Напевно, скоро у нас буде не просто футбол, а американський футбол, і грати в нього доведеться в спеціальних шоломах. Схоже, слоган одного з офіційних мовників чемпіонату України, згідно з яким футбол – це більше ніж гра, стає актуальним як ніколи.
Футбол у нас – це, насамперед, політика, а в ній, як відомо, нічого шанобливого не буває.
Ось і минулий тур вийшов настільки брудним, що встановив рекорд сезону за кількістю карток, які роздали арбітри (до цього у 8 турі було показано 40 карток, а зараз – 42). На них зараз, мабуть, і повісять всіх собак, ось тільки щеплення проти сказу рефері зробили вже давно. А заодно навчилися тримати ніс за вітром, знаючи про те, куди він подме на найближчому Конгресі ФФУ.
Не думаю, що клуб, який за всіма розкладами повинен просунути в головне крісло Будинку футболу свого кандидата, зацікавлений якоїсь допомоги, але судді заздалегідь готують собі шляхи для відходу. Для них головне – втриматися на плаву, а рятувальний круг їм неодмінно підкинуть. Та такий, що з ним вже в грудні можна буде пришвартуватися на найдорожчому курорті світу!
Ні, я далекий від думки, яку намагається вселити в наші уми наставник «Шахтаря» Мірча Луческу. Румунський фахівець боровся з змовами ще у Туреччини, а тепер вони ввижаються йому і в Україні. Бойовий настрій «Зорі» і донецького «Металурга» – це в першу чергу шанобливе ставлення до самому «Шахтарю», а відсутність суддівських симпатій у кожному турі – симптом одужання всього українського футболу. Що вже тоді говорити дортмундської «Боруссії», яка йде без втрат у Лізі чемпіонів, але в своєму чемпіонаті знаходиться в районі зони вильоту?
Так що змовою тут ніяк не пахне. Натомість важко зрозуміти, куди арбітр свистів в останній зустрічі за участю «Динамо». Навіщо він перетворив матч в справжню бійню, по ходу якої пустили кров багатьом виконавцям?
Самим гравцям, втім, теж треба задуматися. Виходять вони на поєдинки без жодної поваги один до одного. Посилаються на пульс, який зашкалює, і не соромляться застосовувати заборонені прийоми. Respect у них тільки на рукаві, а в голові – одна помста. За що і кому, незрозуміло.
Футбол в такій ситуації перетворюється в жалюгідне видовище, і шість десятків фолів, які були по черзі зафіксовані у двох центральних матчах туру, – зайве тому підтвердження. І в неділю ввечері, на превеликий жаль, ми поспішали зовсім не до турнірної таблиці, а до зведень співробітників «швидкої допомоги». Як там Тарас Степаненко? Що з Артемом Кравцем? Живі? І слава Богові!
В таблиці, до речі, всі залишилися при своїх, хоча «Динамо» втратило відмінну можливість піти у відрив від переслідувачів. В Києві взагалі був унікальний поєдинок, з великою кількістю помилок, які змушують, мабуть, вперше в цьому сезоні піддавати критиці головного тренера колективу. Можливо, в команді позначаються наслідки того самого чоловічої розмови, яка відбулася в перерві матчу з «Ольборгом», але суті це не міняє – «біло-сині» не змогли обіграти суперника, який виходив на гру з негативним балансом набраних очок. Що ж, підняли планку динамівці. Рік тому їх нічия з «Карпатами» навряд чи когось здивувала.
Таким же важким (і в цьому можна не сумніватися) стане для нашої збірної черговий матч відбіркового турніру чемпіонату Європи. Для підготовки до цього поєдинку зберуться багато представників тих клубів, які терпіти не можуть один одного на футбольному полі, але на цьому тижні доведеться. Один хліб адже їсте, хлопці…
