – фінансова складова. Вони не приховують, що грають тут за гроші, за хороші гроші.
– Вам Теодорчик подобається? Все-таки людина забиває…
– Дивишся за ним на тренуваннях, зрозуміло, що важко. Начебто поляк, повинен мову швидше вивчити. Але все одно потрібно час. Хоча він виходить на одну-дві хвилини, буває, і забиває м’яч. Отже, чуття є. Матч Кубка у Львові він провів практично повністю, забив на початку гри, потім його не було на полі, потім на 85-й хвилині міг ще вирішити результат матчу. Моменти в нього є. Значить, гольове чуття у нього досить гарне. Всі кажуть, що він більше гравець штрафного. Як його буде використовувати Станіславович, подивимося. Я думаю, що конкуренція досить хороша. Плюс зараз ще Мбокані повертається, зросте конкуренція в атаці, тому що команда грає в одного нападника практично весь час. Тут на одне місце буде вже три хороших нападників. Може, та ж конкуренція пішла на користь і Артему Кравцю, якого вже списали з рахунків. Вже заговорили про те, щоб його повертали в збірну. Що не робиться, то на краще. До кращого робиться те, що український футболіст вийшов на зовсім інший рівень.
– До речі, Мігеля Велозу не викликали в збірну Португалії на ось ці два матчі відбору. Це якість його як футболіста в «Динамо» зараз знизилася? Або він сам собі вимоги знизив?
– По-перше, у нього була травма. З приводу вимог. Може бути, чоловік хотів виїхати після чемпіонату світу. Якийсь вплив агента все одно є на футболіста. Так, він десь не тренувався, жодної серйозної проблеми у нього не було, він хотів виїхати. Але коли закрилося трансферне вікно, то чоловік почав зовсім інакше працювати. А те, що в збірну не викликали, я думаю, тренер бачить, що футболіст не грає. За минулі заслуги навіть у збірну Португалії не кличуть. У них, напевно, вибір футболістів теж досить високий. Якщо людина не грає в клубі, то як він буде грати в збірній?
– Було таке відчуття, що у нього принцип – нічого не робити, і чудово. А тут Гармаш на п’яти наступає, Сергія Рибалку покликали. Є ймовірність того, що українці витіснять Велозу з цієї команди?
– Я думаю, що з часом так, тому що все-таки Велозу досить віковий гравець. Плюс він в Україні вже третій рік, і все одно бажання виїхати є. Його місце порожнім не буде. Той же Серьога Рибалка досить впевнено проводить ігри. Так, може десь трохи стабільності якийсь ні саме по ходу матчу, не те, що він у кожній грі так робить. Протягом матчу він може провалитися, але потім вилазить. Це теж прийде з досвідом. Так що втрата Велозу вже не буде настільки істотною для київського «Динамо».
– Ви вірите в те, що київське «Динамо» в цьому сезоні може стати чемпіоном України?
– Я сподіваюся. Та ж гра з «Шахтарем» показала, що команда може терпіти і добиватися результату.
– А у Лізі Європи як далеко може пройти?
– Вдало стартували. Буде досить важка гра зі «Стяуа» в Бухаресті. Навіть ця гра, на зразок 3:1, але перші більш небезпечні моменти були біля наших воріт. Добре, що Сашко Рибка при рахунку 0:0 виручив. Потім навіть за рахунку 2:0 команда мала досить непогані моменти, щоб піти від такої великої поразки. З групи ми повинні виходити. Там все буде залежати від жеребкування і від того, як команда підготується. Але це далеко. Найголовніше спочатку вирішити цю задачу виходу з групи, і бажано, звичайно, з першого місця.
– Наскільки важко ви пережили останні моменти втрати друзів, партнерів по команді? Навіть вчора були на похороні Закарлюки…
– Валика смерть дуже важко пережив. Андрюхи Гусіна теж, це дуже швидко відбулося. З Валиком ми більшу частину життя прожили разом: дитинство, юність, молодість, становлення як футболістів, як тренери ми теж працювали разом. Залишилося тільки дожити до старості разом ще. Дружин знали менше часу, ніж один одного. Так що тут дуже важко мені було. З Андрієм Гусіним ми дружили сім’ями. Дуже важко, тут трагічна смерть. Вчора поховали Серьогу Закарлюку, теж трагедія. Це трагедія, в першу чергу, для їх сім’ї. Дуже важко було. Всі разом ми Лесі допомагаємо, Христині наші дружини допомагають. Думаю, з часом ми впораємося, але будемо пам’ятати завжди.
– Як часто ви бачите їх дружин, дітей? Андрій Гусін-молодший грав у матчі пам’яті батька. Є варіанти, можливості допомогти йому як футболісту?
– Андрій зараз в команді «Дніпра» U-19, так що там у нього є контракт, і, я думаю, що він буде рости як футболіст. Наші дружини зідзвонюються, зустрічаються з дітьми, тому що практично одного віку молодші діти. В цьому плані вони підтримують один одного. Вони й раніше зустрічалися, але зараз, напевно, частіше, щоб швидше сім’ї відійшли від цих трагедій.
– Як часто граєте у футбол з хлопцями для підтримки форми, просто щоб поностальгувати?
– У нас на стадіоні СКА вже 30 років така традиція, це вівторок, четвер, коли є можливість, особливо у відпустці. Всі футболісти повертаються і там збирається чоловік 40 різних поколінь: і ті, хто закінчили, і ті, хто ще грає. Це круглий рік йде. Коли є можливість, то приїжджаєш на СКА. І по середах ми бігаємо в манежі, або, коли гарна погода, по середах ми збираємося в Конча-Заспі і граємо між собою. Колишні футболісти приїжджають, зараз багато хлопців з Донецька. Той же Пуканич приїжджає, з нами грає, Андрюха Воробей.
– Вони ж на тренерських курсах, напевно…
– Вони тут поки, так що ми з ними із задоволенням граємо. У нас десь є опір, що у нас «динамівська» команда, у них більш донецька. Таке протистояння досі існує.
– На скільки вас вистачає? Ви 90 хвилин бігаєте?
– Два по тридцять на півполя.
– Питання від вболівальника. Що ви можете сказати з приводу Олександра Цибульник? Ви розраховуєте на нього? Чи є в нього шанси зачепитися за першу команду?
– Таке відчуття, що сам Саша Цибульник задав це питання. Те, що ми на Нього розраховуємо, це точно, тому що він досить гарний, цікавий футболіст. На першу команду потрібно рівень майстерності підтверджувати не тільки на тренуваннях, але і в іграх. Буває, на тренуваннях Саша виглядає краще, ніж в іграх. Це десь психологія, в першу чергу. Йому 20 років. Хто-то в 23-25 тільки починає грати в футбол. Все буде залежати від нього самого. А в «Динамо-2» ми на нього розраховуємо, це я точно кажу.
– З приводу дитячої школи «Динамо». Ви ходите, переглядаєте команду сімнадцятирічних, можливо, молодше? Наскільки перспективні хлопці? В основну команду звідки тільки не йдуть хлопці, але тільки не з першої команди. Принаймні це було до останнього сезону. Наскільки школа «Динамо» перспективна? Наскільки вона дає талановитих, добрих хлопців?
– Коли я працював в дублі два роки тому, то я приходив, в академії був, ми проводили там тренування, особливо випускний і передостанній роки, більш старший вік, щоб вони вже знали напрямок, в якому працюєш. Зараз, коли я працюю з «Динамо-2», в основному це роблять Мороз, Лінь, іспанець Вісенте. З академії до них спочатку потрапляють хлопці, U-19 і в дубль київського «Динамо». Зараз я більше дивлюся за гравцями дублюючого складу, вже тільки звідти ми можемо поповнитися тими футболістами, які вже переросли рівень дубля.
– Що додали іспанські тренери, ті ж Рауль, Вісенте? Що вони привнесли в цю команду нове для розвитку школи, для розвитку другої команди?
– Для першої команди Рауль зробив більше тактики. Дивишся за тренуваннями Вісенте, коли він працює з U-19, з U-21, стали звертати більше уваги на техніку. Більше стали звертати увагу на те, що футбол зараз зонний. Молодь, буває, багато бігає, а ефективності від цього немає. Вони кажуть, що, в першу чергу, треба думати. Ми весь час говоримо, що футболістам потрібно, в першу чергу, думати, а потім бігати, тому що від хворої голови страждають ноги. Вони на це все одно роблять акцент, кожен футболіст повинен грати у своїй зоні 80-85% гри. Кожен футболіст відповідає за свою зону. Це стосується тактики. Хоча не можна сказати, що це не робилося до цього, тому що ми їздимо на стажування. Тренувальний процес в «Челсі», що в «Аяксі», що в «Динамо», не сильно відрізняється.
– Ви їздили на стажування в «Челсі» і «Аякс»?
– Я був в «Аяксі» на стажуванні в «Баварії», коли ван Гал тренував «Баварію». Андрюха Шевченко зараз приїжджав, теж був там, дивився тренування. У «Челсі» тренувальний процес, який ведеться, починаючи від першої команди і закінчуючи U-19, практично нічим не відрізняється. Відрізняється тільки рівнем виконання і рівнем футболістів.
– З приводу психології. Ви теж говорили про те, що все починається з голови. Ви спілкуєтеся з кожним футболістом окремо? Наскільки потрібно бути хорошим психологом, щоб хлопці не тільки вас почули, але ще і виконали те, що ви хочете?
– Коли я прийшов у команду, цим хлопцям було по 17 років. Зараз їм вже 21 рік. Ми вже практично три роки разом. У деяких вже діти з’явилися, у деяких з’являються сім’ї, хто живе у цивільному шлюбі, хтось вже одружився. Звичайно, де-то з ким-то індивідуально розмовляєш, але якщо коли їм було по 18 років, було все колективно, вік юнацький, де на них і гримнути можна було, то зараз тільки методом переконання. Якщо сам футболіст не захоче, я його не примушу. Я можу вимагати тільки, але змушувати я нікого не буду.
– А ви взагалі суворий тренер?
– У першу чергу, має бути повага один до одного. Ображати, принижувати не дозволено нікому в будь-якій ситуації. А вимоги до всіх однакові. Так, буває досить жорстко, де ненормативна лексика пролітає, але вона не стосується самого футболіста.
– А ви звідки черпаєте якісь знання? Література?
– Зараз більше в інтернеті є хороші статті тренерів, того ж Венгера. Такого плану тренери, які вже домоглися, і працюють, в першу чергу, з молоддю. Венгер працює більше з молоддю в «Арсеналі». Зараз ті книги, які даються, коли ти ходиш на курси, 1963-1969 рр. Що там можна почерпнути?
– Тактиці багато приділяєте уваги? Молодих футболістів, напевно, складно зібрати, щоб вони послухали, як їм зараз грати проти тієї чи іншої команди…
– Ми дуже багато приділяємо уваги тактиці, особливо з молодими хлопцями. Навіть коли ми були в «Аяксі», з ними вже з 13-14 років починають займатися тактикою. У нас трошки пізніше це відбувається. Їх уже за руку водять, їм показують, вони вже це сприймають, тому що мозок вже може сприймати навіть тактичні вправи. Не тільки техніку та ігри, а вже і тактику, взаємодія на футбольному полі.
– Скільки ви приділяєте уваги теорії?
– Теорію більше півгодини в день ми не робимо.
– Це їм складно, чи не варто?
– Сприйняття зовсім інше. Ми робимо добірки ігор, зокрема в нашій команді «Динамо-2», показуємо, за рахунок чого «Реал» обіграв «Баварію» в минулому році, коли «Баварія» демонструє гру, як «Барселона». Показуємо, як грала «Баварія» в півфіналі, коли програла, і як грав мадридський «Реал» в обороні. Відпрацьовують всі, незалежно від того, Бензема ти, Роналду, Хедіра або Алонсо. Всі відпрацьовують однаково. Показуєш на прикладах великих футболістів на сьогодні, що, в першу чергу, це гра на команду, а вже якщо є твоє індивідуальна майстерність, ти показуй його на полі сам вже, якщо можеш вирішити результат матчу. Але, на жаль, поки у нас таких немає, все робиться тільки за рахунок командних взаємодій. Хоча сильні індивідуальні якості хлопців ми також розвиваємо.
– Ви на кого рівняєтесь?
– На свого батька. Він мене виховав, для мене краще прикладу немає. Це в плані життя. А в плані роботи мені імпонує робота Венгера з досить молодими, але вже, можна сказати, зрілими футболістами.
Тетяна ЯЩУК, Дарія ОДАРЧЕНКО
