Понеділок надав відмінний шанс поправити турнірне становище обох команд, у трьох попередніх турах набрали на двох… два очки. Як стверджує поет, «час доби дозволяло зіграти в гру, час року велів стріляти в упор». Ну де ще добувати перемоги «Говерлі», раніше не удосужившейся зробити це жодного разу в поточній першості, або «Волині», які проковтнули у двох недавніх матчах 10 м’ячів?..
Не мені вчити В’ячеслава Грозного і Віталія Кварцяного налаштувати підопічних на гру з максимальною віддачею і вірою в кінцевий успіх. Рвонули з місця в кар’єр і одні, і інші, хоча, мабуть, більш грунтовно все ж виглядали господарі. Вже на 4-й хвилині екс-форвард української «молоджки» Максим Фещук вийшов на гарну ударну позицію, мав у розпорядженні кілька дорогоцінних секунд, але зумів лише розім’яти Віталія Неділька. Страж луцьких воріт, віддамо йому належне, зайняв ідеальну позицію.
На відповідь «Волині» знадобилося зовсім небагато часу. Потужний постріл Руслана Бабенка зі штрафного змусив Макса Коваля включати форсаж і летіти на ближню штангу, витягуючи з-під неї слизьке підступне ядро. Команду свою воротар виручив, а заодно і забезпечив їй п’ятихвилинну перерву. Бічна сітка під вагою міцно збитого хлопця не витримала, тріснула, і якийсь час головний арбітр разом з працівниками стадіону старанно латали пролом підручними засобами.
Несподівана пауза немов збила дихання рвавшимся в бій колективам. Тепер вони все більше обережно, розраховуючи переважно не на свою вправність, а на помилку опонента. Втім, на загальному тлі виділялася звиклий до інших стандартів Максим Шацьких. Ветеран і штрафні небезпечні вирізав і вільні зони для ривків вишукував. Одного разу знайшов, увірвався в неї, пас чарівний отримав, от тільки м’яч обробити на склалося. А володіння Неділько були зовсім близько.
Що до Віталія, то перейнявся критикою правдоруба Кварцяного, він у цей холодний вечір стояв у рамці як звір. Перед перервою він, будучи прикритим власними захисниками, впорався і з дальньої гарматою Олексія Полянського і практично вірним добиванням Тараса Качараби.
Постійно подстегивавший своїх хлопців Грозний у другому таймі кинув їм на допомогу досвідченого Лучіана Бурдужана, і той практично відразу міг виправдати надану йому високу довіру. Міг, якби не впертий Неділько, в очній дуелі раскусивший наміри нападника. Послідував кутовий міг перетворити на гол Мариотто, непогано пробивав головою. Чи треба говорити, чиїми міцними руками були знищені сподівання бразильця?
Контратакуюча гра у «Волині» не клеїлася, але і гості мали можливість схилити шальки терезів на свою сторону. Напевно, Ерік Бікфалві подумки був уже в таборі збірної Румунії, звідки днями прийшов приємний і несподіваний виклик, інакше б бути бороданю, без перешкод пробивавшему метрів з дев’яти, героєм матчу. Але, до вселенського жаль червоно-білих, – тільки вище.
Ужгород поспішав, і ставало зрозуміло, жадав перемоги більше, ніж суперник. До 70-й хвилині Грозний використовував усі три заміни, напучував на подвиги ніяк не хоче розкриватися Віталія Каверіна, однак свого так і не домігся. І останній пас підводив, і Неділько, знову ж таки, не втрачав пильності.
Як результат-нульова нічия. Вже четверта у турі. Обидві команди залишилися при своїх. «Говерла» – тринадцятий, «Волинь» – десятою. Важкий все-таки день – понеділок.
ГОВЕРЛА – ВОЛИНЬ – 0:0
Говерла: Коваль, Люлька, Акакпо, Ягодінскіс, Качараба, Герасим’юк, Тудосе, Полянський (Степанюк, 46), Мякушко (Каверін, 70), Шацьких, Фещук (Бурдужан, 46).
Волинь: Неділько, Сімінін, Жунич, Шабанов, Немчанінов, Мемешев, Бабенко, Федорчук, Матей (Задерецкий, 79), Бікфалві (Селін, 90+2), Мариотто (Кобахідзе, 54).
Попередження: Мякушко (38), Качараба (57) – Федорчук (74), Немчанінов (90).
