Після перемоги над донецьким «Олімпіком» із рахунком 4:0 своїми враженнями від гри поділилися гравці луцького клубу Ерік Бікфалві, Флорентін Матей і Артем Шабанов.
Ерік БІКФАЛВІ, півзахисник «Волині»:
– Еріку, тебе викликали в національну збірну Румунії, і ти сьогодні оформив дубль. Виклик стимулював твою вдалу гру?
– Виклик до збірної – не основне. Мене більше стимулювало те, що в попередні матчі ми зіграли не дуже вдало.
– Шість голів в одинадцяти матчах чемпіонату – дуже хороший показник…
– Воно то добре, що я стільки забив, але пригадайте – я не забив пенальті в Одесі, не реалізував ще кілька чудових моментів. Тому працювати є над чим. А ще не забувайте, що для того, щоб забити гол працює вся команда.
– Тобто прогресує команда і ви з нею прогресуєте?
– Розумієте, в нашій команді зараз така ситуація, що всі гравці дуже добре знають і розуміють один одного та тренера, потенціал надзвичайно великий, а перемоги тільки надають впевненості тому прогресу, про який ви говорите.
– Як ви знаходите мотивацію для своєї гри?
– Передусім я маю контракт з «Волинню». Я тут добре грав і мене викликали в збірну, буду грати ще краще – ймовірно зіграю в іншому, ще іменитішому клубі. В кожного гравця є мотивація.
Флорентін МАТЕЙ, півзахисник «Волині»:
– Сьогодні був, напевне, невеличкий румунський день (посміхається). Перед цим у нас були важкі психологічно матчі із «Шахтарем» і «Дніпром» та й перемагали ми дуже давно. Так часто буває: треба було забити і тоді справи підуть веселіше. Приємно, що нас «прорвало» саме вдома.
У моменті, коли я забив, то міг дати пас Редвану, але вже «зайшов» на удар і був впевнений на 100%.
Ми цілеспрямовано готувалися до матчу, тренери дуже детально розповіли про суперника, тому нам залишалося тільки виходити і виконувати настанови.
Радий дуже і за свого партнера і товариша Еріка Бікфалві. Він зараз в хорошій формі, сподіваюся, що і в збірній Румунії він гідно зіграє. Я також мрію про виклик, адже тут все в моїх руках.
Артем ШАБАНОВ, захисник «Волині»:
– Після першого тайму глядачі каналу «2+2» саме тебе визнали кращим гравцем у складі «Волині». Надійною була «Волинь» сьогодні в захисті?
– Якщо зіграли двічі поспіль на нуль в тилу – отже, все добре склалося. Я ж взагалі-то центральний захисник за амплуа. Як не крути, але тут почуваюся найкраще. Грав в опорній зоні і ліворуч в захисті, бо того вимагали тренери і ситуація.
– Легко знайти спільну мову із Жунічем?
– Оскільки не пропустили сьогодні, отже легко порозумілися (посміхається). «Олімпік» не сидів в захисті, а ми оборонялися більше позиційно. Із Івіцею страхували один одного, у принципі нічого нового не було, адже у зв’язку із травмами моїх партнерів ми останнім часом награвалися у центрі оборони. Віталій Володимирович перед матчем просив не давати розігнатися швидким гравцям «Олімпіка». Думаю, що це нам вдалося.
– Як налаштовувалися на цей матч після серії без перемог?
– Відновлювалися після цих матчів в основному думками про те, що пропущені голи і поразки слід якомога швидше забути. Думали про наступні матчі, в Ужгороді вперше за багато турів не пропустили і от сьогодні довели, що попередні великі поразки навчили нас дечому. Тепер попереду перерва в чемпіонаті, хотілося б продовжити в тому ж дусі.
