Напередодні центрального матчу 11-го туру, в якому наша команда зустрінеться з донецьким «Шахтарем», ми, висловлюючись мовою дипломатів, хочемо поділитися «глибоким занепокоєнням».
Тривоги наші пов’язані зовсім не з авторитетом і силою суперника. Матчі минулого чемпіонату України наочно засвідчили: і гірників можна обігравати, що «Дніпро» двічі і зробив – в рідних стінах і на «Донбас Арені». Не переживаємо ми і з приводу того, що наш майбутній опонент волею календаря отримає цілу добу гандикапу на підготовку до принципового поєдинку, яку підопічні Мірчі Луческу проведуть, не залишаючи Львова. У той час як нашим тренерам і футболістам чекає непростий у всіх відношеннях вояж в Азербайджан.
Ми – про інше. Виходячи на гру, яка може серйозно вплинути на розподіл місць у підсумковій таблиці першості, хочеться розуміти – за якими правилами граємо, за яким Регламентом змагаємося. Останні події в українському футболі змушують звернутися з цим питанням до організацій, які проводять турнір клубів еліти – Прем’єр-лізі і Федерації футболу.
Кричуща у своїй безглуздості ситуація з «фантомної» дискваліфікації півзахисника «Шахтаря» Тараса Степаненка – це не просто чиясь помилка, нестиковка, юридичний казус. Це небезпечний прецедент, що дозволяє з повною підставою стверджувати, що наші футбольні закони для тих, хто їх пише, схоже дышлу, увековеченному в народному фольклорі. Захотіли – повернули в одну сторону, захотіли – в протилежну. Таке положення речей – неприпустимо. З подібним нехлюйським управлінням нашому футболу один шлях – під укіс.
Міркувати про роль тих, хто породжує і множить двозначні трактування законів, про їх подвійних стандартів і подвійної моралі у нас сьогодні немає ні часу, ні бажання. Цим нехай займуться делегати майбутнього незабаром Конгресу ФФУ. У «Дніпра» ж на порядку денному – вирішення турнірних завдань, традиційно високих, а в останні роки – найвищих. Будучи одним з лідерів чемпіонату України, представляючи країну в Лізі Європи, делегуючи представників клубу в національні збірні, справно сплачуючи зміст вітчизняного футбольно-чиновницького апарату, користуємося своїм правом поставити ФФУ і УПЛ пару питань.
Яким саме параграфом чинного Регламенту дискваліфікація Тараса Степаненка «прив’язана» до конкретних турів чемпіонату та стадіям Кубка України?
Чи було рішення про «прив’язку» прийнято відразу на засіданні Контрольно-дисциплінарного комітету ФФУ або його документально оформлення відбулося вже пізніше, заднім числом?
Питання, як бачимо, взаємопов’язані. Відповідей на них чекає не тільки «Дніпро», але і вся футбольна громадськість країни. Втім, для нас головне в даній ситуації – не розбір технічних порушень, допущених КДК, а те, чи здатна федерація визнати ці порушення і спробувати все-таки вийти з глухого кута. Вийти, зберігаючи хоча б зовнішню подібність чистоти мундира і принциповості, про яку в Будинку футболу так часто говорять.
Візьмемо на себе сміливість підказати чиновникам ФФУ спосіб подолання ними ж створеного цугцвангу. Тарас Степаненко може і повинен відбути решту дискваліфікації в найближчому календарному матчі. Процедура та порушені строки його усунення прописані у тому ж Регламент, згідно з яким на матч проти «Шахтаря» не вийде один з провідних гравців «Дніпра» Руслан Ротань. Шкодуючи про те, що наш капітан отримав у попередньому поєдинку два попередження, які червоною карткою і технічної дискваліфікацією, ми наполягаємо на несправедливість ситуації, в якій донецький футболіст, одержав більш суворе дисциплінарне стягнення, зіграє, так і не відбувши заслуженого покарання.
У цьому зв’язку нагадаємо ФФУ, що незнання законів не звільняє від відповідальності. А свідоме їх ігнорування – злочинно по відношенню до футболу. Прикро, що в цій історії зачеплені інтереси «Шахтаря», який виявився мимовільним порушником Регламенту. Сподіваємося на розуміння з боку нашого принципового суперника, який завжди декларував своє трепетне ставлення до букви закону. В даному випадку це можна легко довести на практиці. При цьому ми готові домагатися остаточного прояснення ситуації – у найвищих інстанціях, включаючи Лозанну.
Адже мова йде не про конкретну гравця або окремо взятому матчі. Мова про те, що український футбол зараз відправляють в безодню беззаконня і хаосу ті, для кого принцип – після нас хоч потоп – є нормою життя.
Нам з такими діячами – не по дорозі. Ми завжди прагнули і прагнемо грати чесно, знаючи, що м’яч круглий, поле рівне, а закон – однаковий для всіх.
