Віце-президент УЄФА Григорій Суркіс прийшов попрощатися з Валентином Згурським, після чого розповів, які спогади у нього залишилися про цю видатну людину:
– Валентин Арсентійович думав не сьогоднішнім днем, а дивився на багато років вперед. Його роки мерства в Києві припали якраз на той час, коли він очолював раду мерів союзних республік, Москви і Ленінграда. Скажу вам відверто, бути мером в той час, коли керував Москвою Промислів, варто найвищої оцінки його інтелектуального і творчого потенціалу, професійного рівня і досвіду. Всі його достоїнства важко перерахувати. Кількість його учнів, які працюють і сьогодні на благо України, величезна. А його роль у футболі – це лише маленький сегмент, адже Валентин Згурський був людиною найбільшого масштабу, і, думаю, протягом довгих років, а може й десятиліть ті люди, які вміють цінувати добро, будуть тепло згадувати про мера міста Києва.
– Він часто бував та трибунах стадіону під час матчів «Динамо», тоді багато питань вирішувалися там?
– Згурський як раз не був кон’юнктурником, він був людиною, який, взявшись за будь-яку справу, був йому безмежно відданий і міг вирішити будь-яке питання з користю. Напевно, це і було основою його сутності, характеру та вміння творити. Сьогодні творення і руйнування йдуть поруч. Багато люди не віддають собі звіт в тому, що вони роблять. Їм здається, що це щось добре, а насправді руйнують. Так ось Згурський відрізнявся від багатьох як раз тим, що він умів творити і постійно давати ковток свіжого повітря тій справі, за яку він брався. Напевно, і його заслуга, і колишнього першого секретаря ЦК компартії України Щербицьким, з яким вони працювали рука об руку, і який так само беззавітно любив київське «Динамо», як і він, у тому, що вони робили добро для клубу. Адже команда була візитною карткою України і міста Києва. Як раз в роки мерства Згурського «Динамо» завойовувало свої вищі нагороди і досягало найбільшого успіху як на союзному рівні, так і на міжнародному рівнях.
Особисто я працював з ним в міськвиконкомі мені пощастило співпрацювати з ним по відновленню втраченого реноме «Динамо» вже в часи незалежної України, тому можу про нього сказати тільки добрі і теплі слова, як про людину, який, повторюся, взявшись за справу, завжди діяв за принципом: «Взявшись за гуж, не кажи, що не дуж».
