Незважаючи на невдачу в плей-офф, де наша молодіжка двічі поступилася Німеччині, її наставник Сергій Ковалець бачить чимало позитивних моментів у своїй майже дворічної роботи на цій посаді.
– Після якого поразки від Німеччини ви засмутилися більше – в Черкасах або Ессені?
– Було однаково сумно в обох випадках, адже ми не змогли виконати поставлене перед нами завдання – потрапити на молодіжний чемпіонат Європи. Але важливо відзначити, що і вдома, і на виїзді наші футболісти грали серцем, від душі. Хотіли перемогти, але не вистачило досвіду і ресурсу.
Після двох поразок від німців нам слід зробити висновки. Сподіваємося, що гравці, які виступали в молодіжній збірній, зростуть у хороших виконавців. Аналізуючи події останніх двох років, розумію, що пророблена велика робота. Але в порівнянні з недавнім суперником нам є куди рости. По частині не тільки ігри, але і системності на всіх рівнях.
– Тим не менш, результат матчу в Ессені складно назвати закономірним. Згодні?
– Як кажуть, результат на табло. Ми програли, і цим все сказано.
– У порівнянні з матчем у Черкасах склад нашої молодіжки змінився більш ніж наполовину. Якість гри в зв’язку з цим стало краще?
– Ми завжди говоримо футболістам, що найважливішим для нас є саме якість гри. Але якщо говорити про стратегії плей-офф, то поєдинки в ньому, звичайно, відрізняються один від одного. Перший домашній матч передбачав більшу кількість атак, ніж у суперника: перед повторною грою в Німеччині нам був потрібен результат, що дозволяє зберігати надію на загальний успіх.
Ми завжди робимо кадрову ротацію, так як всі викликані в команду футболісти за своїм ігровим якостям рівні. Той факт, що був змінений склад, не є чимось особливим – нормальний, робочий процес. А ті гравці, які вийшли на поле в Ессені, проявили себе досить добре.
***
– Чи всі з числа тих, хто приєднався до молодіжці перед матчем, виправдали ваші очікування?
– Завжди хочеться більшого. Ми і футболістам говоримо, що є три варіанти результату – перемога, нічия і поразка. Вболівальник готовий пробачити все, крім байдужості. Можливо, наші хлопці програвали суперникам у швидкості мислення та індивідуальній майстерності, але в недостатньому бажанні перемогти їх не дорікнеш.
Наш капітан Іван Ордець сказав, що на 89-й хвилині прагнення досягти позитивного результату у хлопців було настільки велике, що він побіг в чужу штрафну. Я йому відповів, що навіть нічия могла б дати для молодіжної збірної України позитивним моментом. Адже ми розуміємо, що на даному етапі результат не є головним – важливіше бажання і дух переможців. А ще – перспектива грати в національній збірній країни.
– На чому ви акцентували увагу підопічних перед зустріччю?
– На що залишається у нас, незважаючи ні на що, шанс здобути перемогу і пройти далі.
– Що можете сказати про гру Володимира Костевича, який повернувся у стрій після травми?
– Ротація, повторюся, пішла нам на користь. Що стосується Костевича, то він, на жаль, приїхав в розташування збірної з травмою. Він мало тренувався, але в матчі з Німеччиною, як і вся команда, виглядав гідно.
– В Ессені В стартовому складі вашої команди з’явився виступаючий в «Байєрі» Владлен Юрченко. Як оцінюєте перспективи цього футболіста?
– Він відноситься до числа гравців, що потрапляють і в черговий набір молодіжної збірної. Юрченко зіграв добре, хоча в ряді епізодів міг зробити це ще краще. У Владлена є потенціал, але йому, як і будь-якому іншому гравцеві, ще потрібно вдосконалюватися і багато працювати.
***
– Незважаючи на результат поєдинку, однією з найпомітніших фігур на полі був голкіпер Микита Шевченко. Не було думки, що він був би корисний і чотирма днями раніше в Черкасах?
– Це нормальна ротація, адже Максим Коваль – голкіпер високого рівня. Одним з головних його переваг є досвід виступів на міжнародному рівні – він не тільки виступав за національну збірну і молодіжку, але і грав за «Динамо» в єврокубках.
Згадайте, як впевнено Коваль провів виїзну зустріч зі Швейцарією. Взагалі ми з колегами по тренерському штабу вважаємо, що у нас є два рівноцінних воротаря. До них я додав би і Артура Денчука з «Металіста». У цих хлопців хороше майбутнє.
– У другому таймі, після виходу Пилипа Будківського тет-а-тет з воротарем, арбітр зупинив гру, на що ви відреагували досить емоційно.
– Я б пояснив це великим бажанням перемогти. На мій погляд, фолу в тому епізоді не було – німецький захисник віддав пас своєму воротареві, коли Філіп вийшов один на один з воротарем. Але все це емоції. Щоб стовідсотково стверджувати, був фол чи ні, потрібно дивитися відео. Арбітр ж стверджує, що порушення було ще до передачі на адресу Будківського.
– Що стало причиною двох пропущених м’ячів в кінцівці?
– Знову ж – занадто великим бажанням перемогти – нехай з мінімальним рахунком. На якийсь час хлопці забули про ігрову дисципліну.
– Зайшовши після фінального свистка в роздягальню, ви відчули смуток, усвідомивши той факт, що молодіжна збірна нинішнього зразка більше не збереться?
– Ви маєте рацію. Можу сказати, що період, проведений нашим тренерським штабом з командою, з професійної точки зору був насиченим і цікавим. Виступи на міжнародному рівні дали мені і моїм помічникам неоціненний досвід. До того ж це було престижно і почесно. Ми відчували гордість за роботу, яку робимо.
Зрозуміло, було сумно. Але в житті все циклічно, і до цього ми ставимося по-філософськи. Сподіваємося, що час, проведений у молодіжній команді, пішло футболістам на користь і збагатило досвідом. Їх чекає хороше майбутнє у своїх клубах і перспектива національної збірної. Ми ж, тренери, рухаємося далі.
***
– Що було для вас найскладнішим у процесі роботи з командою?
– Працювати було цікаво. Все тому, що ми виконували свою улюблену роботу. Зрозуміло, що в організаційних питаннях не обійшлося без шорсткостей, в процесі викорінення яких доводилося шукати точки дотику з відповідальними за це особами. Радий, що ми їх знаходили. Мені здається, всі матчі, проведені футболістами під нашим керівництвом, були на хорошому рівні.
– Бути тренером молодіжної збірної і тренером клубу – це різні речі?
– Так. Часу, яким має в своєму розпорядженні клубний тренер у процесі втілення в життя філософії, вектора розвитку, тактичних побудов та інформації про суперника, у нього більше, ніж у наставника молодіжки. Взяти хоча б такий приклад. На матч зі Швейцарією, який був запланований на 4 вересня, ми зібралися 1-го. За ці три дні треба було вивчити суперника масу корисної інформації.
– Скільки футболістів переглянули за неповні два роки вашої роботи з молодіжної збірної?
– 72. Хочу сказати, що в такій футбольній країні, як Італія, 80 гравців дивляться всього за рік.
– Чи багато було у вас розчарувань?
– Хороше питання. З тих 72 футболістів хтось зіграв за молодіжку всього один матч, хтось більше. Однак для нас, тренерів, як і для представників нашого медичного штабу, досить важливим є те, що в розташування збірної гравці не тільки приїжджали з задоволенням, але і грали від душі і з великим бажанням.
– Хто з гравців вразив вас своїм прогресом?
– Сергій Болбат. Він грав у другій лізі за «Шахтар-3», проте зумів вирости в гравця національної збірної.
***
– Позаду у вас черговий етап тренерської кар’єри. Чим він запам’ятався?
– Корисної інформації було більш, ніж достатньо. Але найголовніше, що ти уявляєш країну на міжнародній арені. У свій час мені довелося працювати в Словаччині наставником «Татран» з Прешова, однак робота клубного тренера, як я вже говорив, з моєї нинішньої не схожа. З молодіжкою ми провели більше сорока матчів, в яких були задіяні кращі молоді гравці нашої країни. Однозначно – це хороший досвід.
– Продовжитися ваша робота з української молодіжної збірної?
– У нашого тренерського штабу, до якого входять також Олег Ратій, В’ячеслав Нивинский, Ігор Кутєпов та В’ячеслав Мавров, термін дії контракту закінчується 1 грудня. Якою буде наша подальша доля, швидше за все, стане відомо на засіданні виконкому національної федерації футболу. А до цього молодіжна збірна повинна зібратися у так звану дату ФІФА – в листопаді. Так що будемо розмовляти з керівництвом ФФУ, щоб формувати нову молодіжку…
