Після перемоги над «Дніпром» і повернути через два з половиною роки на перше місце в турнірній таблиці чемпіонату країни інтерв’ю «СЕ в Україні» дав президент «Динамо» Ігор Суркіс.
– «Динамо» не займало перше місце в чемпіонаті 939 днів. Пам’ятаєте, коли команда в останній раз втратила лідерство?
– Не тільки я – вся країна пам’ятає той момент. Навесні 2012 року ми під керівництвом Юрія Сьоміна боролися за чемпіонство, лідирували, але в силу різних обставин, включаючи несправедливе вилучення Дениса Гармаша, програли «Шахтарю» на його полі – і гірники обійшли нас за різницею м’ячів.
З тих пір «Динамо» два з половиною роки не було на чолі турнірної таблиці – що ж, тим приємніше наше довгоочікуване повернення.
– Той матч на «Донбас Арені» – не так по грі, як по суддівству – вийшов чи не найбільш пам’ятним в історії зустрічей з гірниками. Згодні?
– Такий арбітраж виявився здатний перевернути розклади не тільки в конкретній грі, але і в історії нашого футболу, причому – на довгий час. А адже значення для «Динамо» має не тільки перемога в чемпіонаті, що саме по собі є найважливішою метою, але і можливість напряму потрапити в груповий турнір Ліги чемпіонів. Це стратегічне завдання: її рішення дозволяє не витрачати зайві сили – як фізичні, так і моральні – на відбіркові єврокубкові раунди і направлено готується до виступу в основній сітці.
У цьому сезоні завдяки весняної перемоги в Кубку України ми потрапили в групу в Лізі Європи, і ви напевно звернули увагу, як щодо рівному проходить «Динамо» турнірну дистанцію. Сергію Реброву вдалося добре підготувати команду – сподіваюся, що залишився до кінця року ігровий відрізок обійдеться без спадів. Хоч і не знаю клубів, яких ця напасть минула б абсолютно. Та що говорити, якщо навіть «Барселона» на своєму полі програв «Сельти».
– Розгромна поразка від «Ольборга» – теж наслідок спаду?
– Швидше, тут слід вести мову про переоцінку власних можливостей. Що я маю на увазі? Візьміть два виїзних матчі з данцями і з «Дніпром». Минулої неділі наші футболісти виглядали сконцентровано з першої до останньої хвилини. Поєдинок вийшов по-справжньому захоплюючим, ми перемогли 3:0, але виграти – ось парадокс – могла і та, і інша команда.
Мені подобається «Дніпро», з його провідними гравцями, що виступали колись в «Динамо» Русланом Ротанем і Романом Зозулею, я знайомий не з чуток. Це порядні хлопці, віддаються на полі з першої до останньої хвилини. Але так уже склалося, що саме в конкретний час, у конкретному матчі наша команда виявилася сильнішою. Ейфорії у нас в зв’язку з цим, природно, не виникло, адже футболісти розуміють, що відстояти взяту висоту набагато складніше, ніж підійматися на неї.
В Ольборзі ж «Динамо» вийшло на поле з надмірною впевненістю у своїх силах. Але я б не сказав, що від цього стало слабкіше: навіть пропустивши перший м’яч, ми показали дуже якісну гру, 25-30 хвилин пресингували суперника, не даючи спокійно зітхнути. В перерві не сумнівався, що якщо на другий тайм ми вийдемо з таким же настроєм, гру неодмінно врятуємо. Не вдалося, але, зізнатися, я навіть радий, що сталося це в ситуації, коли все ще можна виправити. І в повторній зустрічі з данцями в найближчий четвер хлопці вийдуть на поле, щоб довести, що вони сильніше «Ольборга».
– Матч у Данії стоїть осібно. Але загалом ваша команда дійсно змінилася, не відчуваючи страху по відношенню до суперників, проти яких виходила перш як мінімум з побоюванням. Призначаючи Сергія Реброва спершу виконуючим обов’язки, а потім і головним тренером, допускали, що «Динамо» зміниться так скоро?
– Ну, я ж не Нострадамус! А приймаючи рішення щодо Сергія Станіславовича, напевно знав одне: він динамівець до мозку кісток, справжній патріот. На відміну від тих, хто клявся колись у вірності клубній емблемі, а при першій можливості – підшукував більш вигідний варіант. Навіть коли доля вела його з команди, ми підтримували з ним зв’язок, він розповідав про свої радощі й свої проблеми.
Не сумнівався, що в тренувальному процесі гравці стануть прислухатися до Реброву. А ще – побачив, що він перестав бути футболістом. Для тренера це важливо – забути, що ти сам грав, і стати для підопічних вчителем і психологом, здатним дохідливо і на конкретних прикладах пояснити користь запропонованої на тренуванні роботи. Прочитавши в останній час інтерв’ю Олександра Шовковського, який відзначає позитивні зміни в команді, знову переконався, що з вибором головного тренера не помилився.
Шовковському, до речі, я безмірно вдячний за все, що він робить для рідного клубу. Гра з «Дніпром» підтвердила, що у своєму віці він залишається одним з найсильніших українських голкіперів. Але крім того, він безперечний лідер на полі і за його межами, справжній капітан, без якого неможливо уявити команду, яка ставить високі цілі.
З підбором виконавців – навіть у ті роки, коли ми особливо нічого не вигравали – у нас завжди був порядок. Ось тільки не вдавалося створити єдиний колектив. Зараз, здається, Ребров знаходиться на вірному шляху, створюючи команду однодумців. Отримують свій шанс молоді хлопці – Владислав Калитвинцев, Віталій Буяльський, Микита Бурда… Вони не бурчать, сидячи на лавці, а працюють на тренуваннях з повною викладкою. Тренер же, в свою чергу, дає їм шанс – і хлопці намагаються його не упустити.
– Точно так само в свій час не упустив шанс Євген Макаренко, відсутність якого з-за травми Реброву тепер доводиться імпровізувати на лівому фланзі оборони …
– Ви маєте рацію. Зараз Макаренко повноправний гравець основного складу, а два роки тому – на правах оренди грав у «Говерлі».
– Тепер, коли цей гравець вибув на півроку через розрив ахілла, не шкодуєте, що погодилися відпустити Бенуа Тремулінаса?
– Насправді, мені шкода розлучатися з будь-яким кваліфікованим футболістом, що йде з «Динамо». Тремулінас – відмінний хлопець і професіонал з великої літери, і в його випадку я шкодую про те, що до нас він потрапив не в найкращий час. Ви розумієте, що я маю на увазі. Скажу більше: не ходи перед закриттям трансферного вікна реальна пропозиція від «Севільї», француз грав би у нас на фланзі навіть при здоровому Дружині Макаренко. Зверніть увагу: його іспанська команда бореться за провідні позиції в прикладі, а Тремулінас виходить на поле в кожному матчі.
Ребров відчував на вакантній позиції Микиту Бурду, Мігела Велозу, Домагоя Віду. А вірно кажуть, що ви розглядали можливість запрошення колишнього захисника «Ювентуса» Рето Циглера, який зараз є вільним агентом?
– Так, це правда. Але оскільки Циглер давно не грав, ми запропонували йому приїхати до нас на перегляд, щоб протягом тижня або максимум десяти днів оцінити його стан. В принципі, готували повномасштабний контракт, але схвалення такої схеми від гравця так і не отримали. А купувати кота в мішку нам не хотілося.
Ось чому ми вирішили відгукнутися на прохання грав у нас колись Бетау, який говорить бажанням продовжити кар’єру в «Динамо». Як і Циглер, він вільний агент, не грав якийсь час, але, на відміну від швейцарця, проти перегляду не заперечував. Ребров ініціативу підтримав, бразилець пройшов всі тести, і буквально перед нашою розмовою лікарі підтвердили: його кондиції на тому ж рівні, що, будучи динамівцем. Бракує тільки ігрової практики.
– Ми говорили про українських футболістів, ухватившихся при нинішньому тренерському штабі за свій шанс…
– У цьому контексті логічно згадати Сергія Рибалку: у своєму віці він повинен був мати постійну практику, йому підшукували орендні варіанти, але значного попиту на нього в той час не було. А зараз – його гра засяяла новими фарбами.
Візьміть Кравця. У нього був час, мало хто вірив, але я був наполегливий, переконував не поспішати зі зміною команди. Не пов’язував його довгостроковими контрактами, але при усякому разі переконував: «Артем, «Динамо» – це твій рідний дім. Ти можеш стати великим футболістом, але тільки в тому випадку, якщо впораєшся з психологічним бар’єром». Зараз Кравець доводить, що ми в ньому не помилилися.
Те ж стосується Максима Коваля, відданого нами в оренду. Повірте мені: мине час – і він стане одним з кращих воротарів України. А якщо говорити про молодих футболістів в цілому, то величезну роль грає фактор психології: вони не завжди вірно розподіляють свої сили в тому чи іншому віці. Допускають помилки, дозволяючи зіркової хвороби взяти над собою верх. Хтось швидше справляється з нею, розуміючи, що вона заважає кар’єрі, хтось не відразу знаходить у собі сили її подолати.
Якщо молоді хлопці приходять до думки, що треба працювати не стільки на себе, скільки на команду, команда починає грати зовсім по-іншому. З нею можна радіти перемогам і пробачати так чи інакше трапляються ураження. І вже поготів не виникає байдужості, мав у нас місце в попередні роки: третє місце посіли – не біда, четверте – де наша не пропадала! Так можна докотитися і до мишей! Зараз же мені подобається, що молодь перейнялася ідеєю створення нової команди, в якій вона отримує свій шанс. І тільки від неї залежить, вона використовує його в повній мірі чи ні.
– Вражаюче, що молодим українським футболістам вдається вигравати конкуренцію на багатьох позиціях у іноземців…
– Стало звичним критикувати легіонерів: мовляв, якщо запрошуємо їх у наш чемпіонат, вони повинні бути справжніми зірками. Але ж іноземці, яких ми купували останнім часом, такими і були. Юнес Беланда, наприклад, був в «Монпельє» ключовим гравцем, і мені говорили, що його перехід в «Динамо» неможливий. Але хлопець все-таки опинився в Києві. Джермейн Ленс грає за збірну Голландії, Домагой Віда – за Хорватію, Александар Драгович через Австрію.
Цих гравців було вписати в командну модель, але оскільки цього толком не відбувалося, вони грали як звикли, – не на команду, а для себе. Але погляньте, як змінився Ленс, встигав у матчі з «Дніпром» скрізь – і в атаці, і в обороні. В кожному ігровому моменті брав активну участь. А Беланда! Як він поборовся за м’яч в районі середньої лінії і видав у гольовому епізоді класний пас на Ярмоленка! Але все це відпрацьовується в тренувальному процесі, ставиться гравцям головним тренером і його помічниками.
Ребров, який попрацював в бутність гравцем з багатьма класними наставниками, а пізніше – який побував на стажуванні в серйозних європейських командах, йде в тренерській справі своєю дорогою. Природно, не обходиться без помилок, і одна з сильних сторін Сергія Станіславовича у тому, що він ці помилки визнає. Взяти гру з «Ольборгом»: напевно, більш мудрий фахівець тримав би в розумі те обставина, що нічиєї в цьому поєдинку достатньо, щоб практично забезпечити вихід з групи, та ще й відчепити данців напередодні київської ігри. А поразка – зрівняло в турнірних правах відразу три команди і помітно ускладнило ситуацію для «Динамо».
Але наш головний тренер, тим не менш, не став налаштовувати підопічних на зручний результат і зіграв в той футбол, який прищеплює команді. І, напевно, це правильно, адже тільки гра на результат і забиті м’ячі подобається уболівальникам. Можливо, гравці не до кінця виконали установку, але відразу після матчу були зроблені висновки, хлопці не могли не зрозуміти, що вони переоцінили свої можливості і не врахували, що у футбол сьогодні вміють грати скрізь. Матчі «Дніпро» – «Карабах» і «Металіст» – «Легія» яскраве тому свідчення.
Як свідчення і «Зоря», який лише дивом не врятував гру з «Фейєнордом» при рахунку 0:3. Ця команда йде своїм курсом і в прем’єр-лізі, домагаючись пристойного результату: зіграла з «Динамо» внічию, ведучи у рахунку протягом майже всього матчу і пішовши від поразки на останніх хвилинах, обіграла «Шахтар», а в останньому турі – теж в кінцівці взяла гору над «Карпатами».
– В колишні часи «Динамо» боролося за чемпіонство з «Шахтарем». Тепер же гірники відстають від вашої команди вже на п’ять очок, а прямим конкурентом став «Дніпро». В якійсь мірі, з вашої точки зору, на сьогоднішньому турнірному падінні донецького клубу позначилася обстановка в країні і неможливість проведення ігор на «Донбас Арені»?
– Не забувайте: позаду тільки десять турів, і «Шахтар» ще буде продовжувати боротися за чемпіонство. Нічого не вирішено, і спочивати на лаврах після перемоги над гірниками і розгромного результату в зустрічі з «Дніпром» не слід небезпечно! Треба виходити на такі матчі – і, не змінюючи своїх тактичних принципів, грати на перемогу. І вже тим більше не розслаблятися: тільки тоді є шанс, що в кінці турнірного шляху команда виявиться на тому місці, про яке мріють уболівальники, повернувши золоті медалі в столицю.
Можна посилатися на те, що наш багаторічний прямий конкурент опинився в непростій ситуації, всі матчі для нього – виїзні, тому і результати, особливо останнім часом, не вражають. Але ми в цьому не винні. Навпаки, вболівальники «Динамо» разом із прихильниками інших українських клубів роблять все можливе, щоб війна швидше закінчилася, «Шахтар» повернувся додому і грав на своєму стадіоні, при повних трибунах, як це було у нас з «Дніпром» у неділю на «Дніпро-Арені».
– Як ставитеся до ситуації з дискваліфікацією Тараса Степаненка? Виявилося, що пропускати він повинен не три матчі поспіль, а три певні ігри.
– Мені складно коментувати це обставина хоча б тому, що не вважаю себе експертом у питаннях регламенту. Можливо, в ньому є саме така норма, але особисто мені – з позиції найпростішої логіки – це здається нонсенсом, а якщо говорити прямо – то свавіллям. При цьому не переконаний, що «Шахтар» був зацікавлений у такому рішенні: у Мірчі Луческу стільки футболістів, які потребують додаткового ігровій практиці, що домагатися участі Степаненко в матчі не з «Дніпром» чи «Динамо», а з земляками з «Металурга» не було ніякої необхідності.
Суджу з власного клубу: коли у нас всі здорові, а хтось пропускає зустріч через перебір карток або травми, випадає можливість дати шанс гравцеві, частіше сидить в запасі або виступаючого на суміжній позиції. От вибув Хачеріді – пару Драговичу в центрі оборони склав Данилу Сілва. Зараз Женя знову заграв – і якщо буде так само надійний, як і в матчі з «Дніпром», неодмінно буде грати. А у тренера – виникне у зв’язку з кадровим питанням на цій позиції приємна головний біль.
Не хочеться повертатися в минуле, але мені неважко уявити, який би галас виник ще пару-троку років тому, прийми федерація таке суперечливе рішення на користь «Динамо». В наш адресу випустили б не один десяток отруйних стріл. А щодо ситуації зі Степаненко візьмуся припустити, що це або помилка, яку КДК може відверто визнати, або умисне роздмухування скандалу, від якого не виграє ніхто, включаючи клуб самого гравця. До речі, грає помітну роль і в національній збірній…
