Недільний успіх українців у відбірковому матчі проти Македонії підвів риску під нашою футбольною тижнем. Дві непрості і дуже важливі перемоги «синьо-жовтих» ще будуть обговорюватися на сторінках паперових і електронних видань, у теле – і радіоефірі.
Те ж стосується і чекає свого рішення «кримського питання», і діяльності (або, швидше, бездіяльності) загрузла в скандалах ФФУ, та деяких інших аспектів вітчизняної футбольної життя, живо препарировавшихся на звітній семиденки.
ЗБІРНА УКРАЇНИ: НЕ «ЗАВДЯКИ», А «ВСУПЕРЕЧ»
Національній команді України вдалося оговтатися після невдалого старту у відбірковому турнірі Євро-2016 – здобуті шість найважливіших очок у надзвичайно складних поєдинках проти збірних Білорусі та Македонії. Лише фрагментарно показавши яскраву гру, підопічні Михайла Фоменка, тим не менш, виконали турнірну задачу жовтня і повернулися в гонку за путівку до Франції.
Зовнішня схожість перемог дозволяє не чекати аналізу зустрічі з македонцями, щоб зробити певні висновки про нинішній стан головної команди країни. Так, незважаючи на три м’ячі, влетевшие у ворота далеко не аутсайдерів європейського футболу, фахівці відзначають не надто видатний атакуючий арсенал нашої збірної і в зв’язку з цим дивуються тому, що наставник проігнорував обох кращих снайперів Прем’єр-ліги.
«Фоменко не взявши до збірної Артема Кравця – найкращого на сьогодні форварда країни. Відсутній і Олександр Гладкий, – констатує Gazeta.ua (9.10). – Тренер продовжує робити ставку на Романа Зозулю. Колись він геройствував, альо зараз тренер «Дніпра» Маркевич, а не Рамос і Зозуля часто грає на фланзі, а не в центрі нападу. Наслідок – нуль забитих голів у поточному сезоні. Відмову від послуг Гладкого, якщо дуже захотіти, можна зрозуміти. Олександр останнім годиною «випав» з основного складу «Шахтаря». Альо перебування поза заявкою Кравця не вписується у жодні рамки логіки. За нього – і чудова гра проти «Шахтаря», і працелюбність. Він не грає на чистих м’яких ячах, чого так не люблять тренери типу Фоменка, виховані на принципах Валерія Лобановського».
В Борисові українцям відверто пощастило – автогол білоруса Мартиновича «розкрив» гру, катившуюся, здавалося, до закономірною нічиєю. Другий м’яч влетів у ворота господарів вже в компенсований час, став наслідком того, що суперник кинувся рятувати становище великими силами, нарвавшись на контратаку. Цікаво, що автор голу – дебютант збірної Сергій Сидорчук – відзначився і в наступному матчі, його гол у ворота Македонії став переможним. Привід в черговий раз відзначити політику київського «Динамо», де трепетно піклується про виховання власних резервів – підключають до основного складу молодих гравців, які вже доводяться до двору і в першій збірній країни.
Свіжа кров потрібна головній команді, особливо в умовах, коли проблемами для неї є не тільки травми і перепади у формі провідних виконавців, але і «дрімучість» керівництва ФФУ, напередодні жовтневої спаркі загнавшего збірну в жорсткий графік.
«Динамо» – «Шахтар», шквал емоцій, класні розіграші, швидкості на рівні англійської прем’єр-ліги, ну і взагалі, – порівнює «Футбольний клуб» недавній центральний матч національного чемпіонату з грою збірної. – Контраст був неймовірним. На НСК «Олімпійський» – Гра з перших хвилин, на «Борисов-Арені» – перекочування м’яча, який здебільшого перебував під контролем наших гравців після матчу буде зафіксовано 65 проти 35 в процентному відношенні), та тільки толку з цього було небагато. У підопічних Фоменко в першому таймі, бувало, проходило близько трьох десятків передач поспіль. Але! На своїй половині і в середині поля. Далі вони просувалися з великим трудом. Втім, це і не дивно. У нас практично завжди виникають серйозні проблеми, якщо суперник вибудовує масовану оборону» (Footclub.com.ua, 10.10).
Говорячи про проблеми, порушеної нами трохи вище, автор також наполягає на необхідності присутності в колективі гострого нападника:
«Нашій збірній так потрібен форвард, який міг би не тільки чіплятися за м’ячі, але і відправляти їх у чужі ворота. При цьому бажано, щоб він вмів самостійно створювати моменти. До речі, відсутність такого гравця – ще одна причина такої натужною перемоги над Білорусією».
У наступній грі – традиційно фартовому для господарів Львові – попереду українці діяли хіба що зовсім трохи гостріше, зате і біля своїх воріт дозволили створити стільки моментів, скільки більш майстерний, ніж Македонія, команді вистачило б як мінімум для нічиєї. Наприкінці зустрічі відчувалося, як «підсіли» наші земляки, що знову-таки повертає до дискусії про перенесення матчу «Динамо» – «Шахтар». Нагадаємо, Михайло Фоменко звернувся до ФФУ з проханням зрушити поєдинок, щоб розвантажити своїх підопічних перед відповідальними дуелями. Але федерація відповіла відмовою.
«Ми завжди прислухалися до побажань керівників клубів, керівників Прем’єр-ліги, – говорив наставник нашої збірної на прес-конференції, предварявшей гру в Борисові. – Але візьміть збірну Білорусі. В її складі виступає багато футболістів з чемпіонату Росії. Після матчів єврокубків минулого тижня у цій країні в минулий уїк-енд не проводилося ніяких внутрішніх поєдинків. Всі увагу було спрямовано на підготовку збірної Росії. У нас же вчора в чемпіонаті України відігравало більшість збірників. Так що в цьому плані ми будемо перебувати в різних умовах з нашим суперником. Тим більше, враховуючи, скільки було віддано фізичних сил і емоцій футболістами, які брали участь у матчі «Динамо» – «Шахтар». Після таких ігор швидко не відновитися…» (Dynamo.kiev.ua, 7.10).
Словом, шість очок у матчах з Білоруссю і Македонією здобуті, як кажуть, «не завдяки, а всупереч». Стільки ж після перших трьох турів мають і іспанці, а таблицю нашої відбірної групи дещо несподівано очолює збірна Словаччини. Враховуючи той факт, що словаки обіграли всіх трьох головних конкурентів, їх зачепив бачиться вельми міцним плацдармом. Нам ще тільки належить битися з вже не такою яскравою, але як і раніше є фаворитом Іспанією. Та й листопадовий виїзд в Люксембург аж ніяк не видається легкою прогулянкою, враховуючи те, яку гру демонструє команда карликової держави, традиційно вважалася аутсайдером. Ті ж білоруси у виїзному поєдинку з нею спромоглися лише на нічию, а македонці будинку дотиснули «малюків» лише на останніх хвилинах.
Завершуючи тему збірних, доводиться сумно констатувати, що наша молодіжна команда вже практично розлучилася зі сподіваннями пробитися у фінальну частину Євро-2015, в першому стиковому матчі начисто програвши німцям – 0:3. Втім, Німеччина – фаворит не тільки нашої пари, а й усього турніру. В рядах дружини Сергія Ковальця визріли кілька дуже перспективних гравців, які, здається, вже в недалекому майбутньому будуть затребувані і в головній команді.
«ШАХТАР»: КУДИ ПОЇХАВ ЦИРК…
Відгомони зустрічі київського «Динамо» з донецьким «Шахтарем», позначилася на кондиціях гравців збірних України, рясно присмачили інформаційне поле минулого тижня. Головним ньюсмейкером цілком прогнозовано виступив наставник гірників Мірча Луческу, знову заведший свою відому пісню про загальне змові проти його команди. Дісталося безпосереднього супернику і іншим конкурентам, арбітрові Юрію Можаровському і навіть… телевізійникам.
«Спробуйте увійти в нашу ситуацію, – закликав Луческу в інтерв’ю для румунських ЗМІ, ретранслированном на декількох українських порталах. – Ми повинні вигравати всі ігри. Стало менше команд і вони не такі сильні, як у минулі роки. Тепер є тільки три сильних команди – ми, «Динамо» і «Дніпро». І чемпіоном буде одна з цих команд. Якщо не розгорнути боротьбу серед цих команд, то ми отримаємо спотворений результат чемпіонату» (Shahta.org, 7.10).
Дивне, однак, припущення. Наводячи «Шахтар» до чемпіонства у роки минулі, румунський тренер цілком задовольнявся двохкруговим турніром. Тепер же, за його словами, така формула… вбиває інтерес до турніру і грає на руку конкурентам. Висловлюючи претензії до київського і дніпропетровського клубам, Луческу каже:
«Навіть в телевізійних трансляціях дають більше повторів на користь противників. Всі заодно, всі проти нас у першості, так що ми можемо втратити чемпіонство в цьому році. Суперників можна зрозуміти – вони п’ять років нічого не вигравали» (Xsport.ua, 7.10).
Наступна сентенція теж гідна аналізу спеців по тематиці: «Доля чемпіонства вирішиться саме в протистояннях між цими клубами. У тому випадку якщо ці матчі будуть зіграні нечесним чином, той і чемпіон буде визначений неправильно» (Xsport.ua, 7.10).
Паралельно з цими завуальованими і безособовими звинуваченнями преса помістила кілька коментарів до суддівства у матчі донеччан з «Динамо». Нагадаємо спіч Луческу на прес-конференції після тієї гри:
«Нашим супротивникам потрібна допомога, щоб нас обіграти. Те, що відбулося сьогодні – це соромно. Видалення Шевчука… там не було ні першої, ні другої картки. Всі фоли свистелись в нашу сторону, на симуляцію «Динамо» не звертали увагу… Те, що робив суддя – повна неповага…» (dynamo.kiev.ua, 5.10).
Аналізували дії суддівської бригади журналісти та експерти, дійсно, виявили кілька помилок Можаровського. Зокрема, газета «Команда» наполягає на тому, що рефері мав усі підстави видалити з поля Тайсона і Луїса Адріано (обидва завдали суперникам навмисні удари після зупинки гри), а також як мінімум попередити Степаненко за нецензурну лайку на адресу лайнсмена (сталося це поруч з мікрофоном, так що лайка чула вся телеаудиторія). У цьому світлі апеляції до судді набувають дещо інший відтінок і цілком можуть стати предметом розгляду більш високих дисциплінарних інстанцій.
«Остаточний висновок щодо рефері, звичайно, зробить тільки П’єрлуїджі Колліна – це виключно його компетенція, – резюмує «Команда» (8.10). – Але всі перераховані вище епізоди під час матчу залишилися без уваги арбітра, а значить, мають повне право бути розглянутими вже після самої гри. Ось тільки чи вистачить сміливості КДК ФФУ засудити за ним же самим встановленим стандартам і гравців «Шахтаря»? Це, як кажуть, вже питання. Поживемо – побачимо?»
Досвідчені в минулому арбітри, залучені до обговорення центрального матчу восьмого туру, вважають, що в цілому Можаровський зі своїми обов’язками впорався гру не зіпсував і на результат її не вплинув. Їхні думки – результат скрупульозного аналізу, неодноразових переглядів спірних епізодів, «накладені» на власний досвід. Дисонансом звучать пристрасні заяви гравців за гарячими слідами боротьби. Отримав два «гірчичника» Шевчук прямо заявив:
«Арбітр вбив гру!» (shakhtar.com, 6.10). А це – слова Даріо Срни: «Можна поступитися в чесній грі, а не так… Якщо Юрія Можаровського вважають кращим арбітром України, то які тоді решта?.. Коли суддя так знущається, це зовсім не по-людськи!» (Shakhtar.com, 5.10).
При цьому капітан «Шахтаря» йде у своїх міркуваннях далі: «Це українське дербі. Але чомусь кожен раз саме наш футболіст в таких матчах отримує червону картку! Треба взагалі-то поважати і команду, і її вболівальників!..» (Shakhtar.com, 5.10).
Ой, Даріо! Якщо вже й згадувати видалення, то яке з них більше несправедливо, ніж вигнання з поля Дениса Гармаша Юрієм Ваксом в 2012 році?..
Не нова риторика. І, на жаль, відрізняє представників донецького клубу. «Сьогодні на полі суддя був головною дійовою особою, а шкода…. Ми були явно сильніші за «Динамо», – генеральний директор «Шахтаря», що опублікувало цей пост на своїй сторінці в Facebook, заочно відповіла «Команда» (8.10): «Розбір суддівських помилок напевно буде проходити червоною ниткою через дослідження аналітичних лабораторій донецького «Шахтаря», але нехай там не забудуть подивитися і на інші компоненти гри. При всьому бажанні важко знайти ті показники, у яких гірники перевершили «Динамо», хоча видалення, звичайно, зіграло свою роль. Втім, перевага киян в окремих параметрах стало одкровенням, адже раніше в культуру пасу, наприклад, з донеччанами важко було змагатися. Але найголовніше тактична перевага – швидкий вихід з оборони в атаку. Тут питань бути не повинно!»
«Протягом багатьох сезонів киян не обігравав «Шахтар», киян обігравав Мірча Луческу, видатний психолог і тактик, – звертається до спортивних колізій матчу Ua.tribuna.com (6.06). – Однак на цей раз був той рідкісний випадок за довгі роки, коли тренерський штаб «Динамо» не програв дуель своїм візаві. Більш того, в протистоянні Ребров – Луческу з рахунком 2:1 веде саме київський фахівець – крім сьогоднішньої перемоги, на його рахунку ще й перемога в Кубку України».
Висновок автора: «По такій грі «Динамо» – самий очевидний претендент на «золото» першості. Вперше за довгі роки – не в деклараціях і опціях контрактів, а на полі, по справі».
Та, як бачимо, далеко не всі журналісти почали шукати причини поразки «Шахтаря» в підкилимних і закулісних іграх. Хто захотів, той побачив очевидне – що «Динамо» Сергія Реброва здатне не просто грати на рівних з суперниками максимально можливого рівня, але і перегравати їх.
«Ми побачили, що тренер дійсно не боїться довіряти українцям не тільки на словах – і при цьому здатний працювати з іноземцями (навіть Велозу повертає колишню форму, хоч і повільно, що відзначить сам тренер після гри). Нарешті, вже ясно, що «Шахтарю» тепер дійсно важко доводиться в матчах з суперниками, яких раніше він міг би перемагати на класі. «Атлетик», «Динамо», навіть «Зоря», не кажучи вже про «Порту»…» (Ua.tribuna.com (6.06).
Вперше за 10 років «Шахтар» зазнав дві поспіль поразки у чемпіонаті України, опустившись на забуте третє місце. Всього два очки здобуті в двох стартових турах Ліги чемпіонів, причому у львівському поєдинку проти португальського «Порту» гірники примудрилися пропустити два голи на останніх хвилинах, розбазаривши переможний, здавалося, гандикап. Добре вивчивши Мірчу Луческу за час його роботи в Україні, багато наші колеги вже не дивуються його словесним ескапад. Принаймні, реакція з категорій «обурення», «образа», «роздратування» перейшла до іронічно-саркастичної.
«Узнаю брата Мірчу» – так назвав свій матеріал на «Футбольному клубі» Семен Случевський, прозоро натякаючи на відомого героя Ільфа і Петрова. По пунктах розбиваючи «теорію змови» румунського фахівця, автор викладає своє бачення однією з головних бід нинішнього «Шахтаря»:
«Беручи приклад з коуча, і футболісти заспівали ті ж «пісні»: і Срна, і той же Шевчук, Степаненко… Такими заклинаннями вони відвертають від себе об’єктивних, не зашорені червоними прапорцями «свій – чужий» вболівальників, закреслюють свою дійсно хорошу гру» (Footclub.com.ua, 6.10).
З коверным клоуном порівнює Луческу інший власник гострого пера – Микола Несенюк. Він закликає перестати реагувати на добре продумані провокації румуна, які той пускає в хід, як тільки справи його команди розкладаються.
«Стоїть «Шахтарю» спіткнутися, як Луческу тут же починає говорити відверті дурниці, викликають праведний гнів у його опонентів, – читаємо на Dynamo.kiev.ua (7.10). – Опоненти віддають усі сили, щоб викрити і спростувати завідомо неправдиві вигадки румунського тренера, починається довга дискусія між уболівальниками, як на словах, так і в більш активній формі. Все просто вирує і клекоче! Коли ж піна спадає і туман розсіюється – дивись, а «Шахтар» знову чемпіон… Так, може, давайте припинимо реагувати на бородаті анекдоти коверного клоуна? Перестанемо стукати у відкриті двері і доводити, що ми не ховрахи? Адже вони зараз все над нами сміються. Над нашим «праведним гнівом». Над нашими аргументами, які доводять, що небо синє, а не смугасте? Як кажуть інші артисти цирку – стежте за руками! Не слухайте досвідченого фокусника, а уважно спостерігайте за ним!»
Відразу декілька видань, відштовхуючись і від самого факту перемоги «Динамо» над «Шахтарем», і від обставин, їй супроводжували, припустили, що ері безроздільного владарювання клубу Ріната Ахметова на українській арені підійшла до кінця. Причин – цілий комплекс, і серед них, звичайно ж, не тільки спортивні.
«Футбол – це своєрідна модель суспільства, зі своєю ієрархією, хитросплетіннями відносин, зі своїми законами – глобальними та ситуативними. Ще один привід саме в цьому світлі сприймати результат недільного поєдинку «Динамо» з «Шахтарем», – пропонує автор «Футбольного клубу» Юрій Корзаченко. – Українські дербі з певного часу позиціонуються вже не просто як головні матчі будь-якого турніру, але – як протистояння ідеологій, в тому числі, на жаль, і в політичній площині. Гірникам, у яких не віднімеш спортивних достоїнств, і пощастило, і… не пощастило представляти регіон, з яким у більшості моїх співвітчизників асоціюються провалилися спроби абсолютизувати владу в країні. На тлі того, як все в Україні або ставало «донецьким», або чинився «під Донецьком», одним з небагатьох не які здавалися бастіонів залишався столичний футбольний форт. Вельми символічно, що головні події Революції Гідності розгорнулися саме біля стадіону «Динамо»!..» (Footclub.com.ua, 9.10).
Журналіст не заперечує той факт, що під дахом «Шахтаря» створили і випестували дійсно класну – хорошого європейського рівня – команду. З чудовим ансамблем виконавців, для якого спіймали потрібний ритм ротацій, з мудрою і прогресивним наставником, зі своїм стилем, орієнтованим не лише на результат, але і на гру, в окремі періоди гідну наслідування. Ціни цього колективу не було в буквальному сенсі, з огляду на фінансові тили здавався колосом Ріната Ахметова. І не було б в переносному, якщо б не ескорт «однокласників», якби не розв’язана інформаційна війна і не безпардонне використання «адмінресурсу», яке поставило містечкові інтереси навіть вище національних, развратившее український футбол і продовжує розвалювати його зсередини.
Висловлюючи припущення про те, що у вигляді, в якому ми звикли його бачити, «Шахтар» дограє останні місяці, «Футбольний клуб» радить гірникам не сумувати з приводу сьогоднішньої кризи, а заглядати в завтрашній день.
«Допрацює свій контракт Луческу, розбіжаться бразильці – хто буде збирати аудиторію на відновленій «Донбас Арені»? – звучать зовсім не риторичні питання. – Дуель, програна «Динамо», ще чіткіше окреслила прірву, на краю якої виявився наш провідний колектив. Як по частині духу, так і в плані підготовки власного резерву. Прикро повинно бути гірникам, що їх неперевершений Містер склав зброю перед уродженець Горлівки, вихованцем донецької школи. Коли ще там з’являться нові Ребровы? Коли вони зможуть скласти реальну конкуренцію заїжджим чарівникам або хоча б забезпечує дотримання легіонерського ліміту українцям? Коли затьмарять вчорашніх київських дублерів Калитвинцева, Риболовлю, Сидорчука, Макаренко, Бурду, Буяльського? Коли поповнять коло кандидатів у збірні, підтверджуючи право Донбасу іменуватися футбольним регіоном не за рахунок блиску прийшлих зірок?» (Footclub.com.ua, 9.10).
Поки ж доводиться констатувати лише те, що невміння гідно програвати шкодить іміджу як самого «Шахтаря», так і всього нашого футболу. «Полювання на відьом» – вже пройдений і всіма вивчений етап, а образа Луческу в черговий раз освіжає приказку про злодія і шапці.
«Донецький «Шахтар» часів президентсва у ФФУ Григорія Суркіса постійно був незадоволений арбітражем, – згадує Espreso.tv (6.10). – Навіть тоді, коли матчі «Динамо» та «Шахтаря» обслуговували іноземці. Після того, як до влади в країні прийшов Віктор Янукович, а вплив Ріната Ахметова в українському футболі відчувався все сильніше, «скиглення» припинилися. Втім, почалися дивні речі по відношенню до суперників «Шахтаря» в українському чемпіонаті. Тренери клубів озвучували їх, альо ФФУ після обрання президентом Анатолія Конькова не реагувала. Найгучніший скандал був у 2012 році, коли в матчі на «Донбас Арені» арбітр Вакс видалив Дениса Гармаша за те, що гравець «самовільно покинувши поле і повернувся без дозволу». Після цього динамівці також жалілися на суддівство. Олександр Шовковський навіть розповідав, що один з арбітрів сказавши йому, що «Динамо» завжди тепер так судитимуть».
У свій час Мірча Луческу і його підопічні активно підкидали дрова у багаття, не втомлюючись кип’ятити гостре блюдо «конфлікту інтересів», рецепт якого придумав саме Ахметов. Румунському тренеру пригадують його демарш в одному з матчів з «Динамо», який став воістину легендарним.
«Цього разу зойків «Браво, федерація!» і катапультування в’язаної шапочки землю не було. Справа зовсім не у відсутності шапочки, просто кидати свій гнів на адресу нинішньої федерації – не те щоб кидати каміння в дзеркало, але вже точно – не в протилежний бік», – іронізує «Футбольний клуб» (6.10).
ЩО ЗА БУДИНОК СТОЇТЬ, ЗАНУРЕНИЙ В МОРОК…
Для підготовки до матчу з «Шахтарем» кияни мали всього дві доби – вдвічі менше суперника. Перед цим вони провели непростий поєдинок Ліги Європи, обігравши румунський «Стяуа». Як вже згадувалося вище, наставник збірної Михайло Фоменко просив ФФУ перенести гру столичної та донецької команд, однак у федерації інтереси збірної проігнорували, ще раз недвозначно задекларувавши відданість інтересам одного окремо взятого клубу. На догоду йому сильна та авторитетна колись структура перетворена в «придворну» контору, не здатну ефективно керувати українським футболом.
Хочеться вірити, що це стане предметом обговорення вже на найближчому Конгресі ФФУ. Занадто дисонує діяльність головного футбольного відомства з відбуваються в країні процесами, надто вже потребує люстрації воно виглядає занадто швидко розбазарено його нинішніми керівниками звалилося спадщину – і матеріальне, і іміджеве.
Підтвердженнями того (поки, щоправда, непрямими) стали звинувачення з боку генерального директора «Карпат» Ігоря Дедишина, розбору яких минулого тижня преса також приділила чимало уваги. На сайті Football.ua відбувся навіть імпровізований круглий стіл, який обговорював наявність в Україні підпільного футбольного синдикату. Брали участь в опитуванні представники Прем’єр-ліги запропонували Дедышину пред’явити докази корупції в українському футболі, якщо такі є. Інакше слова львів’янина залишаться не більш ніж струсом повітря.
Разом з тим зазначається, що невирішених проблем у нашому футбольному господарстві – все більше, відповідальні організації в їх нинішньому складі і стані просто нездатні запущені ними ж очистити авгієві стайні.
«Шкода, що мене ніхто не слухає, коли я кричу про відсутність Прем’єр-ліги, – сказав президент «Динамо» Ігор Суркіс. – Ситуація зі скасуванням «золотого» матчу – нонсенс. Що хочуть, те й творять, доходить до смішного. Нікого не поставили до відома, нікого не спитали – де зібралися, прийняли рішення. Всі чудово розуміють, кому це все треба» (Football.ua, 7.10).
Про недостатньої компетенції співробітників ФФУ заявив президент «Говерли» Олександр Шуфрич. Генеральний директор «Дніпра» Андрій Стеценко загострив увагу на суддівському питанні і на тому, що федерація не прислухається належною мірою на думку клубів:
«В результаті якісь, на наш погляд, конструктивні пропозиції не втілюються в життя, і, навпаки, без нашої думки до Регламенту можуть бути внесені якісь зміни. Якщо подібне буде продовжуватися і надалі, не виключено, що клуби будуть ініціювати питання про зміну керівництва ФФУ» (Football.ua,
7.10).
Поки Ігорю Дедышину відповідають колегіально (Комітету етики та чесної гри федерації футболу дав йому два тижні на публічні вибачення) і персонально (віце-президент ФФУ Анатолій Попов пригрозив розглядами у спортивних та цивільних судах), журналісти пропонують не зводити сенс протистояння до формату «Львівські «Карпати» проти ФФУ». Адже у своєму інтерв’ю генеральний директор «біло-зелених» торкнувся куди більш широкий спектр проблем вітчизняного футболу, відкрито заговорив про те, що в неформальній обстановці обговорюють в будь футбольної компанії.
Досліджуючи принципи діяльності і структуру ФФУ, журналіст газети «Команда» Новобранець Валерій приходить до висновку про те, що рішення її органів є всього лише важелем впливу на неугодних федерації суб’єктів футбольного процесу:
«Треба віддати належне нинішнім керівникам ФФУ. Система футбольного правосуддя нині вибудувана так, що суб’єкту з категорії «чужий» там дійсно робити нічого… От тільки що зміниться в нашому футбольному господарстві після того, як Дедишина відсторонять на рік (два, три, а то й довічно – це в даному випадку не принципово) від футболу? Дитячим тренерам почнуть платити гідну зарплату? У регіонах з’являться обіцяні нинішнім керівництвом ФФУ стадіони? У самій федерації перестануть потирати руки, почувши слово «неврахування»? Або слово «арбітр» перестане бути синонімом слова «хабарник»?» («Команда», 8.10).
Відповідей на ці питання немає в найбільш розлогих інтерв’ю керівників ФФУ. Та й чи варто очікувати почути від людей, які звикли боротися тільки за свої крісла і привілеї, але ніяк не за процвітання ввіреного їм справи.
З недавнього часу вектор цієї «боротьби» змінив напрям-футбольним функціонерам слід подумати про те, як би не опинитися в сміттєвому баку. Образ періоду набирає обертів «народної люстрації» використовував у своїй статті, що побачила світ на електронних сторінках «Футбольного клубу», екс-президент Професійної футбольної ліги України Мілетій Бальчос.
Людина освічена та інтелігентна, він, звичайно ж, не закликає уподібнюватися вуличним люстраторам потрібно діяти строго в рамках футбольного закону. Але цей закон – однаковий для всіх, в тому числі і для президента ФФУ, і для тих, кому він підзвітний.
«По суті, діяльність Конькова – це послідовна реалізація програми руйнування футбольного господарства країни, – вважає М.Бальчос. – Інертність мислення, небажання брати на себе відповідальність, ігнорування громадської думки, нерозуміння елементарних принципів управління – все це характерні риси діяльності ФФУ в роки перебування Конькова в президентському кріслі… Невиконаних ним передвиборчих обіцянок не злічити. Де цільова комплексна програма розвитку футболу? Де ставка на маси, любителів і регіони? Які тенденції домінують нині на місцях? В якому стані професійні ліги?.. Ми можемо пробачити президенту і керівництву ФФУ саботаж завершального етапу супроводу заявки на право проведення матчів ЄВРО-2020 в Україні? І взагалі чи можна виправити численні ляпсуси ФФУ часів Конькова?
А може настав час запитати – своє місце займає він і хто несе відповідальність за його воцаріння на футбольному троні?» (Footclub.com.ua, 13.10).
Відповідно до Статуту ФФУ, право на обрання президента належить її колективних членів та делегатам Конгресу федерації. Проголосували за обрання в 2012 році на пост глави пана Конькова відповідальні за розвиток футболу в країні. Всі вони разом і кожен окремо причетні до того, що відбувається нині під егідою ФФУ. Серед них був і Мілетій Бальчос, сьогодні взяв на себе сміливість відкрито визнати помилку.
«Можна скільки завгодно говорити, що Коньков явно не готовий до покладеної на нього місії. А ми?.. Ми теж не здатні це робити? – запитує функціонер. – Зрештою, ми обирали не «батюшку царя», яким уявив себе Анатолій Дмитрович, а людини, який так і не став лідером… Так, людині властиво помилятися, найголовніше – мати мужність визнавати помилки і своєчасно виправити їх. Коли виправляти нам? На грудневому Конгресі! Як виправляти? Цивілізовано, в рамках футбольних правил, виписаних в статутах ФІФА, УЄФА та ФФУ» (Footclub.com.ua, 13.10).
Черговий Конгрес ФФУ призначено на 18 грудня. На підставі Статуту федерації, порядок денний засідання вищого органу управління формується Виконкомом. До 18 жовтня колективні члени ФФУ має право вносити свої аргументовані пропозиції до порядку денного Конгресу. Бальчос – далеко не перший, хто приходить до необхідності підняти на Конгресі питання про доцільність подальшого перебування Анатолія Конькова на посаду президента ФФУ. Раніше про це заявляв голова Київської міської федерації футболу Ігор Кочетов, представники ще декількох регіональних асоціацій, трохи вище ми привели висловлювання на цю ж тему одного з керівників «Дніпра».
«Ми як країна рухаємося до європейських стандартів і вчимося відповідати їм – дотримуватися демократію і законність, демонструвати принциповість і відповідальність. Всі і кожен. Так, багато чого вже втрачено, але ми не маємо права втратити все. Країна змінюється, має змінюватися і ФФУ!» – резюмує М.Бальчос.
КРИМСЬКИЙ ФУТБОЛ: СЛОВО – ЗА УЄФА
Недієздатність Федерації футболу України наочно демонструє і скандал навколо кримських клубів, продовжують виступ у першості Росії.
На минулому тижні пройшли консультації в рамках робочої групи УЄФА з «кримського питання», про важливість і необхідність створення якої нагадав у своєму інтерв’ю газеті «Спорт-Експрес в Україні» віце-президент Європейського футбольного союзу Григорій Суркіс. Досвідчений функціонер, присвячений в тонкощі закулісся УЄФА, розважливо і послідовно розкриває вузлові аспекти проблеми, що виникла перед європейським футбольним співтовариством.
Аналізуючи серед іншого наполегливі заклики деяких співвітчизників про необхідність негайного застосування санкцій щодо Російського футбольного союзу, віце-президент УЄФА повертається в пам’яті до ситуації, що склалася в грудні 2010 року в самій Україні.
«Це звичайна практика – спочатку все ретельно вивчити, зважити, а потім приймати доленосні рішення, – каже Григорій Михайлович. – У свій час ми тільки виграли від такого підходу. У розпал підготовки до Euro-2012 наша федерація теж була на межі дискваліфікації, після того як УЄФА і ФІФА зафіксували втручання державних та інших структур у діяльність ФФУ… якби ФФУ взяли – і відразу дискваліфікували? У нас відібрали право на Euro-2012, викинули з Ліги чемпіонів «Шахтар», який готувався до матчів 1/8 фіналу з «Ромою», «Динамо» і «Металіст» усунули б від плей-офф Ліги Європи… На щастя для нас, УЄФА і ФІФА зробили все, щоб з однієї сторони повернути ситуацію в українському футболі в правове поле, а з іншого – не нашкодити його розвитку і не зруйнувати вистражданий загальнонаціональний проект Euro-2012» (Sport-express.ua, 8.10).
У той же час Григорій Суркіс продовжує наполягати на тому, що РФС грубо порушив статути ФІФА і УЄФА, обмеживши права ФФУ як єдиної асоціації, чия юрисдикція поширюється на територію АР Крим.
«Моєю єдиною метою як віце-президента УЄФА є захист футбольної конституції – статутів ФІФА та УЄФА, – стверджує почесний глава ФФУ в інтерв’ю «СЭ». – Мій обов’язок як громадянина України – відстоювати інтереси рідної країни, залишається законослухняним членом європейської футбольної родини. Відповідно до резолюції ООН, де-юре Крим – частина України, і матчі першості Росії там проводитися не можуть».
В якості резюме він висловив надію на те, що робоча група вже найближчим часом запропонує кримському футбольному співтовариству альтернативний нинішньому варіант розвитку подій.
«У всякому разі, керівництво УЄФА довело своєю активністю і послідовністю, що не усунулася від вирішення цієї проблеми, а дбайливо тримає руку на пульсі того, що відбувається, щоб максимально швидко і коректно нейтралізувати небажані для футболу наслідки», – зазначив на завершення Г.суркіс (Sport-express.ua, 8.10).
Неухильне дотримання регламентних положень УЄФА та ФІФА, а також турбота про розвиток футболу в Криму виникли реаліях – ось два постулати, на яких, очевидно, будуть наполягати вищі футбольні інстанції. І Григорій Суркіс в цій ситуації бачиться однією з ключових фігур, досвід і знання якої цілком згодилися б для «розрулювання» цієї проблеми. Деякі ЗМІ вже встигли бездоказово звинуватити функціонера в тому, що він нібито «здає інтереси України. Однак несамовитих критиків у людини, який подарував нашій країні Євро-2012, вистачало і раніше – на різних поверхах футбольної піраміди. Історія розставила по своїх місцях і продовжує це робити.
Природно, в процесі вирішення конфлікту надзвичайно важлива роль Федерації футболу України як зацікавленої сторони і поки ущемленою. Але невміння ФФУ використовувати весь арсенал доступних засобів для самозахисту поки, м’яко кажучи, викликає подив – і у пересічних шанувальників футболу, і у експертів.
«ФФУ повинна діяти більш гнучко, дипломатично, не спостерігати за подіями в стані очікування, а знаходити правові можливості впливу на УЄФА і ФІФА, – вважає екс-глава української ПФЛ Мілетій Бальчос. – Чому не звернутися до асоціацій інших країн з нашими роз’ясненнями не тільки щодо ситуації з Кримом, але і за можливими наслідками згубних дій РФС для всіх національних федерацій? Що заважає нам волати до солідарної підтримки ФФУ перед вищими футбольними інституціями? Чому нарешті досі не задіяні видатні діячі політичного руху та дипломатичного корпусу країни? Згадайте про роль колишніх президентів України Леоніда Кравчука і Леоніда Кучми, а також колишнього міністра спорту України Івана Федоренка в отриманні Україною права на проведення ЄВРО-2012» (Footclub.com.ua, 7.10).
«Кримське питання» настільки важливий, що громадськість країни повинна отримувати щоденну інформацію про те, як рухається його дозвіл, відчувати занепокоєння і бачити щоденні практичні кроки вищого ешелону футбольній влади в Україні.
«Всіх турбує питання, вимагає, як мінімум, пояснення, яким може бути вердикт робочої групи ФІФА і УЄФА в середині жовтня? – продовжує Бальчос. – Де ви, аналітики ФФУ? На жаль, стан очікування, летаргічного сну – це хронічне захворювання ФФУ та її президента. До яких пір «пробудження» ФФУ буде епізодичною, не завжди доречним або виглядати як поступка тиску громадськості, ультрас і ЗМІ? Адже дійсно створюється враження, що кожен крок ФФУ в боротьбі за український Крим – це результат їх досить жорсткого пресингу».
На жаль, під керівництвом Анатолія Конькова ФФУ виявилася нездатною до скільки-небудь послідовним і поступальним дій, не кажучи вже про аналітичному та інформаційному забезпеченні своєї діяльності. Це стосується не тільки Криму, а й інших сфер футбольного життя країни. Тому-то і доводиться шукати серйозну аналітику проблеми де завгодно, тільки не на джерелах ФФУ, стурбованої сьогодні іншими справами. Незалежні експерти, оцінюючи ситуацію, в якій опинився спорт анексованого українського півострова, все більше схиляються до того, що про професійному футболі там, до жаль, доведеться на якийсь час забути.
«Грати чи не грати кримським клубам в Україні – питання більш номінального, ніж реального характеру, – робить висновок автор порталу Zaxid.net (8.10). – Рішення УЄФА, за яким кримським командам заборонять грати у чемпіонаті Росії, – стані символічною перемогою ФФУ та українських вболівальників, однак на практиці не зможе повернути колишній «Севастополь» чи «Таврію» у Прем’єр-лігу поки Крим знову не стане частиною України. У свою чергу для Російського футбольного союзу втрата кримських клубів не змінить рівно нічого, адже ж не «Барселону» втратять насправді, а всього лише декілька маленьких клубів зі значними фінансовими проблемами».
Чиновники РФС, повністю залежні від політичних рішень Кремля, тим не менш, з побоюванням очікують реакції УЄФА на його пропозиції робочої групи. Поки ж професійний кримський футбол повільно вмирає, а ті, хто, нібито, брався за нього відповідати, сором’язливо мовчать або в кращому випадку – безвольно розводять руками.
Схоже, ось-ось припинить своє існування ялтинська «Перлина». За словами генерального директора клубу В’ячеслава Бабея, що відбувся 7 жовтня домашній матч з майкопської «Дружбою» в рамках другого дивізіону чемпіонату Росії може стати останнім для колективу. «Документи про зняття «Перлини» з першості будуть спрямовані в ПФЛ вже найближчим часом», – повідомляє Tribuna.com (9.10).
Напередодні «Перлина» опублікувала в соціальних мережах відкритий лист президенту Росії Володимиру Путіну. Дійде до адресата сповнений пафосу звернення, выставляющее на посміховисько спортивні влади Росії?
«Всі наші думки і надії були пов’язані тільки з інтеграцією Криму в Російську Федерацію, зі швидким вступом «Перлини» в російську футбольну сім’ю, – говориться, зокрема, в листі. – Володимире Володимировичу, Ви знаєте, наскільки непросто кримським клубам було вижити, поки питання про нашому прийнятті в Російський Футбольний Союз вирішувалося на найвищому рівні. Але завдяки Вашій особистій участі, він зважився!.. Труднощі загартували нас і згуртували: коли стало зовсім важко, ми не здалися, а, підставивши плече один одному, продовжували грати за честь Ялти, за честь Криму, за честь Росії, за свою честь…
Шановний Володимир Володимирович, тільки Ваше особисте втручання може врятувати футбол Південного Берега Криму… «Перлина» повинна і далі радувати своєю грою ялтинців і численних гостей Криму, повинна дарувати надію кримської дітлахам, які завдяки завзятості і щоденної праці можуть одного разу вийти на футбольне поле у футболці «Перлини» і зіграти в ній під прапором нашої країни – Російської Федерації» (Football.sport.ua, 6.10).
Про фінансові труднощі і повідомляє керівництво севастопольського СКЧФ. На початку вересня «моряки» навіть заявили про можливий вихід з числа учасників першості Росії з-за відсутності коштів. Зараз, за словами президента клубу Олександра Красильникова, спонсор для клубу вже знайдений і найближчим часом ситуація налагодиться.
«Зараз у нас відбуваються певні переговори, але ніяких грошей ми поки не отримували, – заявив Красильников, при Конькові входив до складу Виконкому ФФУ. – Думаю, в найближчі десять днів питання має бути вирішене. А зараз фінансова ситуація в клубі досить напружена. Але гравці поки що вірять, що все нормалізується, і продовжують грати, що називається, в борг» (Itar-tass.com, 7.10).
Важко уявити розсудливого бізнесмена, який ризикнув вкладати гроші в кримський футбол, над яким, завдяки РФС, завис дамоклів меч можливих санкцій УЄФА. А самопроголошену «керівництво» АРК, природно, і не думає брати рішення фінансового питання клубів на себе.
«Бюджет цього зробити не зможе, – визнає в інтерв’ю Rsport.ru (7.10) «губернатор» і за сумісництвом «прем’єр-міністр Криму Сергій Аксьонов. – Тому розраховуємо на допомогу російських корпорацій і «приватників», підтримують футбол у Росії».
Аннексированный футбол на українській території все більше нагадує горезвісний валізу без ручки, яку і нести важко, і викинути шкода. Втім, цей прецедент для всіх залучених до неї сторін є хорошим «лакмусом». І результати тесту на профпридатність тих, від кого залежить вихід з «кримського глухого кута», представляються важливими для всього світового футбольного співтовариства.
