«Сьогодні, як ніколи, вже настав той час, щоб зайнятися футболом по-справжньому», – з таким передвиборчим відозвою Анатолій Коньков у вересні 2012 року водрузился в Будинку футболу і, що називається, засукав рукави…
Відразу прошу не судити строго автора за стилістику тексту, насиченого цитатами чинного глави ФФУ – вони взяті з виступів Конькова під час передвиборних зустрічей з футбольним активом в регіонах, а також у телевізійних програмах, і представлені мовою оригіналу.
Отже, в Будинку футболу тиша та благодать – життя процвітає, хоч і віртуальної реальності. В кабінетах на верхніх поверхах все так само комфортно, як у домайданные часи. Летаргічна краса! Так, між справою, спалахують якісь скандали, але до них у штабної команди вже виробився стійкий імунітет. Як і повна амнезія по частині програмних обіцянок, проголошених тоді ще кандидатом у президенти напередодні Конгресу ФФУ 2012 року.
Життя в матриці виключає прийняття об’єктивних факторів і викликів. Як наслідок, наявності деградація вітчизняного футболу і його розвал. Ситуація на всіх рівнях піраміди практично неконтрольована. В тій чи іншій формі кажу про це не вперше. Але сьогодні спробую оперувати фактами, особливо необхідними напередодні грудневого Конгресу 2014 року.
Ви помітили? У медіа-просторі немає жодної інформації про його підготовку. В мовчанку грають і головний столоначальник і його найближчі заступники, і чиновницький люд – кішка здохла… Але питань, які потребують відвертих відповідей, не злічити. Багато з них вже неодноразово піднімалися, і якщо ми в чомусь повторимося, то лише з однією метою – щоб серйозний і предметна розмова делегатів з президентом і його командою все-таки відбувся.
Багато хто, можливо, забули, як Анатолій Дмитрович став главою ФФУ, під чиїм патронатом провернув футбольну аферу століття. Цей секрет Полішинеля неодноразово розкривався самим Коньковим в ході його передвиборного турне по регіонах. «Перш, ніж прийняти таке рішення, щоб балотуватися на цей пост… я зустрівся з президентом нашої країни, щоб визначитися, тому що сьогодні гарант може дати гарантію, не може дати такої гарантії, -сказав кандидат у Севастополі в липні 2012 року. – Все на рівні закону. Не взявся б я за цю справу, тому що знаю, що це таке: пройшов всі сходинки. І почав я з того, що якщо б не дав гарант, не дав слово,.. а гарант є гарант».
Своїм нинішнім становищем Ковзанів, звичайно, зобов’язаний не тільки гаранту-втікачу, але і його вірним кунакам. Однак зараз розмова не про це. Куди сумніше, що, отримавши найвищий патронат, майбутній глава ФФУ почав роздавати направо і наліво завідомо неправдиві, нездійсненні обіцянки. Тим самим зраджуючи футбол і тих, хто в ньому працює! Як вам такі коньковские ескапади? «Ми гарантуємо гідні умови для того, щоб займатися футболом і жити… Те, що залежить від нас, ті проблеми, які накопичилися, ми з задоволенням будемо вирішувати – відкрито, чесно і прозоро». Це було сказано у червні 2012 року в Миколаєві.
Або ось такі визнання стратега в його інавгураційному виступі в ТБ-програмі «Великий футбол»: «Будь-яка організація припиняє своє існування, а нові люди приходять для того, щоб щось змінити – це природний процес… Говорив, говорю і буду говорити: прозорість, відкритість! І ніяких інших питань бути не може. Ми повинні відкрити всі застежечки, всі двері, які є…» В ту пору Ковзанів, втім, відстоював і інші цінності, визнаючи прилюдно, що управління неможливо без контролю. «Контроль за все, чим ми займаємося», – це було заявлено в Севастополі в липні 2012-го.
Здавалося б, правильна та логічна постановка питання. Але у виконанні автократа контроль зводиться до банальної стеження за співробітниками. Не даремно кажуть, що в кабінеті президента є аудіо і відеосистема, дозволяє бачити і слухати будь кабінет Будинку футболу. У сферу тотального контролю потрапляють і інші служби федерації, керівники якої бояться ініціативи. Ініціатива – це погано. Ідеї, пропозиції та інші проекти просто змітаються зі столів, мовляв, ми самі з вусами й не таке можемо придумати.
В процесі збору матеріалів для цієї статті я намагався відшукати статистичні показники дворічної діяльності апарату ФФУ, але так і не знайшов жодних цифр. Хоча передвиборні обіцянки звучали оптимістично і з належною критикою (куди вже без неї, рідної) попереднього керівництва та адміністративного апарату ФФУ. Скажімо, у серпні 2012-го ось що говорилося в Запоріжжі: «Для того, щоб потрапити в Будинок футболу, треба мати, напевно, сталеві нерви і міцне здоров’я, багато років поспіль намагатися прорватися через ті кордони і запори, які поставлені в федерації».
Або ось, трохи раніше, знову ж таки в Севастополі: «Ми ні від кого не закриваємося. Ми не військово-морська база, ми не належимо ЦРУ або КДБ. Ми самостійна громадська організація, яка створюється людьми і складається з регіональних федерацій». Так, вже бастіони… Я не один рік пропрацював у ФФУ, але не пам’ятаю випадку, щоб який-небудь відвідувач безуспішно проривався через кордони і запори. Багато років поспіль…
Зрозуміло, що будь-яка поважаюча себе організація не буде нехтувати елементарними засобами безпеки. Але, Дмитрич, тут ви дещо злукавили – на п’ятий поверх Будинку футболу, де у ваш і інші володарі кабінети, не так просто потрапити і понині. І не тільки «пересічному громадянину», але і працівнику федерації, та й взагалі футбольного люду.
На передвиборних зустрічах з активом в регіонах Ковзанів запевняв присутніх, що «ми можемо і здатні керувати в нашому сьогоднішньому світі процесом, який називається футбол, керувати цим процесом» (Миколаїв, червень 2012-го). Акцентувалася увага на формуванні професійного середовища, здатної забезпечити світле майбутнє Будинку футболу. Ось ще запальна цитата з телепередачі: «ми Підібрали команду, яка буде вирішувати ці проблеми. Професійна Команда, люди, які багато років пропрацювали в футболі, люди, які накопичили багато досвіду, люди, які хочуть реалізувати той свій досвід і все накопичене. Вдалося!»
Але не пройшло і півроку, як цілий ряд представників менеджменту ФФУ з «високоосвічених управлінців» перетворилися в эпатеров, раз від разу вражали уяву футбольного співтовариства. Ми пам’ятаємо демонстративні сценки «єдності» команди, лайку та звинувачення на адресу один одного.
Перший на той час віце-президент ФФУ публічно насміхався над рішеннями вищих арбітражних інстанцій по справі договорняка «Карпат» і «Металіста», потім йому раптом захотілося дискваліфікувати стадіон «Арену Львів». Це призвело до дострокового «дембелю» Сергія Стороженка.
Інший конфлікт виник між Коньковим і його віце-президентами – Анатолієм Поповим і Віталієм Даниловим (він же глава Прем’єр-ліги). Бос досить влучно та яскраво охарактеризував свою найближчу опору і надію в інтерв’ю «Футболу 1» (17 березня 2014 р.): «Вони весь час рвалися до грошей, тому що все почалося з того, що вони полізли закривати… … фінансовий відділ – пан Попов і пан Данилов… Вони все життя рвалися до влади. Вони весь час займалися чварами і плітками. Ці люди все життя так жили. Якщо така гниль і такі люди будуть приходити в управління футболом, тоді я перспективи не бачу».
Не залишився в боргу і пан Попов: «Я не буду коментувати слова і дії неадекватної людини». Більш стримано шефу Данилов відповів: «Мені нема, що коментувати тому що я вважаю ці всі інсинуації недоречними в мою адресу». (той же телеканал. 17 березня 2014 р.)
Складно судити, за якими критеріями формував Коньков свою команду. Очевидно одне: вибір тільки за ним, ніхто нікого силою не тягнув в цю коаліцію. Залишалося тільки організувати злагоджене функціонування апарату та спрямувати його енергію на творення. Прогнозовано – не вдалося.
Насправді маємо хаос у кабінетах ФФУ. Втім, навіть хаос можна втиснути в рамки пояснюваного. Теорія хаосу передбачає залежність складних систем від вихідних умов. Але якщо вихідні умови, отримані від попередників, були більш ніж прийнятні, то в чому проблема? Що ж не склалося в розробці єдиної управлінської стратегії досвідчених функціонерів? Чому менеджери вищої ланки не в змозі вибудувати злагоджену систему, що працює як годинник? Або хоча б не руйнувати те, що було відбудовано до їх феєричного пришестя?..
Створення системи управління будь-якої організації передбачає доцільне формування штатної структури. Про те, як це відбувається в ФФУ можна написати роман з агітаційними обіцянками Конькова, перипетіями оптимізації, залучення консалтингової компанії. До речі, діяльність останньої зменшила скарбницю ФФУ на 150 тисяч доларів США.
«Штатний розклад… Сьогодні звідки взяти кошти? Припустимо, ось заощадимо на цьому, 220 осіб», – обіцяв майбутній президент в серпні 2012-го в Запоріжжі, даючи зрозуміти, що скорочення працівників неминуче.
А так ця тема звучала місяцем раніше в Севастополі: «Якщо є люди, які працювали, чесно ставилися до своєї справи, а їх досить багато, то, звичайно, вони будуть продовжувати далі працювати… Звичайно, підбираючи людей, будемо дивитися, особливо моральну сторону, людську».
А так – в червні 2012-го в Миколаєві: «Скорочення штату? До 1/3 можна скоротити, а може і до 1/2 чисельність працівників тому, що вони просто не потрібні, а всі ці кошти, які виручимо, віддамо не куди-небудь, а в регіони!» Як колишні, брежнєвські роки: все краще – дітям!..
Якщо правильно розуміти заявлене тим жарким літом, то в штаті нинішньої ФФУ має бути якщо не 110, 143 щасливця. Але за період правління Конькова кількість працівників зросла до 239! І це при тому, що попередній штат складався з 150 чоловік. Мені так і хочеться запитати, а як же регіони?..
Правда, напередодні найближчого Конгресу ФФУ стоїть завдання «стиснутися» до 199 трудових одиниць – звільнення торкнулися кухарів, прибиральниць, сторожів та інших робітників. Але рідні та близькі президента і ко продовжують засідати у федерації, не маючи належної професійної підготовки та відповідних знань, навичок та досвіду роботи у футболі. Пам’ятаєте, як у Ільфа і Петрова? «Це сироти… Спадщина царського режиму».
Нинішньому главі ФФУ, мабуть, невтямки, що величезне підприємство вимагає розумного розподілу людських ресурсів. Звідси і відсутність природних інтересів і прагнення персоналу розробляти і реалізовувати нові технології управління футбольним господарством.
Саме час нагадати Анатолію Дмитровичу про спадщину, залишену його попередниками за роки їх роботи.
До речі, «за них», за оцінкою майбутнього вінценосця, у ФФУ був «один бедлам». (Миколаїв, червень 2012-го).У мене питання на засипку – так «при них», чи все-таки при вас?..
Словом, далі буде…
