Забивши п’ять м’ячів у ворота БАТЕ, Луїс Адріано не лише повторив рекорд Ліонеля Мессі, але і став кращим бомбардиром в історії «Шахтаря».
Бразилець обійшов за кількістю голів за донецьку команду у всіх турнірах Андрія Воробея, який у складі «гірників» відзначився 114 разів. MatchDay поцікавився у екс-форварда «Шахтаря» і збірної України, як він сприйняв рекорд бразильця.
– Андрій, не сильно засмутилися, що більше не є рекордсменом «Шахтаря» по забитим м’ячам?
– А ви як думаєте, засмутився я чи ні? Вени собі з-за цього різати чи що? Звичайно ж, я не переживаю з цього приводу. Навпаки, зрадів і за Луїса Адріано, і за «Шахтар» – команду, якій я віддав багато років свого життя. Футбол не стоїть на місці, розвивається, з’являються нові бомбардири. Та й вічного нічого не буває. Думаю, пройде ще років десять, і хтось зможе побити рекорд і Луїса Адріано. Що стосується того, що я більше не рекордсмен, то, повірте, не засмучуюсь. Знаю, що вніс свою лепту в розвиток «Шахтаря» і мені за це не соромно. Думаю, це фахівці оцінять.
– Ви пішли з «Шахтаря» у 2007-м. Саме в той рік, коли в Донецьк перебрався Луїс Адріано. Перетиналися з ним в команді?
– Адріано, якщо мені не зраджує пам’ять, прийшов в «Шахтар» в кінці мого останнього року в команді – 2006/07 рр. Чесно кажучи, не можу сказати, що його запам’ятав. Подумки я, напевно, вже готувався до того, що піду з донецької команди.
– Можна говорити, що Луїс Адріано в якійсь мірі посприяв вашого розставання з донецьким клубом?
– Ні. До того часу я вже не так часто грав в основному складі. Останні два роки виходив переважно на заміни.
– Тим не менш, за сім років у «Шахтарі» Адріано «пережив» багатьох нападників – Гладкого, Девіча, Селезньова, Феррейру. У чому, на ваш погляд, його козирі?
– Мені здається, багато залежить від довіри головного тренера. У Адріано є свій тренер – Мірча Луческу. Він для нього, як батько, а бразилець для Містера як син. Луческу йому довіряє, а гравець відплачує за це забитими м’ячами. Навіть якщо у бразильця не йде гра, або, наприклад, він переживає спад – Луческу все одно ставить його в склад. Я по собі знаю: довіра тренера окрилює гравця. Не можна сказати, що Девіч, Селезньов погані нападники. Ні, хороші. Просто Луческу більше довіряв Луїсу Адріано.
– Раніше Адріано для того, щоб забити м’яч треба було, як мінімум, три-чотири моменти. Зараз він краще розпоряджається гольовими шансами?
– Ну, якщо судити з останнього матчу, то, безумовно. Але на початку сезону він, припустимо, забивав не так багато. Зараз у нього пішла хороша смуга – забиває. Потім, може, знову перестане. Хоча, «Шахтар» – така команда, яка за матч створює за десять гольових моментів. Адріано може п’ять з них не реалізувати, один забити – і все буде нормально.
– Які, на ваш погляд, сильні сторони бразильця?
– Він добре грає на другому поверсі, добре прикриває м’яч корпусом. Захисникам непросто відібрати у нього м’яч. Ну і, треба віддати йому належне, Адріано – гравець штрафного. Думаю, відсотків 90 м’ячів він забивав з воротарського майданчика. Це, мені здається, заслуга тих футболістів, які грають з ним в одній команді. Адріано – командний гравець, він залежний від партнерів. У лінії атаки «Шахтаря» грають бразильці – він з ними легко знаходить спільну мову.
– Які у вас були думки під час матчу з БАТЕ, коли Луїс Адріано забив п’ять м’ячів?
– В першу чергу, порадів за «Шахтар», який здобув впевнену перемогу. А хто, скільки забив – це не першорядне. Але, звичайно, молодець – реалізував майже всі свої моменти.
– Після матчу з «Норшеланном» Мірча Луческу говорив, що Луїс Адріано іноді веде себе, як дитина, але до цього треба ставитися з розумінням. Як ви вважаєте, після того, як бразилець повторив рекорд Ліонеля Мессі, він не задере носа?
– Мабуть, у Адріано така доля встановлювати рекорди. З «Норшеланном» він відзначився з негативної сторони, з БАТЕ – з позитивною. Що стосується вашого питання, то ні, не думаю. Мені здається, він навпаки буде ще старанніше працювати, щоб забивати ще більше.
– Останнє запитання: скільки б ви забили голів за «Шахтар», якщо б завжди грали центрфорварда?
– Ось на це питання я вам точно не можу дати відповідь. Я в «Шахтарі» останні два роки не грав. З 2005 по 2007 рік виходив переважно на заміни, максимум – тайм грав. У мене не було такої довіри, як у Луїса Адріано. Можливо, якщо б грав усі матчі від дзвінка до дзвінка, то Адріано було б ще далеко до рекорду. (Посміхається.)
