Президент «Динамо» прогрес «Динамо», Прем’єр-лізі, «справі Степаненко» і в наступному Конгресі ФФУ.
– Ігор Михайлович, з неділі наші ЗМІ вже розтиражували одну цифру – «939», яка вказує на кількість днів, протягом яких «синьо-білі» не займали вищої сходинки у вітчизняній лізі. Ви для себе знайшли пояснення такого неприродного стану справ клубу, який отримав 26 комплектів золотих медалей? Не хочеться питати, хто в цьому винен, але…
– Як і в усьому, тут можна знайти багато причин. Наприклад, таку: є кілька сильних амбітних команд, які хочуть всіх, зокрема нас, потіснити в боротьбі за першість. Вони не стоять на місці, розвиваються, їх власники виділяють на них серйозні кошти. Або таку: футбол – це перш за все вид спорту, де, як відомо, постійно бути найсильнішим неможливо. У цьому виді спорту насправді нічого не відомо: якийсь час ти довго виграєш, потім програєш, але знати напевно, що завтра буде, – нереально. Припустимо, «Барселона»: вам нагадати, як ця команда провела минулий сезон, і якою вона була ще два-три роки тому?..
– На мою думку непрофесіонала, поява цієї цифри «939» зумовив один конкретний і глобальний фактор: політика. Впевнений: якщо б не сталося того, що відбулося 21 лютого, динамівці досі не зуміли вийти на вершину турнірки – їм цього б елементарно не дозволили.
– Не хочу про це говорити. Взагалі не хочу торкатися цього питання. Перш за все тому, що таким чином я відвів від себе відповідальність, а це не правильно. Давайте краще поговоримо про інше. Сьогодні в «Динамо» відбуваються речі, які мене радують. Найголовніше – реально формується колектив однодумців, який з часом буде готовий на великі звершення. З нетерпінням чекаю, коли моя команда вийде на справді значний рівень, чого ми всі вже зачекалися. Перед нею поставлена ??завдання, вона, сподіваюся, буде виконана. Так, і раніше ми озвучували аналогічні завдання, але просто різні причини не давали виконати їх…
Радий за нашу молодь – Макаренко, Бурду, Сидорчука, Кравця. Радий за постійно прогресуючого Ярмоленко. Особливо гріє душу фігура Шовковського – вірю, що він ще довго буде радувати нас. Як і Гусєв. Сьогодні, повторюю, йде процес зростання великого цілого, того, що Лобановський називав «командою-зіркою». Не командою зірки або зірок, а певним механізмом, сила якого в ідеальній налагодженості деталей, в синхронній роботі. Якщо все складеться, якщо усі «деталі» усвідомлюють те, частиною якогось «механізму» вони є, у нас буде хороше майбутнє. Утім, наголошую: футбол – це не математика, тут, навіть коли ти все правильно запрограмував і розрахував, результат може не прийти, бо всіляке трапляється.
– Один з головних бажаних результатів для «синьо-білих» в поточному сезоні – внутрішнє чемпіонство. І ось що я недавно згадав: кілька років тому ви дали інтерв’ю клубному журналу, де чесно зізналися, що українське «золото» вже не радує вас – приїлося, радують тільки перемоги в єврокубках. Тепер у вас змінилося ставлення до вітчизняного першості?
– Пам’ятаю це інтерв’ю… Знаєте, з тих пір у нас і чемпіонат став іншим! Іншим в якісному плані. Згадайте: в середині 2000-х багатьом набридло те, що з року в рік за «золото» змагаються дві команди. А в попередньому сезоні таких було вже чотири! Оцініть, будь стрибок з тих пір здійснили «Дніпро», «Металіст», «Чорноморець». Припустимо, сьогодні мені дуже подобається «Зоря»: там тренеру дали тривалий час попрацювати, не виганяли відразу, коли почався неуспішний період, і сьогодні пожинають плоди. При тому, що цей клуб зараз, як кажуть, без кола і двора: рідне місто окуповане, і не зрозуміло, коли буде можливість туди повернутися.
До речі, хочеться з цього приводу сказати кілька слів: на кубковий поєдинок з «Карпатами», незважаючи на холод, прийшло 12000 вболівальників. Про що це свідчить? Футбол зараз в Україні потрібен, як ніколи. Причому потрібний всім. Для багатьох людей це єдина віддушина. І саме гра об’єднала нас навколо державних інтересів, зробила справжніми патріотами. Тому хочу висловити побажання, щоб в Україні нарешті запанував мир. Це, зокрема, створить передумови для того, щоб наш чемпіонат, який, підкреслюю, відчутно зріс за останні роки, повернувся до свого довоєнного рівня. Для цього у всьому повинен запанувати порядок.
– Останньою фразою ви, мабуть, натякаєте на резонансну «справу Степаненко». Сьогодні (розмова відбулася ввечері у вівторок – авт.) прочитав, що ви назвали його «свавіллям».
– А це і є беззаконня! Народ України двома виборами, що пройшли в цьому році, показав, що прагне в Європу, але якщо ми хочемо туди, то повинні, перш за все, поважати закони. А якщо хто-то «по ходу справи» підкоригує закони, як це можна назвати?! Регламент чемпіонату змінюється в будь-який момент!
Добре пам’ятаю, коли президентом ФФУ був мій старший брат, все нас постійно звинувачували в тому, що ця організація обслуговує інтереси київського «Динамо», говорили, мовляв, буде новий президент Федерації – корупція зникне. Але з 2012 року бачимо, що Будинок футболу дбає тільки про одному клубі, і він не зі столичною пропискою…
Я вам чесно скажу: коли мій брат очолював ФФУ, такого неподобства, як сьогодні, не було! Дехто має право робити все, що йому заманеться – ви тільки згадайте, як навесні зрозуміло чому скасували поняття «золотого матчу»! Ось просто взяли і скасували, ніби помахом чарівної палички.
– Але, Ігор Михайлович, нинішній стан справ відбулося, в значній мірі, з-за того, що впливові люди в футболі України допустили його! Ось, наприклад, питання: скоро річниця Евромайдана, а нашим господарством і досі керує Коньков, який на свою посаду вибрався тільки тому, що є земляком екс-президента.
– Ви на мене натякаєте – словом «допустив»? Ну, це, м’яко кажучи, некоректно… Я, мій клуб, хіба ми впливали на вибори президента Федерації восени 2012-го? Є поки законно обраний керівник національного футболу України. Втім, до нього накопичилося багато претензій – не все у нас гладко, далеко не всі. 19 грудня відбудеться Конгрес, де, можливо, щось станеться. Принаймні наш голос, голос «Динамо», буде почутий усіма. Так само до УПЛ наявні питання… Годі про це. Якщо є ще питання, давайте ближче до гри.
– Добре… Чому, на ваш погляд, кияни настільки нестабільні через катастрофою в Ольборзі слід ренесанс в Дніпропетровську?
– Ну, це ж очевидно: по-перше, молодість більшості виконавців (тобто вони несыграны, часом не зовсім об’єктивно оцінюють власні сили), по-друге, наставник, який працює півроку і теж є молодим – з тренерським мірками.
– І про Бетао: якщо ви дозаявите його, чи він зможе виступати в Прем’єр-лізі ще ??в цьому році?
– Так, адже він вільний агент. Зараз бразилець проходить певні тести, після закінчення яких у випадку, якщо наш тренер побачить потреба в його послугах – допоможе «Динамо». Знаєте, у нас було багато бразильців, але такий, як Бетао, тільки один – Даніло Сілва. Я взагалі рідко зустрічав футболістів з такими хорошими людськими якостями. Вони обидва виключно відповідальні спортсмени, справжні професіонали і патріоти клубу. Такими людьми не можна розкидатися.
