Після перемоги над «Полтавою» (4:1) у повторному поєдинку 1/8 фіналу Кубка України на запитання ЗМІ відповіли футболісти донецької команди Бернард, Веллінгтон Ньому і Фернандо.
БЕРНАРД, півзахисник «Шахтаря»:
– Бернард, що сталося наприкінці матчу?
– По-перше, це була ситуація, на мій погляд та на погляд усіх адекватних людей, абсолютно неприйнятна. Алекса Тейшейру з трибун обізвали мавпою. Тому ми зупинили гру – таке терпіти не можна! Всі разом підбігли, щоб відповісти людині. Серед нас немає байдужих, ми запальні, легко загораемся. Таке взагалі не повинно траплятися!
– А що ви відповіли?
– Ми кричали всякі агресивні речі. Те, що сталося, неприпустимо! Повторюся, ми не залізні і, звичайно, заводимося в такі моменти. І якщо б це був якийсь інший футболіст, приміром, українець, а не бразилець, ми б точно так само заступилися за нього. Адже ми граємо у футбол, і один з наших головних девізів: «Ні – расизму». А такі люди, як той чоловік, не повинні приходити на стадіон.
– Сьогодні ти забив два м’ячі. Намагаєшся наздогнати Луїса Адріано?
– Так, звичайно, я женусь і за Луїсом, і за іншими гравцями. Тому що я ще не зовсім адаптувався в українському футболі. Намагаюся знайти себе. Плюс хочу залишити слід в історії «Шахтаря».
– Не заздриш, що Луїса, Фреда, Дугласа викликають у збірну, а тебе нема?
– Ні! Адже головне – вболівати за своїх колег. Коли мене викликали на чемпіонат світу, думаю, за мене всі були щасливі. Тому, якщо будь-якого мого партнера, будь то українець або бразилець, будуть запрошувати в національну команду, я завжди буду за них радий. А мій час ще попереду.
– Навіть якщо не виходиш на поле, ти все одно користуєшся шаленою популярністю в Україні. В одному зі своїх перших інтерв’ю ти казав, що будеш дуже обережно вибирати собі дівчину і дружину. Так як, вже знайшов когось?
– Немає, і я відчуваю себе абсолютно спокійно. Головне – сконцентруватися на футболі і показувати те, що я вмію. Коли-небудь прийде потрібний людина, і він буде зі мною, а зараз всякі сторонні захоплення мені не потрібні.
ВЕЛЛІНГТОН НЬОМУ, півзахисник «Шахтаря»:
– Ти досить довго не виходив у складі, а сьогодні вийшов, забив м’яч…
– Я справді дуже щасливий! Спасибі. Минулого разу, коли я грав, мені вдалося забити в чемпіонаті, і ось сьогодні я знову на полі – і знову забиваю. Все йде добре. Так, я часто виходжу, зате влучно.
– Які враження від вболівальників?
– Підтримка фанів нам сьогодні дуже допомогла, вони здорово хворіли.
– Складалося враження, що в кінці команда просто догравала матч. Це правда?
– В кінці, коли рахунок вже був 4:1 і ми розуміли, що вже перемогли, трохи розслабилися.
– А перед поєдинком не було розслабленості, враховуючи результат першої зустрічі?
– Звичайно, ні. Бо Містер завжди говорить: потрібно виходити і грати на перемогу, якого б рівня команда не була.
– Вболівальники асоціюють твоє прізвище з російською приказкою: «Коли я їм, я глухий і німий». Ти знаєш про це?
– Так?! Це точно не про мене! Тому що я дуже багато розмовляю. Не німий однозначно!
ФЕРНАНДО, півзахисник «Шахтаря»:
– Ти заговорив по-російськи?
– Трохи. (Сміється).
– Які твої улюблені слова?
– Я зовсім трохи розумію і розмовляю російською. Улюблене слово – «добре». Тому що це значить завжди щось хороше: добрий ранок, добрий день, добрий вечір. Розумієш мене?
– Розумію! Поділися враженнями від сьогоднішнього матчу…
– (Переходить на португальський.) Ми знали і налаштовувалися на те, що гра буде не найлегша. Так, у попередньому матчі нам вдалося перемогти, але і в цьому протистоянні ми повинні були діяти так само. Містер каже, що у кожному поєдинку ми зобов’язані виходити і перемагати.
– «Нелегке» гра за рахунку 5:1 на першій зустрічі?
– Я думаю, що ми полегшили собі сьогоднішню зустріч, забивши в самому початку тайму. А так було б нелегко.
– Сьогодні під час матчу стався неприємний інцидент…
– Так. Був момент, пов’язаний з расизмом. Це відбувається не тільки в українському футболі, але і в інших чемпіонатах. А ми боремося проти расизму і говоримо йому «Ні!». Не можна обзивати темношкірих гравців якимись тваринами. Адже білого можна точно так само обізвати. Такого не повинно бути!
– Коли це сталося, вам кинувся через все поле тренер з фізпідготовки Карло Ніколіні. Він заспокоював вас або трибуни?
– Карло підбіг, щоб нас заспокоїти. Тому що, коли таке трапляється, дуже важко залишатися холоднокровним. Кров закипає, і ми починаємо викрикувати у відповідь такі ж агресивні речі, які, напевно, не повинні були говорити. Тому, повторюся, він підбіг, щоб нас заспокоїти.
– Ти задоволений собою в грі?
– В цілому задоволений. Команда мені полегшила завдання, тому що я вийшов на поле, коли потрібний результат вже був досягнутий і ми вже знали, як завершиться матч. Було трохи холодно, і це мене трохи зупиняло і засмучувало. Але найважливіше, як каже Містер, – утримати результат. І, якщо ми на початку виграємо, потрібно дійти з цією перемогою до кінця.
– Сьогодні Містер кращим гравцем назвав Бернарда, а кого б ти виділив?
– Я б назвав не Бернарда, а вибрав би себе! Я зіграв добре сьогодні. (Сміється). А якщо серйозно, то я б теж виділив Бернарда. Тому що він показав супергру, відмінно себе проявив, і я його вітаю!
